Найгірше, що люди до цього звикли. Звикли до вбивства тих, кого ми називаємо «квітами життя», чий захист лицемірно проголошуємо 1 червня. Знаючи про те, що кожен день певна кількість малюків не побачили білий світ, ми продовжуємо, ніби нічого не сталося, радіти життю, смачно їсти і пити, шукати задоволень і бажати собі щастя. А ці жінки, що позбавились від своїх дітей, як від тяжкого тягаря, як вони можуть після такого злодіяння спокійно спати, продовжувати жити звичайним життям, посміхатися, чомусь радіти?! Чи не життям насолоджуватися вони повинні, а до кінця днів своїх каятися і плакати, днювати і ночувати в храмі, змінити повсякденний одяг на траур. Але цього ми не побачимо. Тому що немовлятам не дали народитися якраз через те, щоб вони не заважали безтурботно веселитися і досхочу «гуляти».
Воістину, благополуччя сучасного суспільства твориться на мільйонах знищених в утробі життів немовлят, воно просякнуте їх кров'ю. Багато того, що так подобається людям у їхньому житті, вони відняли у вбитих ними дітей, не забажавши поділитися з ними дивовижним даром життя. Всі ті чисті радості і задоволення, якими люди наповнюють своє життя, - це те, що не вдалося скуштувати загиблим малюкам. Бог хоче дати, а люди не дозволяють! І після цього ми ще вимагаємо для себе якоїсь справедливості! Немає правди серед людей.
Але не можна звикнути до безперервної різні ні в чому не винних дітей. Звикли ті люди, у яких совість померла в страшних муках. Що вже говорити про те, як ми швидко звикли до такого незнайомого для нас в недалекому минулому явищі, як замовні вбивства. Можливо, Бог бо і попустив їм бути в нашому суспільстві, що вбити сучасній людині навіть дитини (і, напевно, в першу чергу, дитини) нічого не коштує?! Та й схема замовних вбивств нічим не відрізняється від того, як жінки вбивають своїх дітей. Мати - той же замовник, виконавець-кілер - лікар-гінеколог. Мотив - дитина перейшла дорогу, свободу пересувань. Відмінність тільки в тому, що тих кілерів і замовників убивств закон переслідує, а вбивць немовлят покриває.
Адже серед тих жінок є і серійні вбивці, на рахунку яких по 14 і більше абортів. Це просто якісь машини смерті. Вражає і те, що кілька поколінь беруть участь в цих жертвоприношеннях сатані. Дивишся, як бабуся приводить в абортарій внучку, куди раніше приводила свою дочку і де робила аборти сама, - страшна реальність, яку не хочуть помічати і яка багатьох влаштовує.
І хто всі ці люди: матері, гінекологи-акушери, що творять насильство над безпорадними немовлятами? Вони всі в минулому самі - безпорадні немовлята, перший притулок яких - черево матері. І, напевно, над їхньою долею теж ламали голови матір з батьком: «залишити або... ні?» І залишили, дали життя ціною найчастіше життям їх не народжених братів і сестер. І не цінують вони цієї жертви, ображають пам'ять своїх убитих братів і сестер тим, що вбивають їм подібних немовлят, повторюючи чорні справи своїх батьків. Де та подяка Богові за врятоване життя? Тебе не вбили, так і ти не вбивай. Не можна побудувати своє щастя на нещасті інших, тим більше на вбивстві своїх дітей. Навпаки, скоєне зло повернеться до вбивці бумерангом великих руйнувань і незворотніх наслідків.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
