Європа - це своєрідний християнський храм, який збудували європейці на початку доби Середньовіччя. І як храм, на початку будування, він відганяв усіх небажаних гостей та людей з інших релігій (храмів), яки прагнули заполонити його, попри бажання і традиції європейців-будівників. Але коли будування храму завершилося, європейські нації стали тим, ким вони є зараз, і все одразу змінилось - священики в образі бюрократів з Брюсселя та Страсбурґа, почали запрошувати небажаних гостей-мусульман до себе в храм, дозволяти робити їм все, що ці прибульці захочуть, бо храм, як дізнались будiвничі пізніше, для людей без заборон та релігійних забобон. Згодом, священиків почали вбивати, бо новим парафіянам з ісламської цивілізаційної пустелі вони почали набридати. Спочатку один, потім інший, і так до останнього священика дійшла справа...
Як виявилось, це були не просто священики, а справжні "спасителі храму" під назвою Європа. Ну, так говорять лібeрaльні та демократичні ЗМІ. Всіх прихильників традиційної віри, тобто християн, хто протестував проти навали мусульман-інородців, "священники"-бюрократи почали виганяти зі свого храму. Після цього вигнанці пішли у інші храми та встановили там свій порядок. Так виглядає сьогодні сучасна Європа, зокрема її традиційне цивілізаційне ядро: Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Іспанія та Велика Британія. На жаль, цих країн, як суто європейських вже не існує. Все втрачено...

Нова Європа, утопія культурмарксистів та демолібералів, перетворилась на відстійник хижих, звірячих інстинктів людства: замість античної скульптури - гедонізм, замість християнської філософії - жовта преса, замість монументального живопису - порнографія... І це сучасні люди називають щастям, так би мовити, достатком свого злиденного життя! А між іншим, як зазначає "Катехизм Католицької Церкви": «Справжнє щастя - це не багатство чи добробут, не людська слава чи влада, ні жодна людська справа, якою корисною вона б не була, чи то наука, чи техніка, чи мистецтво - ні жодне творіння, лише Бог один, що є джерелом усякого добра і любові: багатство є великим ідолом нашого часу, тому багато людей йому спонтанно поклоняються. Вони вимірюють щастя майном, а через майно вимірюють гідність. Усе це йде від нашого переконання, що з багатством можна все. Отже, багатство є одним із сьогоднішніх ідолів, а іншим є популярність. Дійшло до того, що популярність - бути відомим і чинити шум у світі - вважають добром самим у собі, найвищим добром, предметом дійсної пошани...». Ось така вона, дійсність нашого буття!

А тим часом, фундаментальний та радикальний іслам, що ще недавно сприймався в Європі як "пугало" і був вкинутий в свідомість людей християнської цивілізації далекими арабськими інтифадами, нині наводить жах на спокій мирних парижан, лондонців, віденців та мюнхенців. Теракти та вбивства корінних європейців заїжджими варварами з пустелі вже стає нормою! Це, свого роду, кара небесна за відступництво від усього традиційного, що було замінено ерзац-релігією споживацтва та утопією мультикультурної толерації!

Радикальний іслам сьогодні вже підкорює розум і серця мільйонів віруючих не тільки на Близькому Сході чи в Північній Африці, а й у таких містах як Мальмьо, Тампере, Марсель, Ейндховен та Кьольн. Можна окреслити проблему, щодо майбутнього ісламу в Європі: якщо іслам буде і надалі поширюватися континентом сьогоднішніми темпами, то до кінця ХХІ ст. населення Європи "перейде в іслам". А прояви ісламу стають все більш численними в містах, селищах, спільнотах, діаспорах Європи. Бельгійські міста Брюссель, Антверпен, Ґент, Льєж вже як "чисто європейські" і не сприймаються. Тепер в центрі цих міст стоять мінарети, можна почути спів муедзинів, побачити багатотисячні п'ятничні молитви в соборних мечетях. А у натовпі християн-європейців тепер частіше можна вгледіти чорну чадру, нікаби, бурки, м'які зелені шапочки, а що важливо і головне страшно – бороди, бороди, бороди...

Тим часом, традиційне християнство здає позиції на соціальному і фундаментальному рівнях! Ватикан, серце християнської Європи, визнає офіційно, що іслам – релігія, яка випереджає по стрімкості розповсюдження в світі всі інші віровчення! Вчення Ісуса Христа, яке сьогодні підмінюється фальшивими утопічними догмами рівності і братерства, завтра стане втраченою філософією істинного буття як книжки Александрійської бібліотеки чи культурна спадщина Візантії! Замість того, аби спокутувати гріх та брати на себе відповідальність за вчинене, європейці сучасності зневірюються, стають відступниками та атеїстами, забуваючи про діяння своїх пращурів. Саме тому ми бачимо кінець Європи, якою її знали Августин Блаженний, Томмазо Аквінський, П'єр Абеляр, Петро Могила та Мартін Лютер.

Поповнення в рядах мусульманської віри йде, здебільшого, за рахунок корінних християн-європейців, які бояться за життя своєї родини, а може просто через власну дурість. Згідно з даними, які надав Ватикан статистичному департаменту ООН в 2011 р., кількість послідовників ісламу у світі перевищила 1 млрд. осіб, і це все при тому, що мусульмани за чисельністю вже випереджають тих, хто сповідує християнство: 19% мусульман від усіх мешканців Землі проти 17,5% християн. Окрім Ватикану, зрадництво християн-європейців підтверджує і міністерство внутрішніх справ Франції зазначаючи, що щорічно більше 40 тис. французів переходять в іслам. Особливо вражаючими темпами процес ісламізації відбувається у пенітенціарних закладах, виправних установах, де більшість затриманих становлять араби.

Нині ж, аби бути сучасним європейцем, варто сповідувати демоліберальні "цінності" зруйнованого храму під назвою Європа і коритись вимогам вибагливої більшості, яка все більше нагадує сіру бездумну масу толерастів-відступників. А якщо твоє бачення інше, твій світогляд подібний до ідей Отців Церкви чи традиційних національних героїв як Жанна Д'Арк, Джордано Бруно, Іван Богун - тоді тебе зневажатимуть і цькуватимуть, адже ти "фашист"! Таку особливість сучасності, дуже чітко змалював святий Антоній Великий: «Прийде колись час, і люди аж занедужають, побачивши непіддатливого загальній хворобі, повстануть проти нього кажучи - "Ти більше за всіх у недузі, бо не подібний до нас!...».

Іслам багатьма європейцями не сприймається як загроза і саме це їхня головна помилка. Це спонукає мусульман активніше вимагати в першу чергу богословських поступок, надавати своїм єдиновірцям притулок та соціальну допомогу, загарбуючи Європу мирним шляхом. У той же час окремі ісламські радикали, бачачи страх європейців, вже зараз заявляють, що Європа впала! І нещодавні терористичні акти в Парижі цьому доказ... Наразі спостерігається така картина, Західна Європа стає постхристиянською цивілізацією, звільняє таким чином плацдарм для фундаментального ісламу. А от у Східній Європі християн стає все більше. У тому числі – за рахунок мусульман, які прийняли християнство.

Головною проблемою християнсько-ісламського діалогу в Європі є відсутність у європейських мусульман єдиного духовного лідера (всеєвропейського імама). Відповідно, і переговори вести немає з ким. А коли діалог ведеться, то він приймає виключно богословські форми та мирну дискусію. Окремі мусульманські лідери вимагають визнання християнами Корану священним писанням, а Мухаммеда – пророком в християнському розумінні на рівні з Мойсеєм чи Ісусом. Але піти на це християнські церкви Європи просто не можуть. Адже це означатиме фактичне прийняття ісламу і призведе до висунення мусульманами нових, ще більш радикальних вимог. Отже наразі залишається чекати, коли Європа прокинеться і почне діяти на користь встановлення християнської справедливості, не тільки у себе в хаті, але й поза її межами!

Європа - наш дім! Це наше минуле, теперішнє і майбутнє, яке ми з вами дозволяємо нищіти бюрократичній та корумпованій владі руками варварів мусульман. Європейці ж страждають на гедонізм і соціальний егоїзм і ці страждання для них стають все більш нестерпними, але вони не можуть відмовити собі у своїй хворобі. Сучасне європейське суспільство захоплене силами Танатоса, саме це вабить мільйони людей від Порту та Корка до Куопіо і Салонік до смерті. У цій ситуації постає шанс для української нації: ми маємо виховати нове покоління українців, яке наново колонізує Європу, використовуючи приклад мусульманських громад, а саме - відмовляючись інтегруватися повністю до суспільства, в якому живуть, асимілюватися, консервативно сповідуючи українські цінності, культуру, ідентичність. Ось тільки так і тільки тоді, храм під назвою Європа повернеться у свій первозданний вигляд!

Денис і Павло КОВАЛЬОВИ / http://sichovyk.com.ua