Вирішив продовжити тему абортів, на яку я вже писав, відштовхуючись від аргументів, які наводять прихильники абортів.
Наперед прошу потенційних опонентів, які натраплять на цю статтю в соцмережах, прочитати її повністю і, пишучи коментарі, дискутувати з її тезами, а не розпливатися «мыслю по древу» або ж наводити ті аргументи, які, як мені здається, я тут спростував.
Аргумент 1. Чому до питання абортів «сують свого носа» чоловіки, адже робити аборт чи ні має вирішувати виключно жінка?
Аргумент повністю позбавлений логіки. У випадку абортів ідеться не про якісь індивідуальні вподобання, а про принципове питання моралі – чи можна вбивати ненароджене дитя? Пити біле чи червоне вино, віддавати перевагу світлому або темному пиву, пити чи не пити взагалі – це типові питання, які можуть вирішуватися на індивідуальному рівні, і тут не може існувати якоїсь «об’єктивної істини». А от засадничі питання моралі потребують відповідей у формі об’єктивних істин. Ці істини не залежать ні від статі, ні від віку, від раси чи національності, ні від будь-якого іншого суб’єктивного чинника. Те, що неможна чинити вбивства, однаково справедливе і для чоловіка, і для жінки, і для підлітка, і для людини похилого віку, і для українця, і для папуаса. Моральні істини є об’єктивними. Вони лиш можуть діяти у різних суб’єктивних контекстах (наприклад, цілком матеріально забезпечена жінка, вбиваючи свою дитину, чинить більший гріх, ніж та, котра вбиває дитину, будучи у стані відчаю через низку проблем. Але відмінний контекст не може дати цілковитого оправдання: суть залишається одна й та ж сама – вбивство матір’ю власної дитини).
Говорити, що чоловік не має права висловлюватися щодо абортів (бо не може народити дитини) – це те ж саме, що говорити, що кастрат не має права засуджувати зґвалтування. У випадку абортів мова не йде про позицію представників однієї чи іншої статі. Мова йде про те, що існує об’єктивна істина, і її має приймати кожна людина.
Аргумент 2. Заборона абортів – це прояв чоловічого шовінізму.
Це неправда, адже серед противників абортів (так само, як і серед прихильників) є і чоловіки, і жінки. Нерідко саме чоловіки є апологетами абортів у теоретичній та практичній площині. Так, поширені випадки, коли чоловік не просто дозволяє або радить жінці зробити аборт, але й серйозно тисне на неї. Зрозуміло, що в таких випадках у разі кримінального переслідування абортів відповідальність має нести перш за все чоловік. У теоретичній площині аборти часто захищають чоловіки, які не є повноцінними чоловіками, у яких відсутній внутрішній чоловічий стержень. Такі чоловіки схильні до полігамії і зацікавленні в існуванні жінок з низьким моральним рівнем.
Аргумент 3. «Ну а скільки сперматозоїдів гине! [у випадку контрацепції, полюції тощо]»
Цей аргумент є типовим прикладом такого риторичного прийому як reductio ad absurdum (доведення до абсурду). Емоційна складова цього суто риторичного (позбавленого опертя на логіку) прийому суттєво підвищується вульгарністю.
З точки зору біології і просто здорового глузду наводити цей аргумент – це страшне невігластво. Сперматозоїд – це гамета (статева клітина). Натомість у випадку аборту йдеться про окремий живий організм, у більшості випадків – наділений повноцінною центральною нервовою системою, яка несуттєво відрізняється від нервової системи народженого немовляти. Проте проводити порівняння зі сперматозоїдом недоречно не лише відносно сформованого ембріону чи плоду, але й зиготи. Гамета – це лише клітина організму. Таким чином вона стоїть поруч із соматичними клітинами (байдуже, якої частини тіла). Проте, на відміну від соматичних клітин, гамети мають гаплоїдний набір хромосом. Попри цю гаплоїдність, гамети генетично ідентичні «генетичній сутності» організму. У випадку зиготи ми бачимо диплоїдну клітину, котра не є генетично ідентичною ні яйцеклітині, ні сперматозоїду. Це зовсім інша генетична якість.
Також зрозуміло, що на тлі щойно сказаного гасло феміністок «Моє тіло – моє діло!» – це звичайнісінький дебілізм.
Аргумент 4. Неможна забороняти аборти, коли в країні складна соціально-економічна ситуація.
Звісно, існують окремі випадки коли родина (чи окрема жінка) дійсно перебуває у матеріально складній ситуації. Проте це не виправдовує вбивства. Якщо у разі матеріальної скрути допустимо убивати ненароджену дитину, то так само допустимо убивати народженого члена сім’ї (чоловіка, дружину, сестру чи брата, народжених дітей). Але ми цього не робимо.
Варто також пам’ятати наступне. У багатьох формальних, матеріальних відношеннях (тих, що стосуються поверхнево зрозумілого комфорту) за останні сто років рівень життя людей колосально зріс. Проте ні електроенергія, ні просторіші житла, ні автівки, ні мобільні телефони, ні забиті продуктами супермаркети не ощасливили людей. Сучасна економіка влаштована так, що людина постійно чогось хоче, але більшість нав’язаних потреб є штучними. Нині люди дуже часто змушені замість морального вдосконалення і повноцінного життя рухатися дорогою невтомної гонитви за престижем та матеріальними благами. За таких умов малоймовірним є те, що найближчим часом ми дійдемо до такого «рівня життя», за умов якого аборти стануть непотрібними. Причина абортів криється не в гаманці, а в свідомості.
Аргумент 5. Потрібно не аборти забороняти, а вводити сексуальну освіту.
Протиставляти абортам так званий «безпечний секс» – це майже те ж саме, що розглядати алкоголізм профілактикою наркоманії. «Сексуальна освіта» підлітків та молоді потрібна лише в одному сенсі – в сенсі виховання здорових моральних уявлень, в центрі яких лежить інститут шлюбу як єдино допустимий простір для статевого співжиття. Натомість та сексуальна освіта, яка впроваджується сьогодні, руйнує моральні норми і сам інститут шлюбу. Контрацепція відіграла ключову роль у сексуальній революції 60-70 років на Заході і, фактично, була спрямована не на вирішення проблем, а на їхнє продукування.
Тут не йдеться про заборону контрацепції. Проте має бути забороненою пропаганда контрацепції як свого роду «панацеї». Привчаючи молодь до контрацепції, ми провокуємо її до аморального способу життя. Тим паче, сучасні курси сексуальної освіти спрямовані не просто на пропаганду контрацепції, а на виховання молоді (а зараз нерідко і дітей!) з тим хибним переконанням, що статеве співжиття – це не пов’язане зі шлюбом і народженням дітей задоволення фізіологічних потреб (в стилі сумновідомої «теорії стакана води», яку приписують більшовичці А. Колонтай).
Аргумент 6. Забороняти аборти – це совок, адже в СРСР аборти також забороняли.
Напевно найбезглуздіший із наведених аргументів. Більшовицька Росія була першою у світі державою, яка офіційно легалізувала аборти (у 1920 році). Дійсно, протягом певного часу аборти у СРСР були заборонені (з 1936 по 1954 роки). Однак протягом того часу, коли аборти були дозволені, потім заборонені, потім знову дозволені у СРСР, у більшості країн світу вони були заборонені. Наприклад у США аборти були цілком легалізовані аж у 1973 році (з цього часу федеральна влада не дозволяє окремим штатам цілком забороняти аборти). У Франції аборти були легалізовані у 1974 році. В Ірландії аборти в одиничних випадках були легалізовані влітку 2013 року (і то, попри численні акції протесту). Сьогодні, якщо говорити про Європу, аборти майже повністю заборонені у Польщі. Доволі важко зробити аборт у Німеччині.
Отож, прихильники абортів мають доволі туманні уявлення про «совок». З такими уявленнями їм варто не «Україна – це Європа» кричати, а квіти до пам’ятників Леніну носити. Комуністична Росія не просто першою в світі легалізувала аборти, але й була (в часи, коли аборти стали більш поширеними) одним із світових «лідерів» у цій мерзенній справі. Як я вже писав у попередній статті, від такої сумної спадщини Україна має якомога швидше відмовитися.
http://banderivets.org.ua
