«ВІН - ОБРАЗ НЕВИДИМОГО БОГА...» (Кол. 1, 15). «А ФИЛИП ЙОМУ: "ГОСПОДИ, ПОКАЖИ НАМ ОТЦЯ; І ВИСТАЧИТЬ ДЛЯ НАС"... КАЖЕ ІСУС ДО НЬОГО: "...ХТО МЕНЕ БАЧИВ, ТОЙ БАЧИВ ОТЦЯ"» (Йо. 14, 8-9). Святе Письмо Старого Завіту неодноразово засуджує ізраїльтян за зречення віри в єдиного правдивого Бога і прийняття віри поган, які, як знаємо з історії, визнавали політеїзм, тобто віру в багатьох богів. Віровідступництво ізраїльтян, відречення від єдиного Бога й визнання поганських божків пророки назвали ідолопоклонством. Свідки Єгови ідолопоклонниками називають католиків тому, що ми поклоняємося образам та іконам Ісуса Христа, Його Пресвятої Матері та святих. Перш ніж почнемо пояснювати тему цього розділу, зауважимо, що ізраїльтяни, котрих ганьбили пророки, не були католиками. Що більше, не вшановували образів Ісуса Христа і не поклонялися їм. Тому слова пророка в жодному разі не можна спрямовувати на католиків, а на поганських божків і тих, хто їх визнавав. Поганські божки не були людьми, лише істотами, які жили нібито в гірській частині Греції - на Олімпі. Юдеї, перейнявши частково ідолопоклоніння від греків, ототожнювали поганських божків з людьми. Думали, що вони так само, як люди, їдять, п'ють, одружуються, народжують дітей і завдяки чудодійному нектару зберігають вічну молодість і безсмертя. Вони, подібно до людей, грішили, але їм приписували мудрість і надлюдську силу. Були серед них пожадливі, хитрі та підступні. Поганські божки мали незаконних жінок, були розпусними, брехливими. Тому й не дивно, що поганський світ все це перейняв. Погани вважали похвальним чинити розпусту на честь богині Венери. Семітські племена, замість Венери, як у греків, мали богиню Астарту. Погани не боялися говорити неправду, оскільки це подобалося божкові Гермесу. Пияцтво, обжерливість, гучні поганські видовища здійснювались на честь божка Бахуса. Якщо ізраїльтянин зрікався своєї віри і приставав до божків, то засвідчував цим підкорення їхнім законам. Одним словом творив культ гріха, який уособлювали поганські божки. Поганських божків Святе Письмо називає ідолами. Вже сама назва «ідол» вказує на те, що існування їх є нереальним. Створений на людську подобу ідол справді не є реальністю, як того хотілось би поганам. Фантазія греків створила Зевса, бога вогню і грому, якому дали жезл, вважаючи його найвищим володарем, що панує на Олімпі. Всі божки різнилися між собою. Єднало їх тільки те, що вони були людською фантазією. Окрім зовнішньої форми люди наділили їх духовними прикметами. Але довго ці божки не проіснували, вони згинули від теплих променів Божої благодати. Прихід Спасителя на землю відкрив людям очі на правду. Ісус Христос - Богочоловік - переміг поганських ідолів. Там, де розливається Боже світло в особі Христа, - там гинуть ідоли. Ісус є сонцем, промінням Божого світла, яке гріє і освітлює кожну людську душу: «І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: "Я - Світло світу..."» (Йо. 8, 12). «Він - відблиск Його слави, образ Його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині» (Євр. 1, 3). «Він - образ невидимого Бога...» (Кол. 1, 15). Свідки Єгови відкидають біблійні тексти, які виразно говорять, що Господь Бог сам дав людям свій образ в Особі Ісуса Христа (див. Йо. 5, 23). Вперто дотримуються заборони із Книги Виходу (Вих. 20, 3-5). Ця заборона була чинною тільки до приходу Христа, коли Він об' явив себе людям. Заборона виготовлення різьбленого образу припиняється в момент, коли Бог дає нам свій образ в Особі Сина. Святе Письмо говорить про це: «Він - образ невидимого Бога» (Кол. 1, 15). Оскільки Старий Завіт є частиною Святого Письма і введенням до Нового Завіту, то треба його читати, поєднуючи з Новим Завітом. Новий Завіт характерний тим, що це - доповнення до Старого Завіту. Але це доповнення - Христове Євангеліє - оновлена і вдосконалена наука. Саме її потрібно проповідувати і дотримуватись людям: «Так перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність - закон бо не зробив нічого досконалим, - уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога» (Євр. 7, 18-19). «Сказавши вище: "Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі", дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: "Ось я іду вчинити Твою волю". Касує, отже, перше, щоб установити друге» (Євр. 10, 8-9). Що ж роблять тим часом Свідки Єгови? Відкидають нову науку Ісуса Христа і ставлять на підсвічнику старий Закон. Про це апостол Павло говорить: «А коли каже "новий", то об'являє перший старим. А що передавнене й застаріле - те близько зникнення» (Євр. 8, 13). «Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога» (Євр. 10, 1). Подумай, читачу, чи варто дотримуватись Старого Закону, який ап. Павло називає тінню. Навіть ця тінь вказувала на Ісуса Христа: «Потім Ісус до них промовив: "Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах"» (Лк. 24, 44). Свідки Єгови проповідують, що католики прославляють ідолів. Проте кожний Свідок Єгови знає, що в жодній Церкві чи будинку католика немає вирізьблених поганських божків: Зевса, Діяни, Бахуса чи інших. Є тільки образи Ісуса Христа, Матері Божої і святих. Хіба можна прирівнювати одних до других? Хіба можна прирівняти створеного людською фантазією божка до Ісуса Христа, якого Святе Письмо називає Всемогутнім Богом? (див. Од. 1, 7-8). Стоячи на колінах перед образом чи фігурою, християни не поклоняються паперові чи гіпсу, а тому, кого вони уявляють. Пресвята Діва Марія - Божа Матір - також не є результатом людської фантазії, а реальною особою, яку прославила Пресвята Тройця. Тому прирівнювати її до поганських богинь - це богохульство. Богохульством також є прирівнювати Христа до ідола, що ревно роблять Свідки Єгови. Прослава була принесена Марії на землю з неба, її послав Бог через ангела Гавриїла (див. Лк. 1, 26-28). Прославою на землі було для Марії привітання св. Єлисавети. Вона привітала її як Божу Матір (див. Лк. 1, 41-43). Свята Єлизавета прославила Марію так само, як Божий Ангел. Ми також повинні величати Богородицю як і св. Єлисавета, котра була натхнена Святим Духом. Покірна і скромна, Марія прийняла привітання св. Єлисавети, додаючи, що сама досвідчила наповнення Божою радістю: «І мовила Марія: "Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди"» (Лк. 1, 46­48). Церква проповідує, що Господь вчинив для Марії багато великих діл та прославляє її за прикладом св. Єлисавети, згідно з наукою Святого Письма. Свідки Єгови називають прославу Богородиці - ідолопоклонством. Цим словом Свідки Єгови користуються аж занадто часто. Мабуть, вони думають, що коли будуть боротись з образами Ісуса Христа, Марії і святих - переможуть ідолопоклоніння. Варто їх запитати, чи вони розуміють, що означає це слово - ідолопоклонство? Ідолопоклонство стосувалося поганських богів, яких насправді не було. Ще на хвилину подумаймо над значенням цього слова. Свідки Єгови вчать, що ідолопоклонство є вшануванням образів та ікон. Святе Письмо, окрім значення прослави поганських божків, надає цьому слову дещо іншого відтінку: «"...Чому ж ти не послухав Господнього голосу й кинувся на здобич, і зробив зло в очах Господніх?" Саул відповів Самуїлові: "Я послухав Господнього голосу і двигнувся у похід, в який Господь мене був вислав, і привів амалекитянського царя Агага та винищив амалекитян. Народ же взяв із здобичі овець і худоби, що було найкраще, а що мало бути знищене як прокляте, щоб принести його в жертву Господеві, Богові твоєму, в Гілгалі". Самуїл промовив: "Хіба ж Господеві так до вподоби всепалення й жертви, як послух Господньому слову? Послух ліпший від жертви, слухняність від баранячого жиру. Бунт - це гріх чарівництва, сваволя - це злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, Він тебе відкинув від царства"» (1 Сам. 15, 19-23). Бачимо, що автор, натхненний Богом, слово «ідолопоклонство» розумів інакше, ніж Свідки Єгови. Непослух і сваволя - це злочин ідолопоклонства. Апостол Павло чітко говорить, що не вшанування образів є ідолопоклонством: «Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель - не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві» (Еф. 5, 5). Апостол надає дещо глибшого значення слову «ідолопоклонство». Вже неодноразово згадувана брошура «Переконуйтесь у всьому» (ч. 1, с. 20) пише, що: «Практикування ідолопоклонства спричинило покарання від Бога. Лев. 26, 1. 27. 28. 30... Це довело до повного відкинення і занепаду ізраїльського народу». Доведення в брошурі суперечать науці Святого Письма. Ізраїльтяни поклонялись ідолам ще за часів Мойсея, але не мали картин із зображенням Ісуса Христа. Вони виготовили золотого бичка і йому поклонялись, вважаючи своїм богом. Гоніння за матеріяльними благами, пожадання, ненависть - це є божки, яким поклонялись ізраїльтяни протягом століть. За поклоніння поганському Ваалові отримували в нагороду високі посади серед поган і матеріяльні винагороди. Тому відречення від Бога заради дочасних благ і є ідолопоклонством, на чому неодноразово наголошує апостол Павло. Відречення від правдивого Бога спричинило вавилонську неволю, пізніше римську. Не йшлося про поклоніння образам Ісуса, а поганським божкам. Ізраїльтяни були відкинуті Богом і за те, що не визнали Його в Особі Ісуса Христа. Навпаки, вони поклонялись чужим богам, переступаючи Божий Закон. Ісус прийшов до них, але вони Його не прийняли. Не визнали Христа за Бога, а вбили, прибивши до хреста: «Прийшло до своїх, - а свої Його не прийняли» (Йо. 1, 11). «Їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь» (Рим. 9, 5). «Які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні» (1 Сол. 2, 15). За це також були відкинуті Богом, а про відкинення за вшанування образів нічого не згадується. Марними є старання Свідків Єгови переконати в цьому католиків. Для підтвердження своєї науки вони використовують слова ап. Павла: «Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки» (Ді. 17, 29). На підставі цього вірша нас переконують, що йдеться тут про образи і фігурки Ісуса Христа й Діви Марії, які вшановують в Католицькій Церкві. Але значення цих слів інше. Хто знає хоча б поверхово історію стародавніх народів, той без труднощів зрозуміє, що ап. Павло поборює тут поганські божища. Апостол говорить, що Бог не схожий на вирізьбленого Зевса, який чужоложить, говорить неправду і чинить ще багато інших гріхів. Бог існує вічно, Сам по собі. Натомість поганський бог, незалежно від назви, чи це Зевс, Марс чи інший, є плодом людської фантазії. Його існування є дочасним, а слава його скороминуча. На відміну від поганських божків, Бог є досконалим. Пророки знали, що визнання ідолів є відреченням від правдивого Бога і Його Законів. Пророки боролися проти статуй фальшивих богів, прагнули привернути людські душі та серця до правдивої істоти єдиного Бога. Оскільки Бог - невидимий, то існувала заборона: «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира». Ця заборона була чинною до приходу Ісуса Христа на землю. Щоб люди краще пізнали Божі плани, Господь зійшов на землю в Особі Свого Сина, Ісуса Христа. Він - образ невидимого Бога. «А Филип Йому: "Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас". "Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?"» (Йо. 14, 8-9). У живому образі Бога, в Ісусі Христі, за словами Святого Письма: «Живе вся повнота Божества» (Кол. 2, 9). Багатий юнак приклонив свої коліна перед Ісусом Христом. Знаємо зі Святого Письма, що Христос не зганьбив його за це, називаючи ідолопоклонником. Не сказав Ісус, щоб юнак кланявся тільки Господу Богу, а з лагідністю вислухав його і відповів на запитання. «Коли Він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав Його питати: "Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?"» (Мр. 10, 17). Можна навести й інші цитати зі Святого Письма: «Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав Йому дякувати. Він був самарянин» (Лк. 17, 15-16). «Тоді той і сказав: "Вірую, Господи!" - і поклонився йому» (Йо. 9, 38). На якій підставі Свідки Єгови називають католиків ідолопоклонниками? Може, через те, що ті стоять навколішки перед образом Господа Ісуса Христа? Але ж Ісус не зганьбив за ідолопоклонство того, хто приклонив перед Ним свої коліна. Може, ще раз, але в інший спосіб спробуємо з' ясувати, чому католики вшановують ікони та фігурки Ісуса Христа, Діви Марії та святих. Насамперед треба наголосити, що християни не вшановують матеріялу, з якого виготовлена фігурка, чи на якому намальовано ікону, але особу, котру дана ікона або фігурка представляють. Свідки Єгови переконують католиків, що вони віддають перевагу не Христові, а іконі. Католики знають, що ікона чи образ є подобою Ісуса Христа. Назва «образ» говорить сама за себе, що він когось зображає. Але Свідки Єгови не хочуть зрозуміти таких простих речей. Не можуть вийти із поганського способу мислення. «Елементи цього світу» не дозволяють їм побачити духовних речей, які передають образи та ікони. Смішно слухати, коли Свідки Єгови говорять, що одна ікона не подібна на іншу. Лиця Ісуса Христа і Божої Матері на іконах різні. Отже, в католицькій вірі матерія займає другорядне значення. На першому місці є дух і його властивості. Вшановуючи ікону, не віддаємо переваги рисам обличчя, а величаємо Ісуса Христа. Так само величаємо Його Матір - Діву Марію і святих, без огляду на те, як їх намалював художник. Віддаємо шану всій повноті Божественности, котра є в Ісусі Христі (див. Кол. 2, 8-9). Звичним є те, що образи різняться між собою. Фотограф, роблячи нам фотографії одним фотоапаратом, часом отримує різні зображення цієї ж самої особи. інколи так виходить, що фотографії різняться між собою. Достатньо змінити кут падіння світла, і обличчя вже змінене. «Вартова Башта» показує незнання цього. У номері «Хрещення згідно Божої волі» (с. 10) в розділі «Не будеш поклонятися різьбленому образу» читаємо: «Якщо образ дійсно представляє християнину "святого", до якого він молиться, тоді для молитви може бути використаний будь-який образ. Одначе, знаємо, що одні образи вшановують більше, ніж інші. До окремих образів приходять молитися більші групи людей. Нерідко певні прохання спрямовують до відповідних образів... Якщо б християни у властивий спосіб вшановували образи, то не робили б між ними різниці. Напевно образам Ісуса Христа варто віддати більшу пошану. А в дійсності все навпаки. Є образи, яким приписують силу робити чуда». Нехай на ці закиди відповість Святе Письмо: «Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла; досить було прикласти до недужих хустинку чи хвартух, які були діткнулись його тіла, і недуги їх покидали, і виходили злі духи» (Ді. 19, 11-12). Цікаво, чи тепер Свідки Єгови знову будуть твердити, що хустини і фартухи ап. Павла хворі вважали за Бога? Цей вірш показує, що Господь робив чуда Павловими руками, а не Павло. Для цього служили не тільки руки, але й хустини і фартухи. Далі у Святому Письмі читаємо, що оздоровлювала хворих навіть тінь ап. Петра: «Так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала. Сила людей збиралася навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували» (Ді. 5, 15-16). Тоді чому дивує Свідків Єгови те, що Бог може використати образ для здійснення чуда. У Старому Завіті для цього Господь скористався кістками померлого Єлисея: «Помер Єлисей і поховали його. Другого року моавські ватаги вчинили наскок на землю. Одного разу якось ховали люди одного чоловіка, та як побачили ватагу, вкинули того чоловіка в гріб Єлисея й утекли. Той торкнувся об кості Єлисея, ожив і знявсь на ноги» (2 Цар. 13, 20-21). Так само Бог, згідно із своєю волею, робить чуда через посередництво образів та реліквій святих. Немає нічого дивного, коли до цих образів приходять люди, щоб вимолити Божу благодать. Свідків Єгови дивує те, що паломники сходяться чомусь до одного місця, вважаючи його святим. На їхню думку, всі місця на землі є однаково освячені Сотворителем - Богом Єговою. Повчають, що немає місць менше або більше святих. Саме вирізнення християнами святих місць Свідки Єгови називають ідолопоклонством. Господь вже Мойсеєві сказав, що є на землі місця, які в особливий спосіб ним освячені: «І з' явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє. І каже Мойсей сам до себе: "Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ?" Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: "Мойсею, Мойсею!" І відповів той: "Я тут!" І сказав: "Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш - земля свята"» (Вих. 3, 2-5). Згідно з наукою Свідків Єгови, Мойсея теж можна вважати ідолопоклонником, оскільки він послухав Господа і скинув взуття. Важко уявити, щоб Мойсей на зразок Свідків Єгови відповів: «Ні, Боже Єгово! Немає місць менше або більше святих. Всі є однаковими! Чому треба роззуватися?» Католики здійснюють прощі до тих місць, які особливо освячені Богом. Це місця об'явлень, де діялись чуда. Під час дискусії один Свідок Єгови сказав, що Господні слова «свята земля» потрібно застосовувати виключно до ізраїльської землі, яка є святою. Ми запитали, чи він задумувався над сказаним? Виходить, що Мойсей мав би ходити без взуття. Навіть не тільки Мойсей, але й усі ізраїльтяни повинні ходити босими аж по сьогоднішній день. Під час дискусій Свідки Єгови кажуть, що Ісус Христос мав тільки одну матір, а тим часом католики вшановують більше Божих Матерів. Як зрозуміти, що є Матір Божа Коденська, Почаївська, Фатімська та інші? Свідки Єгови не хочуть прийняти, що ці назви походять від місцевостей, в яких є ікони чи образи. Хоча й різні ікони та різні назви місцевостей, але особа одна й та ж - Діва Марія. У Старому Завіті був культ Кивоту Завіту. Його вважали за святиню для ізраїльського народу, використовували також для релігійних процесій: «Потім Давид з Ізраїлем пішов у Ваалу, у Кіріят-Єарім, що в Юдеї, щоб узяти звідтіль ковчег Бога, Господа, що почиває на херувимах, що зветься цим іменем. І повезли Божий ковчег на новому возі з дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували віз; Давид і ввесь Ізраїль веселились перед Богом щосили під співи, граючи на цитрах, гарфах, бубнах, цимбалах та сурмлячи» (1 Хр. 13, 6-8). «Давид сказав: "Ніхто не повинен носити Божий кивот, окрім левітів, бо їх вибрав Господь на те, щоб носити Господній кивот і служити Йому довіку» (1 Хр. 15, 2). Кивот був вміщений у святині на видному місці, яке називалось Святеє Святих (див. Євр. 9, 3-4). Згідно зі Святим Письмом Кивот був місцем особливого перебування Бога. Старий Закон Мойсея був тінню, прообразом тих справ, які сповнились в Новім Законі Христа (Євр. 10, 1). У новій Церкві, заснованій Христом, Кивотом Завіту є Марія, про що ми вже говорили в попередньому розділі. Діва Марія є святістю для християн, як Кивот Завіту був святістю для ізраїльтян. Образи пригадують нам найважливіші моменти з життя Ісуса. Коли ми дивимось на них, вони спонукають нас роздумувати над ціллю життя. Перед очима постає любов Спасителя, жертва, яку Він приніс задля нашого спасіння. Подібно й образи Марії представляють її чесноти, які ми повинні наслідувати: дівицтво, чистоту, покору. Цей образ не є для нас мертвим символом, а відкритою книгою, дивлячись на яку, пригадуємо, що маємо - так само, як Діва з Назарету - зберегти чистоту думок, намірів та вчинків. Образ Діви з Дитиною відображає перші етапи материнства Марії. Вони були багатими на великі, незвичайні для Богородиці й світу події. Марія першою показала світові Спасителя. Щоб врятувати Ісуса, вона вимушена була переховуватися у Єгипті. У своїх обіймах несла Спасителя до поган на кілька десятків років швидше, ніж апостоли понесли туди Його Євангеліє (див. Мт. 2, 13-15). Так, як прислуговувала Ісусові, годуючи Його, виховуючи і охороняючи від ворогів, так само Марія прислуговує Його містичному Тілу - Церкві (див. 1 Кор. 12, 27). Вона насичує її Божим словом за допомогою своїх образів та ікон. Тайну образу може відчитати кожна людина, навіть неосвічена. Вона написана однією мовою, яку розуміє людина будь-якої нації. Образ чи ікона є тією універсальною мовою, яка не потребує перекладача, - Божим «есперанто».

Г. і А. Щепанські, Т. Кунда
Святе Письмо заперечує навчання свідків єгови