Головна » 2015 » Липень » 2 » Безбожники » Дітей стратити не можна помилувати
08:01
Дітей стратити не можна помилувати
Найбільшим доказом того, що якийсь народдійшов до крайньої точки свого морального падіння,будуть ті часи, коли аборт стане вважатися справоюзвичною і абсолютно прийнятною. Рафаель Баллестріні, відомий італійський юрист XIX ст.
XX
століття відійшло у небуття. Багато воно передало у спадок XXI-му. Але
й нове сторіччя, тільки розпочавшись, породило явища, колись небачені.
Що символізує століття яке відійшло, які події його найбільше
характеризують? Нам згадуються Жовтневий переворот 1917 року, який
спричинив за собою мільйони безвинних жертв, Друга світова війна і
ядерні бомбардування японських міст, локальні війни (В'єтнам, Афганістан
та ін.). Всі ці події можна позначити як криваві злочини проти людства.
Вони погубили мільйони молодих життів, понівечили безліч доль, їх
наслідок - море крові і сліз. Але XXI століття не змінило традицій
XX-го. Міжнародний тероризм - нова масштабна загроза всьому людству.
Пригадується теракт в Беслані. Весь світ вразила масова загибель дітей.
Дійсно, насильницька смерть дітей завжди, коли б це не було, шокує
розум і приносить біль у серця чуйних людей. Адже і в минулому гинули
діти від рук убивць. Це і кинуті у прірву діти спартанців, немовлята,
принесені в жертву язичницьким богам, тисячі убієнних за наказом Ірода
Вифлиємських немовлят, ті ж діти - жертви Другої світової війни, діти
Хіросіми і Нагасакі, діти В'єтнаму. Всі вони були вбиті тому, що якісь
дорослі дядьки і тітки хотіли жити краще за інших.
Кожна, навіть
найбільша, мета стає безглуздою, порочною і скверною, якщо при
досягненні її гинуть діти., тому й жахає загибель дітей, якщо вона є
наслідком зради з боку дорослих. Дитина дивиться на світ чисто і
довірливо, вона вправі очікувати від життя радості, а від дорослих -
любові і турботи. І як протиприродно виглядає те, коли скверна дорослих
зазіхає на чистоту дитини, коли їх насильство ламає те, що таке
дорогоцінне для дітей, які їм довіряють - безпосередність і
довірливість…
Але одна обставина наповнює весь цей праведний
гнів мільйонів людей сатанинським лицемірством. Чому в той час, коли
було стільки пролито сліз і виплеснуто гніву з приводу вбивства в
Беслані 186 дітей, ніхто навіть не згадав і не печалився за вбитих у цей
же день в абортаріях півтора десятків тисяч немовлят (за статистикою -
лише в одній Росії)? У Беслані багато дітей змогли втекти, сховатися від
вбивць, ті ж немовлята не мають такої можливості, перед своїми вбивцями
вони завжди беззахисні.
Якщо ж розібратися, то весь гнів і
прокляття, спрямовані проти терористів, відносяться, в першу чергу, до
найсучаснішого людського суспільства. Сучасне людство, спокійно вбиває
своїх дітей, і є головними кривавими терористами. Тому головним явищем
XX століття, що визначив подальшу історію людства і об'єднуючим його з
XXI століттям, є ні революція, ні світові і локальні війни, ні будь-які
досягнення в галузі науково-технічного прогресу, ні навіть міжнародний
тероризм; головне явище - це кривавий терор, розв'язаний людством проти
власних дітей, що не припиняється ні на секунду до цього дня. Цей терор -
світового масштабу, який ще й знаходиться під захистом закону.
Але
закон, що захищає вбивць дітей, не має права називатися законом. Такий
закон - диявольське беззаконня, образа Бога. Це явище не хочуть
помічати, як і Творця, творіння рук якого вбивають. Не хочуть
безбожництву і дітовбивству - явищам, що стирає людство з лиця землі, -
дати статус проблеми. Жахлива сліпота - супутниця мертвої душі. І тільки
сліпці можуть думати, що масові вбивства дітей обійдуться без наслідків
для людства. Мільйони людських жертв світових війн, революцій,
тероризму, стихій і катастроф - ось вони, ці наслідки.
Можна не
помічати Творця, але Його духовні закони, на яких ґрунтується буття
людини, обійти не можна. Ось один з них: "…всі, хто візьме меч, від меча
і загинуть» (Мф. 26:52). Піднявши знаряддя вбивства на своїх дітей,
людство позбавляє себе майбутнього, приходить до самознищення…
Кардинал Вишинський звертався (під час
Другої світової війни,- прим. редактора) до своїх співвітчизників: «Ми -
могильники, бо дозволили знову запрацювати в нашій країні крематорію.
Сьогодні в одній з лікарень Польщі існує піч, де спалюються тіла дітей,
що ще не встигли народитися. Давайте припинимо говорити про тисячі
загиблих від рук ворогів, бо число убієнних нами останнім часом
перевищує в багато разів число жертв концтаборів».
Кожна людина
свого часу стикається зі смертю рідних. Скільки на похоронах доводиться
бачити горя, сліз, розпачу! І тут же приходить думка: «От як багато
щирих сліз від розлуки з людиною, може бути, нерозкаяним грішником, що
прожили життя нечисто. І ніхто не зажуриться, не проллє сльозинки над
вбитим в утробі матері безневинним немовлям. І ніхто не провідає його
могилку тільки тому, що її у нього немає і бути не може. Від нього
позбавляються таємно, з очікуваним полегшенням і радістю, щоб і сліду не
залишилося».
Іменами злочинців і вбивць в Україні, Росії,
Білорусі (прим. редактора) названі вулиці, міста, а мільярди немовлят не
отримали своїх імен. З великими почестями ховають бандитів, а де
останній притулок знайшли тіла вбитих немовлят, цього не хочуть знати
навіть їх матері. Існують клініки, в яких на немовлятах після аборту
роблять досліди, цих дітей використовують і для виготовлення косметики
(пригадуються вироби з людської шкіри в нацистській Німеччині). Жінки,
вдивіться уважніше! Можливо, кров убитих вами дітей, перетворена на
косметику, прикрашає, проклинаючи, ваші обличчя і губи?!
Чи не
тому так багато з'явилось у наші дні маньяків, що вбивають з особливою
жорстокістю і дітей, і дорослих. Можна зрозуміти тих батьків, які готові
розтерзати мучителів, що позбавили життя їхніх дітей. Але хочеться
запитати цих жінок і чоловіків: «А скільком дітям ви не дали побачити
сонце? Чи не ви перевершили маньяків в жорстокості, віддавши своїх
малюків на розтерзання під ніж гінеколога-вбивці?». Жоден злочин не
залишиться без своєї відплати.
Хоча у земному суді матері-вбивці
заслуговують смертної кари, але зараз цей суд - співучасник у
беззаконні. Якщо людський суд не карає, це не означає, що Суд Божий
мовчить. Він завжди в дії. Багато жінок помирає під час абортів або від
їх наслідків. Страшна їх доля у вічності - суспільстві стародавнього
людиновбивці-сатани. Жінкам, що робили аборти, не минути в свій час і
онкологічного захворювання. Адже звідки взявся такий феномен - небувале
зростання жіночих хвороб саме в XX столітті? Все з тих же причин:
наслідки дітовбивства і плата за комфорт.
А скільки відомо випадків, коли діти
вмирають раніше батьків і часто зовсім небагато проживши на землі.
Вбиваючи в утробі дітей, батьки-вбивці позбавляються і тих дітей, яким
вони дали життя. Дійсно, чим вбиті діти гірше тих що народилися? А це не
покарання, коли, убивши дитя і залишившись на все життя бездітною,
жінка позбавляється допомоги і турботи в старості? Їй нема кому навіть
подати склянку води! Всі праці та заощадження дістаються племінникам, а
не рідним дітям. Розбиті родини, покалічені долі, непокірні діти - все
це наслідки абортів.
Звичайне виправдання жінок-убивць в тому,
що вони не хочуть плодити злидні. Дуже дивний вибір! Краще бути вбивцею
рідного дитяти, чим поділитися з ним життям, пожертвувавши своїм
комфортом? Чомусь цим жінкам не приходить в голову вбивати волоцюг та
безхатченків, яких так багато у наш час. Напевно, їм більше шкода їх,
ніж своїх ненароджених дітей.
Але в тому-то й річ, що вбивають
дітей не через острах убогості. Це лицемірне виправдання. Просто люди
бояться, що дитина різко змінить їх звичний спосіб життя, потіснить їх і
внесе в їхнє життя багато неспокою і тривоги. Бояться, що вона змусить
витрачати час на неї і не дасть зайвий раз сходити в гості або на
будь-яку розвагу, відніме гроші, які відкладаються на машину, дачу,
меблі або інший предмет розкоші. Але ж ніхто не вбиває сусідів через те,
що ті створюють якийсь дискомфорт в побуті. А рідному немовляті не
дають народитися через острах, що він бо вона потіснить у квартирі або
обділить за столом. Виходить, як у байці: «Ти винен лише тому, що мені
хочеться їсти».
У багатьох небагатих країнах світу люди не
озираються на свою бідність і народжують по багато дітей. Вони не
бояться злиднів - вони бояться Бога. А прагнення до багатства і
красивого життя приглушує в людях голос совісті. Багато сучасних людей
не вміють жертвувати собою заради ближнього. Звідси вакханалія
дітовбивств, яка здійснюється здебільшого в тих країнах, де багато людей
намагаються ще формально, за традицією, бути християнами. Але тільки
формально. Тому що духу християнства вони не розуміють. Для таких людей
нормально вважати себе віруючими, іноді ходити в храм, щось просити у
Бога і при цьому робити аборти. Але християнство - це насамперед
жертовна любов. Тому ці люди, у своєму прагненні до комфорту вбиваючи
дітей, які їм начебто заважають, давно вигнали зі своїх меж Христа.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
