Молитва, піст, милостиня - то є добрі діла, які нам Бог найбільше поручає і які... багатьох Святих привели до досконалості. Архангел Гавриїл сказав до Товії: "Молитва з постом - річ добра, однак милостиня зі справедливістю - ліпші, ніж багатство з кривдою" (Тов. 12, 8). У Нагірній проповіді Христос Сам поручив народам ті три речі (Мт. 6). Молитва - це всякий спосіб віддавання Богові честі, до неї зараховуємо прийняття Св. Тайн, слухання Служби Божої і проповіді. Піст - це не лише утримання від всяких страв, але під постом можна розуміти приручення змислових пороків, цікавості, багатослів'я, пустих забав і т. ін. Милостиня, та всяка послуга, яку робимо ближньому, - то найголовніші діла милосердя щодо душі і тіла. Молитва поборює гордість, піст поборює тіло, а милостиня поборює прив'язання до речей дочасних, а це є три ланцюги, що прив'язують нас до землі. Тому молитва, піст і милостиня найшвидше ведуть до досконалості (Ч. 388, С. 511).

 

Молитва

Молитва ламає залізо, молитва приручає найдикіших звірів. "Молитва є стовпом священних добродійств, основою віри, драбиною до Бога, родичкою Ангелів" (св. Августин). Через молитву ми славимо Бога, ми дякуємо Йому, ми просимо Його про добродійства і ласки, а особливо про прощення гріхів і витривання в доброму (Ч. 72, С. 97).

Молитва - то найліпша зброя на диявола. Молитва є нам конечно потрібна. Сам Ісус ішов на молитву: "Упав обличчям додолу, молившися" (Мт. 26, 39). "І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті" (Мт. 14, 23) "Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві Бога" (Лк. 6, 12). Сам Ісус наказав нам молитися: "Просіть, і дасться вам... Кожний бо, хто просить, одержує" (Мт. 7, 7-8). Без молитви не одержимо потрібних ласк, щоб праведно жити і витривати в доброму до кінця. "Усі святі, які нині є в небі, стали святими через молитву; всі прокляті загинули, бо не молилися" (св. Альфонс Лігуорі) (Ч. 73, С. 97).

Молитва дає нам силу і міць, вона є щитом нашим. Без молитви не встояв би жоден мученик. Молитва - то є суть нашого духовного життя: "Хто не молиться, той чинить так само, якщо б витягнув рибу з води: як та риба без води загине, так і людина без молитви не може жити" (св. Йоан Золотоустий). "Хто вміє молитися, той вміє добре жити" (св. Августин). Молитва хоронить нас від злого, "чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу" (Мт. 26, 41). Молитва додає сили і охоти до доброго. Молитва потішає у смутку. "Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас" (Мт. 11, 28). Молитва потішає в нужді: "Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю" (Пс. 121 (120), 1-2). Через молитву все - без молитви нічого (Ч. 74, С. 98).

Молитва ушляхетнює, молитва возносить. Молитва... нас доведе до небесної слави. Молитва наша мусить бути повна віри. Кожний з нас "тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання" (Як. 1, 6). Молитва мусить бути набожною. "Заки обітуєшся, приготуй себе, і не будь людиною, що спокушує Господа" (Сир. 18, 23). Молитва мусить бути покірною: "Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні" (Мт. 6, 6). "Хто служить, той буде доброзичливо прийнятий, і молитва його аж до хмар досягне" (Сир. 35, 16). "Зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує" (Пс. 102 (101), 18). Тертуліан каже: "Якщо ми смиренно молимося, то покора більше за нами у Бога промовляє, як всі заломлювання рук і зітхання, яким товаришить гордість". Порівняй молитву митаря і фарисея (Ч. 75, С. 98).

Молитва - найліпший засіб на спокуси і на диявола, без молитви не можна зберегти чистоту серця і тіла. "Злі помисли - то вогонь, а водою на них є молитва" (св. Пімен). Молися за це і пам'ятай, щоб молитва твоя була повною уповання: "Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так" (Мр. 11, 24) (Ч. 76, С. 99).

Молися, щоби витривати в доброму, а також одержати вінець нагороди в небі. Нехай молитва наша буде повною уповання на Господа, і, молячись, здаймося на Його волю. "Тільки хай не моя, а твоя буде воля!" (Лк. 22, 42). Молімося витривало і пам'ятаймо, що Бог знає, коли, в якому часі має здійснити нашу просьбу. А перш за все молімося в Ім'я Ісуса, бо заради того Імені Бог вислухає нашу молитву: "Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім'я" (Йо. 16, 23). "Якщо молимося в Ім'я Ісуса, то, поки той, хто просить, до дверей доторкнеться, вже йому Господь відкриє, поки перед Ним упаде, вже подасть йому руку, поки проллє сльозу, вже обсипле його помилуванням" (св. Єфрем) (Ч.77, С. 99).

А якщо молимося, то молімося не пустими словами, бездушно і без гадки, а серцем. Що то варта бубоніти молитви, а думати про що інше? "Отче наш, іже єси, - Гриньку, бодай би тебе, та коні ненапоєні! Да святиться Ім'я твоє, - Марино, грім би тебе побив, що робиш?" То смішне, правда? Ні, то не смішне, то страшне і правдиве, і щоденне, і грішне! "Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене" (Мт. 15, 8). "Як же хочеш, щоби тебе Бог вислухав, якщо ти сам себе не розумієш?" (св. Єфрем). "Бог не дивиться, чи голослівно, чи з биттям себе в груди возноситься до Нього молитва, а вимагає покірного серця" (Епіф. єп. Кіпр.) (Ч. 78, С. 100).

Святі молилися вдень і вночі і молитва їх не мучила. Скільки ж ми повинні молитися? "Моліться без перерви" (1 Сол. 5, 17) - каже Св. Письмо. Молитва - це піднесення серця до Бога, до якого ми повинні звертатися в кожній годині. Молися, починаючи кожне діло, молилися, закінчуючи його. Не те називається молитвою, якщо хтось відбубонить весь "пацір", а ціле життя не розуміє його. Одне "Господи, помилуй!", сказане з глибини серця, означає більше, ніж така бездушна, нерозумна, довга молитва. Жертвуй Богові всі свої гадки, слова і діла, терпіння і утіхи в побожному наміренні, а то буде найліпша молитва. А як ми молимося? А як моляться наші діти? Вони з плачем, не раз під різкою відбубонять молитву, повну блудів - і то має бути жертва серця, принесена Богові? Навчи дитину, що таке молитва, навчи її молитися серцем, а не клепати устами. Але перш за все сам навчися цього (Ч. 79, С. 100).

Піст

...Третя заповідь церковна наказує нам постити в дні, постановлені через Св. Церкву. Піст є таким старим, як і світ. Вже в раю дав його Господь, коли приказав втриматися від їдження овочів із забороненого дерева. Жидам закон Мойсея забороняв їсти свинину, зайців, верблюже м'ясо та ін. Ісус Христос і перед ним Мойсей, Ілля постили 40 днів. Одним з найбільших постників був св. Йоан Хреститель. У житті кожного святого читаємо, що після молитви піст був головною у них справою (Ч. 266, С. 328).

Піст ослаблює спокуси тіла: "Не даваймо нашому тілу недозволеної і надмірної сили, а воно не буде виступати проти нас" (св. Августин). "Як довго Адам постив, був у раю, а як зломив піст, то був з раю прогнаний" (св. Єронім). "Оскільки ми не постили, то були з раю прогнані; постімо - і повернемося туди назад" (св. Василій). "Піст, якщо є розумним, приручає наше тіло" (св. Кипріян). "Оскільки тіло через добірні страви стає розпещеним і буйним, то постімо, щоби його самоволю приструнити" (св. Йоан Золотоустий). Піст веде до великих чеснот. "Де бачимо великі чесноти, там певно без посту не обійшлося" (св. Кипріян). "Через піст людина стає подібною до Ангелів, бо вони також ані не п'ють, ані не їдять" (св. Атаназій). Піст служить здоров'ю і продовжує життя: "Через ненажерство численні вже вмерли" (Сир. 37, 31). Найбільші постники в пустинях жили до і понад сто років. Піст випрошує нам відпущення гріхів. "Поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі" (Йоіл 2, 12). "Чи може бути спасення для нас, якщо постом не покриваємо наших гріхів? Таж у Св. Письмі сказано, що піст і милостиня гріхи прощають?" (св. Амврозій). "Без посту даремною є покута" (св. Василій). "Пости, бо согрішив ти, і пости, щоби не согрішив" (св. Йоан Золотоустий) (Ч. 267, С. 329).

...Піст підносить вартість молитви: "Молитва з постом - річ добра, однак милостиня зі справедливістю - ліпші, ніж багатство з кривдою" (Тов. 12, 8). "Молитва і піст поєднуються в одне: молитвою просимо про силу для посту, а піст виєднує нам ласку молитви; піст скріплює молитву, а та освячує піст (св. Вернард). "Молитва і милостиня підпомагають піст" (св. Августин). "Тіло моє - як кінь, на якому в туземній подорожі маю заїхати до небесного Єрусалиму; я усмиряю його постом, щоби мене не скинув у прірву та не зводив з правої дороги заповідей Божих на манівці гріха" (св. Єронім). Піст є угодний Богові, якщо ми рівночасно утримуємося від гріхів і творимо добрі діла. "Утікай від гріха, якщо не хочеш, щоби піст твій був відкиненим, як піст жидів" (св. Августин). "Є волею Всевишнього, щоби ми не лише постили, але і від гріха утримувалися" (св. Амврозій). "Стриманість є тоді похвальною, якщо і душа утримується від гріха" (св. Єронім). Нехай з постом поєднуються добрі діла. "Те, що не дозволяєш своєму шлунку, віддай голодному" (св. Григ. Ніс.). "Піст тоді подобається Богові, коли даєш бідному те, що відбираєш від себе. Не для Бога, а для себе постить той, хто, постячи, забуває про ближніх" (св. Григорій Великий) (Ч. 268, С. 330).

...А ми, якщо постимо, пам'ятаймо, що постити треба не для людського ока, як робили фарисеї, а для Бога. "Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі" (Мт. 6, 16-18), - каже Христос Спаситель. "Що поможе сушити тіло постом, якщо душа повна гордості? Якої нагороди надіємося, коли бліді є з посту, якщо з другої сторони жовті є з ненависті?" (св. Єронім) (Ч. 269, С. 330).

Милостиня

А якщо даєш милостиню, то не вимагає Господь Бог, щоби ми давали те, що нам або нашим дітям є конче потрібним. "Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте" (Лк. 11, 41). А перед тим, як даєш милостиню, віддай людям те, що ти їм винен, бо "справедливість іде перед милосердям" (св. Августин). Не роби різниці між людьми; кожний є твоїм братом, але першочерговим обов'язком є пам'ятати про потребуючу родину, про земляків, про ісповідників нашої віри, бо ближчою є сорочка до тіла, і св. Павло каже творити "добро всім, а найбільше одновірцям". "Якщо не можеш усім допомогти, то поможи бодай тим, що тобі найближчі" (св. Августин). Але не відмовляй потребуючому тому, що він грішний. В тій хвилі він є правдиво потребуючим, голодним, нагим, слабим. Неробі і п'яниці не давай, бо кривдиш через це правдиво убогих, однак: "краще помилитися в милосерді, аніж у строгості; де Отець Небесний є такий щедрий, там не годиться нам, розпорядникам Його добра, бути скупими" (св. Йоан Золотоустий) (Ч. 447, С. 577).

Луцик І. Я. Ілюстроване життя святих. - Львів, 1907. - 788 с.

www.saintjosaphat.org