"А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім'ям Моїм виганятимуть бісів" (Мк. 16,17). Ця влада, яку Ісус передав усім вірним, і до сьогодні зберігає свою чинність. Це загальна влада, основана на вірі і на молитві. Можуть з неї користати окремі особи чи цілі спільноти. Для її застосовування не треба жодного особливого дозволу. Уточнімо, однак, терміни: у цьому випадку йдеться не про екзорцизми, а пре молитву звільнення.
Церква, щоб зробити ефективнішою цю владу, яку надав Христос, і щоб оберегти всіх вірних від шахраїв і магів, встановила окремий сакраменталій - екзорцизм, який не можуть уділяти миряни, а винятково єпископи і ті священики, які отримали від свого єпископа спеціальний виразний дозвіл
Так голосить Кодекс Канонічного Права (Кан. 1172), який пригадує також, що сакраменталії сповнені силою молитви Церкви на відміну від приватних молитов (Кан. 1166), і тому вони повинні бути уділені з докладним збереженням обрядів і формул, затверджених Церковною владою (Кан. 1167).
З цього випливає, що крім єпископа, який відмовляє екзорцизми (дай Боже, щоб такі були), звання екзорциста належить також уповноваженим священикам. Однак звання це сьогодні переживає інфляцію. Багато священиків і мирян називають себе екзорцистами, але ними насправді не є. Багато також вважають, що здійснюють екзорцизми, а насправді лише відмовляють молитви за звільнення, а іноді займаються й магією... Екзорцизми - це сакраменталії, які установила Церква. Вважаю двозначними і помилковими інші назви. Правильно називати простим екзорцизмом той, що міститься у Св. Тайні Хрещення і урочистим екзорцизмом сакраменталій, який є компетенцією уповноважених екзорцистів. Так про це говорить новий Катехизм. Але вважаю помилковим називати екзорцизмом приватним чи екзорцизмом прилюдним молитву, яка не є жодним екзорцизмом, а лише молитвою звільнення - так вона повинна називатись, інакше це може призвести до небезпечної двозначності.
Екзорцист повинен дотримуватися молитов, які містяться в Требнику: однак тут існує деяка відмінність порівняно з іншими сакраменталіями.
Екзорцизм може тривати кілька хвилин, а може затягнутися на кілька годин. Не обов'язково відмовляти усі молитви з Требника, можна додати інші молитви, що, зрештою, пропонує сам Требник.
Екзорцизм має подвійну мету. Усі книги, присвячені цій темі, наголошують, що застосовують його для звільнення опанованих дияволом. Але також він має ще й діагностичну мету і це часто не береться до уваги. Це правда, що перед тим, як екзорцист почне молитись, запитує саму людину або членів родини, чи існують ознаки, які підтверджують потребу екзорцизму.
Правда також, що лише завдяки екзорцизмові можна дізнатися, чи маємо справу з діяннями злого духа, чи ні. Усі явища, які можна спостерігати при цьому, наскільки б дивними і на перший погляд незрозумілими видавались, в реальності можуть мати природне пояснення. Також наявність великої кількості психіатричних і парапсихологічних явищ є недостатнім критерієм для встановлення справжнього діагнозу. Тільки завдяки екзорцизмові можемо впевнитись, чи маємо справу з діяннями злого духа, чи ні.
Тут потрібно дещо заглибитись у проблему, яка, на жаль, зовсім не згадується в Требнику і яка невідома тим, що про це писали.
Я вже зазначив, що екзорцизм має перш за все діагностичний ефект, тобто з'ясуванням, чи причиною страждань є злий дух, чи ні? Якщо так, то чи він напастує лише зовні чи присутній у самій особі? У часовому порядку саме ця мета є першочерговою; щодо важливості, то метою екзорцизмів є звільнення терплячої людини від напастувань злого духа чи хворіб, ним спричинених. Дуже важливо враховувати цю логічну послідовність (спочатку-діагноз, а потім лікування), щоб правильно оцінити ознаки, на які повинен спиратися екзорцист. Велике значення мають ознаки, що виявляються перед екзорцизмом, під час екзорцизму і після закінчення екзорцизму, а також ознаки, що з'являються під час виконання кількох наступних екзорцизмів.
Здається, що Ритуал звертає увагу на таку послідовність у третьому правилі, де перестерігає екзорциста від легкого увірування в присутність злого духа, але пізніше подає також правила, що перестерігають екзорциста від різних штучок злого духа, який приховує свою присутність. Для нас - екзорцистів -важливо, щоб не дати себе ошукати психічно хворим людям, маніякам, у яких нема впливу злого духа, а тому нема потреби екзорцизмів. Звертаємо також увагу на протилежну небезпеку, яка сьогодні набагато частіше трапляється, і тому її потрібно більше боятися. Йдеться про невміння розпізнати присутність злого духа, а в результаті - нехтування екзорцизмом, коли він необхідний. Погоджуюся з твердженням всіх інших екзорцистів, з якими я спілкувався, що екзорцизм, здійснений без потреби, ніколи не зашкодить. Перший раз і у всіх сумнівних випадках ми користуємося дуже короткими екзорцизмами, що відмовляються півголосом, які можуть видаватися звичайним благословенням. З цього приводу ми ніколи не мали викидів сумління (совісті). Натомість багаторазово звинувачували себе у тому, що не змогли розгледіти присутності злого духа і знехтували екзорцизмом у тих випадках, де присутність злого духа виявилася пізніше виразними ознаками, і коли така присутність була вже дуже глибоко закоріненою.
Тому повторюю, що вистачить невеликих і неповних ознак, щоб можна було приступити до екзорцизму. Перший екзорцизм, звичайно, триває коротко, однак, якщо під час нього з'являться додаткові ознаки, потрібно його продовжити настільки, наскільки це потрібно. Буває і так, що під час здійснення (читання) екзорцизму не виявляється жодна ознака, а пізніше екзорцизмована людина говорить, що відчула полегшення. Тоді екзорцизм треба повторити. Якщо полегшення продовжується, то рано чи пізно під час продовження екзорцизму виявляться деякі ознаки присутності злого духа. Дуже корисно звертати увагу на зміну ознак під час уділення чергових екзорцизмів. Якщо ознаки поступово зменшуються, - це ознака початку оздоровлення. Натомість, якщо посилюються і відзначаються зовсім непередбачуваною різноманітністю, це означає, що поволі виходить назовні прикрите зло і тільки тоді, коли виявиться вповні, почне відступати.
З вище сказаного стає зрозуміло, наскільки безглуздо очікувати і здійснювати екзорцизм тільки тоді, коли вже видимими є незаперечні ознаки опанування злим духом. Залежність початку екзорцизму від ознак, які найчастіше виявляються тільки під час його тривалості або після закінчення, свідчать про відсутність досвіду екзорциста. Я мав випадки, які вимагали багато років екзорцизму, перш ніж зло виявилося у всій своїй повноті. Зайвим є намагання звузити казистику (різноманітність окремих конкретних випадків) у цій галузі до стандартних моделей. Досвідченіші екзорцисти, безперечно, знають різні форми ознак дії злого духа. Наприклад, я особисто, а також інші екзорцисти, з якими я спілкувався, зауважили факт: три ознаки, що згадуються в Ритуалі як ознаки опанування: говоріння іноземними мовами, наявність надлюдської сили, знання таємних подій, виявляються лише під час екзорцизмів і ніколи перед їх початком. Тому було би остаточним безглуздям очікувати появи цих ознак перед початком екзорцизму і узалежнювати початок екзорцизму від них.
Треба додати, що не завжди можна розпізнати присутність злого духа. Існують випадки, коли екзорцист вагається у встановленні діагнозу, - це найважчі випадки, - коли маємо справу з особами, які одночасно хворі психічно і на яких має вплив злий дух. У таких випадках потрібна консультація психіатра. О. Кандідо часто запрошував професора Мар'яні, завідувача знаної римської клініки розумових хворіб, на свої екзорцизми. Також професор Мар'яні запрошував о. Кандідо до своєї клініки, щоб вивчав і при потребі співпрацював з ним з деякими важкохворими.
Смішать мене ті сучасні теологи, які вважають великим відкриттям твердження, що деякі розумові хвороби можна помилково сплутати з опануванням злим духом. Так само деякі психіатри і парапсихологи виголошують подібні твердження і переконані, що відкрили Америку. Та якщо б вони були трохи глибше обізнані в цих справах, то знали б, що першим фахівцем, який застеріг перед можливістю такої помилки, була Церковна влада. Вже 1583 року у декретах Синоду в Реймсі, Церква стверджувала, що певна поведінка осіб, яких підозрювали в опануванні злим духом, може бути звичайною ознакою розумової хвороби. Але тоді психіатрії ще не існувало, і теологи вірили Євангелії.
Окрім діагнозу, екзорцизм має також і лікувальну мету - звільнення особи. І тут починається часто важка і довга дорога. Необхідною є співпраця опанованої особи з екзорцистом. Найчастіше це неможливо через такі причини: особа, опанована злим духом, повинна багато молитися, а не може; повинна часто приступати до Св. Тайн, але здебільшого не здатна до цього; навіть щоб прийти на екзорцизм, мусить деколи перемагати перешкоди, які видаються їй нездоланними. Тому така людина дуже потребує допомоги і підтримки, але у більшості випадків ніхто її не розуміє.
Скільки потрібно часу, щоб звільнити особу, опановану злим духом? Це питання, на яке ніхто не може дати відповіді. Це Господь визволяє, діючи згідно з Своєю Божественною свободою, і, без сумніву, беручи до уваги молитви, особливо ті, що заносять до Бога за посередництвом Церкви. Загалом можна сказати, що час, потрібний для звільнення, залежить від початкової сили опанування злим духом і від проміжку часу, який минув від початку опанування до екзорцизму. Я мав випадок із чотирнадцятилітньою дівчиною, опанованою злим духом протягом кількох днів екзорцизму. Вона поводилася, як шалена: копала, гризла, дряпала. Вистачило 15 хвилин екзорцизму, щоб її повністю звільнити. Спочатку впала на землю як мертва, так, що мені пригадалася євангельська сцена звільнення Ісусом біснуватого хлопця, якого не могли звільнити апостоли. За кілька хвилин, після того, як оговталася, вона вже бігала по подвір'ю, бавлячись зі своїм братиком.
Але випадки такого типу рідкісні і можливі тоді, коли опануваня злим духом дуже легке.
Здебільшого екзорцист має справу з важкими випадками, Сьогодні про екзорциста майже забули. Наводжу типовий випадок. Ось дитина виявляє дивні ознаки; батьки не звертають на це уваги, думаючи, що дитина переросте. Спочатку ці ознаки легкі. Потім, коли вони загострюються, батьки звертаються до лікарів: користають з допомоги одного, пізніше іншого, однак завжди безрезультатно.
Прийшла до мене сімнадцятирічна дівчина, яку обстежували в головних клініках Європи. Коли з'явилась підозра, що це не хвороба, викликана природніми причинами, приятелі порадили їй звернутися до якогось чарівника. З того часу початкове страждання подвоїлось. Тільки випадково, в результаті невідомо чиєї поради (майже ніколи подібні поради не виходять від священиків) вдалася до екзорциста. А тим часом минуло багато літ і хвороба щоразу більше "укорінювалася". Не випадково перший екзорцизм говорить про "викорінення і примусу до втечі" злого духа. У такому випадку треба виконати багато екзорцизмів, а часто навіть повторювати їх роками і не завжди дійде до повного звільнення від злого духа.
Тому повторюю, час лікування залежить від Бога. Великою допомогою є віра екзорциста і віра особи, над якою читають екзорцизм. Допомагатимуть також молитви оздоровлюваної особи, її родини, також інших осіб, особливо сестер-монахинь із закритого типу монастирів, парафіяльних спільнот і молитовних груп, особливо тих, що моляться за звільнення. Дуже помічне також використання з вірою спеціально призначених для цього сакраменталіїв - екзорцизмованої води чи бодай свяченої, екзорцизмованої олії та екзорцизмованої солі. Для екзорцизмування води, олії та солі не потрібно екзорциста, це може здійснити кожен священик. Але повинен це бути священик, який вірить в це, і знає, що для цієї мети в Ритуалі є спеціальні благословенства. Такі священики-радше рідкість, білі мухи... Більшість священиків цих речей не знають і сміються в обличчя тим, хто в них цього просить. Далі у книжці повернемося до згадуваних сакраменталіїв.
Фундаментальне значення має прийняття Святих Тайн і ведення життя згідно з Євангелієм. Важливо відмовляти вервичку і прибігати до Пречистої Діви Марії; великою допомогою є заступництво ангелів і святих; дуже корисні прощі до святинь, які часто є місцями, вибраними Богом для звільнення від злого духа через попередні екзорцизми. Бог дав нам пребагаті засоби ласки і тільки від нас залежить користання з них. Коли Євангеліє розповідає про спокуси Ісуса злим духом, то виразно підкреслює, що кожного разу Ісус перемагав злого духа словами Святого Письма. Слово Боже є дуже ефективне. Дуже плідною є також молитва прослави, особиста, спонтанна, чи взята із Святого Письма: псалми і гімни прослави Бога.
Попри все те, щоб екзорцизми були ефективними, від екзорциста вимагають великої покори, яка допомагає йому пізнати свою нужденність і те, що Тим, Хто все чинить, є Бог. Це Він піддає екзорциста і екзорцизмованого важкому випробуванню знеохоченням; помітні результати приходять поволі і важкою працею. У нагороду за це людина досвідчує великих духовних плодів, які допомагають їй частково зрозуміти, чому Господь допускає такі важкі досвідчення. Просуваємось у мороку віри, але зі свідомістю, що прямуємо до правдивого світла.
Прагну тут наголосити на охоронному значенні святих образів та ікон, які носить особа, і які, розміщені на дверях дому, у спальнях, в їдальні чи в місці, де збирається сім'я. Ікона не витворює в нас ідеї поганського талісману, але поняття наслідування зображеної особи і її заступництва. Сьогодні мені часто трапляється відвідувати домівки, на дверях яких висить червоний ріжок, і коли ходжу по кімнатах, благословляючи будинок, бачу дуже мало образів. Це велика помилка.
Хочу пригадати, що св. Бернардин із Сієни, на закінчення вселюдних місій, що він їх проводив, заохочував родини, щоб розвішували на дверях своїх помешкань медалик із абревіатурою Ісуса Христа (IHS, що означає: Jesus Hominum Salvator - Ісус Спаситель людей).
Часто наочно пересвідчувався у результативності медалика, що носять з вірою на шиї. Коли б хотів говорити про чудотворний медалик, що поширений у світі у мільйонах примірників після об'явлення Пречистої Діви Марії св. Катерині Лябуре (Париж, 1830), і коли б хотів говорити про ласки, отримані за посередництвом звичайного медалика, то ніколи б не закінчив. Багато праць розповідають про це докладно.
Одним із найвідоміших випадків опанування злим духом, що його наводить багато книжок, які збирають факти історично правдиві, є опанування двох братів Бурнерів (Burner) з Ільфурту (Illfurt) (Альзація (Alsazia)), які були звільнені після серії екзорцизмів 1869 року.
Отож, одного дня, внаслідок великої злості злого духа, мав перекинутись віз, у якому їхав екзорцист у товаристві з єпископом і монахинею. Злий дух не міг реалізувати свій задум, бо у момент виїзду дали візнику медальйон св. Бенедикта, щоб був йому охороною, і він з побожністю поклав його до кишені.
У кінці хочу запитувати чотири фрагменти, які Катехизм Католицької Церкви присвятив екзорцизмам. Читаючи почергово, можна помітити логічний зв'язок у їхнвому змісті. У 517 номері, говорячи про Христа Спасителя, пригадується здійснені Ним оздоровлення й екзорцизми. Отож вихідним пунктом є те, що чинив Сам Ісус.
У 550 номері стверджено, що прихід Царства Божого є поразкою царства сатани. Наводяться слова Ісуса: "Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже" (Мт. 12,28). І це остаточна мета екзорцизмів: у звільненні опанованих виявляється цілковита перемога Христа над князем цього світу.
Два наступні параграфи стосуються подвійної ролі екзорцизмів: як складової частини св. Тайни Хрещення і сили, що визволяє опанованих.
У 1237 номері пригадано, що Хрещення визволяє від гріха і від рабства сатани, тому під час хрещення відмовляють один або кілька екзорцизмів над охрещеним, який виразно відрікається сатани.
У 1673 номері стверджено, що Церква публічно і силою влади просить в Ім'я Ісуса Христа, щоб якась особа чи предмет були охоронені від впливу лукавого і його панування. Екзорцизм має на меті вигнання злих духів або звільнення від їхнього демонічного впливу.
Прагну наголосити на важливості цього номера, який доповнює дві прогалини, що існують в Ритуалі та в Кодексі Канонічного Права. І дійсно, говорить він не тільки про звільнення осіб, але також предметів (загальна назва, яка має на увазі доми, тварин, предмети...) від злого духа. Крім того, вказує на доцільність екзорцизму не лише у випадках опанування, а й у випадках демонічного впливу.