Святий Василій (329–379) народився в Малій Азії, у
Кесарії Кападокійській, в родині заможній і дуже релігійній. Його сім’я є
винятком в історії християнства: святими проголошені його бабця
Мокрина, батьки – Василій та Емілія, брати – Григорій Нисський і Петро
Севастійський, а також сестра – Мокрина Молодша.
Батько св. Василія мав у Кесарії кафедру риторики, яку Василій прийняв
356 року по його смерті. Тут також він прийняв хрещення, маючи 27 років.
Глибоко пережив смерть брата, і в 357–359 роках відбув велику подорож
осередками пустельницького та монашого життя на Сході: Єгипет,
Палестина, Сирія, Месопотамія. Повернувшись, вирішив стати монахом:
роздав майно вбогим і заснував пустельню в Неоцезареї над річкою Іріс.
Незабаром до нього приєднався св. Григорій із Назіанзу.
Святий Василій – один із форматорів монашого життя як Сходу, так і
Заходу християнства (він мав величезний вплив на св. Бенедикта
Нурсійського). Ідеалом монашого життя св. Василія є братерська
спільнота, яка присвячується аскезі, медитації, а також служить Церкві
через учення віри (пізнавання таємниць Об’явлення і захист проти
єресей), як і душпастирською та харитативною діяльністю. Східне
християнство вшановує його як одного з чотирьох великих Отців Церкви.
Святий Григорій (329–389/390) народився поблизу
Назіанзу. Під час чергового етапу навчання потрапив в Александрію
(351–352), де митрополитом тоді був св. Афанасій Великий. Пасхальної
ночі 352 року прийняв хрещення, маючи 22 роки. На подальше навчання
подався в Афіни, де вчився разом зі св. Василієм Великим. Повернувшись,
зайнявся управлінням родинним маєтком, а в урочистість Різдва Христового
отримав священицькі свячення з рук свого батька, єпископа Назіанзу, і
став допомагати йому в управлінні єпархією.
Після того, як владу в Константинополі обійняв Феодосій І Великий, св.
Григорія було покликано на Константинопольського митрополита. Кесар
урочисто ввів його в собор св. Софії. Від травня до липня 381 року в
Константинополі тривав Собор, на якому головував єпископ Антіохії
Мелетій, а по його несподіваній смерті – св. Григорій. На цьому Соборі
митрополитам Константинополя, Александрії, Антіохії та Єрусалима було
надано титули патріархів. Отже, св. Григорій став першим Патріархом
Константинополя.
Проте 382 року він зрікся цієї гідності, віддавши перевагу улюбленому життю в молитві та поетичній творчості.
Обидва святі залишили пребагату писемну спадщину по собі. Святий Василій
написав шерег догматично-аскетичних гомілій, 350 листів, а завдяки
творові Asceticon став отцем і законодавцем східного монастицизму. З
рукописної спадщини св. Григорія до нас дійшли 45 проповідей, 245 листів
і аж 507 його поетичних творів. Григорій Богослов вважається одним із
найбільших поетів Східної Церкви. Він оспівує таємниці віри, свої
особисті переживання, містичні стани. День спомину об’єднав цих двох
братів у вірі, так само як за життя вони були близькими друзями.
В іконографії вони представлені як єпископи в понтифікальних ризах, що
латинського, що візантійського обряду; св. Василія ще зображають як
монаха в бенедиктинському куколі, пустельника. Його атрибути – череп,
голуб над головою, книга, модель храму, палій, стило (паличка для
писання). Атрибутом св. Григорія інколи виступає Люцифер під його ногами
– символ подоланої єресі; а також ангел, книга Євангелія, палій.
www.credo-ua.org
