Нещодавно я слухала „Громадське радіо”. Дуже і дуже болюче вразило мене те, що в студію був запрошений гість-гей (не буду називати імені та прізвища, як і ведучої радіопередачі), який бідкався, що цьогоріч в Києві не відбувся „Марш рівності” (гей-парад), бо силовики не змогли гарантувати їм безпеки. Ведуча потішила гостя планами на наступний рік.
Я була шокована. Намагалася зателефонувати на радіо, проте безуспішно. Спати не могла, поки в якійсь мірі не вилила свій біль на папір. Можливо, він заслуговує на увагу. Бо реальність лякає. Ще витає на Майдані запах крові героїв, проливається кров на Сході України, а ми буваємо такі безхребетні, без стержня, гойдаємось зі Сходу на Захід, догоджаємо всім, коли треба стояти в правді й істині. Бо хто хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим (Як. 4, 4). А це – погибель, кінець.
Лише Бог, лише Його голос, лише Його дорога! Бо інакше – крах усьому.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.