В Одесі, де людям регулярно падають на голову балкони, гаряча вода зникає в кранах разом із опалювальним сезоном, а Чорне море скоро дійсно буде чорним від бруду, мабуть, немає нагальніших проблем, ніж мовна. Бо саме цим питанням, а не вирішенням комунальних проблем, найбільше переймається мер міста Олексій Костусєв. Чого тільки варта його заява про те, що всім школам міста надано статусу двомовних! Як пояснює сам Костусєв, «ми за те, аби ніхто нікому не нав’язував, якою мовою говорити, якою мовою вчити дітей». Мовляв, батьки тепер самі обиратимуть, якою мовою їхнім дітям у школі викладатимуть предмети. Але якщо в класі 20 дітей захочуть навчатися російською, а 10 — українською, особисто ви вірите в те, що права тих десятьох будуть забезпечені? Я — ні. Гадаю, що й пан Костусєв дуже надіється, що тих десяти україномовних школярів просто не набереться, бо, за його ж словами, «Одеса — це російськомовне місто».

Рішення міського голови обурило громадськість. Одеська обласна організація «Нашої України» адресувала звернення до прокурора області Ігоря Проценка. «Вважаємо, що оприлюднене мером Одеси Олексієм Костусєвим рішення Одеського міськвиконкому про надання усім школам міста двомовного статусу є початком кампанії з русифікації середніх навчальних закладів у місті Одеса, — йдеться в заяві. — Такі дії міської влади можуть створити перешкоди для отримання дітьми середньої освіти державною мовою». Отож «нашоукраїнці» просять перевірити законність цього рішення міськвиконкому.

У свою чергу, з вимогою опротестувати вищезгадане рішення до Генеральної прокуратури звернувся народний депутат від партії «За Україну!» Ярослав Кендзьор, який вважає, що дії мера Одеси межують із ксенофобією і расизмом. «Сьогодні одесити не мають права безплатно зайти на пляж, оскільки місцева влада віддала їх в оренду великому бізнесу. А діти змушені купатися у фонтанах, оскільки головне завдання міського голови — боротьба з українською мовою. Мовою, яка в Одесі потребує захисту, — обурюється народний депутат. — Замість реформи комунального господарства й ремонту каналізації та доріг цей горе–мер розробляє концепцію розвитку російської мови, оголосивши війну українській.

До речі, самому меру Костусєву, який позиціонує себе поборником російської мови, теж не завадило б частіше зазирати до підручників. Нещодавно журналісти сфотографували документ, завізований мером. На ньому рукою міського голови виведено: «Готовте доклад КРУ на исполкоме». Дивно, що доктор економічних наук не знає, що слово «готовьте» пишеться з м’яким знаком. Про стилістику цього речення ліпше взагалі промовчимо...

Коментар з приводу

Тарас Марусик, колишній завідувач відділу з питань мовної та етнонаціональної політики секретаріату Президента, голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал»:

— Українське мовне законодавство сьогодні складне і місцями суперечливе. Основними ж документами є Конституція та Закон «Про мови в Українській РСР», якому вже майже 22 роки. З огляду на політизацію цього питання українські законодавці досі так і не спромоглися ухвалити новий закон, тому діють норми 1989 року. Зокрема, у статті 25 Закону «Про мови в УРСР» сказано, що вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян УРСР. Але в наступних статтях — 26 і 27 — чітко сказано, що виховна й навчальна робота в дитсадках і школах ведеться українською мовою, а в місцях компактного проживання громадян інших національноностей можуть створюватися навчальні заклади, де навчання дітей відбувається мовами нацменшин. До речі, українське законодавство не дає визначення, що таке «місце компактного проживання громадян».

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 р. зазначено, що відповідно до положень статті 10 Конституції України мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно–технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. А в дер­жавних і комунальних навчальних закладах поряд із державною мовою в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

Згадаю також Рамкову конвенцію про захист національних меншин, ратифіковану Україною, в ст. 13 якої зазначено: «У рамках своїх освітніх систем Сторони визнають за особами, які належать до національних меншин, право створювати свої приватні освітні та учбові заклади... Здійснення цього права не накладає жодних фінансових зобов’язань на Сторони». А в ст. 14 сказано, що це право застосовується без шкоди для вивчення офіційної мови (!).

Що стосується Одеси, то в тому, що там відбувається сьогодні, немає формального порушення чинного законодавства, але вписується в концепцію «русского міра». Гадаю, що втілення в життя цих намірів почнеться з першого вересня, до того часу влада намагатиметься заручитися підтримкою батьків — отримати всіма правдами й неправдами якомога більше заяв щодо вибору мовою навчання саме російської. Це продовження втілення філософії міністра Дмитра Табачника, яку він спробував протягнути в Концепції мовної освіти, де був один важливий пунктик: про вільний вибір мови навчання. І зараз цю карту постійно розігруватимуть насамперед у тих регіонах, де нібито порушують права російськомовних. А мер Одеси Олексій Костусєв є одним із ключових провідників в Україні згаданої концепції.

www.credo-ua.org