Учасники національно-визвольного руху 40-х років XX
століття багато перейняли від повстанців Холодного Яру, разом із його
історичною назвою. Саме на Черкащині було започатковане повстанське
вітання "Слава Україні!", з відповіддю "Україні Слава!", яке потім вояки
УПА змінили на "Героям Слава!"
Показовим є використання назви "Холодний Яр" в закодованих назвах формувань та підрозділів у ряді регіонів України.
Перше збройне формування, під час проголошення у
Львові самостійної Української держави 30 червня 1941 року, носило назву
"Холодний Яр". Невдовзі, 27 липня 1941 року в Рівному, на святі
української Державності на площі Старого Замку, у присутності 10 тисяч
людей, постав Перший курінь Українського війська імені Холодного Яру.
Полковник СБ УПА Федір Кондрат згадував, що в
Дубровицькому районі Рівненської області, це район річки Горинь на
кордоні України й Білорусії, уже восени 1942 року була створена школа
командирів УПА "Холодний Яр", у якій проводився офіцерський вишкіл.
12 квітня 1943 року розроблено проект розгортання
повстанської армії "До ситуації", де проблемі поширення УПА на
Наддніпрянську Україну приділено значної уваги. Перехід ОУН до збройної
боротьби автори документа відносять до другого тактичного ступеня
діяльності - самооборонного.
Планували, зокрема, ліквідувати комуністичний вплив
серед населення Наддніпрянщини, у міру можливості почати організацію
третього перехідного осередку, що своєю базою мав би холодноярські ліси
та дніпровські плавні.
Завдання цього осередку полягало в гуртуванні
боєздатних утікачів із примусових робіт, таборів полонених тощо, та
переправлення їх на Полісся.
Один із керівників ОУН Шанковський відмічав: "Можливості
використання місцевини й традицій Холодного Яру для розгорнення
повстанської дії в Південній Україні розглядалися в повстанських штабах
на Волині. І для ствердження тієї можливості вже в червні вислано
звідтіль рейдуючий відділ УПА, який пройшов через Житомирщину,
Трипільщину, і через Черкащину добився до Кіровоградщини, де мав зустріч
із провідником ОУН Кіровоградської області - Мартином. Можна сказати,
що цей рейдуючий відділ заініцюював створення УПА-Південь".
Влітку 1943 року на території центрально-українських
областей створено два відділи УПА: у Холодному Яру під командуванням
Білика - "Костя", та на Уманщині під командуванням Мартина - "Остапа".
Наприкінці літа до них долучився відділ із Полтавщини під командуванням
"Діда Тараса", колишнього учасника повстансько-партизанського руху на
Наддніпрянщині в 1920-1923 роках.
Для підсилення повстанської групи в жовтні 1943-го з
Волині на Наддніпрянщину відправлено сотню під командуванням Омеляна
Грабця - "Батька".
Розсекречені в 2008 році документи НКВС-МДБ СРСР свідчать: "Керівник
опергрупи НКВС УРСР "Орел", діючий в тилу противника, доніс, що по
перевіреним агентурним даним 21 вересня 1943 року з району Колки,
Волинської області, командуванням УПА була направлена в район Білої
Церкви бандгрупа УПА, чисельністю до 300 чоловік, під командуванням
Железняка, яка перейшла лінію фронту з тими ж завданнями, і діє в даний
час в лісах Холодного Яру Кіровоградської області".
На території Північно-Західних українських земель
(Волинь і Полісся), де діяла УПА-Північ, назва "Холодний Яр" трапляється
в звітах 7-ї сотні 1-го куреня загону імені Івана Богуна. Названа
сотня, під командуванням Богуна-"Батька" діяла у Володимир-Волинському
районі Волинської області.
В одному зі звітів зазначалося, що сотня була
сформована у вересні 1943 року й переведена на терен свого базування під
кодовою назвою "Холодний Яр".
У 1944 році підрозділи УПА-Північ перейменували на
зразок поселень Центральної, Північної й Східної України. Так з'явилися
загони Полтавський, Сумський, Чернігівський, Батуринський, Корсунський.
Зміни сталися й у структурі УПА-Південь.
Саме в квітні 1944 року командування південної групи
УПА виділило значну кількість відділів на формування з'єднання
УПА-Південь під назвою "Холодний Яр". Його очолював Іван Свистун (Ясен).
В архіві СБУ зберігся протокол допиту начальника
штабу з'єднання "Холодний Яр" УПА-Південь Євгена Басюка, від 29 вересня
1944 року.
На запитання: "Чому ваше з'єднання було назване Холодний Яр?", він відповів: "Назву
"Холодний Яр" надали не випадково. Як відомо, район Холодного Яру в
період 1920-1922 років був базою петлюрівських загонів у їхній боротьбі з
радянською владою за самостійну Україну. Щоб надихнути людей на
боротьбу й зберегти зв'язок із тією боротьбою, з'єднання назвали
"Холодний Яр".
В оперативному плані це з'єднання мало діяти в межах
генеральної військової округи, між Збручем і Дніпром. Один із куренів
з'єднання під командуванням "Панька" мав базуватися в районі Холодного
Яру на Черкащині.
Повстанців в УПА виховували, зокрема, на описах
боротьби селян Центральної й Східної України в 1920 - 30-ті роки проти
більшовиків. До переліку літератури, рекомендованої для читання
воякам-повстанцям, був включений "Холодний Яр" Юрія Горліса-Горського.
Можна сказати, що УПА розглядала себе спадкоємицею задумів, за які
боролися отамани-холодноярці. Псевдоніми, криївки, методи підпільної
роботи - усе це лише дещиця із запозиченого в співвітчизників із
Центральної України.
УПА-Південь розділялась на три військові округи: ВО "Холодний Яр"; ВО "Умань"; ВО "Вінниця".
5 липня 1944 року в Жовківському районі Львівської
області, на території військової округи "Башта", було сформовано сотню
УПА під криптонімом "Холодноярці". На її основі згодом формують сотні
"Холодноярці-1", "Холодноярці-2"і "Холодноярці-3". У серпні 1944 року із
цих підрозділів формується курінь Холодноярців.
Окрім Львівщини, сотня з тотожною назвою
"Холодноярці" також діяла з 1944 року в складі 17-го Бережанського
тактичного відтинка на Тернопільщині, на території військової округи
"Лисоня".
Навесні 1945 року, після реорганізації структур ОУН і
УПА, було створено Закерзонський край та військову округу УПА "Сян". За
організаційним поділом край складався з менших підпільно-територіальних
одиниць, зокрема, з округ та надрайонів. Один із надрайонів отримав
назву "Холодний Яр". Він охоплював своєю діяльністю польський повіт із
центром у місті Перемишлі.
Можна констатувати, що назва "Холодний Яр" та
похідна від неї назва "холодноярці" були поширені в криптонімах формацій
національно-визвольного руху в середині 40-х років ХХ століття. І
визначальну роль у цьому відіграв роман Юрія Горліса-Горського "Холодний
Яр".
Тож, ці факти є чудовим прикладом тяжіння традицій української національно-визвольної боротьби до ролі в ній Холодного Яру.
Навесні 1944 року курінь УПА Івана Сала "Мамая" у складі сотень Гутича, Великана та Яструба, поповнившись у Тернополі новобранцями 1925-1927 років народження, прибув
на Волинь. Звідти вони вирушили на Наддніпрянщину в бік урочища
Холодний Яр, із наміром підняти повстання проти радянської влади.
Цей рейд не вдався. Їх перепинили, сили були не рівні. Повстанцям
удалося відірватися від переслідування внутрішніх військ НКВС.
Пошарпаний у боях курінь на чолі з Іваном Салом відступив на північний
захід і розсіявся по лісах Рівненщини.
Про те, що курінь просувався до урочища Холодний Яр
для підготовки збройного повстання, указував ще один затриманий
бандерівець - Миколайчук. А пропагандист сотні "Велетня", на псевдо
"Смерека", стверджував, що там передбачається "агітувати населення за самостійну Україну, а тоді буде революція".
Куреню Івана Сала (Мамая) добратися до Холодноярщини не вдалося.
Курені з'єднання не змогли синхронно, як
планувалося, прибути туди з Рівненщини. Натомість малими групами
розосередилися по лісах. Ні Мамай, ні його зверхник, командир з'єднання
"Холодний Яр", Свистун-Ясен - свідками Холодноярського повстання так і
не стали. Мамай загинув у вересні, а Ясен загинув 8 грудня.
На початку того ж весняного місяця з району міста
Дубно на Рівненщині, якісь прибічники командира з'єднання "Холодний Яр"
Свистуна-Ясена знову вирушили на Холодноярщину. Групами по 40-50 чоловік
вони сподівалися прибути в район Холодного Яру, і підняти збройне
повстання проти радянської влади. Повстанці несли із собою
пропагандистську літературу. Радянським спецслужбам не вдалося напасти
на слід цього підрозділу.
Ветеран УПА Іван Олексійович Приходько, 1922 року
народження, уродженець села Сні тинь Лубенського району Полтавської
області, згадував: "У серпні 1944 року в Рівненських лісах, на межі з
Тернопільщиною, біля містечка Майдан була сформована бойова сотня
"Дніпро" (відділ УПА-Південь) на чолі з командиром, що мав псевдо
"Ягур". Особовий склад сотні був укомплектований вихідцями з
Наддніпрянської України.
"Дніпровці" успішно вели бої із чекістами на
теренах Шумського, Дедерківського, Вишневецького й Кременецького районів
Тернопільщини, а також Дубненського району Рівненщини.
12 грудня 1944 року сотня "Дніпро" отримала
наказ вирушати й продовжувати боротьбу в Наддніпрянській Україні. Одразу
після переходу колишнього кордону СРСР, на території Хмельницької
області, сотня розділилася на два загони: перший на чолі із чотовим
"Атосом" рушив напрямком на Житомирщину. Другий загін очолив чотовий
"Берест". Сам родом із Жашкова Черкаської області, він мав провести
бойовий підрозділ УПА на допомогу повстанцям Холодного Яру".
Не судилося.
У Липовецькому районі Вінницької області, під час
переправи через річку Соб, загін потрапив у засідку, де й прийняв
останній бій. Декого з повстанців схопили просто на воді, і лише
одиницям удалося прорватися крізь щільне кільце чекістів.
...Все ж деякі групи дісталися Холодноярщини.
Про це свідчать ряд оперативних зведень спецорганів: "4
октября 1947 года, примерно в 18-19 часов, в селе Екатериновка
Каменского района Кировоградской области, бандгрупой "УПА", численностю в
4 человека, совершён налёт на здание сельсовета и правления колхоза.
Бандиты были в возрасте от 20 до 30 лет, вооруженные автоматами,
пистолетами и гранатами.
...Бандиты с колхозниками разговаривали на
украинском языке, а между собой говорили на непонятном для
присутствующих языке, но якобы имеющим сходство с польським".
Олександр ВЄТРОВ,
Національна спілка журналістів України
http://www.banderivets.org.ua/
