За дуже популярною середньовічною єврейською легендою, жіночий демон на ймення Ліліт, був сотворений Богом із болота, ще до появи Єви.
Легенда розповідає, що Ліліт була першою дружиною Адама, яка народила йому демонівських дітей. Але Ліліт, збунтовавшись проти подружньої влади Адама та постійного його панування, відлетіла на береги Червоного Моря, де співжила з пожадливим дияволом і щоденно родила понад сто демонів, які називалися ліліот або лілім. Розповідали, що Лілім з'являлися у час темноти мужчинам, і під видом чарівних жінок із ними спілкувалися і, таким чином, позбавляли їх життєдіяльних сил. Інші лілім нападали на дітей, «висмоктували їх віддих», пожирали нутрощі. Чи в цих страхітливих оповідях не приховані історичні джерела про вампірів?
Уявлення, зв'язані з лілім, змішалися з фолькльором Греції та Риму, і породили в результаті віру у сотворіння, яких називали стригами (strigae — чарівниці, відьми). Це були птахи з жіночими грудьми, з яких скапувало отруйне молоко. Вони годували таким молоком немовлят, які не мали опіки, і так їх умертвляли. Ці стриги довгий час утотожнювались із совами. Англійський термін із XVI століття «owlblasted» — осовілий, означав зачаровану людину.
Лілітг набула певного специфічного значення у ново-часній магії, пов'язаній із сатанізмом. У Сполучених Штатах можна побачити «Храм Ліліт». Також єгипетська магія має щораз більше прихильників, які черпають із неї «вужеву мудрість», пропагують талісмани із зображення вужа і поширюють «культ вужа».
Легенда про демона Лілітг — це невеликий фрагмент із величезної та розмаїтої магії стародавньої о сні ту, яка багата була на подібні оповідання, міфи та перекази. Найчастіше із словами легенд були пов'язані різні магічні дії, закляття, які повинні були примусити демонів чи відповідні ритуали ставати слухняними.
У середньовічному окультизмі чималу роль відігравала віра у демонів. Мабуть це поняття походить із Індії, а пізніше з Персії. Спочатку, слово «dewas» означало духів, які не мають матеріального тіла і ніколи не були людьми.
До «видатних» окультистів XVI ст., між іншим, належали: Іван Трітемій (1462-1516), настоятель у Спонгаймі, якого вважали найбільшим тогочасним алхіміком, який перетворив ртуть у золото; Генріх Корнель Агрипа фон Нетесґайм (1486-1535), автор «Окультичної філософії» (Fhilosophia occulta) намагався узгіднити магію із законами природи та релігійними догмами, Парацельз (1493-1541), якого називали «наймудрішим між лікарями», Джон Дее (1524-1607) разом із медіумом Келлі робив різні досліди; вважається «модерним спіритистом», перебуває у Кракові на дворі короля Стефана Баторого.
Згідно із середньовічним окультизмом, кожною людиною керує могутній демон, один із семи «планетних духів», яким підпорядковані «астрологічні планети». Маг через церемонії і закляття ладний з'єднати собі прихильність і г співдію демона, який керує даною людиною. Він може в той час викликати магічний вплив на конкретну людину, опанувати її волю, їй шкодити чи допомагати, примусити до любові, вразити її хворобою, пробудити ненависть тощо.
Демони могли входити у тіла людей (опанування злим духом), а безбожникам допомагати у чаклунстві. Пізніше до класу демонів також зараховано вовкулаків, вампірів та всяку іншу нечисть.
Могли бути різні джерела походження магічних спроможностей: успадкування, віддання себе сатані, окультичні експерименти, а також передача окультичних здібностей.
Усі типи магії користуються символічними знаками, проте відрізняються способом підходу до них.
Нараховують декілька видів.
Предметна магія (контактна) — діє через одержану якусь частину даної особи, кусок кістки, волоски, нігті або частину одягу, через усе це можна вплинути на долю особи.
Заразлива магія (співучасна) — діє через дотик заряджених силою предметів, приміром, каменів, тварин, рослин. Доторкання або держання цих предметів передає силу даній особі. Наприклад, може бути ношення зуба лева, «що містить у собі силу» цього звіра;
«Симпатична» магія (імітаційна) — магічний зв'язок, що у результаті зав'язує імітаційні спроможності людської особи. Наприклад, мисливець — рисує на піску образ своєї здобичі, і ударяючи її, бажає забезпечити собі щасливу лювлю. Деякі релігії роблять заклинання малих статуеток або також «ляльок», які зображають конкретних осіб. У наш час ці фігурки називають «ляльками воодоо» або лялечками.
Гносеологічна магія — впливає на інтелектуальну сферу. Щоб бути знавцем цієї магії, потрібно багато вчитися, приміром, слід пізнати магічну констеляцію всесвіту та правила, які керують його гармонією. Ця відмінна магія є основою сучасної теософії. До форм магії зараховують: звичайно, викликання чиєїсь хвороби або оздоровлення; магію кохання або ненависті; магію переслідування чи захисту; наведення заклинань або їх відкликання; магію смерті.
Поділ магії, який зробив професор Діпген, на магію чорну (яка користується демонічними силами), білу магію (що спирається на Божу силу), а також нейтральну магію (що користується виключно природніми силами), не грунтується на основних засадах. Прохання, спрямоване на молитві до Бога, не має нічого спільного з наказом, який виголошується на магічних церемоніях.
Прихильники магії не приховували своїх антирелігійних настанов. Окультист XX століття А. Кровлі вважав, що «підневільні боги» (Ісус Христос, Аллах тощо) мають владу над людством, проте їх повалення є вже присуджене. Ті, що займалися магією, намагалися підпорядкувати собі світ і, при цьому, покликалися на демонічні сили.
Отці Церкви рішуче боролися проти магії і вважали, що вона є справою сатани. Св. Тома Аквінський учив, що за Божим велінням демони можуть впливати на долі людей.
Без сумніву, оцінювати магію потрібно так} як наказує Декалог (10 заповідей) а саме: «Я — Господь, Бог Твій, що вивів тебе з землі єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене» (Вих 20,2-3).
Згідно з Божою волею, людина має право і обов'язок підпорядковувати земні сили: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі, пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким зві-рем, що рухається по землі» (Бут. 1, 28). Противлячись цьому Божому наказові, сатана пропонує людині дуже міцну спокусу: «... коли скуштуєте його (плід), то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро і зло» (Бут. 3,5).
Виявляється, що ця спокуса постійно має місце у магії і не тільки...

Сатанізм у гущі зла
о. Анджей Зволінський
переклад - о. Іван Козовик
Ів-Франківськ, 1996