Інтерв'ю з о. Гі Педжесом
Піддаючись страхові, вже підлягаємо ісламізації, бо іслам означає «підкорення». Французи, навіть коли бачать цю проблему, не мають можливості вирішити її, тому що їх зупиняє республіка, яка – заради передбачуваної свободи релігії – забороняє їм діяти. Не визнає при цьому факту, що іслам не є релігією, а тоталітарною політичною системою – каже священик Гі Педжес, автор книги «Запитати іслам; 1501 питання, яке треба поставити мусульманам» в розмові з Пьотрем Доерре.
Напади, які відбулися останнім часом у Парижі, потрясли всю Європу. Напевно, вже ніхто у Франції немає жодних сумнівів у тому, що іслам є серйозною проблемою?
Я не був би таким упевненим у цьому. Перш за все, про іслам сьогодні не говорять правди – це велика біда. З цієї причини мусульмани не можуть навернутися, а немусульмани, які нічого не знають про іслам, думають, що він в основі є релігією добра, а злі лише фанатики.
Крім того, в пануючій сьогодні ментальності прогресу, в якій вважається кращим завжди те, що є більш новим, іслам – пізніший в історії за християнство – багато людей розглядають як щось більш досконале за християнство. Країни Західної Європи, відмовившись від християнства, почали сприяти ісламізації, а сама Церква, здається, не має нічого проти думки, що іслам є релігією добра. Дорога до ісламізації Європи є відкритою, а у всьому світі живе мільярд чотириста тисяч мусульман, які переконані, що їхня місія полягає в тому, щоб нав'язати шаріат світу.
Але найгірше в тому, що європейське законодавство починає пристосовуватися до шаріату. Наприклад, в Італії судили мусульманина, який побив і ув'язнив свою дочку тому, що вона зустрічалася з немусульманином. Італійський суддя виправдав обвинуваченого на тій підставі, що він зробив це заради своєї дочки, і діяв відповідно до своїх цінностей. Таким чином, ісламський закон важливіший за італійський закон.
Є багато прикладів, що мусульмани, які мешкають в Європі, живуть в повній незгоді з діючими тут законами, особливо кричущим виглядає багатоженство. Чи є це частим явищем у Франції?
Відповідно до діючих правил щодо сім’ї, один чоловік – навіть якщо він офіційно не задекларований багатоженець – може мати кілька жінок, з якими має дітей. І ці жінки або живуть з ним, або декларують себе, як матері-одиначки, що виховують дітей, таким чином отримують право на соціальні дотації, виділення житла чи будь-якої іншої допомоги. Чоловік з такою сімейною ситуацією може дуже добре жити за рахунок соціальної допомоги його жінок. У деяких випадках така щомісячна допомога дозволяє накопичити досить значну суму. Тому багатоженство є також способом отримання грошей.
Чому французька влада не перешкоджає такій практиці й в цілому поширенню ісламу?
Тому що їх засліплює принцип секуляризму, який постулює рівність усіх релігій. Французький політичний клас не розуміє, що таке іслам, і не може зрозуміти цього без навернення до Христа. Оскільки іслам існує тільки для того, щоб знищити християнство. Коли не вірити в Христа, не можна знати правди про іслам.
Звідси випливає, що це секуляризація відкрила Францію для прийняття ісламу...
У Франції секуляризм є догмою, якою Франція пишається у всьому світі. Саме ця світськість штовхає все релігійне життя до приватної сфери, що дозволяє дати мусульманам місце у французькому суспільстві. Але – увага! – це місце хоче визначити республіка, що прагне керувати ісламом таким чином, щоб він став «французьким ісламом».
Французький уряд замість того, щоби боротися проти ісламу, шукає швидше середини, щоб приручити його. Політики вірять, що іслам здатний прийняти відділення прерогативи релігії від держави. У той же час ця релігія не допускає такого відділення, бо іслам є тоталітарним режимом. Звичайно, мусульмани не зізніються в цьому, тому що вони ще не є в більшості й тимчасово толерують політику уряду, що дозволяє їм ісламська стратегія брехні й прикидання. Але з того дня, коли вони отримають кількісну перевагу, хотітимуть жити відповідно до шаріату, який не відділяє ані сфери релігії від держави, ані публічної від приватної. Тоді іслам позбудеться свого «французького» обличчя і виявиться таким, яким є, тобто системою правил повністю варварських і тоталітарних. Проект створення урядом місцевого різновиду ісламу, отже, є хибним кроком.
Але ж уряд – це не всі. Що з французьким суспільством?
Сучасні французи повністю знечулені страхом щодо прогресу ісламу. Вони думають, що, уступаючи все більше поля мусульманам, інвестують капітал у майбутнє за принципом: коли ви будете при владі, то будете до нас такі милі, як ми були милі до вас. Немає іншої реакції – серця всіх людей, що відповідають за політичне та громадське життя у Франції, піддалися страхові.
А піддаючись страхові, вже підлягаємо ісламізації, тому що іслам просто означає «капітуляцію». Піддаючись страхові, вже підлягаємо ісламізації, бо іслам означає «підкорення». Французи, навіть коли бачать цю проблему, не мають можливості вирішити її, тому що їх зупиняє республіка, яка – заради передбачуваної свободи релігії – забороняє їм діяти. Не визнає при цьому факту, що іслам не є релігією, а тоталітарною політичною системою – і нічим іншим. Це найгірша система, яка тільки може бути, бо втручається навіть у приватне життя людей.
Чи в контексті прагнення ісламу до нав'язування світові закону шаріату є взагалі можливим мирне співіснування християн і мусульман в одній країні?
Ні, тому що іслам в основі має поділити людство на мусульман і немусульман, і побудувати стіну ненависті між ними. Коран містить сотні віршів, що закликають до ненависті та вбивства немусульман. У його оповіданні все, що не є мусульманським, є поганим і мусить бути знищене, а невірні або навернуться, або їх зустріне смерть, або будуть жити під ісламським пануванням, приймаючи свій недорозвинений, нижчий соціальний і політичний статус.
Європейці, як немусульмани, повинні побоюватися ісламу, тому що іслам хоче зробити їх підданими.
Зрештою, як я вже сказав, слово «іслам» означає «підкорення». Підкорення чому? Антихристові. Хто ж інший може прийти після Христа, якщо не антихрист? Іслам приходить, щоб зруйнувати справу Христа. У цій релігії Ісус не є Богом, не вмер і не воскрес, гріхи не є змитими, а людина вірить, що може спастися тільки виконуючи накази закону. Це система, де замість любові практикується сліпий послух наказам бога, якого не знають і якого ніколи не побачать.
Ставлення Аллаха до людини має характер насильства і буде повторюватися кожного разу у взаєминах мусульман до немусульман, чоловіків до жінок, панів до рабів. У Корані Аллах забороняє скасування рабства. Жінка в ісламі не має тієї ж гідності, що й чоловік, не має права успадкування, як її брат, в суді її слово варте половини слова чоловіка, не може також вирішувати про свій шлюб, і так далі...
Тому немусульмани повинні зрозуміти, що якщо відкинули Христа, будуть мати антихриста. Розвиток ісламу на Заході – це тяжка кара за відступництво. Тому необхідно, щоб жителі Заходу запитали себе: чи хочу я бути мусульманином? Статистично все рухається в цьому напрямку. Мусульмани переконані в тому, що вони мають рацію, і тому готові підірвати себе, вбивати і нав’язувати іслам в усьому світі.
Таким чином, жителі Заходу або стануть мусульманами, щоб мати спокій, або будуть чинити опір. Проте вони повинні знати, чому не можуть підкоритися. А для цього треба повернутися до витоків своєї ідентичності. Необхідно заново відкрити те, що спричиняє, що вони хочуть жити як вільні люди. Прогрес ісламу ставить європейців перед неминучим вибором: або навернутися до Христа, Який звільнив їх від рабства демона, або потрапити у систему в сім разів гіршу, ніж та, якої їхні предки зазнали до християнства.
Іслам не є, отже, – як стверджується – релігію миру?
Коли наш Господь Ісус Христос залишав землю, він передав владу св. Петрові, тобто першому Папі. Ми, католики, тому знаємо, до кого маємо звернутися з проблемами віри і моральності: «Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі». Мухаммед нікому не довірив свого авторитету. Іслам не може принести світові мир, бо в собі не має принципу єдності. Завжди знайдуться такі мусульмани, які будуть стверджувати, що їхнє тлумачення Корану є більш автентичним, аніж їхніх сусідів. З цієї причини всі перші халіфи були вбиті. Єдина можлива політична система в мусульманських країнах – це тиранія. Немає іншої, тому що в ісламі немає принципу єдності. Іслам – це страх, підкорення. Підкорення чому? Це невідомо, тому що Аллаха не можна бачити, і насправді ніхто не знає, ким або чим він є.
В ісламі існує установа муфтіїв, людей з глибоким знанням релігії, які також є суддями. Якщо вони ствердять, що якась людина живе незгідно з принципами ісламу, можуть зажадати, щоб її покарали смертю. Це називається фетва – виражена письмово інтерпретація ісламського права, практикування якої рекомендується мусульманам. Фетва може нести як арбітральне рішення, так і смішне або безглуздем. Наприклад, під час приходу до влади Братів-мусульман в Єгипті, в університеті Аль-Азхар у Каїрі видали фетву, яка дозволяла статеві стосунки мусульманина з його покійною дружиною до 6 годин після її смерті. Існує також фетва, в якій мусульманській жінці, яка працює з чоловіком, що не належить до її родини, радять дати йому випити молоко зі своїх грудей. Таким чином, між ними може розвинутися щось на зразок взаємин між матір'ю і сином, що виключить можливість будь-яких сексуальних взаємин.
Але ж іслам часто представляють як велику релігію і велику цивілізацію. Так багато говориться про цивілізаційну вищість мусульманських країн над Європою у середніх віках...
Історія показує, що іслам ніколи не приводив людство до будь-якого ступеня досконалості. Так, іноді чуємо: просто подивіться на Андалусію, подивіться на перські мініатюри з ХIV століття... Але це ж не іслам усе це створив, але ісламізовані підкорені народи, які зуміли зберегти з своїх рідних культур насіння власних здібностей, які стали плідними не через іслам, а незважаючи на нього.
В Андалусії мусульмани знайшли те, що створила римська і християнська цивілізація. Арабські будівельники мечетей і медики були християнами – це не були мусульмани! Сьогодні у Франції навіть президент наважиться сказати, що це іслам приніс у Європу скарб грецької філософії і стародавності. Це брехня, це безсоромна брехня! Насправді, це ісламізовані араби-християни, а не араби-мусульмани, переклали арабською мовою документи науки і грецької філософії. І це вони, щоб уникнути переслідування, принесли з собою документи в Європу.
Зрештою, багато з цих текстів були відомі на Заході до приходу сюди арабських перекладів з грецької. Це доводить Сільван Гугенайм в книзі «Aristote au Mont Saint‑Michel. Les racines grecques de l’Europe chrétienne» (Аристотель у Мон-Сен-Мішель. Грецькі корені християнської Європи).
Мусульманські країни не проходили ніколи економічної, технічної та наукової еволюції. Це виникає зі ставленням мусульман до Бога і світу – ставлення цілком фальшивого. В ісламі не можна розвиватися. Ідеалом є повернення в Золотий Вік, яким було VII ст., час Мухаммеда. Усе, що є прогресом чи еволюцією, є гріхом, бо відрізає від ідеального початку. Іслам руйнує все: треба очистити все, щоб дістатися до нульового пункту – бо тільки тоді буде певність, що довкола не буде зла ... бо не буде взагалі нічого.
Чи Ви не боїтеся оголошувати настільки крайні антиісламські погляди в країні, де настільки домінує страх?
Я добре відомий в деяких радикальних мусульманських колах, отримую погрози, мене лякають тортурами і смертю. Зрозуміло, що певними районами я не ходжу. Що стосується решти, я вважаю, що не треба боятися. Треба бути мудрим, але не можна жити в страху. Ісус сказав: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт. 10, 28).
Іслам завжди нав’язують за допомогою страху – викликаного відразливими методами, які він використовує: масові вбивства, тортури... Деякі люди готові відректися від своєї віри і стати мусульманами тільки тому, щоб уникнути цих жахливих речей. Не треба цього приймати. Треба усвідомити собі, що більшою цінністю є померти, аніж стати мусульманином. Єдиною загородою, що може зупинити експансію ісламу, є віра людей, що готові віддати своє життя, щоб свідчити істину – як це робив Христос.
