«ДЛЯ МЕНЕ БО ЖИТТЯ - ХРИСТОС, А СМЕРТЬ - ПРИБУТОК. ОДНАК, ЯК Я ЖИВУ В ЦІМ СМЕРТНІМ ТІЛІ, Я МОЖУ ЩЕ КОРИСНО ПРАЦЮВАТИ; - ТА ЩО ВИБРАТИ, НЕ ЗНАЮ. ТЯГНЕ БО МЕНЕ НА ОБИДВА БОКИ: ХОТІЛОСЯ Б МЕНІ ПОМЕРТИ, ЩОБ ІЗ ХРИСТОМ БУТИ, БО ТАК БАГАТО КРАЩЕ; ТА ЗАДЛЯ ВАС МЕНІ КУДИ КОНЕЧНІШЕ ЗОСТАТИСЯ В ТІЛІ» (Флп. 1, 21-23).
Хто уважно читає Святе Письмо і роздумує над прочитаним, переконується, що після смерти є життя. Святе Письмо вміщує велику кількість віршів, які подають нам опис неба, пекла, вічного життя. Звертає увагу на те, що з хвилиною смерти не все закінчується, як вважають атеїсти чи, подібно до них, Свідки Єгови. Важко виписати всі ті вірші, що говорять про потойбічне життя. Ми подаємо тільки декотрі з них.
Однак зміст тих віршів не має жодного значення для Свідків Єгови. Вони намагаються переконати нас, що життя після смерти не існує. Безсмертна душа є вигадкою диявола. Смерть є найбільшою карою за гріхи і разом з нею все закінчується. Після смерти людина нічого не відчуває, не розуміє і не терпить.
Ось що пишуть Свідки Єгови про людську душу в брошурі «Переконуйтесь у всьому» (ч. І, с. 70), у підзаголовку «Душа»: «Дефініція. Небесна душа або земна є живим (тобто має розум, є свідомим, інтелігентним) створінням, є особою. Небесна, або земна душа має тілесну субстанцію і життєдайну силу, що дає їй життя. Земна душа є людським, або тваринним створінням. Земні душі, чи це душі людини чи тварини, мають тілесний організм, і під час життя його підтримує кругообіг крові».
Так виглядає дефініція Свідків Єгови. Під час дискусій неодноразово доводиться чути, що під словом «душа» розуміють живу істоту, або «кров», яка підтримує тіло і дає йому життя. Після смерти людське тіло розпадається на порох і припиняє своє існування.
Коли ми запитували їх, чи воскресіння взагалі буде, отримували різні відповіді. Отож, одні вважали, що не буде, інші навпаки, що буде, але тільки для справедливих, які житимуть у «новім світі» на землі. Таке воскресіння буде передовсім для відданих слуг Бога Єгови, для всіх Свідків Єгови і їх попередників - дослідників Святого Письма. Для тих осіб, що не зустрілись перед смертю із Свідками Єгови, хто нічого не чув про них буде тисячолітній час випробування на вірність Богу Єгові після їх воскресіння в «новім світі». Якщо під час випробування вони покажуть себе з позитивного боку, то отримають вічне життя в «новім світі» разом із Свідками Єгови. У протилежному випадку знову зазнають смерти і навіки вмруть. Щодо тих, хто чув про діяльність організації Свідків Єгови, але не став її членом - то такі взагалі не воскреснуть.
Подібне пояснення не можна узгодити з Біблією. Вона виразно вказує, що воскреснуть всі - і добрі, і злі:
«ВСІМ бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (2 Кор. 5, 10).
Коли цей вірш зацитувати Свідкам Єгови, то більшість із них у відповідь мовчать, або пояснюють його незрозуміло та нелогічно, часто твердять, що, справді, воскреснуть усі, але на суд.
Знову виникає запитання: з якою метою люди воскреснуть на суд? Навіть якщо воскреснуть Свідки Єгови, щоб мати вічне життя в «новім світі», то з якою метою воскреснуть злі, або навіть і не злі, але ті, які не повірили в науку Свідків Єгови? Щоб іще раз вмерти? Якщо життя після смерти нема, а свідомість отримають тільки на час суду і після нього знову будуть її позбавлені, то часу, щоби покаятись, пожалкувати за втраченим щастям, за життям у «новому світі», замало.
Неважко помітити, що Свідки Єгови погано знають Біблію, або взагалі її не знають.
Винятком є лише вірші, зазначені старшими братами. Тому вони так незрозуміло пояснюють біблійні тексти; кожний Свідок Єгови коментує їх по-своєму. Зате вони однозгідно приймають твердження, що безсмертної душі не існує. І незалежно від того, чи це проповідник-початківець організації Свідків Єгови, чи особа з відповідним стажем, вони намагаються переконати, що все є вигадкою духовенства. Свою теорію підкріплюють цитатою зі Святого Письма:
«І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете"» (Бут. 3, 4).
Як побачимо далі, багато неточностей є в поясненні цього вірша Свідками Єгови. Тим, хто Святого Письма не знає, пояснюють, що це католики на основі цього вірша, зі слів змія, проповідують безсмертність людської душі. Ця ж думка, ведуть вони далі, є від диявола, символом якого є саме змій. Те, що вони кажуть, могло би бути правдою, якщо б християни повторювали за змієм, що людина буде жити вічно, але подібного твердження Свідок Єгови не може почути від християнина. Католики розуміють, що людина, всупереч словам змія, помре. І це стосуватиметься кожної особи, бо тіло її є смертним. Ми, християни, усвідомлюємо правду про те, що наше тіло зазнає фізичної смерти, чого не можна сказати про душу.
Про існування тіла і душі чітко говорить Ісус Христос: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити ДУШУ І ТІЛО в пеклі» (Мт. 10, 28).
Є істотна різниця між тілом і душею. Християни, на відміну від Свідків Єгови, вміють це дослідити. До пізнання цієї правди можна дійти лише маючи віру і уважно читаючи Біблію. Лише тоді Свідки Єгови могли б погодитись, що християни мають рацію, коли б мали одне і виконували друге.
Проаналізуймо вірш із Євангелія від св. Матея (10, 28). Ісус Христос чітко розрізняє «душу і тіло». Далі Він доводить, що «душі ж убити не можуть». Якщо Свідки Єгови вважають, що душа вмирає, то чому Ісус Христос каже, що тіло можна вбити, а душу ні?
Знаємо, що душа перебуває в нашому тілі. А згідно з Христовою наукою, її неможливо вбити водночас із тілом. Вона живе далі після тілесної смерти.
Ісус Христос розділяє душу і тіло. Свідки Єгови навчають, що душа - це кров. Якщо в це повірити, то неправдивими виявляться Христові слова про безсмертність душі, бо після фізичної смерти разом із тілом розкладається і кров. До часу, коли кров рухається в системі кровообігу, тіло живе. Смерть настає, коли цей рух припиняється. Але Ісус Христос має на увазі інше, коли каже, що тіло вбивають, а душі (за Свідками Єгови крові чи людини) вбити не можуть.
Наскільки можливо вбити тіло, щоб залишилась живою кров? Ми переконані, що Свідки Єгови не дадуть відповіді на це запитання.
Під час однієї з дискусій Свідки Єгови пояснювали, що в Євангелії від Матея (10, 28) під словом «душа» потрібно розуміти вічне життя.
Подібним поясненням вони несвідомо підтвердили існування безсмертної душі, оскільки вічне життя треба розуміти як «безсмертність», яку Ісус поєднує з душею, як зрозуміло з цього вірша.
Ця група Свідків Єгови, поставлена перед аргументами із Святого Письма, всупереч науці своєї організації, доводила, що «душа» - значить вічне життя. Так, не кров - а вічне життя.
Утім і цього разу їм вдалося «викрутитись». Згодом з'ясували, що слово «душа» означає вічне життя, але в «новім світі».
Наука Свідків Єгови не має жодної основи в Святому Письмі. Тому в дискусіях вони пояснюють біблійні тексти на свій лад, як кому забагнеться. Часто трапляється, що такі пояснення істотно суперечать науці їхньої організації.
Знаючи ментальність Свідків Єгови, можна припустити, що дехто з них спробує пояснити, що тут йдеться не про вічне життя окремої людини, а взагалі про вічне життя в «новому світі». І знову неточність. Ісус не говорить у множині «тіл і душ», а говорить «тіла і
душі», тобто кожної окремої людини.
У вірші з Євангелія від св. Матея (10, 28) також чітко сказано, що кожна окрема людина має душу, яку ніхто не вб' є. Якщо ж її неможливо вбити, тоді вона безсмертна. Та, зрештою, не про кров чи людину говорить нам Христос, Він каже про безсмертну душу, яка сотворена на образ і подобу Божу.
Свідки Єгови наполягають на своїй теорії про те, що немає безсмертної душі. Людина має душу подібну до душі риб, плазунів, птахів (див. Бут. 1, 20-21. 30).
Хто уважно читає Святе Письмо, той знає, що Бог сказав перед сотворенням людини:
«Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бут. 1, 26).
Отже, Господь Бог сотворив людину на свою подобу, даючи їй розумну і безсмертну душу. Звірі та птахи були б подібні до Бога, якщо б мали таку душу, але Він лише людину сотворив на свою подобу.
«І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 27).
У чому можна побачити подібність людини до Бога, як не в безсмертній душі? Бог є всемогутньою силою. Бог - всесильний Дух, а людина - це слабка тілесна істота, слабкіша іноді навіть від звіра. Господь є найдосконалішою Істотою - людина є нікчемним грішником. Бог є найрозумнішим. Блюзнірством було би сказати це про людину.
Кожна розумна людина зауважить, що всі прикмети Бога відмінні від людських прикмет. Але Господь сотворив людину подібну до Себе.
Свідки Єгови неодноразово говорять про різницю між людиною і твариною. Ця різниця полягає у відсутності розуму в тварин. Те, що людина має цей розум, зрештою досить обмежений, не свідчить про подібність її до Бога. Але як буде з людиною, котра втратила розум? Чи ця людина не сотворена на подобу Божу? Тому Святе Письмо нічого не говорить про якісь винятки, а чітко зазначає, що люди створені на образ і подобу Божу.
Господь є безсмертним Духом, подібно й ангели також. І душу з зачатками безсмертности дав Бог і людині:
«Бо знаємо, що все сотворіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. Не тільки вони, а й ми самі, ЩО МАЄМО ЗАЧАТОК ДУХА, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла» (Рим. 8, 22-23).
На сторінках Старого Завіту помічаємо й інші сотворіння, які називають «душами». Щодо поданого вірша, то бачимо, що жодне живе сотворіння, не має зачатку духа. Має його тільки ЛЮДИНА. У цьому вірші апостол Павло прагне виділити людину з-поміж інших сотворінь. Цю різницю показав Ісус Христос, про що читаємо в Новому Завіті:
«Об'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і ОСВІТЛИВ ЖИТТЯ І НЕТЛІННЯ ЄВАНГЕЛІЄЮ» (2 Тим. 1,10).
Пояснення про безсмертність душі, вміщене в брошурі Свідків Єгови, не узгоджується із Святим Письмом. У брошурі сказано, що небесна душа, як і земна, складається з якогось тіла. Свідки Єгови стверджують, що Бог Єгова має таке ж тіло, як і земна душа. Ось як говорить нам про це Святе Письмо:
«Господь же - Дух, а де Господній Дух, там воля» (2 Кор. 3, 17).
Також, що Дух не має тіла:
«ДУХ ТІЛА І КОСТЕЙ НЕ МАЄ...» (Лк. 24, 39).
Не має небесної душі із тілом. Є безсмертна душа, і Господь із великої любови своєї обдарував цією душею людину. Про цю душу говорить Христос, перестерігаючи, щоб не згубити її в пеклі.
Те, що пекло існує, Свідки Єгови відкидають. Пекло, на їхню думку, - це звичайний гріб, в якому ховають людину після смерти. Подивімось, що випливає з такого пояснення. Ісус Христос говорить:
«Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтеся радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт. 10, 28).
Свідки Єгови пояснюють цей вірш так: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж
убити не можуть. Бійтеся тих, хто може душу й тіло поховати в гробі».
У результаті такого пояснення виникає дивна картина. Ісус Христос, нібито, навчає нас боятись тих, хто кладе наше тіло до гробу. Тобто покладення тіла до гробу є чимось страшнішим від смерти. Людина, яка думає логічно, не може прийняти, що пекло - це гріб. Чому померлий має боятись покладення свого тіла до гробу?
Ісус Христос, перестерігаючи нас, говорить:
«Кажу вам, моїм друзям: Не бійтеся тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь» (Лк. 12, 4-5).
Цей вірш повчає нас, кого маємо боятись. Ісус Христос недвозначно наголошує, що треба боятися Бога, який має владу вкинути до пекла: «Так, кажу вам: Того бійтесь».
Наука нашого Спасителя Ісуса Христа не закликає нас боятися Армагедону і пов'язаних з ним подій, а застерігає перед Божим судом, що буде після смерти. Дотримуючись цієї науки, Католицька Церква проповідує, що після смерти душа кожної людини стає перед Божим судом, щоб отримати те, що заслужила: нагороду або кару:
«Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з' явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили, у вогні полум'янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса. Вони зазнають кари, - вічної погибелі, - віддаленої від обличчя Господа і від Його слави й могутности» (2 Сол. 1, 6-9).
«Для мене бо життя - Христос, а СМЕРТЬ - ПРИБУТОК. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; - та що вибрати не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: ХОТІЛОСЯ Б МЕНІ ПОМЕРТИ, ЩОБ ІЗ ХРИСТОМ БУТИ, БО ТАК БАГАТО КРАЩЕ; та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі» (Флп. 1, 21-24).
Маємо боятися Бога як свого Судді. Те, чи будемо жити з Богом у вічності, залежить від нас. Що вибрали собі, те й отримаємо. Створивши людину, Господь дав їй свободу. Тому вічність Бог людині не вибирає, вона сама робить цей вибір.
Свідки Єгови іронічно запитують, як можна боятися доброго Бога? Однак Бога треба боятися за порадою Святого Письма:
«І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання» (1 Пт. 1, 17).
«Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі» (2 Кор. 7, 1).
«Початок мудрости - острах Господній» (Пс. 110, 10).
«Щасливий чоловік, що Господа боїться, що в Його заповідях вельми милується!» (Пс. 111, 1).
«Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся...» (1 Пт. 2, 17).
Боятися Бога маємо тому, що завинили багатьма гріхами перед Його Божим Маєстатом. Слід пам'ятати, що попри своє безмежне милосердя і любов, Він є безмежно справедливим. Текст святого Євангелія, даючи нам науку Христа, навчає, щоб ми з острахом ставилися до Бога. Адже Він має владу вкинути до пекла, а не до гробу, як вчать Свідки Єгови.
«І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло» (Мт. 5, 29-30).
Приймаючи тезу, що пекло - це гріб, треба було б розуміти, що краще людині втратити око чи руку ніж дозволити поховати себе в гробі. Значить, не потрібно ховати людей до гробу, перед чим перестерігає нас Ісус? Якщо думати категоріями Свідків Єгови, то можна дійти до дивних висновків: Христос, будучи Людиною, не мусив лякатися в Гетсиманії катів (див. Мр. 14, 33), котрі знущатимуться над Ним і приб'ють до хреста, а боявся лише Никодима і Йосифа Ариматейського, бо саме вони поклали Ісусове тіло до гробу (див. Йо. 19, 38-42). З любові до Христа Никодим і Йосиф, наражаючись на небезпеку, просили Пилата, щоб він видав їм тіло Ісуса. Намастили Його смирною та алое (див. Йо. 19, 39-40), загорнули в полотно і поклали до гробу. Якщо вірити в твердження Свідків Єгови, то Ісус Христос найбільше витерпів від Никодима і Йосифа Ариматейського, оскільки, як вони навчають, треба боятись не тих, хто вбиває, а тих, хто ховає до гробу (пекла).
Ісус вчить, щоб ми боялися потрапити до пекла, а не до гробу. Пекло є місцем покарання для грішників. Це покарання настає відразу після смерти. Отже, наука Христова розрізняє пекло і гріб. У Старому Завіті також знаходимо розрізнення, коли йдеться про покладення мертвого тіла до гробу:
«Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Єфрати, себто Вифлеєму. Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день» (Бут. 35, 19-20).
«Узяли вони Урію з Єгипту та й привели до царя Йоакима, а той звелів стяти його мечем та й кинути труп його на кладовищі для простих людей» (Єр. 26, 23).
«Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі» (Йо. 11, 17).
«І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу... А промовивши те, кликнув на ввесь голос: "Лазарю, вийди сюди!"» (Йо. 11, 38-43).
«Учні ж Його, довідавшись про те, прийшли й узяли Його тіло та поклали Його у гробі» (Мр. 6, 29).
Чому немає в Святому Письмі слова «пекло» на означення слова «гріб»? Чому св. Марко не говорить, що тіло Йоана Хрестителя було поховане в пеклі, тобто у гробі? Подібно, й інші євангелисти не пишуть, що тіло Ісуса Христа було вкинуте до пекла. Вони чітко наголошують, що було покладено до гробу:
«Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу» (Мт. 27, 66).
«Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце» (Мр. 16,
2).
«Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки...» (Лк. 24, 12).
«Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи нахилилась вона до гробу» (Йо. 20, 11).
Євангелист Йоан міг написати, що Марія нахилилася до пекла, якщо слово пекло означає гріб. Але ми читаємо про гріб.
Апостоли також відрізняли гріб від пекла. Про мертве тіло пишуть, що поховане в гробі, а не в пеклі:
«Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день» (Ді. 2, 29).
Бачимо, що різницю між гробом і пеклом визнають пророки, Ісус Христос, апостоли, євангелисти і християни. Свідки Єгови цього не визнають. Адже визнання цього свідчило б про існування безсмертної душі і вічного життя.
Після смерти людина має свідомість, чує і страждає. Дізнаємося про це, читаючи Святе Письмо:
«..."Істинно кажу вам: Один з вас мене зрадить...", та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Ліпше було б тому чоловікові не народитись!» (Мт. 26, 21-24).
Не народившись, Юда не існував би. Знаємо зі Святого Письма, що після зради він повісився. Настала смерть. Згідно з думкою Свідків Єгови, найвище покарання сповнилося. Юда розпався на атоми і перетворився на ніщо. Став тим, чим був перед народженням, тобто нічим. Ісус Христос каже, що лихо такій людині, краще було б, щоб вона не народилась. Якщо після смерти нема існування і страждання, то чому Юда мав не існувати?
Під час однієї з дискусій зі Свідками Єгови ми почули, що Юда воскресне і буде жити в «новім світі». Буде йому дано щонайменше сто років життя на час випробування, щоб виявив свою вірність науці Свідків Єгови.
Така відповідь робить незрозумілою науку Свідків Єгови про тисячолітнє життя в «новім світі», де протягом тисячі років не буде смерти. А для Юди буде виділено лише сто років життя. Якщо не витримає цього випробування, то в певний спосіб помре. Виходить, що або після ста років ввійде смерть на орбіту землі «нового світу», або Юда воскресне на дев'ятсот років пізніше, за сто років до кінця останнього тисячолітнього царювання в «новім світі». іншої можливости немає, оскільки протягом тієї тисячі років не буде смерти. Як мало логіки в проповідуванні Свідків Єгови, що в «новім світі» люди не будуть умирати. Адже вони самі твердять лише про столітнє життя Юди, якщо він виявить себе невірним.
Іншим непорозумінням є те, що Свідки Єгови вчать про воскресіння всіх членів своєї організації і тих, хто з ними зустрівся. Щодо ворогів організації, то вони не будуть мати щастя жити в «новому світі». Тоді за яким правом воскресне для життя в цьому ж світі Юда?
Оскільки Свідки Єгови стверджували, що вони походять з Христового грона, а Юда протягом трьох років слухав Його науку, хоча і зрадив Ісуса, то не можуть твердити, що Юда не зустрівся з ними.
Тому робимо висновок, що сьогоднішні проповідники «нового світу» вважають себе вищими від Христа. Хто їх не слухає і не вірить їм - не воскресне, щоб жити в «новому світі». Зате Юда, котрий слухав Христову науку і зрадив Його, воскресне і житиме принаймні сто років.
Ось інші слова Ісуса Христа:
«А хто спокусить одного із тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус» (Мт. 18, 6-7).
Смерть, з погляду Свідків Єгови, є найвищим покаранням для грішника, оскільки його остаточно позбавлено життя. Настала смерть - і все закінчилось, бо після неї людина нічого не відчуває. Але Ісус каже, що краще було б такому бути втопленим. Отже, ще гірша доля чекає його після смерти.
Чи не випливає з цього вірша висновок про пекло, як про місце вічного страждання?
В одній розмові про поданий вище вірш ми почули приблизно таку відповідь: «Для справи Божої краще було б його втопити, щоб не приносив згіршення». Однак Ісус Христос наголошує на власному добрі грішника, а не на Божих справах.
Те, що людина після смерти припиняє своє існування, є безглуздям. Хоча така версія для багатьох людей є вигідною, адже тоді не треба буде відповідати за свої вчинки.
Біблія вміщує прості і легкозрозумілі вірші, які вказують на те, що пекло є чимось жахливішим від смерти. Ісус Христос виразно говорить про вічні муки і пекельні страждання.
Свідки Єгови далі навчають, якщо після смерти душа (кров) перестане існувати, то як у пеклі (гробі) зможе страждати чи розмовляти, про що говорять ось ці вірші:
«Наймогутніші вояки, з своїми помічниками з середини Шеолу йому скажуть...» (Єз. 32, 21).
«Ви всі, що розкладаєте вогонь, розжарюєте стріли, ідіть у жар вашого вогню, поміж ті стріли, що їх запалили! Це буде вам з моєї руки: ЛЕЖАТИМЕТЕ В МУКАХ» (Іс. 50, 11).
«Його Бог воскресив, ПОРВАВШИ ПУТА СМЕРТИ...» (Ді. 2, 24).
Отже, після смерти (за твердженням Свідків Єгови - пекла, тобто гробу) люди страждають. Тобто після смерти не втрачають свідомости, не перестають існувати, вічно живуть. Живуть їх безсмертні душі, які є розумними істотами. Після смерти відчувають радість і щастя або страждають.
«І ПІДУТЬ ТІ НА ВІЧНУ КАРУ, а праведники - на життя вічне» (Мт. 25, 46).
«Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25, 41).
«І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає» (Мр. 9, 43-44); (Див.: Іс. 66, 24).
Повіривши, всупереч логіці, що в гробі є незгасимий вогонь, не можна прийняти, що мертве тіло, позбавлене свідомости, журиться цим вогнем. Святе Письмо пояснює нам про свідомість, яку має людська душа в пеклі. Найкращим доказом цього є повчання Ісуса Христа, який говорить, що краще втратити руку, аніж потрапити до пекла.
Розмовляючи про безсмертну душу і цитуючи вищеподаний вірш (Мр. 9, 43-44), Свідки Єгови запитують усміхаючись: «Чому в пеклі є черв'яки? Хіба черв'як також безсмертний?».
Святе Письмо чітко вказує не на черв'яка, який плазує в землі, а на ЇХНЬОГО, тобто всіх тих, хто є в пеклі, невмираючого черв'яка. Тим черв'яком є гризота душі, яка буде гризти вогнем сумління, що з власної провини втратила вона найбільше щастя - це перебування з Богом у вічності.
Багато ще можна навести віршів про існування пекла, про те, що після смерти людська душа страждає, говорить, відчуває. Але достатньо і цих віршів, які вже зацитували.
Для Свідків Єгови ці вірші означають небагато. Більшість навіть не знає їх. Тому не дивно чути у відповідь, що Ісус Христос лякав людей пеклом, щоб ті не грішили. Подібним поясненням вони опиняються поряд з атеїстами, які вважають релігію опіумом для народу. Ті, майже як і Свідки Єгови, декларують, що релігія існує тільки для того, щоб, залякавши людей пеклом, тримати їх у покорі. Для підтвердження такої науки Свідки Єгови посилаються на притчу Ісуса Христа про багача і Лазаря:
«Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішно. Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий; він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його. Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум'ї цім. Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, то ж ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть: ані звідти до нас не переходять. Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають. Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хтось з мертвих, вони покаються. А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять» (Лк. 16, 19-31).
Свідки Єгови говорять, що коли страждання з цієї притчі розуміти як пекло, то кожна багата людина повинна терпіти муки в пеклі, а щоби потрапити до неба, потрібно стати подібним до Лазаря. Вони не хочуть зрозуміти цієї притчі і глибше вникнути в її зміст. Ісус Христос наголошує, що через брак любови до ближнього, який страждав і був голодний, багач пішов до пекла, а не за своє багатство.
Зміст Христової науки глибший і зрозуміліший. Свідки Єгови також приділяють увагу притчам, хоча пояснюють їх банально. Декотрі з них вважають, що вищеподана притча взагалі не має жодного значення. Кажуть, що Ісус хотів налякати пеклом своїх учнів.
Звичайно, ця притча не влаштовує Свідків Єгови, бо заперечує їхню науку. Ісус Христос говорить в ній, що пекло не є гробом, що після смерти тіла душа надалі продовжує жити, чує, розмовляє і страждає. Бачимо, як багач просить після своєї смерти перестерегти своїх братів, щоб не дістались до місця вічних мук, де сам перебуває.
Повірмо, в супереч логіці і Святому Письму, що Ісус Христос справді хотів у цій притчі налякати пеклом. Але як тоді зрозуміти, в якому наміренні Він подає слова багача про пересторогу для своїх братів? Напевно знав цей багатий чоловік, що тіла померлих ховають до гробу і в разі, коли його брати отримають цю пересторогу, то так чи інше не уникнути їм поховання до гробу після їх смерти.
Якщо багач мав на увазі гріб, а не пекло, як місце мук і страждань, то мав би просити, щоби його братів не ховали після смерти. Однак він думав про інше. Він прагнув, щоби брати покутували. Для Свідків Єгови таке поняття як покута нічого не важить. Вони вважають, що гріб той нікого не мине, за винятком тих, хто загинув у морі чи в полум'ї вогню. Отже, виявляється, що краще буде тим, хто загинув у воді чи у вогні, аніж тим, хто чинив покуту і помер природною смертю.
Думати, як Свідки Єгови - означає вважати, що Ісус тільки лякав пеклом. Значить - говорив неправду, тому є грішником, бо хто говорить неправду - грішить. Однак з тексту Євангелія дізнаємось, що Ісус Христос є без гріха (див. Йо. 8, 46).
Свідки Єгови також приймають слова Євангелія про безсмертність Христа Господа. Однак достатньо їм навести аргументи зі Святого Письма на доказ існування пекла і його відмінність від гробу, як вони відразу визнають Христа за неправдомовця.
Притча про багача і Лазаря не вигадана для дітей. Ісус Христос не вигадував казок, а говорив правду про існування пекла, вічних мук і життя після смерти.
Не тільки існування пекла доводить про безсмертність людської душі. Святе Письмо подає слова про вічну нагороду, яку душа отримує після смерти. Ось що сказав Ісус до розбійника, коли висів на хресті:
«...Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 43).
Свідки Єгови перекручують ці слова, як і багато інших. Вони пояснюють, що розділовий знак не є поставлений у належному місці. Згідно з їх наукою, цей вірш потрібно читати так:
«Істинно кажу тобі сьогодні: Будеш зі мною в раї» (через дві тисячі років в «новім
світі»).
Свою науку Свідки Єгови виводять з помилково поставленого розділового знаку, хоча в усіх Бібліях розділовий знак є перед словом «сьогодні».
Ісус Христос неодноразово в своїх проповідях звертався до людей словами: «Істинно, істинно кажу вам» (див. Мт. 26, 21; Йо. 6, 47). Натомість не зустрічаємо: «Істинно, істинно сьогодні кажу вам». Тому слово «сьогодні», адресоване розбійникові, використане в тому розумінні, що ще сьогодні той буде в раю.
Євангелист писав цей вірш, як і інші, під натхненням Бога, знаючи, як правильно передати сенс і значення Христових слів. Якщо б Ісус висів на хресті декілька днів, тоді швидше можна було би прийняти те, що Він хоче підкреслити саме той день, коли промовляє свої слова. Але знаємо, що Ісус висів на хресті тільки три години (див. Лк. 23, 44-45). Будучи всемогутнім, знав про свою смерть. Також знав, що в цей же день помре і розбійник (див. Йо. 19, 31-32).
Отже, Він не міг сказати «кажу тобі сьогодні», коли знав, що не зможе цього сказати завтра. Свідки запитують про те, як міг розбійник бути цього ж дня з Ісусом в раю, коли Христос вознісся на небо сорокового дня після воскресіння?
Уже вкотре не хочуть зрозуміти, що рай - це з'єднання після смерти людської душі з Богом. Душа розбійника, визволена з тіла, з' єдналась з Христом - Богом. Про з' єднання людської душі з Богом говорить апостол Павло в Посланні до филип' ян:
«Для мене бо життя - Христос, А СМЕРТЬ - ПРИБУТОК. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; - та що вибрати, не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: ХОТІЛОСЯ Б МЕНІ ПОМЕРТИ, ЩОБ ІЗ ХРИСТОМ БУТИ, бо так багато краще; та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі» (Флп. 1, 21-24).
Припустімо, що апостол проповідував, подібно до Свідків Єгови, те, що після смерти людина не має свідомости, не відчуває нічого і розпадається на атоми. Тоді чому вважав смерть прибутком для себе? Апостол Павло хотів залишити це життя, щоб бути з Христом, але говорить, що варто йому залишитись у тілі і навчати Ісусової науки.
Ось, що каже Святе Письмо про вічну нагороду на небі:
«У домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце» (Йо. 14, 2).
«Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мт. 5, 12).
«Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі» (2 Кор. 5, 1).
«Задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди» (Кол. 1, 5).
«До спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів' янути, - збереженої для нас на небі...» (1 Пт. 1, 4).
Нагорода на небі є для тих, хто за життя її заслуговує. Свідки Єгови погоджуються з існуванням вічного життя на небі. Але додають, що це життя призначене тільки для «малої отари вибраних», число якої - сто сорок чотири тисячі. Останні, вибрані Богом Єговою, будуть вічно жити після Армагедону на землі, як вибрана група, в «новім світі».
У третій частині брошури «Переконуйтеся у всьому» (с. 296) у розділі «Життя», Свідки Єгови пишуть: «Життя боже: життя найвищого класу схоже до життя Божої істоти, тобто життя самого Бога Єгови. Передбачене є тільки для Ісуса Христа і ста сорока чотирьох тисяч, які разом із Ним панують в Царстві». У тій самій брошурці (с. 299) пишуть: «Окрім Бога і Ісуса Христа безсмертне життя є обмежене до ста сорока чотирьох тисяч, доступне тільки небесним особам божим». «Божу природу отримує на небі Христос і сто сорок чотири тисячі членів його тіла».
Свою науку вони базують на Одкровенні св. Йоана (див. 14, 1). Цю цифру приймають дослівно, хоча пророцтва в більшості випадків використовували цифри символічно. До цієї «малої отари» буде зараховано тільки декотрих із Свідків Єгови. Тих, хто був найревнішим членом організації і найвідданішим «Вартовій Башті». Ось вірш, яким вони послуговуються:
«І глянув я, і от - Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі... » (Од.
14, 1).
Свідки Єгови оперують виключно цим віршем, попри те, що далі йдеться, що окрім ста сорока чотирьох тисяч були й старші:
«І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істотами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі» (Од. 14, 3).
Одкровення св. Йоана згадує двадцять чотири старших, котрі впали і поклонились Йому (Од. 5, 8; 14). З цього випливає, що з Агнцем було сто сорок чотири тисячі двадцять чотири особи.
І це ще не всі. Окрім старших були й інші. У сьомому розділі, в четвертому вірші, вирахувана кількість позначених печаттю ста сорока чотирьох тисяч. Це число складається з дванадцяти поколінь синів Ізраїля по дванадцять тисяч від кожного. А далі Одкровення говорить:
«Після цього глянув я, і от - НАТОВП ЧИСЛЕННИЙ, перелічити який ніхто не міг, - від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, СТОЯЛИ ПЕРЕД ПРЕСТОЛОМ І ПЕРЕД АГНЦЕМ, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх: і викликували гучним голосом: "Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!" І всі ангели стояли навколо престола і старших чотирьох істот, і впали перед престолом ниць і поклонились Богу... » (Од. 7, 9-11).
Отже, бачимо, що крім ста сорока чотирьох тисяч і двадцяти чотирьох старших була ще незліченна кількість різних племен і народів. Книга Одкровення наголошує, що ці решта були на тому самому місці, де і сто сорок чотири тисячі, тобто перед престолом і обличчям Агнця на небі, а не в «новім світі» на землі, як твердять Свідки Єгови. Одкровення не відділяє місця, де була велика кількість людей, від місця, де перебували сто сорок чотири тисячі. На чому тоді базують цю різницю Свідки Єгови? Може, на згадці про викуплення ста сорока чотирьох тисяч із землі. Хто входить у ці сто сорок чотири тисячі, з'ясовує наступний вірш:
«І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істотами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі. ЦЕ ТІ, ЩО З ЖІНКАМИ НЕ ОСКВЕРНИЛИСЯ: ДІВОЧНІ Ж ВОНИ...» (Од. 14, 3-4).
Отже, це ті, що не співжили з жінками, не користались з жодних розкошів землі.
Зреклись особистих бажань, присвятивши себе виключно служінню Богові. Саме вони будуть особливо вирізнені на небі, про що, зрештою, згадує Одкровення.
Свідки Єгови пояснюють, що не варто сприймати ці слова про дівицтво дослівно. У протилежному випадку, не можна було б зарахувати до ста сорока чотирьох тисяч апостола Петра, тобто він не міг би бути на небі.
Христова Церква не вчить, що спасенними будуть тільки сто сорок чотири тисячі дівичів. Спасуться всі, хто любить Бога. До них також належать: діти, молодь, одружені та заміжні. Небо є для всіх, хто його заслужив при житті. Тому не можна говорити, що апостол Петро чи інші одружені є позбавлені неба.
Згідно зі Святим Письмом, святий апостол Петро не може належати до числа ста сорока чотирьох тисяч дівичів, оскільки мав дружину. Але це не означає, що він не має вічного життя з Богом на небі, де є згаданих сто сорок чотири тисячі. Не зараховують до дівичів тих, хто хотів одружитись чи вийти заміж, але через обставини цього не зробили. Це стосується теж і тих, котрі жили самітньо, вважаючи це за легший спосіб життя. До ста сорока чотирьох тисяч зараховують усіх відданих чистоті з любові до Бога. Про таку цілковиту посвяту дізнаємося із послання ап. Павла до Коринтян у сьомому розділі.
Не варто думати, що це є якась інша небесна «група»; і що в небі є дві групи. Очевидно, що вони будуть вирізнені Богом, але не місцем і групою, як це розуміють Свідки Єгови.
Одкровення подає точно, кого розуміти під числом сто сорок чотири тисячі, але Свідки розуміють під цим числом тих, хто не заплямував себе духовно із цим світом.
Духовна пляма - значить вчинення якогось гріха. У той же час немає людини вільної від гріха (див. 1 Пт. 1, 8). Таке пояснення позбавлено логіки. Поза Ісусом Христом, повним благодати (Йо. 1, 14), і благословенної Марії (див. Лк. 1, 28), немає безгрішної особи.
Свідки Єгови не визнають сповіді. І навіть якби її визнавали, то таїнством покаяння могли б очищувати всі свої душі, а не лише ті сто сорок чотири тисячі.
Правильно мисляча людина знає і розуміє як заховується дівицтво. Цікаво, відколи це «дівицтво» втратило своє властиве значення, і вважається незаплямуванням цього світу, тобто невчиненням гріха. Мало того, що цей вірш говорить про сто сорок чотири тисячі дівичів, то ще й підкреслює, що це такі, які не співжили з жінками.
Важко зрозуміти, як можуть Свідки Єгови читати: «ними є ті, котрі не співжили з жінками, бо є дівичами», а розуміти чи пояснювати, що це ті, хто не заплямував себе цим світом, тобто не згрішив.
Як завжди, Свідки Єгови знаходять на підтвердження своїх вигадок пояснення в Святому Письмі. Тому дійшли до переконання, що є два класи вибраних: небесний клас на небі і земний клас у «новім світі» на землі. Ось вірш, на основі якого вони будують своє пояснення:
«Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари...» (Йо. 10, 16).
Це є тільки вирвана частина із вірша. Цілий вірш звучить так:
«Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і БУДЕ ОДНЕ СТАДО й один пастир!» (Йо. 10, 16).
Два речення, вміщені в одному вірші, допомагають зрозуміти, що буде одне стадо, тобто одна група вибраних.
Свідкам Єгови вигідніше скористатися частиною вірша. Неважко помітити тут фальш і неправду. Покликуються вони й на інший вірш, де знаходять розділення вибраних на два класи:
«Блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю» (Мт. 5, 3-4).
Вони намагаються переконати, що в цих віршах Ісус Христос виділяє дві групи. Перша - це «мале стадо» - отримає Небесне Царство, а друга - землю.
Щоб показати безглуздість такого пояснення, треба подати всю науку Ісуса Христа про блаженства, з якої Свідки вирвали тільки два:
«Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли Він сів, підійшли до Нього його учні; а Він, відкривши уста почав навчати їх: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами"» (Мт. 5, 1-12).
Якщо розуміти цей текст так, як Свідки Єгови, то довелося б виділити сім груп. Що ж буде з іншими групами, коли тільки між двома з них Господь ділить небо і землю?
Є блаженні, котрі будуть утішені. Хіба «царство утішення» має бути дане їм як нагорода? Де воно буде знаходитись? Різне можна вигадувати і ділити, хто до якої групи належатиме. Зате Ісус Христос, подаючи ці вісім блаженств, каже нам, що всі, про кого згадують блаженства, отримають вічну нагороду на небі:
«Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика НА НЕБІ».
Направду, це буде велика нагорода. І як говорить про це пророк Ісая, людина не в змозі цього зрозуміти:
«...Чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять» (1 Кор. 2, 9; див. Іс. 64, 3).
Всі, хто любить Бога, отримають нагороду, а не тільки сто сорок чотири тисячі дівичів. Мабуть, протягом стількох століть, починаючи від Адама, аж до кінця світу, багато було душ, котрі любили Бога. Звісно, що їх було значно більше, аніж сто сорок чотири тисячі. Цю незліченну кількість народів нам чітко показує Боже Об'явлення. Ісусові слова: «Радійте й веселіться» - стосуються всіх блаженних, а також тихих, котрим Свідки Єгови хочуть дати лише землю. Всі вони отримають велику нагороду на небі, де, як каже Ісус, буде одне стадо, тобто одна група.
Звичайно, ми, християни, знаємо науку Ісуса Христа про два роди людей, тільки не так розуміємо її, як Свідки Єгови: дві «групи» вибраних - небесна і земна.
Святе Письмо говорить нам лише про одну «групу» вибраних. Нею будуть всі «блаженні», що слухають Божого слова і його дотримуються (див. Лк. 11, 38). Це ті, хто вибрали собі вузьку тернисту дорогу, взяли на себе свій хрест і пішли за Ісусом. До них Ісус скаже:
«...Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт. 25, 34).
До другої «групи» (класу), про яку згадує Святе Письмо, відносяться ті, хто відвернувся від Бога і не дотримався Його заповідей. Вони вибрали широку дорогу. Про них Господь скаже:
«...Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25, 41).
Треба також віднести до них і тих, про котрих згадує ап. Павло:
«Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок» (2 Тим. 4, 3-4).
Поза цими двома «групами» інших немає. Не буде двох груп вибраних, як це вчать Свідки Єгови.
У Біблії читаємо також про чистилище. Але, оскільки в ній не вживається слово «чистилище», тому Свідки Єгови і заперечують його існування. Та з контексту видно, що ці слова стосуються чистилища. Задумаймося над цими словами:
«Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в'язниці. Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага» (Лк. 12,
58-59).
Свідки Єгови кажуть, що в цих словах йдеться про звичайну в' язницю на землі.
Ісус Христос прорік своїм учням, що зустрінуть їх переслідування і муки. Каже їм, що стануть вони задля Його імени перед судом (див. Мт. 24, 9). Але не радить їм уникати цього, як сам не звільнився і не втік від своїх катів.
Подібно до Христа, не боялись в'язниць Його апостоли і свідомо піддавались на різні небезпеки (див. Ді. 4, 17-20). Отже, Ісус не говорить у вищеподаних віршах про земну в' язницю, а про в' язницю, якою є чистилище. У чистилищі людська душа очищується від гріха й недосконалости. Ще краще роз' яснює це ап. Петро:
«Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у Дусі, в якому Він пішов проповідувати навіть тим духам, що в ТЕМНИЦІ; тим, що колись були неслухняні, яких очікувало довготерпіння Боже за часів Ноя, коли будувався ковчег, в якому мало, тобто вісім душ урятувалися водою» (1 Пт. 3, 18-20).
Дізнаємося, що після смерти, ще перед воскресінням, Ісус пішов до духів, котрі були сучасниками Ноя на землі і згинули під час потопу. Цей же вірш говорить також про перебування цих душ у в'язниці. Людина із здоровим глуздом не скаже, що ці душі могли бути в темниці за життя Ісуса Христа. Цей вірш підкреслює, що Христос пішов ПРОПОВІДУВАТИ до духів, які жили ще перед потопом і є у в'язниці. Якщо Свідки Єгови вважають, що людина після смерти не чує, не страждає, не розуміє, то постає запитання: кому ж тоді Ісус проповідував.
Якщо Він промовляв до цих душ, то, значить, вони жили і розуміли Ісуса. Це є беззаперечним доказом безсмертности людської душі. Це також підтверджує існування життя після смерти і вічної нагороди або кари.
Наука Церкви про загробне життя, безсмертну душу, чистилище узгоджується зі Святим Письмом. Подаємо ще один вірш, який переконує нас в існуванні життя після смерти:
«Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився» (Йо. 8, 56).
Історія біблійних наук подає, що Авраам жив при кінці XX - на початку XIX століття перед Христом. З цитованого вірша дізнаємось про те, що Авраам очікував Христа з нетерпінням і вельми зрадів, коли Його побачив.
Як міг радіти Авраам приходу Христа, коли, згідно з наукою Свідків Єгови, нічого немає після смерті? Тим більше, що після його смерти минуло дев'ятнадцять сторіч. Це є ще одним доказом життя душі після смерти. Не можуть Свідки Єгови закинути Ісусові недоречність, бо тут Він не лякає нікого пеклом, лише ще раз доводить існування безсмертної душі.
Коли запитуємо їх, чому, всупереч Біблії, заперечують це, то вони спирають свою науку на вірші із Старого Завіту:
«Той, хто згрішив, той мусить умерти» (Єз. 18, 20).
Чи можна оперувати лише вирваною частиною із вірша? Варто прочитати далі кілька віршів із цього розділу, щоби переконатись, про яку смерть йдеться. Бачимо, що Свідкам Єгови досить лише частини вірша для підтвердження Святим Письмом своєї науки, їх влаштовує те, що «Той, хто згрішив, той мусить умерти». Католики знають, що та душа, котра згрішила, перестає жити для Бога, але це не означає, що вмирає, як тіло. Душа, що згрішила, продовжує життя, тільки це життя для диявола. Умерла для Бога до часу, коли через покаяння повернеться до Нього.
Ось що далі читаємо в пророцтві Єзекиїла:
«Коли ж грішник відвертається від гріхів, що коїв, і чинить суд і правду, ВІН ДОСТОЙНИЙ ЖИТИ» (Єз. 18, 27).
Задумаймося над цим віршем. Чи можна тут говорити про смерть душі, подібно, як про смерть тіла? Аж ніяк! Оскільки дізнаємось, що безбожник буде жити, але за умови, що відвернеться від своєї безбожности, буде себе осуджувати і чинити справедливість. Крім того, якщо людина померла, то як буде жити, судити і чинити справедливість? Звісно, небіжчик не в змозі робити щось подібне.
Попри все, у вірші (Єз. 18, 20) не йдеться про фізичну смерть душі. Душа втратила життя для Бога, коли почала служити дияволові. Саме про це нам говорить Святе Письмо.
Подібне читаємо в Новому Завіті:
«КОТРА Ж (вдова) РОЗКОШУЄ, ТА ЖИВОЮ ВМЕРЛА» (1 Тим. 5, 6).
«І вас, що були МЕРТВІ ГРІХАМИ і вашим необрізанням тілесним, - ВІН ОЖИВИВ ВАС ІЗ НИМ, ПРОСТИВШИ НАМ УСІ ПРОВИНИ» (Кол. 2, 13).
«Ми знаємо, ЩО МИ ПЕРЕЙШЛИ ВІД СМЕРТИ ДО ЖИТТЯ, бо любимо братів» (1 Йо. 3, 14).
«І ви були МЕРТВІ ВАШИМИ ПРОВИНАМИ Й ГРІХАМИ, в яких ви колись звичаєм цього світу жили...» (Еф. 2, 1-2).
Ці вірші стверджують, що людська душа вмирає для Бога. Це не значить, що вона перестає існувати разом із тілом, котре розсипається і перетворюється на порох.
Знову недоречність у науці Свідків Єгови: якщо душа вмирає фізичною смертю, то як могла жити вдова, коли була мертвою? Фальшивим є їх пояснення цього вірша про фізичну смерть людської душі.
На доказ, що людська душа вмирає, Свідки Єгови подають ще інший вірш, в якому йдеться про подібність людини і тварини:
«Бо доля людей і доля тварин - одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе - марнота. Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох. Хто зна, чи людський дух знімається у гору, а дух звірячий сходить наниз додолу?» (Проп. 3, 19-21).
З допомогою цього вірша вони хочуть переконати, що немає безсмертної душі. Якщо так, то можемо сміливо пояснювати, що й Бога немає. Для підтвердження цього маємо навіть вірш із Святого Письма:
«Каже безумний у своїм серці: Немає Бога!» (Пс. 13, 1).
Відкинувши початок «каже безумний у своїм серці», отримаємо вираз «Немає Бога!». Подібно роблять Свідки Єгови, вириваючи вірші із тексту, читаючи Проповідника від сімнадцятого вірша, маємо такі слова: «Я МОВИВ У МОЇМ СЕРЦІ». Саме цього вірша Свідки Єгови не подають. А без нього дійсно, немає різниці між людиною і твариною.
Багато інших слів подає Книга Проповідника: їжмо, пиймо, користаймо з розкошей, але завжди додає: я мовив у моїм серці.
«Я мовив сам до себе: Нум випробую тебе радощами: заживай добра! АЛЕ Й ЦЕ МАРНОТА» (Проп. 2, 1).
Не значить це, що так було в дійсності, але подібно, як безумний, котрий сказав: «немає Бога». Одначе Проповідник на закінчення своєї Книги пише:
«І порох повернеться у землю, звідки взявся, а ДУХ ВІДІЙДЕ ДО БОГА, що його Він дав. Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота» (Проп. 12,7-8).
Проповідник, який мовив у своєму серці, що людина може робити все, користуючись розкошами цього світу, додає, що це марнота над марнотами. На кінець навіть заохочує, щоби боятись Бога, оскільки людина стане перед Ним на суді.
Слід задуматись, чи є вартісним проповідування «Доброї Новини» Свідками Єгови, коли вони не дотримуються науки Святого Письма. Адже така «правда» породжує дуже багато сумнівів.
Підсумовуючи цей розділ, можна сказати, що подані цитати зі Святого Письма про життя після смерти дуже відрізняються від навчання Свідків Єгови. Святе Письмо Старого та Нового Завіту, пророки та апостоли відрізняють гріб від пекла, сотворену на Божу подобу людину від тварини, фізичну смерть від смерти духовної. Не бачать цієї різниці тільки Свідки Єгови.
З цих міркувань випливає тільки один висновок: фундаментом науки Свідків Єгови є виключно людські теорії. Натомість немає в ній Христової науки. Ісус Христос прийшов на світ, щоб спасти наші безсмертні душі. Ці душі є дуже цінними для Бога, про що Ісус так істотно наголошує:
«Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?» (Мт. 16, 26).
Задля спасіння безцінної людської душі Ісус терпів муки і знущання, проливаючи за неї свою Кров і віддаючи життя. Своєю наукою роз' яснив нам правду про безсмертність людської душі:
«Об' явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і ОСВІТЛИВ ЖИТТЯ І НЕТЛІННЯ Євангелією» (2 Тим. 1, 10).

Г. і А. Щепанські, Т. Кунда
Святе Письмо заперечує навчання свідків єгови