Щоб добре зрозуміти Божі справи і Його діло спасіння людства слід детально ознайомитися з усіма частинами Святого Письма. З Божою поміччю треба уважно підходити до різних біблійних джерел. Зіставляючи ці тексти, переконуємось у їх правдивості. Не можна сказати, що Свідки Єгови приділяють цьому достатньої уваги. Окремі вірші пояснюють так, як їм хочеться, без глибокого зрозуміння їх змісту. Тому й не замислюються, яке значення може мати їхня інтерпретація Святого Письма. У деяких натхненних книгах Господь чітко подає свої правди. Заперечити це або подати «своє» тлумачення нелегко. Тому ці біблійні тексти, які важко перекрутити, Свідки Єгови називають апокрифами. Апокриф - це біблійний текст, щодо якого немає певности, чи був написаний з Божого натхнення. Власне, тому не включено цих текстів до Канону Святого Письма. Канон Святого Письма складається з книг Старого і Нового Завіту. У 1546 році Тридентський Собор не додав до Канону жодних нових книг, а лише проголосив канонічними ті, які Христова Церква вважала від перших віків за натхненні. Канон Старого Завіту містить сорок сім книг. Ними є: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня, Ісуса Навина, Суддів, Рути, 1 Самуїла, 2 Самуїла, 1 Царів, 2 Царів, 1 Хронік, 2 Хронік, Езри, Неємії, Товита, Юдити, Естери, 1 Макавеїв, 2 Макавеїв, книга Йова, Псалмів, Приповідок, Проповідника, Пісні Пісень, Мудрости, Сираха, Ісаї, Єремії, Плач Єремії, Варуха, Лист Єремії, Єзекиїла, Даниїла, Осії, Йоіла, Амоса, Авдія, Йони, Міхея, Наума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії і Малахії. З Канону Католицької Церкви Свідки Єгови відкинули сім книг та чотири фрагменти. Вони вважають, що це є людські перекази, тому й зараховують їх до апокрифів. Це книги: Товита, Юдити, Мудрости, Сираха, Варуха, дві Макавеїв, додаток до книги Естери і три додатки до книги Даниїла: Пісню про трьох юнаків, Оповідання про Сусанну і старців та про Бела і Дракона. На якій підставі Свідки Єгови вважають ці книги апокрифами? «Вартова Башта» (1962 р., без номера й дати видання) під назвою «Хрещення згідно з Божою волею», містить підрозділ «Апокрифи - від Бога чи від людей» (с. 13). У цьому розділі читаємо: «Можна подати декілька аргументів проти зарахування апокрифів до канону Біблії. Ось для прикладу подамо, що велика Синагога палестинських жидів, історик Йосиф Флавій, Філон (оборонець юдаїзму з першого століття) не визнавали інспірованого характеру апокрифічних книг». Шкода, але «Вартова Башта» знову пише неправду! Історик Йосиф Флавій визнав одну з відкинутих Свідками Єгови книг за натхненну. Нею є 1 книга Макавеїв. Коли він писав про історію жидів, то використовував її, як святу книгу. Про це маємо згадку в його праці «Контра Апіонем» (1, 1). Підтвердження цього читаємо в «Антіквітатес Юдаіке» (10, 4). У цих працях історик Флавій пише, що не користувався іншими книгами, як тільки натхненними. Септуагінта, тобто грецький переклад Старого Завіту з гебрейської мови, який було зроблено в Олександрії, також вміщує девтероканонічні книги. Це показує, що їх використовували на зібраннях та в синагогах і вважали за натхненні. У першому томі «Біблійної Енциклопедії», за редакцією о. Євгенія Домбровського (с. 648) читаємо: «Твердження, що палестинські жиди не визнавали девтероканонічних книг, суперечить історичній правді. Згадується, що Йосиф Флавій використовував тільки натхненні книги. Якщо навіть прийняти, що ці книги не входили до жидівського біблійного канону, то все одно, хоч деякі жидівські середовища вважали їх за святі й натхненні Богом». Отже, «Вартова Башта» навмисне перекручує правду. Свідки Єгови більше притримуються тверджень великої Синагоги палестинських жидів, ніж Церкви. Якщо так, то спробуймо застосувати науку Синагоги до особи Ісуса Христа. Прочитаймо, яке свідоцтво про Ісуса Христа подає жидівська Синагога: «Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, ЩОБ ВИКЛЮЧИТИ КОЖНОГО З СИНАГОГИ, ХТО ХРИСТОМ ЙОГО НАЗИВАТИМЕ» (Йо. 9, 22). «А, однак, чимало й увірувало в Нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги» (Йо. 12, 42). Визнавців Христа виганяли з Синагоги так само, як вилучали біблійні тексти. Ось що говорять про Ісуса ті, хто мають великий авторитет у Свідків Єгови: «Вийшов тоді до них Пилат і промовив: "Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?" А ті йому кричать у відповідь: "Якби не був з Нього злочинець, не передавали б ми Його тобі!" (Йо. 18, 29-30). «Якже настав ранок, УСІ ПЕРВОСВЯЩЕНИКИ І СТАРШІ НАРОДУ СКЛИКАЛИ РАДУ НА ІСУСА, ЩОБ ЙОГО ВБИТИ. І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові» (Мт. 21, 1-2). Що ж Ісус відповів про них Пилатові: «І відрік Ісус: "Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. ЧЕРЕЗ ТЕ НА ОТОМУ, ХТО МЕНЕ ТОБІ ВИДАВ, більший гріх"» (Йо. 19, 11). Бачимо, що Ісус називає членів великої Синагоги, які видали Його на смерть, ще більшими грішниками, ніж Пилат. Нехай кожен подумає, чи варто вірити в науку тих, хто видав Ісуса Христа в руки неправедних. Якщо Свідки Єгови, згідно з вченням Синагоги, не визнають книгу Мудрости, Макавеїв та інші натхненні Богом, то повинні також не визнавати Ісуса Христа як Божого Сина (див. Мр. 14, 61-64). Не можуть визнати Його й Царем (див. Мт. 27, 41-42). У такому разі вони мусять, як і Синагога, визнавати Ісуса богохульником, перевертнем і злочинцем. «Красномовність» Синагоги найкраще висвітлює Євангелист Матей: «І ось великий зчинився землетрус, - ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: "Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп' ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де Він лежав"... Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: "Скажіть, що Його учні прийшли вночі й викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати". Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка між юдеями - аж по цей день» (Мт. 28, 2-6. 11-15). Без сумніву, легше настоювати на неканонічності невигідних для себе книг, аніж підкуповувати сторожу, яка мала неправдиво засвідчити викрадення Христового тіла, що Синагога і зробила. Саме з ними товаришують Свідки Єгови, відкидаючи Христа. Головні оборонці юдаїзму видали своє свідоцтво про апостолів та Христову Церкву, думку яких розділяють Свідки Єгови: «Через п' ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем. Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: "Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього, - ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою. Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості. Ми переконалися, що чоловік цей - зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв. Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили і хотіли судити за нашим законом, але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук, звелівши його винуватцям з'явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо". Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є» (Ді. 24, 1-9). «Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову. Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: "Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб' ємо Павла. Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити"» (Ді. 23, 13-15). Таку позицію юдеїв можна зрозуміти. Вони не ховаючись заперечували Його Божественну науку, воскресіння. Свідки Єгови так само, як юдеї, стоячи на варті Старого Закону, заперечують сьогодні Христову науку. Вона є для них забобоном. Єпископів та священиків називають зрадниками та підбурювачами. Це важко зрозуміти, адже, заперечуючи науку Ісуса Христа, вони називають себе Його учнями. Перекручують Його Євангеліє, відкидають натхненні Богом книги, приймаючи їх усупереч правді за апокрифи. Свідки Єгови виступають проти Ісуса Христа, підступно прикриваючися Його Євангелієм, наче маскою. У цьому ж номері «Вартової Башти» (с. 12) читаємо: «Ми дуже мало знаємо, хто є автором апокрифів. Джерела, з яких черпаємо інформацію, походять з II - І сторіч перед Христом». Який висновок можна зробити зі слів найавторитетнішого часопису Свідків Єгови? Важливо, що про книги, які Свідки Єгови називають сьогодні апокрифами, знали вже за двісті років перед народженням Ісуса Христа. Цими книгами також користувались перші християни. Про Боже натхнення книг Святого Письма свідчать пророцтва, які збулись. У Книзі Второзаконня читаємо: «А пророк, який насмілився б вістити в моєму імені щось, чого Я йому не заповідав, або промовляти в ім' я інших богів, - такому пророкові смерть. А коли скажеш у своєму серці: Якже пізнати нам слово, що його Господь не говорив? Коли пророк промовив у ім' я Господнє, а його слово не збулось і не справдилося - то це слово не від Господа; самовільно відважився пророк говорити: ти його не бійся» (Втор. 18, 20-22). Цим віршем Святе Письмо повчає нас, як маємо розуміти пророцтва. Нездійснені пророцтва є тільки від фальшивого пророка. Такі пророцтва є людською вигадкою. Щодо здійснених пророцтв, то вони є натхнені Святим Духом. Тепер візьмемо одну з книг, яку Свідки Єгови вважають апокрифом. Переконаємося, чи здійснились описані в ній пророцтва. Нехай це буде книга Мудрости, яка має наступне пророцтво: «Засядьмо на праведника, бо Він нам невигідний і противиться нашим учинкам; Він закидає нам гріхи проти закону, винує нас у вадах нашого виховання; гадає, нібито Він знає Бога, Сином Господнім себе самого називає. Він - утілений докір думкам нашим, нам тяжко і глянути на нього. Життя ж його не таке, як в інших, і поведінка його дивацька. Для нього ми - та підроблена монета, він уникає доріг наших, як нечести, щасливу називає кончину справедливих і вихваляється, що Бог Йому за батька. Гляньмо, чи слова його правдиві, та провірмо, що з ним буде на кінець. Якщо праведник справді є Син Божий, то захистить його і вирве його з рук противників. Випробуймо його зневагою й мукою, щоб ми пізнали Його лагідність, і випробуймо Його терпеливість. Засудімо Його на смерть ганебну, бо, за Його словами, допомога Йому прийде» (Муд. 2, 12-22). Згідно зі згадкою у «Вартовій Башті», це пророцтво було відоме людям ще за двісті років перед народженням Ісуса Христа. Воно стосується Його особи, розповідає про переслідування Спасителя, жорстоку смерть і воскресіння, та про вічну славу. Хіба могла передбачити це людина без Божого натхнення? Пророцтво про Ісуса Христа здійснилося, засвідчуючи нам про натхненного Богом пророка. Господь промовляє до людей, передбачаючи все, що має статися з Його Сином. Ісус боровся з неправдою, говорив про гріхи. Його терпеливість була випробувана муками, а пізніше ганебною та жорстокою смертю. Описуючи смерть Ісуса Христа, євангелист каже: «Ті ж, що проходили повз Нього, лихословили Його і похитували своїми головами, кажучи: "Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди но з хреста!" Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: "Інших спасав, - себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить Його нині, якщо він Його любить. Сам бо казав: Я - Син Божий"» (Мт. 27, 39-43). Тепер звірмо слова Євангелія зі словами книги Мудрости, яка була написана, коли Ісуса Христа ще не було і ніхто з людей не знав про Його життя та смерть: «...і вихваляється, що Бог Йому за батька. Гляньмо, чи слова Його правдиві, та провірмо, що з ним буде накінець. Якщо праведник справді є Син Божий, то захистить Його і вирве Його з рук противників» (Муд. 2, 16-18). Хіба може звичайна людина без Божого натхнення передбачити муки, страждання і смерть Божого Сина ще за двісті років перед Його народженням? Отже, людина, що написала книгу Мудрости, була натхненною Богом. Ці аргументи не задовільняють Свідків Єгови. Вони кажуть, що книгу Мудрости не можна зарахувати до Канону тільки тому, що її автор невідомий. Досить смішним і наївним є цей закид. Як можна визнавати книгу Суддів і Йова натхненними, якщо їхні автори також незнані? Невже в пророцтвах Ісаї важливішим є ім' я автора, аніж саме пророцтво. Якщо б пророцтво не збулося, то марно було б згадувати ім' я Ісаї. Саме тому його слова визнано пророчими, що вони збулись, а не тому, що це написав Ісая чи Єремія. Пророк Єремія своєю пророчою думкою сягнув далекого майбутнього. Він також пророкував ближчі від нього часи, що й здійснилося ще за його життя. І це не все! Він написав славнозвісний Плач, де плакав над долею Ізраїля. Передбачив знищення Єрусалиму й переселення ізраїльтян до Вавилону. Не дивно, що ім'я пророка залишилося в людській пам'яті. Автор книги Мудрости жив і писав до народження Ісуса Христа. Для Бога не важливе ім' я пророка, якого Він вибрав як знаряддя для переказу тих подій, що трапляться з Його Сином між людьми на землі. Святий Йоан Хреститель, про якого Ісус сказав, що він є більший від пророка (див. Мт. 11, 9), говорить: «...Не Христос я, лише послано мене поперед Нього... Йому треба рости, мені ж - маліти» (Йо. 3, 28-30). Здійснились пророцтва - прийшов на землю Спаситель. Підходив до кінця час пророків, щоб дати місце Ісусові. Христос Бог уже без пророків, сам ніс до людей свою науку. Свідки Єгови не хочуть визнавати одинадцять книг ще й тому, що католицький переклад Біблії не здійснений із оригінальних мов - гебрейської, арамійської та грецької. Вже згадуваний нами номер «Вартової Башти» пише, що католики здійснили переклад із Септуагінти (грецький переклад). Цей закид взагалі не варто брати до уваги, бо, як знаємо, Септуагінта є саме гебрейським текстом, перекладеним на грецьку мову. Він був призначений для жидів, котрі жили в еміграції і датується ІІІ - ІІ сторіччям перед народженням Ісуса Христа. Живучи в розсіянні, ізраїльтяни забули гебрейську мову, тому й з'явився грецький переклад. Крім того, сучасні видання Святого Письма є саме перекладами з оригінальних мов - гебрейської, арамейської та грецької. Євангелист Марко хоча й був євреєм, але не писав гебрейською мовою, а грецькою. Цей факт не заперечує канонічности його праці. Подібно є й з іншими текстами Святого Письма. Натхнення Божим Духом не залежить від того, якою мовою написані Святі книги. Звернемо нашу увагу на те, чому Свідки Єгови заперечують Боже натхнення книги Макавеїв. Зацитуємо поданий у «Вартовій Башті» аргумент. Отже, у цьому номері часопису (с. 13) читаємо: «Серед апокрифів треба поставити на перше місце першу книгу Макавеїв. Її автор, час і місце написання невідомі. Зміст книги відображає історію ізраїльського народу. Вона переповнена патріотизмом, висвітлюючи сорокалітній період, починаючи від 175 р. перед народженням Христа. Ця книга заслуговує на увагу, бо має простий, стислий, поміркований та об' єктивний стиль. Розповідає нам про релігійну ревність Маттатія і його чотирьох синів, засновників та родоначальників Макавеїв. Це добре викладена історична дійсність. Проте нас турбує питання, чи цей текст походить від Бога, чи від людей? Зважливо перевіривши, можна сказати, що - від людей. Засвідчує це Жидівська Енциклопедія, подаючи, що цей текст є історією, що подана з людського погляду». Чи згадувана Жидівська Енциклопедія може написати щось інше про Євангеліє Ісуса Христа. Якщо Свідки Єгови піднімають авторитет Енциклопедії так високо, то повинні цілий Новий Завіт визнати великим «апокрифом». Це не є нашою примхою, а логічним висновком, адже жиди не визнають жодну з книг Нового Завіту за натхненні Богом. Вони не включають їх до свого Канону. Жиди називають Новий Завіт «людською історією». Ось що пишуть далі редактори «Вартової Башти» про Святі книги. У підпункті «Стороннє свідоцтво проти апокрифів» читаємо: «Найважливішим стороннім свідченням є той факт, що жодний християнський письменник не цитував апокрифів, хоч і використовував для своєї праці Септуагінту, в якій були вміщені апокрифи. Варто додати, що християнські письменники не цитували також канонічних книг Естери, Проповідника та інших, але все-таки факт, що в своїх працях не використовували жодного з сорока апокрифів показує, що робили це безумовно з певною ціллю». Так, саме так! «Вартова Башта» мусить визнати, що невикористання християнськими письменниками текстів, які Свідки Єгови вважають апокрифами, зовсім не може бути доказом їх неканонічности. «Вартова Башта» тільки домислюється, що даний факт спеціяльно запланований. Дивлячись на Святі книги очами редакторів часописів та брошур, треба визнати такі книги як Естери, Проповідника, Пісня Пісень апокрифами. Для Свідків Єгови переконливим є те, що ці книги не використовували християнські письменники перших століть. Щоб аргументи були більш переконливими, Свідки Єгови цитують Христові слова, які Він нібито сказав про апокрифи: «Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського...» (Мр. 7, 8). Що ж, прочитаймо цей вірш до кінця і побачимо, про які передання говорив Христос: «"Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: Обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді". І сказав їм: "Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому! А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, - тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!"» (Мр. 7, 8-13). Тепер залишилось лише перевірити, чи в книгах, які Католицька Церква вважає натхненними, а Свідки Єгови - апокрифами, йдеться про обмивання глеків. Потрібно також звернути увагу, чи написано в цих книгах про обов'язок шанувати батьків і опікуватися ними. Добре було б, щоб Свідки Єгови прочитали ці книги, щоб переконатися, що жодна з них не згадує про обмивання глеків, як і не згадує про Корбан. Отже, Ісус не мав на увазі цих книг, перестерігаючи людей перед людськими переданнями. Людські передання вміщують Талмуд і Мішна, які часто цитують Свідки Єгови. «Вартова Башта» у статті «Щасливий, хто чуває» (с. 3) подає цитату з «жидівської Мішни». В іншому номері «Вартової Башти» є згадка про Єрусалимський Талмуд і Вавилонський Талмуд. Підраховуючи закиди проти книг Макавеїв, «Вартова Башта» пише: «Бракує в ній пророцтв про Месію та чуда. Немає також пророцтв про надію воскресіння». Виходить, що автор цих слів сліпо критикує книги Макавеїв, або навмисне сіє неправду. У книгах Макавеїв йдеться про чуда. Так само віра визнавців Старого Закону спиралась на віру в воскресіння. Макавеї бажали вибрати краще боротьбу і смерть, аніж приєднатись до поган: «Заговорили царські посіпаки й мовили до Маттатії: "...Тож приступи першим та виконай царський наказ, як то зробили всі народи, мужі юдейські й ті, що зосталися в Єрусалимі, то й станете, сам ти й твої сини, царськими друзями. Ти й твої сини будете обсипані сріблом і золотом та силою дарунків". Відповів Маттатія й голосно промовив: "Навіть якби всі народи в державі царській послухалися царя й всі до одного відступили від своєї батьківської віри і прийняли його накази, я з моїми синами і братами буду пильнувати Союз батьків наших. Хай Бог боронить, щоб ми покинули Закон і установи! Слів царських ми слухати не будем, щоб відступити від нашої віри, чи то направо, чи наліво"» (1 Мак. 2, 17-22). «Бо ліпше нам у бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу й нашої святині. Яка б не була воля неба, нехай вона станеться» (1 Мак. 3, 59-60). Нелогічними є закиди Свідків Єгови проти 1 книги Макавеїв, ніби вона не має «елементів про надію воскресіння». Якщо для них це настільки суттєво, то вони повинні багато натхненних книг вважати апокрифами, бо не в усіх згадані «елементи про надію воскресіння». Мало цього! Свідки Єгови є непослідовними, бо 2 книга Макавеїв чітко пише про воскресіння, а все ж її вважають апокрифом: «Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих» (2 Мак. 12, 43-44). Отже, відкинення 1 книги Макавеїв з числа Святих книг не було наслідком відсутности в ній згадки про воскресіння. 2 книга Макавеїв згадує про це, але Свідки Єгови її так само вважають апокрифом. 2 книга Макавеїв не влаштовує Свідків Єгови через відсутність в ній «пророчих елементів і чудес». Проте в інших текстах (Додаток до книги Даниїла) не до вподоби їм присутність цих елементів, про що будемо говорити згодом. Замислімося на хвилинку: чи дійсно 1 книга Макавеїв не згадує про чуда? Ось, що в ній читаємо: «Серон, вождь сирійського війська, почувши, що Юда зібрав велику ватагу вірних йому й готових воювати, сказав: "Зроблю собі ім' я й прославлюся у царстві. Тож піду проти Юди і проти його прибічників, що зневажають царський наказ". І приєднавсь до нього великий загін нечестивих, і двигнувся з ним, щоб помститись на синах Ізраїля. Коли він підійшов був аж до виходу Беторону, вийшов йому навпроти Юда з маленьким військом. Коли юдеї побачили табір, що насувався їм назустріч, сказали до Юди: "І як нам, яких так мало, воювати проти такої безлічі страшної? Нам, що охляли, нічого не ївши сьогодні?" Юда ж відрік: "Легко й малому війську захопити в руки велике; для неба все одно врятувати багатьма чи кількома, бо перемога на війні не в безмежнім війську, а в силі, що походить з неба. Вони йдуть на нас, повні зухвальства й беззаконня, щоб вигубити нас разом із жінками нашими й дітьми та щоб з нас здерти здобич, а ми воюємо за життя наше й за наші установи. Сам Бог їх знищить перед нами, тож ви їх не бійтесь". Ледве скінчив він говорити, то кинувсь на них зненацька, і Серон із військом були розбиті. Юдеї гналися за ними від Беторону вділ аж до рівнини, і полягло з них близько 800 чоловік, а решта втекла у край Філістимлянський. Тоді поширився страх перед Юдою та його братами, і жах охопив довколишні народи. Слава про нього дійшла аж до царя, народи ж тільки й говорили про битви Юди» (1 Мак. 3, 13-26). В іншому місці читаємо, що десять тисяч війська здобуло перемогу над шістдесятип'ятитисячною армією недруга (див. 1 Мак. 4, 28-35). Якщо вважати, що перемога Ісуса Навина була чудом, то чому б не визнати перемоги Макавеїв такими, що мають ознаки чуда? Закид Свідків Єгови знову виявився недоречним. Послання до Євреїв також відгукується на подібні історичні події з життя ізраїльського народу: «І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали» (Євр. 11, 32-34). Ось що пише «Вартова Башта» щодо додатку до книги Даниїла: «Одним із останніх апокрифів є історія про Бела й дракона... Цар Астіях наказав Даниїлові поклонитись драконові, якого вважали живим Богом. Але Даниїл убив дракона "без меча й без палиці", нагодувавши його кормом із смоли, ситі й волосу. Почувши про смерть свого бога, вавилоняни вкинули Даниїла в яму для левів. Тим часом ангел взяв Авакума, щоб приніс сніданок Даниїлові. Після семи днів він був звільнений, а тих, хто хотів його погубити, цар звелів укинути в яму, де їх відразу ж пожерли леви. Хіба можна визнати це оповідання Божим словом?» Через відсутність елементів чудес 1 книгу Макавеїв Свідки Єгови визнають апокрифом. Додаток до книги Даниїла зараховують до апокрифів тому, що в ньому, якраз, є елементи чуда. «Хіба можна визнати це оповідання Божим словом?» - запитує «Вартова Башта». Такі «оповідання» містяться в перших розділах Євангелія: «Тоді диявол бере Його у святе місто, ставить на наріжник храму» (Мт. 4, 5). «І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше» (Ді. 8, 38-39). Бачимо, що «оповідання» про чудесне перенесення вибраних Богом людей до віддалених місцевостей, Господь визнає за своє слово. Історія про Бела і дракона не є гарною казочкою для слухняних діточок. Чудесне врятування Даниїла - це біблійна правда, яка ввійшла до Канону. Доказом цього є послання ап. Павла до Євреїв: «І що ще скажу? ... про ... пророків, що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам» (Єв. 11, 32-33). Свідки Єгови достосовують поданий вірш про того, хто «загородив пащі левам», до особи Самсона. Але знаємо, що це неправда. Самсон роздер лева на шматки (див. Суд. 14, 5­6, мов козеня, а Даниїл загородив пащі левів, хоча вони були голодними (див. Дан. 14, 30-32. 38-40). Апостол Павло згадує Самсона, але крім нього говорить також про пророків і тих, котрі силою своєї віри творили чуда. Самсон не був пророком, а ним був Даниїл і саме про нього ап. Павло пише, що він - той пророк, котрий закрив левові пащу. Хіба на підставі цього факту можна вірити «Вартовій Башті» та її твердженням? Якщо ап. Павло використовував тексти, які Свідки Єгови вважають апокрифами, то чи ми повинні прилучати його до числа нехристиянських письменників? Отже, на підставі доказів Святого Письма ми мали можливість вже вкотре переконатись, що наука Свідків Єгови не має жодних підтверджень у Біблії. Нехтування Святими книгами - це нехтування правдою. Вважаючи натхненні Богом книги апокрифами, вони виступають проти Святого Письма. Чому вони так роблять? Відповідь очевидна: книги, які Свідки Єгови вважають апокрифами, невигідні для секти. Наприклад, як може влаштовувати Свідків Єгови книга Мудрости, коли в ній йдеться, що «Бог же створив безсмертною людину» (див. Муд. 2, 23), а вони проповідують, що про безсмертність людини Святе Письмо нічого не згадує. Щоб проповідувати таку науку сектантам нічого не залишається, як тільки назвати натхненну Богом книгу апокрифом. Додаток до книги Даниїла засвідчує, що є різниця між вшануванням поганських божків і вшануванням католиками образів Ісуса Христа, Богородиці та святих. Тому й вирішили викинути з Канону цей натхненний текст, щоб хизуватися, нібито в Католицькій Церкві поклоняються ідолам. І кричать щосили, що пророки запекло боролись з ідолопоклонниками. Другу книгу Макавеїв вони викинули з Канону через те, що вона згадує про молитви за померлих: «Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2000 драгм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, - бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, - що за свята і благочестива думка! - Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха» (2 Мак. 11, 43-46). Цей вірш є ще одним доказом про існування безсмертної душі та життя після смерти. На завершення зацитуємо уривок із статті у «Вартовій Башті» про історію натхненних книг, які Свідки Єгови вважають апокрифами: «Одначе апокрифи не могли залишитись в англомовній протестантській Біблії. Голосисті протестанти енергійно виступали проти включення цих книг до Канону, їх навіть звинувачували в "переслідуванні апокрифів". Шотландські протестанти стосовно цього також були ревними. Вони відважилися поставити ультиматум Великобританському Біблійному Товариству: "Або відкинете апокрифи, або ми відмовимо вам у фінансовій допомозі"». Отже, «Вартова Башта» визнала зайвими ці книги не тому, що вони не натхненні, але тому, що ті, кого ці тексти не влаштовували, погрожували відмовити у фінансовій підтримці. «Вартова Башта» наголосила, що гроші викинули правду з Біблії. Варто зазначити, що поки не було книгодруку, не було й радикальних реформаторів Біблії. Переписуванням Святих книг займалась переважно Католицька Церква. Цю кропітку працю виконували, як правило, монахи, присвячуючи цьому все своє життя. Хто хотів чути Боже Слово, мав таку можливість у Церкві. Коли у 1440 році Й. Гутенберг винайшов друк, з' явилась можливість широкого розповсюдження Святого Письма. Протягом 70-х років, до перекладу Лютера (1522), тобто в 1450-1520 роках, було сімнадцять видань Біблії німецькою мовою, одинадцять італійською, десять французькою, два чеською, два іспанською, по одному російською і фламандською мовами. Вже навіть не згадуємо про сто п'ятдесят шість видань латинською мовою (Густав Армфлед «Моя дорога до Католицької Церкви»). «Вартова Башта» вже цитованого номера подає таке тлумачення (с. 12): «Перше значення слова "апокрифи" виникає з того, що вжив його Ісус: "немає нічого скритого, що не було б виявленим, як і немає нічого таємного, про що не дізнались би". З бігом часу до цих слів дописано "текстів або тверджень" автентичність яких непевна». Якщо говорити про апокрифи, то вже давно треба визнати, що наука Свідків Єгови і «Вартова Башта» є одним великим апокрифом. Адже немає більш таємного часопису чи тексту від «Вартової Башти». Уся вона є анонімною. Те, що література Свідків Єгови є великим апокрифом, свідчить хоча б той факт, що жодне видане ними «пророцтво» не здійснилось. Про таких «пророків» Святе Письмо говорить: «А пророк, який насмілився б вістити в Моєму імені щось, чого Я йому не заповідав, або промовляти в ім' я інших богів, - такому пророкові смерть. А коли скажеш у своєму серці: Якже пізнати нам слово, що його Господь не говорив? Коли пророк промовив в ім'я Господнє, а його слово не збулось і не справдилося - то це слово не від Господа; самовільно відважився пророк говорити: ти його не бійся» (Втор. 18, 20-22). Цей вірш застерігає не слухати фальшивих, зведених гординею пророків. Отже, ці книги, які Свідки Єгови вважають апокрифами, треба визнати натхненними Богом. Пророцтва в них здійснилися. Кожна людина, котра уважно слухає Боже Слово і живе згідно зі Святим Письмом, має визнати брошури та часописи Свідків Єгови одним великим апокрифом.

Г. і А. Щепанські, Т. Кунда
Святе Письмо заперечує навчання свідків єгови