Чотирнадцятилітній Томмі Саліван — фанатик рок-гурту «Самовбивчі устремління» (Suicidal Tendencies) та «Оззі Осборн» (Ozzie Osborn) у своїй «Книзі тіней», яка була своєрідними й особистими його спогадами, писав: «До найбільших із демонів. Я бажав би з тобою заключити договір: якщо ти даси мені наймогутнішу з усіх магічних сил, то я уб'ю чимало християн. Точно двадцять років від сьогоднішнього дня, я обіцяю покінчити життя самогубством. Я буду спокутувати неповнолітніх на землі, щоб вони залучались у секс, розпусту, наркотизм та віддавали тобі шану. Я вірю, що лихий ще раз повстане і здолає любов Бога». З плином часу він убив свою матір. її знайдено з підрізаним горлом та тілом, ураженим численними ножовими ранами. Томмі намагався також виколоти її очі і частково відрізав їй руки. Наступного дня поліція знайшла Томмі присипаного сніжним покровом. Біля нього лежав ніж, яким він убив свою матір і покінчив зі собою. Висновок поліції був однозначний: головною силою, яка наштовхнула його до злочину та самогубства, було захоплення сатанізмом.

1. САТАНА У БІБЛІЇ.
Зло супроводить людину від самого початку її історії. Пророк Єзекиїл говорить: «Ти був зразком довершен-ности, мудрости повен, красою досконалий (...) Ти був херувимом, покровителем блискучим. Ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистого каміння. Ти був зразковим у твоїх вченнях від того часу, мк тебе створено, АЖ покіль не постало беззаконне в тобі (...) І я прогнав тебе з Божої гори і погубив тебе, херувиме, покровителю, серед вогнистого каміння» (Єз. 28,12-16).
У Біблії мовиться про скинення до пекли збунтованого ангела, Люцифера, який через свою гордість хотів дорівнювати самому Богові (пор. Іс. 14, 13-15) Від того часу він «пройнятий вічною помстою щодо Бога та усіх, хто на собі носить Його образ. Він бажає, де лишень може і будь яким способом, відняти у Бога шану і шкодити людям» -писав у 1920 р. о. др. М. Нітецький у своїй книзі «Спіритичні явища у світлі Науки та Об'явлення».
Святе Письмо використовує багато річних слів для визначена сатани. У Книзі Буття він виступає в іпостасі вужа: «З усіх же польових звірів, ідо їх сотворив Господь Бог, найхитріший змій (Бут 3,1 ). Допіру його справжнє ймення розкриває тільки Книга Мудрості (2, 24), де він з'являється як «диявол» (гр. diabolos — наклепник, чви-нувачувач), а передовсім остання книга Святого Письма — Апокаліпсис св. Івана називаючи «стародавнього Вужа», дияволом і сатаною (Ап. 12, 9) (Евр. hassatan — противник, ворог). Крім того, Біблія визначає сатану як «брехун», «спокусник», «убивця», «обманець», «фальшивий пророк», «бестія». «Царство сатани» перебуває у постійній ворожнечі з Божим Царством. У Євангеліях можна розпізнати сатану як противника спасенної місії Христа (пор. Мт. 13, 38-39; Мк. 4,15), а визволення Ісусом Христом людства від диявольського поневолення — це знак приходу Божого Царства (пор. Лк. 11, 20). У Новому Завіті сатана зображений як істота, обдарована великим розумом, яка спонукає не тільки людину, але також самого Христа. Він з'являється в час Ісусових страждань (пор. Лк. 13; 22; 53). Засобом його дії є Юда (пор. Ів. 13,2,27). Але Ісус Христос остаточно перемагає сатану (пор. Ів. 12, 31; Ап. 12, 9-13; 20, 10). Вчення Біблії про сатану можна звести до декількох положень, а саме:
1. Сатана не є творцем, але сотворінням;
2. Для своєї підлої діяльності він одержав від Бога точно визначений час: «Через те звелися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває!
Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (Ап. 12, 12);
3. Він боїться Бога й усвідомлює те, що результат боротьби з Богом уже визначено: «Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують,— і трем тять»(Як. 2,19);
4. Його майбутнє описане такими словами: «А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки» (Ап. 20,10).
Кардинал Йозеф Ратцінгер, префект Конгрегації Науки Віри, сказав: «Сатана — це таємнича присутність, але вона реальна, а не — символічна».

Сатанізм у гущі зла
о. Анджей Зволінський
переклад - о. Іван Козовик
Ів-Франківськ, 1996