Із письм Кровлі виростає і стисло на них грунтується «Сатаністська Біблія» Антона Ля Вея. Він походив із циганської сім'ї з Трансильванії. У 1966 р. проголосив себе у Турині Найвищим Священиком і Магом Чорного Обряду. Ніч 1-го травня 1966 р. — «Ніч Вальпургії», оголосив часом народження на землі Сатани. Він вирішив, що його місія — це знищення християнства. Його письма — це антитези християнства. Ці письма були виражені у дев'ятьох тезах:
1. Сатана представляє поблажку замість стриманості (повздержливості)!
2. Сатана представляє стихійне існуваня, замість удуховнених синів!
3. Сатана представляє непорочну мудрість, замість самобрехні, повної лицемірства!
4. Сатана представляє доброту стосовно тих, які на це заслуговують, замість марнотратної любові стосовно нев-дячників.
5. Сатана представляє право помсти, замість засади підставлення другого лиця!
6. Сатана представляє відповідальність для відповідальних, замість турботи стосовно психічних вампірів!
7. Сатана представляє силу людини, як по-простому, іншого типу тварину, якій іноді ведеться краще, проте, звичайно, гірше від тих, що ходять на чотирьох ногах. Вона сама (людина) з приводу свого «божеського, духовного та інтелектуального розвитку» стала твариною найбільше з усіх ворожою!
8. Сатана представляє усі так звані гріхи, позаяк ведуть до фізичного, інтелектуального або емоційного задоволення!
9. Сатана був найкращим приятелем, якого будь-коли мала Церква тому, що завдяки йому протягом усіх цих років він мав, що робити!» (A La Vey, The Satanic Bible, New York: Avon Books, 1969, p. 25).
У 1968 p. Ла Вей написав «Чорну Біблію», яка мала бути основним «каноном віри» для шанувальникі сатани, які очікують його публічного об'явлення. Вона, між іншим, містить канон «чорної служби», свідоцтво нової Ери Сатани, приписи, у який спосіб можна цілковито віддатися сатані, опис сатанинського сексу, перелік таємних сатаністських імен і закликів, а також десять сатаніських законів і об'явлень.
Шанувальники сатани повинні безумовно готуватися, щоб сатана у своїй публічній діяльності міг у них знайти допомогу, та пізнати їх, як своїх учнів. Головну тезу Ла Вея дуже широко рекламували мас-медії. Виникли фільми, які розповідали про народження сатани на землі. Як приклад, може бути фільм Романа Полянського «Дитя Розмарі», а пізніше ціла серія «Омен», яка виникла навіть на основі консультацій американських теологів. Щораз більше з'являлося книжок та статей не цю тему.
У Польщі були скромні відомості про Церкву Сатани, але і тут знаходимо його шанувальників. На початку дев'яностих років навіть були спроби реєстрації цієї групи, як конфесійної. Після розгляду заяви, прохання сатаністів у реєстрації було відхилене людськими юридичними чинниками.
Крім Церкви Сатани Антона Ла Вея діє ряд інших сатаністських груп і гуртків. Прикладом може бути засноване у Берліні, в 1982 р. неосатаністське товариство «Телета».

Здається, що найменше свідомі своїх починань, хоч у певному періоді дуже голосними, були сатаністи, угуртовані у різних малих локальних вікових чи клубних спільнотах, їх найчастіше об'єднувало захоплення музикою hard rock-a, як жорстоке доповнення до музики, на жаль, були різного роду хуліганські витівки «для настрою». Покликаючись на почуті вислови і судження, бажаючи «урозмаїтити» собі світ, ці групи опускалися настільки, що безчестили гроби, знущалися над тваринами, ображали релігійні почуття громадян. Дуже велику роль у поширенні сатанізму серед польської молоді відіграли музичні гурти «Кат» і «Тест Fobii Сгеоп», а передовсім їх лідери (Роман Косі-жевські, Томаш Заранек), які намагалися бути головними ідеологами сатанізму в Польщі. Гурт «Test Fobii Сгеоп» знесалавив себе історією, пов'язаною з публічним оскверненням хреста. Під час виступу в Яроціні, Томаш Заранек при виконанні пісні на сатаністичну тематику, поламав хрест і його потоптав. Звинувачений польським Єпископом, він себе виправдовував перед судом тим, що його вчинок був тільки елементом естрадного номеру, а він сам вважає себе католиком.
У певному часі, передовсім у 1986-1988 роках дуже людними стали розмаїті сатаністичні емблеми у стилі: голова трупа, три шістки, перевернутий хрест, голова козла, написи на честь сатани.
В той час соціологи розрізняли три фракції шанувальників сатани:
— сатаністи, які твердили, що Бог існує, що Він є трансцендентальним єством, проте слабим єством. Вони покликалися на історичні зв'язки з міфічним Робертом Шведом. Додержувалися лагідного культу з вітальними та біологічними ознаками. їх ритуальним реквізитом було червоне вино. Вони мали свої групи, між іншим, у Труй-мясті, Ченстохові, Вроцлаві і Кенцах.
— сатаністи, які віддавали шану сатані, не звертаючи уваги на роль Бога. Ритуальним реквізитом було для них червоне вино або тваринна кров. їх столицями були Шче-цін і Вроцлав.
— люциферіанці, які визнавши сатану Найвищим Богом, а Бог Біблії був для них узурпатором, від влади якого слід визволитися. Вони пили біле вино, а рекомендовані ритуальні вбивства заміняли збірним згвавтуванням. їх ритуальним реквізитом була виключно кров. Вони були найбільш агресивною групою. Підтримували зв'язки з Гданськом та Краковом.
Сьогодні ці поділи вже не є актуальними. У 1989-1990 роках сатанізм майже зовсім зник із польського суспільного заінтересування, як соціологічне явище.
Визнавці Зла є голосними, крикливими, позірно міцними. Вони бажають сіяти страх та переляк. Проте, це є «сила» на глиняних ногах, «... бо сам сатана прикидається ангелом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами праведності. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми» (2 Кор. 11,14-15), — говорить Святе Письмо.
Савло, який переслідував християн почув біля Дамаску слова: «Визволяю від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,— відкрити їм очі, щоб вони повернулись від темряви у світло та від сатанинської влади до Бога, щоб . вірою в мене отримати їм дарування гріхів і насліддя з освяченими» (Ді 26,17-18).