АРІЙСЬКЕ БРАТСТВО. Тюремна банда прихильників переваги білої раси, яка діє у в’язницях і виправних установах США. Група з’явилася на західному узбережжі в 1960 роках, проявляє крайню ненависть до чорношкірих і євреїв. За деякими даними, діяльність «Ароги» пов’язана зі здирництвами, наркоторгівлею, проституцією і насильством у в’язницях. Члени братерства мають татуювання — свастику і блискавку нацистської СС.

Група «Ароги» має кон­такти з воєнізованою організацією «Арійські нації», що базується в американському штаті Айдахо, та є прихильницею расового насильства і верховенства білих. У багатьох в’язницях ув’язненим забороняють одержувати літературу від «Арійських націй». Ув’язнені штату Міссурі, які були членами братства, також входили до організацій «Християнська достовірність» та «Християнська Церкви Ісуса Христа». Ця група вважає, що англосакси і неєвреї — це, за Біблеєю, обрані люди, що чорношкірі — все одно що тварини, а євреї — діти сатани.

Див. також: АМЕРИКАНСЬКА НАЦИСТСЬКА ПАРТІЯ.

АСАСИНИ (Вбивці). «Асасини» — ісламська таємна організація вбивць, заснованою шкільним однокласником персидського поета Омара Хайяма Хасаном бін Саббахом в ХІ столітті. Назва пішла від звички її членів курити гашиш перед вбивством. Хасан втік з Персії до Єгипту, щоб уникнути покарання за здирництво. У Єгипті його посвятили в таємниці єврейської Кабали та інші античні секрети. Він створив «Асасини», вивчаючи структуру таємної організації, яка слугувала прикриттям «Великої каїрської ложі» (або «Рука Знання». Асасини іноді об’єднувалися для військових дій з «Лицарями-тамплієрами», наприклад, 1129 року під час нападу на Дамаск під командуванням єрусалимського царя Болдуїна.

Вбивці діяли просто: вони вбивали своїх супротивників і всіх, хто опинявся на їхньому шляху.

Схоже, їхня схильність до насильства і жорстокості стала причиною їхнього занепаду. Серед керівництва «Асасинів», як і серед сучасних гангстерів, виникла непримиренна ворожнеча. Хасана убив його син. Внук Хасана, дізнавшись, що батько готує проти нього замах, випередив батька. Залишившись без керівництва, Ассассини не могли протистояти монгольським ордам, які 1250 року захопили цю територію.

Проте легенда про «Асасинів» і досі живе. Передбачається, що невеликі секти вбивць, які курять гашиш і стверджують, що вони є наступниками справжніх асасинів, все ще існують на Близькому Сході.

Див. також: ВЕЛИКА КАЇРСЬКА ЛОЖА; ЛИЦАРІ-ТАМПЛІЄРИ.

БАДЕР-МАЙНХОФ. Також відома як «Угруповання Червоної Армії». Радикальна західнонімецька група, яка грабувала банки і підкладала бомби в 1960 — 1970 роках для звільнення ув’язнених однодумців і здійснення державних переворотів.

БЕАТІ ПАОЛІ. Можливо, вигадана група, яка наприкінці ХVІІ — початку ХVІІІ століття організовувала змови й боролася проти італійського сваволі. Згадки про організацію «Беаті Паолі» неодноразово з’являлися в творах. За статтею Роберто Савона в електронній версії «Вибране сицилійського журналу» (www.bestofsicily.com/nmg/artl3.htm), вперше про неї згадують у 1830-ті Габріеле Кваттромані та Вінченцо Лінарес. Кармело Піола 1848 року написав про неї книгу. Групу організував відомий італійський письменник Луїджі Натолі, який друкувався під псевдо Вільгельм Гейт. Історія з’явилася 1921 року у вигляді книги, яку було перевидано 1949 року. Під час Другої світової війни фашисти заборонили книгу як революційну. За книгою Натолі зняли фільм «Чорні лицарі в масках», що вийшов на екрани 1947 року.

У книзі Натолі дія відбувається в сицилійській столиці Палермо між 1698 і 1719 роками. Ця секретна секта являла собою щось середнє між масонами і ніндзя. Її члени вбиралися в чорні балахони, в яких нагадували катів. Вони виступали на захист звичайних громадян, яких пригноблював уряд і католицька церква. Уряд з розпусних намісників короля, що перебувають у нього на службі, і церкву вони зображали фанатичними прибічниками інквізиції.

Савона пише: «Цілком можливо, що певні секретні братства таємно зустрічалися в підземеллі Палермо, в катакомбах, історія яких сягала Пунічної ери, і підземних каналах, зроблених арабами і нормандцями. Члени братства могли використовувати деякі коридори цих каналів, щоб непомітно переміщатися по місту. Старий Палермо — це величезний лабіринт вулиць, що беруть свій початок з античних і середньовічних часів. В історії Натолі «Беаті Паолі» має безпосередній стосунок до району Капо, там навіть вулицю і площу названо на честь цієї секти.

Але чи задумувала група «Беаті Паолі» революцію і суспільні зміни? Ми ніколи про це не дізнаємося, позаяк тодішні історики про це нічого не писали. Однак, безсумнівно, та епоха була епохою бунтів, лідери яких почасти невідомі. Це поклало початок думці, що підпілля розробляло план деяких повстань. Найімовірніше, «Беаті Паолі» складалася з дворян і інтелігенції, яка не хотіла відкрито кидати виклик тим порядкам. Також можливо, що під своєю «революцією» вони мали на увазі трохи більше, ніж підпільні зустрічі, де обговорювалися нелегальні плани. Тільки за цим фактом їх могли зарахувати до єретиків або зрадників. Але тут міститься парадокс: якщо це таємне брат­ство, то йому зайвою була б популярність, відповідно й потреба залишити після себе документальне підтвердження свого існування. Зробити це — отже, приректи себе на вірну смерть. Зі свого боку, влада не знала, чи приписувати конкретне вбивство або подію організації, існування якої не більше, ніж «тихий шепіт».

БІЛИЙ ХОРТ, ОРДЕН

Див.: ПРІОРАТ СІОНУ.

Б’Н МОШЕ (Син Мойсея). Єврейська група, створена 1889 року Ашером Гінзбергом (псевдонім — Ахат Гаам). Центральний офіс був розташований в Одесі (будинок «Друзів Сіону»). Спочатку в групі було сім членів. Усі — відомі фахівці в єврейській філології, віддані єврейським месіанським ідеям. Назва групи відображає їхню віру в існування єврейських колоній з прямих нащадків Мойсея. Група, що поступово розширювалася, була прихильна ідеям єврейського націоналізму. Більшість членів — східноєвропейські євреї. Ложі створювалися в Галичині, Польщі і Росії. Гінзберг, який вірив у створення єврейської держави (якщо необхідно, то й силовими методами), втратив контроль над групою. До керівництва нею прийшов Теодор Герцль, який був дипломатичнішим, а його книга «Єврейська держава» принесла йому небачену популярність. Гінзберг знову очолив групу незадовго до початку Першої світової війни. Він помер 1927 року в єврейській Палестині.

БОГЕМІАН ГРОУВ (Богемний Гай). Затишний куточок в графстві Сонома, штат Каліфорнія, де щорічно протягом двох тижнів збираються впливові видавці, політики і бізнесмени. Присутні на зустрічі зобов’язуються тримати в секреті все, що там відбувається. Вся інформація про групу — це інформація, отримана репортерами, яким вдалося проникнути на зустріч під виглядом обслуговуючого персоналу.

Ел Ньюхарт, засновник «Ю.Єс.Єй Тудей», був присутній на одній із зустрічей, проте пізніше відмовився повідомити що-небудь про це. «Там я зрозумів, що маю дотримуватися встановлених правил секретності, — відповів він. — Гадаю, було б неетично давати вам цю інформацію».

1991 року Дірк Матінсон, головний редактор журналу «Піпл», проник на зустріч, але до складу групи входив власник «Піпл», який не допустив публікації матеріалу. З того, що почув Матінсон, до того, як його викрили і видворили, були такі доповіді: колишнього міністра ВМС Джона Лемана «Розумна зброя», міністра оборони Річарда Чейні «Основні проблеми оборони ХХІ століття», колишнього міністра охорони здоров’я, освіти і забезпечення Джозефа Каліфано «Американська революція в охороні здоров’я — хто живе, хто вмирає, хто платить?», колишнього генерального прокурора Еліота Річардсона «Встановлення Нового світового порядку».

Найдетальнішу інформацію про групу опублікував журнал «Спай» (Шпигун). Автор — Філіп Вайс. Членам групи було наказано включати до її складу кожного республіканського президента, починаючи з К.Куліджа. Повідомлялося, що засідання групи регулярно відвідували Джордж Буш, Генрі Кіссін­джер, Джеймс Бейкер і Девід Рокфеллер. Члени «Богеміан гроув» стверджують, що засідання мали суто соціальну спрямованість, проте, безсумнівно, там вирішувалися й бізнесові питання. На таких богемних засіданнях групи було задумано проект Манхеттену — розробка ядер­ної зброї під час Другої світової війни.

Серед вилавців, які відвідували ці засідання, були Франклін Мерфі — колишній генеральний директор корпорації «Таймс Міррор», Вільям Рандольф Херст молодший та Джек Говард і Чарльз Скріпс з газетної групи «Скріпс-Говард», Том Джонсон — президент «CNN» та колишній видавець «Лос-Анджелес Таймс».

Повідомлялося, що група також здійснює ритуальні дійства, що висміюють друїдів, а голосом «Сови Богеми» є Вальтер Кронкайт.

Серед дослідників таємних товариств був Майкл Хоффман, колишній репортер нью-йоркського бю­ро «Ассошіейтед Прес». Він вважав, що таємні товариства протягом всієї світової історії впливали на світові події і — через засоби масової інформації — на сприйняття громадськістю цих подій, що вони породили «психологічну війну» — спосіб управління свідомістю людей. Ідеї, які поширюють таємні товариства, вважає він, мають на меті переконати, що «марно опиратися загальному, встановленому контролю».

БРАТСТВО СМЕРТІ. Див.: ЧЕРЕП І КІСТКИ.

БРАТСТВО ТАЄМНОЇ ПЛАЩАНИЦІ. Див.: ХРАНИТЕЛІ.

БРАТИ ПРИТУЛКУ. Див.: СУВЕРЕННИЙ ОРДЕН СВЯТОГО ІОАННА АБО ЄРУСАЛИМ.

БРАТИ МЕЧА (Войовничі брати Христа, Лицарі Христа або Народне ополчення Христа з Лівонії). Це Балтійський рицарський орден, що прилучився 1237 року до Тевтонського ордена Пруссії. Група наслідувала лицарів-тамплієрів, складалася з німецьких ченців-воїнів. Її створив 1202 року ризький єпископ Альберт фон Баксховден.

Ченці, ймовірно, були васалами єпископа, але орден на це не зважав. Члени ордену «Брати Меча» 1218 року відкрито відмовилися підкорятися католицьким єпископам. Церква прагнула перейти на бік данського короля Вальдемара II. Але король об’єднався з «Братами Меча» і разом з ними завоював північну Естонію.

«Брати Меча» розташовувся у вільяндському замку, в Естонії, стіни якого збереглися донині. Цитаделями ордену були й Венден, Сегевольд і Ашераден. За гросмейстерів було п’ять представників — командири Вільянді (Феллін), Кулдіга (Голдінген), Алуксне (Марієнбург), Таллінн і керуючий Пайде (Ярва).

1236 року, за рік до того, як вони прилучилися до Тевтонського ордену, «Брати Меча» билися проти литовців під Шауляєм, але зазнали поразки. Вони змінили деякі свої правила на користь Тевтонського ордену, але повністю не змішалися з пруссаками, зберігаючи свою самобутність, що дало їм змогу втримувати контроль над завойованими землями. У 1288 — 1290 роках «Брати Меча» завоювали всю Курляндію і Лівонію. 1346 року вони разом з Тевтонським орденом купили в короля Данії Вальдемара IV Аттер­даг — частину незавойованої території Естонії.

Тевтонський орден втратив свій вплив у середині 1500 років, тому «Брати Меча», вийшовши з нього, знову стали незалежною групою. У 1550 роках цей орден воював проти єпископа Ризького. У боротьбу втрутився польський король Сигізмунд II Августус. Готхард Кеттлер, останній гросмейстер «Бра­тів Меча» уклав угоду з польським королем про те, що орден стає нечернечим і перетворюється на Лютеранську церкву. Надалі орден втратив більшість раніше завойованих земель. У південній Естонії польський король створив герцогство Курляндії і Семігалії. Решту землі, яка раніше належала братам, захопили Данія і Швеція.

www.personal-plus.net