Не використовуймо чужого нещастя, не торгуймо добротою. Знаю, багато хто з вас не хотів би чути цього, але яка користь із мовчання? Навіть якщо я мовчатиму, щоб нікого не образити, моє мовчання не звільнить вас від покарання. Радше навпаки: покарання стане важчим. Окрім того, моя мовчанка принесе покарання не тільки вам, а й мені. То ж навіщо дотримуватися ґречності у мові, коли вона не допомагає, а тільки шкодить? Навіщо тішити словом і засмучувати вчинками? Лестити вухам, а шкодити душі? Тому тут краще засмутити, щоби там не бути покараними.
Адже Церква, мої любі, уражена жахливою хворобою, страшною недугою, яка вимагає клопіткого лікування. Ті, яким наказано не нагромаджувати скарбів з добросовісної праці, а відчиняти двері навстіж перед потребуючими, збагачуються на бідності інших, надаючи пограбуванню шляхетного вигляду й вигадуючи поважні причини для здирництва. Не говоріть мені про державні закони, бо і митар виконує їх, та накликає на себе кару. Це ж спіткає і нас, якщо не припинимо утискати вбогих і безсоромно торгувати, наживаючись на злиднях або інших найнеобхідніших потребах.
Ти маєш гроші, щоби надати матеріальну підтримку убозтву, а не використовувати його. Натомість під виглядом допомоги, готуєш йому ще гіршу долю, а доброту продаєш за копійки. Продавай, я не проти, але за Царство Небесне. Не приймай у нагороду за таку “добру справу” тільки проценти, розраховуйся життям вічним. Невже ти такий убогий, ниций і малодушний, що продаєш безцінні речі за такий мізер, за марний гріш, а може, їх слід продати за царство, яке триває вічно? Чому покидаєш Бога і женешся за сумнівним зиском? Чому оминаєш Того, який безмежно багатий, і дошкуляєш нещасному, який нічого не має? Не зважаєш на Того, який би, поза сумнівом, віддав, та позичаєш невдячному? Він [тобто Бог] прагне віддати, а той, віддаючи, ще й лихословить. На боржнику з труднощами заробиш один процент, а Бог віддасть тобі у стократ більше або й життя вічне (пор. Мт. 19:29). Перший обіллє тебе брудом і не пошкодує образ; Бог обдарує похвалами й визнанням. Той породжує заздрість супроти тебе; Бог, натомість, увінчає тебе. Довжник, повертаючи борг, докладає зусиль лише тут, на землі; Бог робить це як у прийдешньому, так і у дочасному житті.
Хіба це не свідчення найбільшої глупоти: не зуміти збагнути вигоди? Скільки людей вже втратило капітал через відсотки? Скільки, аби їх отримати, наражалися на небезпеку? Скільки через безмежну жадібність зіштовхнули себе й інших у прірву убозтва?
Не переконуй мене, що він радіє, беручи позику, що буде вдячний за неї. Це промовляє твоя жорстокість. Навіть Аврам віддав свою жінку варварам, хоча ця хитрість порятувала йому життя (див. Бут. 12:13), однак учинив це не з власної волі, а зі страху перед фараоном. Так і бідняк, якщо ти не визнаєш його гідним своєї підтримки, змушений дякувати тобі за твою жорстокість. Гадаю, якби ти визволив його з цієї небезпеки, то зажадав би від нього нагороди за зцілення. Але ж ні, ти скажеш: “Гроші!” Що? Ти твердиш, що не хотів би грошей за порятунок від такої великої небезпеки, натомість виявляєш таку нелюдськість за дрібну послугу?
Хіба ти не знаєш, яку велику кару було призначено за такий вчинок? Хіба не чув, що навіть у Старому Завіті він вже був заборонений? А що скаже широкий загал? “Я беру відсоток і віддаю його вбогим”. Не богохульствуй. Бог не хоче таких пожертв.
Не перекручуй закону. Краще не давати вбогим, аніж жертвувати з такого джерела, бо часто ганебний зиск робить неправедними гроші, зібрані добросовісною працею; це наче примусити бездоганне лоно породжувати скорпіонів.
Чому згадую закон Божий? Хіба ви самі не називаєте це брудом? Якщо ви, маючи зиск, робите такий висновок, подумай, якої думки буде про вас Бог. Можете запитати про це світських законодавців, і почуєте у відповідь, що такі дії вважають доказом найбільшого зухвальства. Тому достойникам, які належать до високої ради, що зветься сенатом, не можна заплямовувати себе такими вчинками; закон забороняє їм користати з таких прибутків.
То чому б не мало тебе лякати те, що не віддаєш спільноті Небесного Царства бодай такої шани, як римські законодавці – сенатові; Небо отримує від тебе менше, ніж земля, а ти навіть не соромишся своїх безглуздих вчинків? Хіба може бути щось нерозумніше, аніж наполягати сіяти без відповідного ґрунту, дощу та плугу? Тому рільники збирають бур’ян, щоби кинути його у вогонь (пор. Мт. 13:30).
Шкода, яку спричиняє лихварство
Хіба не існує безліч способів чесного заробітку? Обробляй землю, випасай овець, вигодовуй скотину, займайся рукоділлям. Чому втрачаєш розум, збираючи надаремно терня? Але ж, – заперечиш, плоди землі потерпають від бурі, граду, тлі чи зливи. У будь-якому випадку наражаєшся на значно меншу шкоду, аніж при позичанні під відсотки. Щодо плодів землі, збитки стосуються тільки зиску, а капітал, тобто земля, залишається. Натомість, коли йдеться про гроші, часто чимало людей втрачають і сам капітал, а ще до його втрати живуть у постійному страху. Адже лихвар, який позичає гроші під відсотки, ніколи з нього не користає, а коли йому виплачують їх, не тішиться отриманим заробітком, а засмучується, що вони ще не перевищили його капіталу. Поки безчесний плід з’явиться увесь, здирник змушує, щоби він теж родив: відсотки робить капіталом – і спонукає їх розродитися передчасним, зміїним плодом. Ось що таке відсотки: вони гірше за змія терзають душу нещасних. Це кайдани несправедливості, (пор. Іс. 58: 6), пута, які зв’язують уми пригноблених (пор. Іс. 58:6). Ти позичаєш, не щоб він отримав, а щоби більше віддав. А Бог наказує, аби ти не відбирав навіть того, що даси. Позичайте, не чекаючи назад нічого (пор. Лк. 6: 34-35) ти, натомість, просиш навіть більше, ніж дав. Ти змушуєш боржника віддати тобі те, чого ти йому не дав. Гадаєш, що збільшуєш таким чином свій маєток, а тим часом замість маєтку розпалюєш незгасний вогонь.
Щоби так не трапилося, викиньмо неправедний плід лихварства; усуньмо грішні болі після пологів, зробімо негідне лоно безплідним! Шукаймо тільки справедливих та достойних зисків. Яких? Послухаймо Павла: "Великий це зиск – побожність, вона бо дає вдовілля ” (І Тм. 6: 6).
Подбаймо про таке багатство, щоби вже тут, на землі, почувалися безпечно й удостоїлися у прийдешньому житті благодатей з ласки й доброти Господа нашого Ісуса Христа, якому слава й честь разом з Отцем і Святим Духом нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.
Св. Іван Золотоустий «Милосердя – прощення – жертва» / http://www.misionar.in.ua
