Це було п'ять років тому у Ватикані. Спочатку я прийняла його за
божевільного - цього маленького священика з голим черепом, типового
«вченого жучка», що застряг в запорошених архівах одного з ватиканських
інститутів. Він був таким старим, що, здавалося, ткни в нього міцніше
пальцем - і він розсиплеться в порох. Спочатку він красиво розповідав
про екуменізм, про можливі братські обійми між Католицькою і
Православною церквами, а потім заговорив про НИХ.
«ВОНИ хочуть зруйнувати три основи людського існування: віру,
батьківщину і сім'ю. ВОНИ повіряють розумом чудо Воскресіння, сміються
над безсмертною душею, а сімейні зв'язки заповнюють пороками. ВОНИ
будують нову Вавилонську вежу під назвою «Глобалізація» і рубають
національне коріння. ВОНИ хочуть зробити людину гвинтиком глобальної
системи СПОЖИВАННЯ, убити в ній потяг до істини і краси, і змусити її
працювати не в ім'я творення, а лише для того, щоб більше КУПУВАТИ».
«Хто ж ці ВОНИ?» - в нетерпінні запитала я.
«Демони», - просто відповів він. «Ви вірите в диявола, падре Пабло?» «А
ви вірите в Бога, дочко моя?» - відповів він питанням на питання. «Всім
серцем!» - «Якщо є Бог і ангели, значить існує і диявол, і легіони його
демонів серед нас». «Що ж, вони, напевно, носять спеціальне ортопедичне
взуття, щоб приховати копита на ногах, і перуки, щоб заховати роги, -
засміялася я. - Як же вони виглядають, ці демони?» «Так само як і ми,
дочко, - сумно сказав падре Пабло. - Тому їх так важко розпізнати. Вони
прославляють сатану, свого доброго пана, який нічого не забороняє. Культ
сатани цілком будується на проблемі абсолютної моральної свободи і
непідсудності. Європа вже ратифікувала свій договір з дияволом,
відкинувши Божий суд і створивши свій власний - Страсбурзький. Хіба ви
не відчуваєте всюди дух сатани? Він сильний тепер, як часниковий запах».
Через п'ять років я зрозуміла: він був абсолютно правий, цей божевільний чоловік.
Назад, в клітку з левами
Примара блукає Європою, примара християнофобії.
Березень 2010-го. Глазго, Великобританія. 47-річного американського
вуличного проповідника на ім'я Шон Хоулс оточила на вулиці компанія
гомосексуалістів. «Вони цілували один одного, сміялися і запитували
мене, що я про це думаю, - розповідав згодом Хоулс. - Я відповів, що
вони ризикують викликати гнів Господній, оскільки в очах Господа те, що
вони роблять, - гріх». Група геїв негайно звернулася в поліцію. До
американця підійшов поліцейський і запитав: «Це правда, що ти сказав, що
геї підуть до пекла?»
Пояснення проповідника, що його спровокували, не були прийняті. Він був
негайно арештований і провів ніч у в'язниці. Суддя засудив його до
штрафу в 1000 фунтів. Місцевій християнській громаді довелося пустити
шапку по колу, щоб викупити американця з в'язниці.
Березень 2010-го. Верховний суд Великобританії відкинув апеляцію міс
Лейдел з містечка Айслінгтон, співробітниці місцевого бюро реєстрації
шлюбів, народжень і смертей. Міс Лейдел просила не змушувати її
реєструвати гей- «шлюби», оскільки це йде врозріз з її християнськими
переконаннями, а в бюро достатньо співробітників-атеїстів. Керівництво
бюро погрозило їй звільненням. Міс Лейдел звернулася до суду, який
визнав її претензії несуттєвими.
Лютий 2010-го. Страсбург. Група соціалістів, комуністів, лібералів і
«зелених» звернулася з листом протесту до суду проти присутності хреста в
молитовній кімнаті Європейського парламенту, оскільки це порушує
«нейтральний характер» кімнати, і з вимогою припинити церковну службу,
яка проходить в парламенті раз на місяць і триває лише півгодини.
Лютий 2010-го. Німеччина. Дванадцять хрестів було зірвано зі стін
госпіталю в містечку Бед Соден і викинуто на звалище на вимогу
пацієнта-мусульманина, який заявив, що «хрест заважає йому одужати».
Наруга над релігійним символом сталася на очах у пацієнтів-християн.
Лютий 2010-го. Лондон. Палата лордів готується до розгляду білля
(закону) про сексуальне виховання, згідно з яким світські і релігійні
школи зобов'язані давати дітям інформацію про гомосексуальні стосунки,
контрацепцію і аборти. Якщо білль буде прийнято, священикам і монахиням
доведеться пояснювати школярам, що «цивільне партнерство» і
гомосексуалізм «нешкідливі і нормальні», а також розповідати, де можна
зробити аборт і як користуватися презервативом.
Лютий 2010-го. Нідерланди. Скандал в містечку Reusel. Під час
традиційного карнавалу група геїв увірвалася до церкви, де проводилося
недільне Богослужіння, і зажадала святого Причастя. Священик заявив, що
згідно з релігійними правилами він не може їх причастити. Содомія -
тяжкий гріх в християнстві. Гей-активісти подали заяву в поліцію, і
священик був негайно викликаний в дільницю для надання свідчень.
Грудень 2009-го. Німеччина. Вісім християнських сімей з містечка
Salzkotten були засуджені місцевим судом до серйозних штрафів за те, що
не дозволили своїм малолітнім дітям відвідувати уроки сексуального
виховання в школі, пославшись на свої релігійні переконання, а також
заборонили їм брати участь в театральній постановці «Моє тіло належить
мені». Оскільки сім'ї не погодилися зі штрафом (виплатити штраф -
означає визнати себе винним), вісім батьків сімейств відправилися у
в'язницю (один відсидів тиждень).
Але головну лють охоронців «політкоректності» викликає хрест, знак
любові і прощення. У вересні минулого року керівництво громадської
лікарні в англійському містечку Ексетер змусило 54-річну медсестру Ширлі
Чаплін зняти натільний хрест, пригрозивши їй звільненням, хоча місіс
Чаплін відпрацювала в госпіталі 30 років. Їй заявили, що «хрест порушує
дрес-код і біжутерія на роботі заборонена».
А навесні 2009 років довелося зняти хрест медсестрі Хелен Слаттер з
Глостера, оскільки «хрест може принести інфекцію в лікарню». Але
справжнім тріумфом Антихриста можна вважати рішення Страсбурзького суду в
листопаді 2009 року про заборону розп'ять в італійських школах. Серед
тих, хто гаряче підтримав це рішення, - відомий італійський журналіст і
колишній член Європарламенту Джульєтто Кьєза.
«Чому мій син повинен дивитися на хрест?»
«Ватикан виходить за рамки релігійних проблем, особливо з цим Папою
Бенедиктом XVI, - говорить журналіст Джульєтто Кьєза. - В Європі є
правило: церква вільна, але і держава вільна. Візьмемо, наприклад,
питання християнського коріння Європи. Я виступав категорично проти
згадки християнського минулого в Європейській конституції». «Але ж це
факт, з яким не посперечаєшся: Європа дійсно має християнське коріння», -
кажу я. «Ну і що? Чому це треба підкреслювати? Ми повинні поважати всі
релігії. Євросоюз - політична структура, і цей простір не носить
релігійного характеру».
«У нас в Росії погано відносяться до людей, які не поважають і не
пам'ятають свого коріння. А ви хочете викреслити той факт, що вся
європейська культура заснована на християнських цінностях!» «Я серед
тих, хто не хотів би підкреслювати окрему християнську цивілізацію, -
говорить пан Кьєза. - Цивілізація вже давно одна. Глобалізація зробить
всіх людей однаковими. Взагалі церква дуже часто втручається в
політику». «Що ви маєте на увазі?» - «Ми вважаємо, що аборти -
фундаментальний крок вперед, а священики не хочуть цього. Вони
виступають проти презервативів, а значить, проти обмеження
народжуваності, а більшість - за презервативи. Вони проти розлучень, а
більшість італійців голосували на референдумі за розлучення. Вони
претендують на хрест в державних школах. Чому мій син повинен дивитися
на хрест? Католицька Церква прагне нав'язати релігійні правила більшості
і поставити їх в основу держави, яка давно вже не християнська. У нас
лише в Італії живе два мільйони мусульман, а через десять років їх буде
більше, ніж нас. І в такій ситуації ви вважаєте, що Європа має бути
християнською?» - «Поза сумнівом, якщо вона керується інстинктом
самозбереження. Якщо ви навчитеся поважати ваші цінності і релігію, то і
прибульці навчаться їх поважати». «В Італії і в Європі багато хто
визнав би ваші погляди фашистськими», - з викликом говорить пан Кьєза.
«Мабуть, бути переконаним християнином у наш час - це бути фашистом». -
«Прокиньтеся! Ми, білі, вже меншість в світі! Нас менше мільярда. Проти
закону природи не попреш. Нам доведеться вчитися жити з людьми всіх
кольорів шкіри і всіх релігій. Ви хочете війни? Але ж ми її програємо. А
ні, то народжуйте більше чи звернетеся за допомогою до вашого Бога.
Мусульмани приходять до нас, тому що ми ледачі і не хочемо робити брудну
роботу. І потім: ми захопили їх нафту і качаємо її практично
безкоштовно вже 200 років».
«Так, мусульмани прийшли до вас, але іслам ще суворіше ставиться до
моральних цінностей, ніж християнство, і жодних компромісів не допускає,
- кажу я. - І так само рішуче виступає проти милих вашому серцю
абортів, презервативів і розлучень. Що ви, ліберали, протиставите новій
релігії? Хто ваші кумири і авторитети?» «Я не думаю, що взагалі мають
бути авторитети, - заявляє пан Кьєза. - Хто відважиться сказати, що я,
мовляв, авторитет? Живіть своїм розумом. А всі спроби створити союз
хреста і держави, як це робиться у вас в Росії, - крок назад від
цивілізації».
Згубна свобода
Два останні століття європейська філософська думка співала хвалу єдиному
богові на землі - людині, а церкву робила цапом відбувайлом, звалюючи
на нього тягар своїх заколотів і сумнівів. Ударами думки, подібними до
ударів сокири, французькі філософи пробили стіну природної релігійності.
Французька революція увійшла до історії як тріумфу атеїзму і бунту
людської волі проти сокровенного інстинкту святості і жадання Бога.
Двадцяте століття, сп'яніле від успіхів науки, пішло ще далі, з якоюсь
скаженою злістю зриваючи з життя його блискучі покривала і бажаючи
показати його голим, поясненим і без чудес. На початку нового століття
європейські церкви обезлюділи, а сповідальниці, ці іграшкові будиночки,
куди віруючі звалювали сміття своїх гріхів, стоять порожні.
«Філософські атаки на Церкву призвели до того, що людина вирішила: саме
вона - суддя і пан життя, - говорить відомий журналіст-ватиканіст
італійської газети «Ла Стампа» Мазко Тоссаті. - Це я, Мазко, вирішую, що
є добро і зло, що правильно і неправильно. Люди тепер виховані і
навчені в повній впевненості, що вони - єдині судді, а сенс життя -
комфорт і задоволення. Індивідуалізм і прагнення до насолод і є основним
джерелом занепаду релігії. Церква виступає проти егоїстичного комфорту і
утискає його. Вона говорить неприємні речі: людина має обов'язки, є
відповідальність перед Богом за свої вчинки, вона повинна працювати і
піклуватися про інших, і не всі її задоволення - правильні. Людина
відчуває свою владу над природою, а їй говорять: ти не пан, ти лише
частина великої картини. Людина говорить: я творю життя, я роблю дитину,
а якщо не захочу її, то просто уб'ю, а Церква стверджує: це гріх.
Словом, Церква всім заважає. В Італії щороку здійснюється 130 тисяч
абортів. Жінки хочуть пожити для себе і вбивають немовлят в утробі, а в
35 - 40 вирішують завести дитину, але природу не обдуриш. Зараз дуже
мало народжується дітей у християн і багато дітей в сім'ях іммігрантів.
Мусульмани досі вірять в сім'ю, мають власні, дуже сильні цінності, які
нам не подобаються, але вони народжують, а ми ні. Ми загубилися в світі
добра і зла. Після Французької революції, масонства, приходу і падіння
комунізму люди не знають, які істини треба захищати. Я пам'ятаю, за
часів СРСР комуністична партія в Італії говорила про моральні цінності і
була дуже близька до Церкви. Але тепер навіть комуністи розгубилися:
вони не можуть захищати устрій, який критично засуджений історією на
його батьківщині, - в Росії. Звідси невизначеність етичних принципів:
раніше комуністи забороняли все, а тепер все дозволяють.
Отже, від дуже суворого і контрольованого суспільства ми перейшли до
суспільства абсолютно вільного. Кожен вільний робити все, що захоче, а
із Страсбурга і Брюсселю йде безперервна атака на традиційні цінності.
Але всі ці неоліберали не знають, що права людини, які вони захищають,
народилися з християнства. Вони не знають, де їх коріння.
Саме християнство поставило сильний акцент на індивідуальну цінність
особистості. Кожен з нас - продукт культури, сім'ї і, звичайно, релігії.
Шлях заперечення коріння, нігілістичний шлях веде в нікуди. Якщо ти
думаєш лише про себе, ти помреш і нічого не залишиш після себе. Адже і
діти, яких ти народжуєш на світ, не просто людські личинки, а криниця
тих культурних і традиційних цінностей, які ти любиш і хочеш передати в
майбутнє».
«Практикуючих християн вже давно меншість, - з гіркотою говорить
представник Ватикану падре Федеріко Ломбарді. - Церква йде проти
мейнстриму (головної течії) в суспільстві. Тепер кожен має свою правду.
«Всі позиції рівні, ні в кого немає привілеїв, і ти не можеш
претендувати на єдину істину», - ось те, що твердять людям масмедіа.
Немає влади, немає авторитету, немає правди, немає світла і немає
інституту, який мав би право вчити і настановляти».
КРЕДО