Окультизм

Думаю, що саме окультизм є релігією диявола, яка протиставляє себе правдивому Богові i правдивій релігії. Щоб зрозуміти цю тезу, треба звернутися до фундаменту нашої віри, що міститься в таких словах Святого Письма: “Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм i всією душею твоєю, і всією силою твоєю ” (Втор. 6, 4-5). Саме на цьому фундаменті тримається весь Декалог. “Я- Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів крім Мене” (Вих. 20, 2-3) - ось великий початок, що передує о6′явленню про втілення Христа, єдиного Спасителя і єдиного Учителя.
“3аберіть Бога і світ наповниться ідолами”, — ці слова сучасного письменника характерні для всієї історії людства. Священик з Арс, св. Іван Віанней, цю саму думку висловив трохи інакше: “3аберіть священика з парафії i через десять років люди поклонятимуться дияволу”. Люблю посилатися на Книгу книг, тобто на Біблію, якою Бог навчає людину. Увесь Старий 3авіт — це історія вірності Бога вибраному народові i водночас історія невірності Ізраїля. Щоразу, коли народ єврейський відвертався від Бога, він вдавався до поклоніння ідолам. Бачимо, як пропорційно до занепаду релігійності зростає забобонність, відкриваючи шлях до пропагування окультизму в усіх його проявах. Сьогоднішній світ, що віддалився від Бога й усіх форм релігійності, знову занурився в ідолопоклонство i окультизм.
Нелегко дати визначення окультизму. Якщо узагальнити різні формулювання, можна сказати, що це віра в існування істот або сил, в наявності яких не можна переконатися на нормальному рівні сприйняття, але з допомогою яких можна навчитися панувати над світом. Окультист - це людина, втаємничена в пізнання i розуміння тих сил, які перебувають за межею фізики чи розуму. Їй доступні читання думок, матеріалізація предметів, знання майбутнього, панування над силами природи, безпосередній контакт з духами, з душами померлих, істотами позаземних цивілізацій і т. п.
3вертаючись до сил i властей, які не походять від Бога, людина відкидає правдиву релігію. Магія, ворожба, астрологія, спіритизм, сатанізм - це різні щепи одного дерева: окультизму. Хто перетворює його на релігію, той вступає до секти, i то в найгіршому значенні цього слова. Нині модно звертатися до стародавніх східних релігій, скажімо, до індійських, тібетських чи до єврейської кабали. Намагаючись розшифрувати давні символи i міфи, заволодіти давніми таємницями, окультисти віддають себе під владу істот “вищих” чи духів-провідників, не знаючи хто вони насправді . Отже езотеризм - це втаємничення в надприродні знання, а окультизм - це вміння послуговуватись таємничими силами. Ці два поняття настільки близькі, що нерідко їх об’єднують, говорячи про езотеричний окультизм.
3ахистом від окультизму може 6ути нова євангелізація, про що постійно нагадує Святіший Отець. Якщо окультизм повстав із заперечення Бога та Його об’явлення i спрямований на поневолення людини, її підпорядкування невідомим силам, то антитезою окультизму повинно стати повернення до Бога. Лише так можна зруйнувати твердиню ідолопоклонства та забобону, на якій тримається окультизм.
Я вже не раз писав, що італійці - це народ охрещених поган, які живуть як погани, а про релігію знають лише те, що знати можуть погани. Храми порожніють, родини розпадаються, дітей народжується все менше… Думаю, що нашу дійсність можна порівняти з часами Римської імперії, описаними св. Павлом в Листі до Римлян чи Генріхом Сенкевичом в історичній повісті “Quo vadis” 3нову спостерігаємо великий занепад моральності, i причин для цього є достатньо. Філософ August Del Noce писав, що історія сучасного світу - це історія поширення атеїзму. І це дуже справедливі слова. Але пригадаймо тих три таємниці, які відкрила Матір Божа дітям у Фатімі 13 липня 1917 року. Перша з них стосувалася вибуху більшовицької революції в Росії в жовтні 1917 року: “Помилки Росії поширяться в усьому світі i це приведе до воєн та переслідування Церкви “. При Московському університеті аж до 1990 року існував Вищий Інститут Атеїзму, де здобували вишкіл партійні функціонери. Але комуністична пропаганда не обмежилася Росією - вона запанувала в різних частинах світу i дала свої плоди. Саме від атеїзму пішло ідолопоклонство, а відтак i поширення езотеричного окультизму. В апостольському листі, виданому напередодні 2000-ліття Різдва Христового, роблячи підсумок релігійної ситуації наших часів, Папа наголошує на наступних чотирьох пунктах:
а/ Байдужість релігійна. Сьогодні часто можна почути: “Так, я вірю, але по-своєму” чи “Вірю, але не практикую” - то6то, роблю що хочу, що мені подо6ається, а не те, що заповідав Бог. Скажімо: ” Вірю в Христа, але не вірю в священиків, навіть коли Христос сказав:”Хто вас слухає, Мене слухає, хто вас зневажає, Мене зневажає “.
6/ Морок етики. Відсутність морального закону i моральних вартостей.
в/ Фальшиві теологічні ідеї. Теологами i бі6лістами написано ряд книжок, які викликають глибоке сум’яття серед кліру, священиків, єпископів i вірних. Наведу такий приклад. 3авжди, коли зустрічаюся з людьми, які раніше часто приступали до сповіді i причастя, а потім все рідше - чую пояснення, що священик порадив їм сповідатися лише в тому випадку, якщо вони вчинили смертельний гріх. 3устрічаю також теологів і біблістів, єпископів i священиків, які не вірять в існування диявола i вважають екзорцизм поверненням в середньовіччя. Є i такі, що відкидають описані в Євангелії випадки екзорцизму.
г/ Непідпорядкованість Церковній владі. Якщо Церква для людини не авторитет, авторитетом для неї будуть преса, телебачення чи інші релігії, які з християнством не мають нічого спільного.

Секти

Сьогодні це слово не може охопити всіх течій i рухів окультизму, тому введена інша термінологія: “нові рухи релігійні i магічні”. 3гідно церковних документів, в цих рухах можна розрізнити чотири оптації (вибори):
1). Відмова від Церкви (Христові кажу “так”, Церкві - “ні” );
2).    Відмова від Христа (Богові кажу “так”, Христові -”ні”),
3).    Відмова від Бога (релігії кажу “так “, Богові — ні); коли не залишається нічого трансцендентного (що виходить за межі), людина сама для себе стає 6огом, що ні від кого не залежить i нікому не підпорядковується. В “Консисторі надзвичайному” (квітень 1991 р) сказано: “Понад 10 тисяч релігійних рухів - це також діяльність злого духa, навіть якщо люди про це не здогадуються “, 6о диявол — це той, хто ділить.
Проблема сект стає все серйознішою. Наприклад, в Латинській Америці щодня від 6 до 8 тисяч католиків відходять від Церкви i вступають до сект, а в Італії, пропорційно до кількості населення, є найбільша кількість Свідків Єгови, пророцтва яких позбавлені будь-якого сенсу. Скажімо, вони вже не раз передрікали кінець світу, який мав статися у 1874, 1914, 1925, 1975, 1986 роках, але так i не стався. Та, незважаючи на це, рух Свідків Єгови поширився в усьому світі i продовжує розвиватися. Чому?
Та тому, що у світі панує страх, i держави не дають жодних гарантій стабільності громадянам. У людей стільки проблем, а священики не завжди хочуть їх уважно вислухати. Тому, шукаючи відповіді на питання, люди звертаються до магів, ворожок, цілителів, провидців, гуру, окультистів, i штовхають їх на це проблеми, які так чи інакше треба вирішувати. Якщо людина зустріне когось, хто її уважно вислухає, вона може потрапити до секти, а для християнина це означає шукати спасіння поза Спасителем, шукати істини поза єдиним Учителем.
Що в такому випадку повинна робити Церква? Намагатися збагнути, яку допомогу надає людині секта, що людина в ній шукає i що знаходить такого, чого немає в Церкві. Дослідження, проведені в різних частинах світу, свідчать про те, що люди шукають в сектах любові, дружби, розуміння, допомоги, співчуття, захисту, безпеки. Виникає питання: чи традиційна спільнота парафіяльна дає усе це людині? Якщо ні, то не тре6а дивуватися, що стільки людей переходить в секти. Великого поширення набула i так звана нова релігія. Ті, що її сповідують, приймають теологічні i моральні ідеї, несумісні з християнством. Скажімо, понад чверть італійців вірять в реінкарнацію (перевтілення), що несумісно з пропагованим християнством воскресінням. Велику загрозу становлять також сеанси спіритичні, ворожіння на картах, індивідуальні з’яви. Усе це випливає здебільшого з повного незнання Біблії i науки Церкви. Хочуть усі релігії узгодити між собою, стверджуючи, що вони рівні. Не бачать нічого аморального в розлученнях, абортах, дошлю6них статевих стосунках. Але кульмінацією людської підступності i відходу від Бога є сатанізм. Розрізняють два його види: сатанізм безосо6овий i такий, що свідомо протиставляє себе Богові. В багатьох системах світоглядних і, зокрема, в Нью Ейдж, диявол не вважається особою — людина протиставляє себе Богові своєю аморальністю i не визнає жодних обмежень. Часто вона робить те, що хоче, вважаючи себе вільною від Бога, непідвладною жодному законові i жодному обов’язкові. Саме такою хоче 6ачити людину окультизм - неконтрольованим володарем природи i космічних сил, які існують поза простором i часом.
Друга форма сатанізму, яка визнає диявола особою, протилежною до Бога, значно поширеніша й існує здавна (скажімо, культ Шіви в Індії - це культ сатаністський). Диявол стверджує, що він сильніший за Бога i може зробити людину щасливою, дозволяючи їй скуштувати забороненого плоду. Але за це вимагає поклоніння собі, свого культу, своїх священиків i своїх жертв, про що свідчать “чорні богослужіння “, наруга над Найсвятішими Тайнами i престолами, принесення в жертву підлітків, дітей i тварин. Відомо, що в Італії існує чотири великі секти сатаністів, до яких входить 6іля 600 груп прихильників диявола. Виникає питання: чому він має такий великий вплив на молодь, а також на людей старшого віку, які розчарувалися в житті i не змогли се6е реалізувати повністю? Та тому, що обіцяє владу, багатство i насолоди. Але якщо людина молиться i перебуває в ласці Божій, в тенета диявола вона не потрапить. Біблія не вчить нас боятися злого духа: 6уло би безглуздям 6оятися того, кого переміг Христос. Біблія вчить нас боятися гріха й усього, що може згубити душу. В першому посланні Івана Богослова читаємо: ”Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає” (1 Ів.5,18). Очищені Кров’ю Христа, відроджені Духом Святим, захищені Непорочною Дівою Марією, ми не повинні боятися, але повинні бути вірними слову Господа. Священики, вчителі i 6атьки повинні нарешті подивитися правді у вічі: комп ‘ютерні ігри, важкий рок, анімаційні фільми сприяють вкоріненню сатанізму. Цікаво, що в Сполучених Штатах розкрито ряд злочинів, скоєних сатаністами, але сатанізм там i досі вважається лише однією з релігій. І це повний абсурд.

Магія

Це найпоширеніший прояв окультизму, характерний для усіх народів усіх часів. Але чому магія популярна сьогодні? І чому не лише люди пересічні, але й промисловці, політики, бізнесмени вдаються по допомогу до магів? Я вже говорив: коли занепадає віра, розквітає забобон. 3розуміло, що людина живої віри в різних обставинах свого життя звертається по допомогу тільки до Бога. Однак, коли віри нема або вона слабка, людина покладається не на Бога, а на того, хто стверджує, що має владу над силами природи, над минулим i майбутнім. Страх, цікавість i влада — ось три причини популярності магії. Зупинимося коротенько на кожній з них.
Страх. Існування зла, захворювань фізичних i психічних, над якими медицина невладна: невдач i нещасть, різноманітних труднощів, з якими людина самотужки впоратись не може — штовхає її по допомогу до тих, хто береться пояснити, чому їй так не щастить, чому її переслідують хвороби i нещастя. “Тобі пороблено “, – так звучить один з найпоширеніших діагнозів. І навіть освічена людина здатна повірити в такий діагноз, аби тільки вийти з важкої ситуації. Скажімо, я знаю одного інженера, фахівця від електроніки, який заплатив 42 млн. лір за копійчаний амулет i носив його щодня з собою, а закоханий чоловік тричі повз навколо столу, торкаючись язиком підлоги, аби до нього повернулася дівчина, яку він втратив… Хіба це не ідіотизм?
Цікавість. Від невинної цікавості починається прагнення пізнати потаємне. Це один з фокусів окультизму, часто люди цікавляться майбутнім: “що на мене чекає? Чи знайду роботу? Чи знайду чоловіка? ” Запитують також, чому їм не щастить, i хочуть за всяку ціну знайти винуватця, або прагнуть звільнитися від сумнівів i підозр (“Чи правда, що моя дружина мені зраджує i з ким?“), чи просять поради, як їм повестися в кожному конкретному випадку.
Влада. Прагнення успіху, слави, перемоги над супротивниками в політиці чи конкурентами в бізнесі також штовхає людину до мага. Перемога за будь-яку ціну, навіть за ціну життя іншої людини – це вже територія “чорної магії “, що також є однією з гілок окультизму. Вся історія людства двох останніх тисячоліть – це історія боротьби християнства з поганством, де вірність переплетена зі зрадою, втеча з поверненням. З того, як поводиться сучасний християнин, можна зробити висновок, що християнин дня завтрашнього не буде інакшим.
Щоб краще зрозуміти причини такої популярності магії в наші дні, не можна забувати про негативний вплив засобів масової інформації і, зокрема, трансляції трілерів та реклами різного роду цілителів, діяльністю яких Міністерство охорони здоров’я зовсім не цікавиться, навіть якщо вони обіцяють зцілення від усіх захворювань, крім раку. Не цікавиться ним прокуратура, ні Церква, хоч в Біблії відтворена непримиренна боротьба проти магії. Так, в книзі Второзаконня (”Втор. 18, 10-12) читаємо: “Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій проганяє ці народи перед тобою”.
“Не будете ворожити, ані чаклувати “- говориться в книзі Левіт (Лев. 19, 26), i далі: “Чоловік або жінка, що будуть викликати мертвих або відьмувати, мусять бути скарані на смерть; камінням нехай поб ‘ють їх; кров їхня упаде на них” (Лев. 20, 27).
В Катехизмі Католицької Церкви читаємо: “Усі форми магії i чарівництва, що використовуються для панування над окультними силами i здобування влади над ближніми (навіть якщо йдеться про покращення їхнього здоров’я), вважається важкою провиною супроти чесноти релігійності. Ще більшого осуду вони заслуговують, якщо використовуються на шкоду людині, вдаючись до впливу злого духа”. Катехизм забороняє звертатися до астрологів, хіромантів, медіумів, провидців з огляду нате, що в такий спосіб людина хоче панувати над історією, часом і, врешті-решт, над іншою людиною, що заборонено Богом.
Існує кілька видів магії. Окрім білої i чорної, що дуже небезпечна, бо підпорядкована впливові злого духа, є ще магія звичайна або знахарська, коли людина знає, яку рослину використати для зцілення від якого захворювання, відмовляє молитви i бере за це гроші. Але найпоширенішою сьогодні є магія o6лyдна, яку рекламують газети i телебачення, заробляючи на цьому гроші. Цікаво, що в 1980 році в Італії за диплом мага, алхіміка, астролога, окультиста, чорнокнижника, спіритиста треба було заплатити 30 тисяч лір. Розповідали мeнi про одного такого мага, який ставить три запалені свічі в три кути, спалює трохи кадила, благословляє склянку з водою і, промовивши якесь закликання, дає її випити людині. Не треба мати великого розуму, аби збагнути, що це тільки інсценізація, на якій маг заробляє мільйони. А ось ще один випадок. В 1987 році відомий італійський маг Марко Белеллі на кораблі Енріко Коста організував курси астрології, сеансів гіпнотичних, ворожіння з руки i карт. Засуджений за вимагання 20 млн. лір від хворого на депресію юнака, зізнався, що 92 відсотки магів – ошуканці i що він брав 500 тисяч лір за магічний напій, магнетичні флюїди наслідком яких є лише навіювання.
А ось ще один маг – Джузеппе Морено, під фотографіями якого бачимо напис: “Маг, якого 6лагословив Папа”. Варто наголосити на цій двозначності, бо благословення Папи можна одержати щонеділі в обідню пору по радіо чи телебаченню, але ж з напису випливає, що Папа поблагословив не самого мага, а всю його діяльність: ворожіння, медіальність, білу i чорну магію з усіма її ритуалами.
Гортаючи сторінки телефонної книги, можна зауважити, що з її допомогою свої послуги в Італії рекламує 6іля 1300 магів, хоч кількість їх значно 6ільша. Але є ще небезпечніший аспект цієї проблеми: мішанина релiгiї i магії. Люди, яких ошукали в такий спосіб, не знають кому вірити i вже не вірять нічому i нікому. Прикладом такого обману може бути маг Бандінеллі, який зцілює від 23 захворювань іменем Матінки Божої з Меджугор’я. Метод його зцілення дуже простий: дивиться на статуетку Діви Марії i потрясає пальцями, розпростерши руки. Приймає він біля 300 хворих щотижня i заробляє 15 мільйонів лір. А ось ще один приклад. В 70-х роках в містечку С. Баронто в Італії діяла Еба Джорджіні, яку називали “Mamи Еба”. Вона заснувала спільноту Побожної Діяльності Милосердного Ісуса, до якої входило 38 черниць i 17 семінаристів. Невдовзі містечко С. Баронто заповнилося готеликами i ресторанами, позаяк в ньому була своя святиня з “цілителькою і стигматичкою”. Як виявилося згодом, “Мати Еба” своєю “побожною” діяльністю доробилася до трьох яхт, багатьох помешкань, дорогоцінних хутер i клейнодів, перетворивши культ Триєдиного Бога на культ бога-мамони. До своєї діяльності вдалося їй залучити двох священиків. В 1994 році вона була засуджена на 9 років поз6авлення волі, але чимало її прихильників продовжують вважати її святою.
В зв’язку з цим варто пригадати слова апостола Павла з його другого послання до Тимотея, в якому він передрікав, що “буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок ” (2 Тм. 4, 1-4).

Спіритизм

Наступною гілкою окультизму є спіритизм, поширення якого, особливо серед молоді, також пов’язано зі слабкою вірою. Людина шукає істини, йдучи викривленими дорогами, далекими від тих, які вказав Учитель.
Спіритизм – це викликання духів або душ померлих на розмову. Але якщо з викликанням душ померлих усе зрозуміло  ( людина ставить питання — невидима душа відповідає), то з духами значно складніше. Адже знаємо, що існують духи чисті (ангели) і духи нечисті (демони) – колишні ангели, які збунтувалися проти Бога. Спіритисти розповідають також про духів-провідників, які можуть 6ути просто їхньою вигадкою.
3наємо, що спіритизм сягає давніх часів і його можна виправдати стосовно народів, позбавлених світла Спасителя, бо він свідчить про вроджену віру людини в 6езсмертя душі. Власне це i є одна з причин викликання духів: людина хоче переконатися, що життя потойбічне дійсно існує. Другою причиною може бути прив’язаність до померлого i бажання спілкуватися з ним. Відтак людина хоче знати, що її чекає в майбутньому, а коли не може прийняти рішення стосовно якогось питання, звертається до померлого за порадою. Є ще одна причина спіритизму: інколи людині здається, що вона може підпорядкувати собі духа i використовувати його для досягнення своєї мети.
Думаю, що люди справді віруючі добре знають, чому Біблія i Церква забороняють застосування усіх форм спіритизму. Хто вірить – шукає i знаходить відповідь на питання, які його турбують, в Божому Слові. Хто чинить інакше—грішить супроти першої Господньої заповіді, тоді як Біблія категорично засуджує спіритизм, 6о “огидний для Господа кожен, хто це робить “(Втор. 18, 12). В декларації Святого офіціуму Католицької Церкви від 24 квітня 1917 року ясно сказано: “З медіумом чи без його посередництва, з гіпнозом чи без – не можна брати участі в сеансах спіритизму, незалежно від того, чи людина викликає духів сама чи лише спостерігає за тим, як це роблять інші”. Треба сказати, що застереження Святого офіціуму значно випередило час, адже сьогодні під час сеансів спіритичних використовуються різні види “зв’язку”: склянки і монети, магнітофони, телефони, телевізори, комп’ютери тощо.
А тепер згадаймо, що про померлих говорить Біблія. 3гідно з наукою О6′явлення, душі померлих ідуть до Раю, Чистилища або до Пекла. Ця істина підтверджена двома соборами —Ліонським i Флорентійським. Отож маємо тільки одне життя, що є періодом випро6ування для кожної людини. 3гідно Догмату Католицької Церкви про спілкування зі Святими, врятовані душі перебувають в Раю, можуть вислуховувати наші прохання i опікуватись нами. Допомагати нам можуть i душі,  які перебувають в Чистилищі. Своїми молитвами ми їм також можемо допомогти. Усе це відбувається лише за посередництвом самого Бога i завдяки Його ласці. 3ауважмо одну  деталь в притчі про багача і Лазаря. Хоч багач бачив Лазаря на лоні Авраамовім (який представляє Бога), не звернувся 6езпосередньо до Лазаря, а до Авраама зі словами: “Скажи     Лазареві…” Вчинив так, бо  між нами і померлим існує дистанція, яку подолати не можна: вони перебувають в іншому вимірі, i нав’язати контакт з ними можна лише через самого Бога. Той, хто хоче іти крутими стежками спіритизму, віддаляється від Бога i від самої істини.

Чи можливий безпосередній
контакт з померлими?

Існує суттєва різниця між життям земним і життям вічним, і вона настільки велика, що чоловік, який “був узятий у рай, чув слова несказанні, яких годі людині вимовити ” . Про це говорить апостол Павло у Другому посланні до Коринтян (2 Кор. 12, 4). Два земні виміри – час i простір – в житті вічному мають зовсім інше значення, ніж в житті земному. Людина створена з душі i тіла, але цілісність її істоти зруйнував гріх, який приніс смерть (”Якщо скуштуєте забороненого плоду, помрете”, – сказав Бог Адамові i Єві). Христос через Своє воскресіння здобув воскресіння тіл, але воно прийде наприкінці світу (виняток – Найсвятіша Діва Марія). Що ж до злих духів, то св. Петро i св. Юда Тадей пишуть, що демони будуть ув’язнені в Тартарі в очікуванні суду, але до останнього дня мають можливість чинити зло в ненависті до Бога i людини. Про це повинні пам’ятати ті, хто практикує спіритизм. Бог любить усіх – i живих, i померлих, i якби розмова з померлими була корисна для живих, то Він не забороняв би цієї форми контакту. Щоправда, в Біблії знаходимо приклади контакту. Знаємо про нього i з досвіду святих. Але в усіх цих випадках ініціатором контакту є Бог. Так 6уло зі з’явами у Люрді i Фатімі, де діти не робили нічого, щоб викликати появу Матері Божої. Щоправда, в Біблії описується один випадок, коли король Саул за посередництвом медіума викликав дух Самуеля, який в покару за це передрік смерть Саула i його дітей. Думаю, що його прикладу повинно 6ути достатньо, щоб уникнути спокуси викликання мертвих. Та й ніколи не можна знати, хто вийшов на контакт – до6рий чи злий дух, бо злий дух також може говорити правду. Скажімо, в Євангелії від Марка читаємо: “I духи нечисті, бачивши Його, падали ниць перед Ним та й кричали: “Ти – Син Божий! ” (Мк.3,11). А ось ще один приклад. Коли апостол Павло проповідував у Филиппах, опанована злим духом жінка, що йшла за ним, i його учнем Тимотеєм, кричала: “Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння” (Ді. 16,17).
Приймати послання з потойбіччя також  дуже небезпечно. Маю на увазі автоматичне письмо, яке часто є тільки плодом творчої підсвідомості, тоді як медіуми стверджують, що вони спілкуються з Ісусом Христом, Матір’ю Божою чи духом-провідником, хоч знають, що Свята Церква за6ороняє це робити. Мушу застерегти, що участь в сеансах спіритизму може стати i причиною психічних захворювань, i причиною опанування злим духом. Часто батьки приводять до мене підлітків, які після кількох сеансів спіритизму, організованих задля забави, втрачали сон, апетит, не могли вчитися. Одна жінка розповідала мені, що за допомогою магнітофону контактувала з невідомим духом, який спочатку вчив її молитися, а через кілька років почав лаятися i проклинати. Коли вона збагнула, з ким має справу i припинила контакт, її почали переслідувати голоси, що ні вдень, ні вночі не давали їй спочинку. Це один з тих випадків, вивченням яких я займаюся разом з психіатром i психологом. Інколи потрібно багато часу, щоб знайти причину хвороби, i бувають ситуації, коли ні медицина, ні молитва, ні екзорцизм допомогти не можуть.