Нещодавній референдум в Ірландії, на якому більшістю сказали «так» одностатевим союзам, викликав шквал обговорень серед фахівців. Зокрема відомий італійський дослідник соціології та релігії Массімо Інтровіньє вбачає в ситуації Ірландії взірець того, як спрацював механізм маніпулювання громадською думкою і радить задуматись іншим країнам, зокрема Італії, в яких можливий такий сценарій.
Кардинал Вальтер Каспер, ініціатор пропозиції адаптувати Католицьку Церкву до сьогоднішньої статевої моралі, запевняв журналістів «Corriere della Sera», що наступної осені Синод обговорить питання про цивільні зв’язки. Оскільки це тема, на яку досі «занадто багато мовчали», тому настав час, повністю обговорити. Окрім того, додає він, «питання, яке було неважливим, тепер стало центральним».
Не стало проблемою для такого твердження й те, що лише декілька годин тому, бразильський кардинал Оділо Педро Шерер, член Секретаріату Синоду, заявив для Радіо Ватикану, що до «засобів боротьби не додасться нічого нового», оскільки «ці питання були вирішені на позачерговому Скликанні ще торік. Повернутись до цієї проблеми вирішив Папа, котрий на своїх чергових катехезах у середу, присвяченим питанню «сім'ї», дав зрозуміти, що «Церква, у своїй мудрості, зберігає відмінність між заручинами та шлюбом», і що ця відмінність існує для того, щоб «захистити глибину цього таїнства».
Важливо, що Франциск говорив про заручини, як про «подорож підготовки до шлюбу, яка повинна опиратися на головне: Біблію, молитву і таїнство». Метою цього є відновити цінність християнського шлюбу, котрий є «союзом любові між чоловіком і жінкою», – пояснив Папа. Тим часом суперечки точаться як і всередині, так і поза стінами церков. Держсекретар Кардинал П'єтро Паролін запевняє, що «результат референдуму в Ірландії це – поразка людства», в той час деякі священослужителі, такі як наприклад, єпископи Мадзара-дель-Валло, Доменіко Могаверо, вже висловились для преси, що «Церква не повинна втручатися «в питання цивільних союзів між одностатевими парами». «При всій повазі, я б не надавав надто великого значення словам монсеньйора Могаверо» сказав соціолог Массімо Інтровіньє, «ми читали слова Баньяско та Пароліна, я думаю, що більшість італійських єпископів поділяють такі ж погляди, беручи до уваги, як вони проголосували на виборах у Єпископської комісії та чотирьох делегатів Синоду (обрали Баньяско, Сколу, Брамбіллу і Солмі)».
«Важливо зрозуміти», – говорить Массімо Інтровіньє, – «що як тільки, будуть узаконені цивільні союзи, неминучим стане й дозвіл на усиновлення. Це не я так вирішив, про це говорить Європейський суд з прав людини». Так вже було. Згадаймо рішення «Хокер проти Австрії» у 2013 р. У ньому сказано, що, справді, ні одна країна не зобов'язана узаконювати цивільні шлюби чи цивільні союзи, але якщо це відбулось, то ця країна не має права заборонити гомосексуальних парам усиновлювати дітей. «Це було б дискримінацією гетеросексуальних пар». Загалом, на думку нашого співрозмовника: «Голосування за цивільні союзи, але проти одностатевих шлюбів, не мають місця в судовій практиці Європейської спільноти, тим паче в італійській судовій системі».
Ірландський урок нам показав, що «битва ведеться вже зараз. У Дубліні, церква втратила довіру до себе ще в 2010 році, коли були узаконені цивільні союзи. Якщо ми не хочемо бачити в Італії такі усиновлення та сурогатне материнство, ми повинні протистояти цивільним союзам. Я не про заперечення визнання прав таких людей, які вже і так присутні в нашій юриспруденції. Я про те, щоб не часом не утворився новий правовий інститут цивільних союзів, тому що як тільки це буде зроблено, хвилю вже більше не вдасться зупинити». Окрім того, ірландський приклад повинен бути уроком: «Адже коли в Ірландії почали обговорювати шлюб, незадоволення більшості населення було зосереджено на проблемі усиновлення, тому що там, як і в Італії, більшість проти цього одного конкретного аспекту проблеми», – підкреслює Інтровіньє.
«Щоб обійти цю проблему, перед референдумом (6 квітня) у парламенті ухвалили закон про усиновлення гомосексуальними парами. Саме тоді протистояння гомосексуальним шлюбам втратили будь-який сенс: якщо головною розбіжністю були усиновлення, а їх узаконили, навіщо боротись проти гей-шлюбів?». Ось чому «я кажу, що Церква вже програла свою битву.» Справа в тому, що Італія ступає по тій же дорозі: спочатку цивільні союзи, а потім як по-шаблону, і все інше. Як вже сказав заступник секретаря Скалфаротто: «з міркувань реальної політики, цивільні союзи це те ж саме, що й шлюби, просто вони по-іншому називаються». Ніхто за словами Інтровіньє, не відмовиться від прав гарантованих шлюбам, які визнаються більшістю італійців. Ще гіршим було б перейти від гей-шлюбів до усиновлень. Щоб уникнути цього, важливо: «Робити все можливе, для блокування цивільних союзів, котрі є тими ж самим шлюбами та відрізняються від них лише назвою».
