Так у піснях сповіщає нам Свята Церква про значення і велич свята. Хто на світі знає, що десь у маленькому Назареті перебуває хоч і праведне, але тихе, непомітне Святе подружжя Яким та Ганна? Кому відомі скорботи душ їх і обітниці, які вони дають у палкій молитві та в сльозах Богові, якщо Він здійме з них ганьбу неплідства і благословить їх Дитятком? Знає те лише один Господь, перед Яким ті обітниці складені. І ось їх безмежна радість: неплідна, постаріла Ганна, на диво всім, народжує донечку і знає, що це – Дар Божий, наслідок їхньої палкої молитви. Але достойне здивування не тільки те, що ця неплідна народила Дитятко в такі роки старості, коли вже взагалі не  народжують, а ще більше те, що її природня материнська любов до народженої втіхи не перевищила любов до Бога.

Три роки втішалися святі батьки своїм так дивно народженим Дитятком, але дана Богу обітниця – посвятити  Дитя своє Богу – перевищує їх любов. Вони з усією готовністю збираються виконати обітницю, зі всією відданістю не тільки без жалкування, а й з найбільшою радістю. Дане Богом – Йому ж вони хочуть повернути. І, мовби у сні, справджуються слова пророка Давида: «Приведені будуть до Царя діви і рідні її будуть приведені до Тебе. Приведені будуть у веселощах і радості, введені будуть у Храм Царя” (Пс.44, 14-15).

І ось споряджується велике свято. Дивна процесія наближається до храму. А тут відбувається незвичайне приготування. Дух Святий зворушує первосвященика Захарію зо всім кліром своїм вийти назустріч Святій Діві, і він виходить. Високий ґанок до храму. Це головний вхід, в нього входили тільки у великі свята, і то в урочистих процесіях. Багато було сходів. Коли йшла процесія, то на площах тих сходів священнослужителі із співцями і трубачами та гуслистами співали окремі псалми з 18-ої катизми «Пісні ступенів». По цих сходах піднялася Пренепорочна Діва, введена Духом Святим до храму. Первосвященик Захарія взяв цю трилітню дівчину і, по натхненню Духа Святого,  ввів її у найголовнішу частину, у Святеє Святих, куди й сам мав право заходити тільки раз у рік. Тому-то Церква співає: «Ангели входження Пречистої, бачучи, здивувалися, що Діва входить у  Святєє Святих».

Що ж робила Марія? Навчалася Богознання, слухала праведних наставників, навчалася Слова Божого – Святого Письма, законів і пророків. Вчилася молитись і сама часто-густо усердно молилась та просила у Бога помочі. Вчилася плести, прясти, шити і працювала. Вона так любила Господа, що, здавалось, вся була виткана з любові та відданості Йому. Вона вся була така одухотворена Духом Святим, що ніякі земні думки не займали її серця.

Чому увесь християнський світ, крім богоподібного благоговіння та пошани до Пречистої Діви, виявляє до Неї таку палку та безмежну любов? Відповідь проста: — За чистоту, за святість Її, за те, що Вона найближча до нас і найрідніша. Вона найдосконаліше знає всі наші потреби, Вона сама була сиротою. Отже, чи не почує Вона сироту? Вона була самотня, чи не почує Вона вдову? Вона страждала муками за Сина Свого, чи не почує Вона матір? Почує. Тому до ніг Її увесь світ складає горе, коло ніг Її усі нещасні виливають свої сльози.

Отож, щоденно благаймо, щоб любов Пресвятої Діви Марії до Господа,  до Її святих батьків, до нас, грішних,  передалася нам та нашим дітям.

о. Богдан ЗІНЧЕНКО / http://www.novazorya.if.ua