Коли я бачу хрест, прибраний квітами, завжди кажу собі:
ось символ життя жінки – троянди і хрест водночас. Це означає, що вона має жити для інших, шукаючи для інших щастя, навіть ціною власної крови.
Кардинал Міндсенті
Лише будучи вповні дружиною, жінка може повною мірою стати матір’ю. Немає материнства без подружжя, без єднання, принесення себе в дар і прийняття іншої людини.
Це надзвичайна благодать, яку дано жінці, – носити дитину у своєму лоні, брати дієву участь у творенні, даючи своє тіло, свою кров. Усе її єство задумане задля функції цього покликання – бути матір’ю. Жінка створена, щоб бути матір’ю в тілі і душі. Вона не може знайти повного розквіту, якщо не залишиться вірною своєму покликанню. Якщо їй не дано знайти чоловіка, вона може знайти ще більше щастя – зустріти свого Господа, стати Його нареченою. Тоді вона народжуватиме не тілесно, а духовно. Кожна жінка створена, щоб бути дочкою, дружиною і матір’ю: дочкою Господа, нареченою Христа, матір’ю людей, матір’ю людства – материнство виходить за тілесну оболонку і є визначальним для її глибинного єства.
Жінки відмовляються давати життя. Це має значно глибший вплив, у якому ми не бажаємо зізнаватися, на майбуття нашого світу. Відмовляючи народжувати тілесно, жінка стає безплідною духовно, безплідною для людства, оскільки тоді Бог не може здобувати своїх дітей.
“Зло є заздрісним до жінки більше ніж до чоловіка, оскільки її перша місія – бути життям, давати життя. Приводити у світ людську істоту і таким чином у найпотаємніший спосіб брати участь у Божому задумі. Змій-спокусник знає, що для того, щоб перешкодити Божому задумові, він мусить взятися за жінку, щоб зменшити її спроможність як тієї, що дає життя”.
Якщо жінка не повернеться лицем до свого незамінного покликання й не прийматиме цієї благодати материнства, якщо вона не ставатиме знову і знову матір’ю, тоді наш світ прямує до свого кінця. Якщо не буде більше матерів, то яким буде наше майбутнє? Якими стануть наші діти? Як Господь зробить їх своїми дітьми, якщо ніхто не народжуватиме?
Аж ніяк не випадково Господь сказав саме жінці: “І тягти тебе буде до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою” (Бут. 3,16), – бо природно, що саме жінка ризикує стати домінуючою особою внаслідок однієї лише своєї влади над дитиною, яку приводить у світ; ця тенденція – неявна, але глибока – є немовби викривленням материнської любови, яка з жертовної перетворюється на власницьку.
Сучасна жінка уподібнюється до чоловіка. Вона хоче вдягатися як чоловік, працювати як чоловік, бути такою як чоловік. І цим самим, вона губить себе не тільки тілесно, але передусім духовно. Завжди жінка була символом тепла, материнства, затишку, любові... А тепер це залізна бізнес леді, в якої на першому місці не сім’я і чоловік, а кар’єра, власне тіло, якому потрібно догоджати, друзі, розваги, бари, цигарки, випивка... Для багатьох жінок тепер незручно мати дитину, бо на це немає часу, для цього потрібно жертвувати всім, що ти маєш. Дивно, навіть коли є сім’я і Господь дарує їм дитину, вони незадоволені цим, бо ще зарано, вони не пожили в своє задоволення. І часто після народження дитини у сім’ї виникають непорозуміння, сварки. Чому так? На це є одна проста відповідь. Метою подружжя є давати життя, а не жити в своє задоволення.
Материнство – це Божий скарб. А бути жінкою – це велике щастя, бо ти, жінко, можеш дати життя. Ти є осередком тепла і любові в своєму домі. І щастя твоєї родини залежить передусім від тебе. І коли ти знаєш, що в тобі народилося життя. Як би важко тобі не було, матеріально чи морально, найперше ти мусиш прибігти до Марії і посвятити себе та свою ще ненароджену, а тільки зачату, дитину Матері Божій. А вона завжди допоможе.
Посвята зачатої дитини Матері Божій
О Маріє, Божа і моя Мати! – Твоєму Непорочному Серцю посвячую моє дитя, що його ношу ще під своїм серцем. Нехай воно в часі і вічності буде Твоєю власністю! Задля того щастя, що Ти носила Божого Сина та вдостоїлася бути Його Матір’ю, захищай моє дитя, наче б воно було членом тіла Твого Сина. Син Твій сказав: “Що ви зробили одному із Моїх найменших, те ви Мені зробили”. Благослови ж моє дитя та дай, щоб воно доступило св. Тайни Хрещення. Хорони його в житті, як зіницю ока, та заведи його, Мати Доброго Пастиря, навіки до Ісуса, щоб воно Його любило та славило цілу вічність. Амінь.
Врятувати життя... ненародженої дитини
Аборт…
Виникають відразу асоціації: мука, смерть, вбивство. Але кого... маленького Божого сотворіння, якому потрібні тільки любов та дозвіл на життя.
На сьогодні є дуже багато різних статей у пресі, інтернеті, передач на телебаченні, відеокліпів про аборти. В інтернеті навіть можна знайти короткий фільм про те, як роблять аборт і про поведінку дитини під час аборту. Лікарі кажуть: “згусток крові”, але ж який це згусток, як це жива людина, яка рятується в утробі здавалося б найдорожчої особи – матері від страшної руки ката, який хоче забрати в неї життя.
Це страшний гріх – вбивство. Загублений спокій, відчуття вини, різноманітні хвороби, матеріальні труднощі, безпліддя, розпад сім’ї - це одні із наслідків аборту. На жаль, про це не говорять у школі, ніколи не зачіпають цієї теми в родині, а тим паче ніколи не розповідають лікарі і не відраджують робити аборт. Ми самі нищимо своє життя. А потім запитуємо: “Чому, о Господи? За що мені цей хрест?”
Можливо, якби не була вбита в утробі матері та чи інша дитина, у нас би сьогодні були ліки від раку, СНІДу, інших хворіб. Можливо, Ти, мамо, не була би сьогодні такою самотньою і всіма забутою, а доживала свої дні біля сина чи доньки, тішилась би щебетом внуків...
Чи можемо ми зарадити тому, щоб у цілому світі, не дивлячись на те, що аборт дозволений майже у всіх країнах, було менше гріха дітовбивства? Так, можемо. І не тільки можемо, ми просто зобов’язані це робити. Для порятунку бідних маленьких діточок ми повинні прийняти присягу духовного всиновлення і протягом дев’яти місяців просити у Всевишнього, щоби він зберіг життя свого сотворіння. Щоб захистив батьків від намов злого духа про вбивство своєї кровинки.
Церемонія урочистої присяги завжди відбувається на Марійські свята. Мати Божа подає нам великий приклад свого життя, як вона рятувала маленького Ісусика, втікаючи до іншої держави від лютого Ірода, який хотів Його знищити. То ж берімо приклад з Марії, просімо Її про допомогу у витриванні в нашій постанові і рятуймо життя ненародженим дітям.
Церемонія урочистої присяги духовного всиновлення
Духовне усиновлення – це молитва за дитину, якій загрожує смерть у лоні матері. Молитва триває дев’ять місяців і полягає у щоденному промовлянні однієї таємниці cв. Вервиці (“Отче наш...”, десять “Богородице Діво...” та “Слава Отцю...”), а також спеціальної молитви за дитину та її батьків. Можна також ще додати добровільну постанову. Наприклад, частіше сповідатись і приймати Св. Причастя, постити на хлібі і воді в середу і п’ятницю, допомагати нужденним.
Миряни, богопосвячені особи, чоловіки, жінки будь-якого віку, а навіть діти (вони повинні провадити цю молитву під опікою батьків), перед тим, як долучитися до молитви за ненароджених, складають урочисті обітниці духовного всиновлення. Звичайно, це роблять в день Богородичного свята, наприклад, Благовіщення, Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, Різдва Матері Божої та ін.
Після Св. Літургії:
Священик: Начало обичноє.
Священик: Господу помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Священик читає молитву:
Покірно просимо Бога Отця, щоб наші брати і сестри могли виконати свої зобов’язання і таким чином стати на захист життя зачатих. Ще ненароджених дітей. Просимо Святого Духа про дар витримки для тих, хто складатиме присягу.
Пісня: “Царю Небесний...”
Священик виголошує духовну науку, потім звертається до тих, які складатимуть присягу:
Дорогі брати і сестри! Ви стаєте на захист людського життя, що лише пробуджується. Особливою молитвою ви допоможите Церкві в боротьбі з сатаною, що намовляє вбити зачату дитину. Нехай кожен із вас, слухаючи Святого Духа, Який надихнув вас зробити цей духовний дар, захищає одну “свою” дитину; нехай затуляє її від рук убивць; нехай над кожною вашою всиновленою дитиною буде ваша молитва. Св. Причастя, піст і пожертвування, щоб ви в цьому знаходили радість і силу і щодня складали через Ісуса Христа духовний дар – Духовне усиновлення.
Вірні запалюють свічки, а священник благословляє:
Прийміть світло Христа. Нехай світло Христа, Який воскрес у славі, розсіє темряву наших сердець і думок. Прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що приховав ці речі від мудрих, а відкрив немовлятам. Так, Отче, оскільки такою була воля Твоя.
Починається складання присяги Духовного всиновлення зачатої дитини. Священик читає присягу, яку кандидати голосно повторюють:
Пресвята Діво, Богородице Маріє, всі Ангели і Святі! Ведений прагненням допомагати захищати ненароджених, вирішую і присягаю, що від... (вказати число) в урочистість (вказати) беру в Духовне усиновлення одну дитину, ім’я, якої лише одному Богу відоме, щоб упродовж дев’яти місяців щодня молитися за врятування її життя та про праведне життя після народження. Цими молитвами будуть:
- одна таємниця Св. Вервиці,
- мої додаткові постанови,
- молитва, яку сьогодні вперше прочитаю:
Господи Ісусе Христе, за заступництвом Твоєї Матері Марії, яка породила Тебе з любов’ю, та за посередництвом Святого Йосифа, який опікувався Тобою після народження, – прошу Тебе в намірі цієї ненародженої дитини, яку я духовно всиновив (всиновила) і якій загрожує небезпека вбивства. Прошу, дай батькам любов і відвагу, щоб вони залишили своїй дитині життя, яке Ти сам їй дав. Амінь.
Священик: Господу помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Священик: Боже, Джерело життя і доброти, Ти послав Свого Сина, Слово Життя, вислухай наші прохання, а тих, які склали сьогодні присягу, благослови і допоможи ласкою Своєю виконати те, що обіцяли.
http://www.saintjosaphat.org
