Великими і подиву гідними є матеріальні і духовні сили, але понад ними стоїть найбільша сила в світі - сила молитви. Молитва є річчю невимовної ціни і гідності. Щира і напо­леглива просьба може багато осягнути в людей, але незрівня­нно більше може осягнути добра молитва в Бога. Таємни­ця сили молитви полягає в тому, що через неї Господь Бог дає нам до нашого розпо­рядження Свою Божу всемо­гутність, скарби неба і доброту.

Якщо люди великою честю вважають для себе, коли їм випадає можливість розмовляти з князями цієї землі, то якою ж честю для нас є розмова з Царем над царями, Паном неба і землі, своїм Творцем і найбільшим Добродієм! І чим більше ми з Богом розмовля­ємо, тим більше уподібнюємо­ся до Нього. Ми вважаємо за особливий привілей спілкуватися з високо­поставленими особами, як Святіший Отець, єпископ, король чи президент. Про зустріч та розмову з ними ми часто розповідаємо, довго її пам'ятаємо і нею хвалимося. А що ж сказати про перебування з самим Богом? Бути з Богом на молитві - це бути при джерелі щастя, добра, спокою і любові.

Святий Йоан Віаней, парох з Арса у Франції, бачив як, простий робітник щодня після роботи ввечері заходив до церкви. Він довго клячав і дивився на кивот, де є утаєний Ісус Христос. Не було видно, щоб він порушував устами. Одного разу цей святий священик його питає: "Що ви робите весь цей час, бо я не бачу, щоб ви рухали устами?" А він каже: "Дивлюся на Ісуса, а Він на мене". Яка це чудова молитва! Йому було мило перебувати в Божій присутності, тішитися нею, забувати про себе і свої клопоти і хоч на короткий час наче розпливатися в Бозі. Святий Альфонс Фодрфгуез каже: "Скільки разів ми моли­мося, стільки разів навколо нас перебувають ангели, і ми упо­дібнюємося до них, бо вправля­ємося в тому, що будемо ро­бити у вічності".

1. Молитва виєднує душі велику і щедру заслугу, бо містить у собі акти багатьох чеснот: віри, надії, покори, любові, спокою, жалю і умертвлення. 18 вересня 1961 року загинув в авіакатастрофі в Конго (Африка) генеральний Секретар Організації Об'єдна­них Націй - Даг Гаммершолд. Всі подивляли його надзви­чайний спокій і рівновагу духа навіть у дуже критичних ситуаціях. Він завжди вмів у кожній справі знайти золоту середину. Його авторитету ніхто ніколи не піддавав під сумнів. І лише після його трагічної смерті стала відомою таємниця його сталевого характеру, його спокою, розважливості й тверезого розуму. Цією таємницею була його велика любов до молитви і духовного життя. Після його смерті вийшов друком його особистий щоденник-записник. З нього довідуємося, що Даг Гаммершолд жив глибоким духовним життям, що базувалося на християнській релігії. Скільки там виявів Богові своєї віри, надії і любові! Скільки там актів покори і великого довір'я в Боже Провидіння! Скільки там прекрасних особистих молитов! Його щоденник - це властиво безнастанна молитва і розмова з Богом у кожній хвилині дня. Одна з його частих молитов звучить: "Боже, дай нам чисті фізичні можливості, щоб ми могли Тебе бачити. Дай нам покори, щоб ми могли Тебе почути. Дай нам любові, щоб ми могли Тобі служити. Дай нам віри, щоб ми могли в Тобі жити". В дорозі цей муж завжди мав зі собою книжечку Св. Томи Кемпійського "Наслідування Христа". Читаючи його записник, просто не ймеш віри, що ця людина, постійно зайнята справами і проблемами всього світу, могла стільки часу знаходити для розмови з Богом. Даг дає нам яскравий приклад, в чому ми повинні шукати Божої мудрості, спокою і рівноваги духа.

2. Молитва запевняє душі світло і мудрість, бо відкриває їй Божі таємниці і загострює її зір до їх пізнання. У Святому Письмі Старого Заповіту в книзі пророка Даниїла читаємо про юнака Даниїла, який з дитинства відзначався побожністю та великою любов'ю до молитви. Він зі своїм ізраїльським народом був у вавилонській неволі. Тут він пильнував Божого Закону та дуже часто молився. За це Господь Бог дав йому надзвичайний дар мудрості і розуміння таємних речей. Більше Божого світла дає одна година доброї молитви, ніж цілий день копіткого труду. Що більше: на молитві Бог нерідко дає покірній душі більше надприродної мудрості, ніж вона могла б набути її упродовж десяти років науки. Тож нічого дивного, що люди, які мають замилування в молитві, а при цьому є покірними, доходять до глибшого пізнання Божих речей. в життєписах святих читаємо, що вони часто складали тяжкі і заплутані завдання до стіп Пречистої Діви Марії або перед Най­святішими Тайнами, більше довіряючи Божій помочі, аніж спритності свого розуму. І ти чини так само.

3. Святий Йоан Золотоустий говорить: "Молитва - це могутня зброя, захорона, пристань, скарб добра, багатство, якого не можна вкрасти. Коли ти молишся, тоді ворог зв'язаний, перестаєш молитися, то він увільнений. Безнастанна молитва - це слабість ворога. Нічого не можна порівнювати з силою молитви, бо вона робить можливим те, що неможливе; легким те, що трудне, випростовує те, що криве. І неможливо (повторюю: абсолютною неможливо!) для того, хто молиться і безнастанно благає Бога, щоб він коли-небудь згрішив".

4. "Молитва, - каже святий Бонавентура, - це мати і джерело всякого ушляхетнення душі, ніщо так не допомагає зростанню в чесноті, як постійне перебування з Богом". Залізо у вогні набирає властивостей вогню, а ми на розмові з Богом набираємо Божих прикмет.

5. На молитві ми не тільки підносимося до Бога, але й Бог знижується до нас. Він входить до нашої душі і серця зі Своєю Божою любов'ю, добротою і спокоєм. І чим частіше ми молимося, тим більше Він щедрий для нас.

6. Молитва у смутку і терпінні буде для нас Божою силою і потіхою, щоб ми могли нести свій хрест життя та в усьому покладатися на волю Божу. Тому Апостол взиває: "Страждає хто між вами? Хай молиться" (Як. 5, 13). Своїм прикладом Христос вчить нас, що молитва - це найкращий лік, це бальзам на терпіння. Тому той, хто вміє молитися, - вміє терпіти. Великі гарні, геройські душі можна пізнати по тому, що вони приймають усякий Божий хрест з молитвою на устах. Є хрести-терпіння, супроти яких людина безсила і всяка потіха заслаба. Тут успішна тільки Божа потіха - молитва.

Молитва - це не тільки бальзам на терпіння, але й джерело віри і згоди з Божою волею. Бувають люди, що в терпінні втрачають віру і не хочуть бачити доріг Божого Провидіння. Молитва кріпить віру, дає спокій і рівновагу, вчить навіть у найбільшому терпінні казати: "Боже, хай буде Твоя, а не моя воля". "Бо кожне слово молитви, - каже Слуга Божий Митро­полит Андрей Шептицький, - це двері чи віконце в небо".

7. Молитва дає душі гарт і силу, так що душа, яка довірилась Богові, береться навіть за найтяжчі речі, а серед праць терпінь і боротьби не упадає. Тому молитву називають зміцнюючим бальзамом і духовною зброєю.

У житті славного австрійського композитора Йосифа Гайдна, автора прекрасних релігійних композицій, читаємо, що одного разу в товаристві інших композиторів і музикантів, було поставлено питання: в чому кожен з них після трудів і втоми швидко і легко віднаходить свою силу і знову стає готовим до нової праці? Одні казали, що відновлюють свою силу на свіжому повітрі в парку, інші - при чарці доброго вина, а ще інші - в милому товаристві. Врешті запитали про це Гайдна. Він спочатку не хотів нічого говорити, а потім несміливо каже: "У своєму помешканні я маю маленьку капличку. Коли я змучений, то заходжу туди і молюся. І можу вас запевнити, що завжди повертаюся звідти відсвіжений і охочий до подальшої праці". Святий Апостол Павло закликає нас до молитви словами: "Нарешті кріпіться у Господі та могутності Його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським" (Єф. 6, 10). Святий Йоан Віаней каже: "В кожній людині є два голоси: голос Ангела і голос тварини. Голос Ангела - це молитва, а голос тварини - це гріх". Молитва підтримує голос Ангела і тримає в рамках голос тварини.

8. Молитва для праведних - це джерело ласк і благословення в щоденній праці. На велике значення молитви в нашому щоденному житті особливу увагу звертає Слуга Божий Митрополит Андрей: "Дуже усильно поручаю, - каже він, - і раджу вам не занедбувати щоденних християнських молитов. Християнинові потрібна молитва в житті. Через молитву випрошуємо собі ласку до добрих діл, християнського життя, до перемоги над спокусами, до збереження чистої душі від смертного гріха. Молитвою можемо випрошувати собі з неба і багато інших дарунків, а часто і дочасних дібр. Тому людина повинна щодня звертати молитвою серце до Бога. По змозі відмовляйте кожного дня рано і ввечері всі християнські молитви".

Один чоловік, який мешкав над озером, заробляв собі на життя тим, що перевозив людей на другий берег. На одному веслі він мав напис: "Молися!", а на другому: "Працюй!" Одного разу він перевозив невіруючого чоловіка, який кпив собі з напису "Молися!". "Молитва без праці, - казав він, - нічого не значить". Старий моряк, нічого не кажучи, ніби ненароком, впустив до води весло з написом "Молися!". І далі веслує тільки одним веслом з написом "Працюй!" Але що ж: нема рівноваги, вони не пливли, а крутилися на одному місці. "Ось бачиш, - каже він до свого подорожнього, - що значить праця без молитви".

9. Один аскет каже: "Вранці молитва - це ключ, що відчиняє нам скарби Божого милосердя і благословення, а ввечері молитва - це ключ, що замикає нас під Божою опікою і охороною".

У Німеччині помер глибоковіруючий філософ Петро Вушт. Перед смертю на прохання своїх колишніх студентів він написав кілька слів, закін­чивши свого листа такими словами: "І якщо б ви мене запитали, перед моїм відходом до вічності, чи я не знаю про якийсь чудодійний ключ, що міг би комусь відчинити останню браму до мудрості життя, то я відповів би, що таким чудодійним ключем до мудрості є молитва... На мою думку, людина настільки зростає в мудрості життя, наскільки вона вміє молитися".

10. У житті Святої Терези від Дитятка Ісуса читаємо: "Яка велика сила молитви! Вона, немов цариця, яка завжди має вільний доступ до Царя, може добитися всього, чого не попросить". Вона бажала вийти на високу гору і кричати сильним голосом, який би долинув до всіх кінців світу: "Люди, якщо хочете спастися, якщо хочете бути святі - моліться, моліться, моліться!"

Святий Йоан Золотоустий, великий муж молитви, залишив нам такі глибокі думки про велич молитви: "Молитва - це світло для душі, правдиве пізнання Бога, посередниця між Богом і людьми, лікар наших пристрастей, лік на болі, спокій для душі, небесна провідниця в дорозі, яка ходить не довкола землі, а йде під сам небосхил. Вона здіймається понад створіння, духовно розтинає повітря і йде поверх нього. Вона проходить міріади зір, відчиняє брами неба, підноситься понад Ангелів, минає Престоли і Господства, йде вище Херувимів і, піднявшись понад усе створіння, наближається до неприступної Святої Тройці. Тут вона вклоняється Божеству, удостоюється розмовляти з Небесним Царем. Через молитву наша душа, піднявшись на небо, обіймає Господа невисловленими обіймами, наче дитина свою матір, і зі сльозами благає божественної поживи, висловлює свої бажання і отримує дари, що перевищують усю видиму природу. Молитва - це священний посланець. Вона веселить серце, заспокоює душу, збуджує страх перед карою і бажання небесного Царства. Молитва вчить покори, дає пізнання гріха - одне слово, прикрашує людину всяким добром і покриває душу різними чеснотами, мовби різнобарвним покривалом".

Цінними є плоди молитви, але не кожна молитва видає ті плоди, що підтвердив і сам Апостол: "Молитеся, а не отримуєте, бо зле молитеся" (Як. 4, 3). Легковаження гріхів, навіть повсякденних, догоджування власній любові і недобрим бажанням серця, невпорядковані прив'язання до сотворінь, розсіяння і лінивство духа, брак живої віри, надії і покори - це перешкоди, які стримують або ослаб­люють наслідки молитви, подібно як густий туман заслоняє блиск сонця.

Святий Йоан Золотоустий навчає: "Якщо ти позбавиш себе молитви, то зробиш те саме, наче б ти витягнув рибу з води, тому що як для неї життям є вода, так для тебе життям є молитва".

...У багатому домі в Лондоні лежав на смертній постелі молодий чоловік. Він раптово і небезпечно захворів. Хвилини його життя були пораховані. Коло нього були його батько, мати, родина, приятелі. В його домі релігія не мала місця. Батько нахиляється над вмираючим сином і питає: "Може, чого тобі треба, сину?" А син тихо прошепотів: "Тату, моліться!" Молитися? Та батько ніколи не молився! Він навіть не знає, що таке молитва. Він безпорадно дивиться на вмираючого сина, на всіх присутніх і питає: "Чи є тут хтось, що вміє молитися?" Ніхто не зголошується. Батько знову нахиляється над сином: "Сину, а може, крім того, чогось тобі треба?" Легке хитання головою, останні тихі слова: "Тату, моліться!", а потім глибокий віддих, і син пішов перед престіл Того, до Якого ніколи не молився...

Підготували Традиційні сестри-монахині ЧСВВ
Провінції Божого Милосердя

www.saintjosaphat.org