Та ось Небесний Лікар прийшов. Три роки Він ходив по землі, зцілював усілякі хвороби, недуги і навіть воскрешав померлих. А робив це все тому, що безмежно любив всіх людей, особливо хворих, немічних, нещасних. За це із заздрості й злоби Його вбили інші, «земні» лікарі. Вони першими мали б Його прийняти, визнати і від Нього навчитися єдиної правильної небесної науки лікування й оздоровлення хворих.

Та, маючи всю повноту влади над життям і смертю, Всесильний Цілитель на третій день воскрес. Сорок днів з’являвся Небесний Лікар своїм учням. Він скріплював їх духом, бадьорив, наставляв і готував, щоби вони продовжили Його місію на землі.

А в 40-й день після Воскресіння, перед поверненням на небо, Небесний Цілитель повелів своїм учням іти по всьому світу вчити й оздоровлювати всіх.

 Він передав їм усепереможну силу й обіцяв постійну підтримку та свою невидиму присутність, яку засвідчували явні знаки. На дорогу здоров’я, не лише тимчасового, короткотривалого земного життя, а й на всю вічність, наверталося все більше і більше людей. Притому рецепти лікарів були надзвичайно прості. Всього-на-всього потрібно було повністю довіритися методу лікування Небесного Цілителя, щиро визнати свій хворобливий стан, омитися й очиститись у воді в ім’я Творця світу. Та щоб після зцілення знову не захворіти, земні лікарі причащали за наукою Небесного Лікаря — Його Св. Тілом і Кров’ю. До того ж постійно закликали дотримуватися здорового способу життя. А якщо все-таки хтось порушував його, то обов’язково наслідком була важка хвороба.  Тоді хворого намащували освяченою олією з вірою в її цілющу силу і їм поверталося здоров’я.

Та минули віки. Слова про Небесного Цілителя  поширилися по всій землі. Про Нього чи не на всіх мовах світу написано найбільше книг. На Його честь на всіх континентах зведено багато різних пам’ятників. Він надихав багатьох великих письменників, поетів, художників, скульпторів, архітекторів, геніїв різних наук. Його життя стало предметом досліджень видатних науковців і навчальних закладів. Конференції, симпозіуми і дискусії захопили багатьох великих вчених. Сенсації нових відкриттів завжди хвилювали й захоплювали чи не все людство і сприймалися, як надзвичайно важливі досягнення науки. Так хотілося б знати все про земне життя Великого Небесного Цілителя! А Він до цього не закликав і просив тільки про одне — змінити свій спосіб життя. Це основа Його науки, яку Неперевершений Лікар проповідував усно. Дещо пізніше, коли Учитель повернувся на небо, її записали Його учні і зібрали в одну Книгу. В ній — побажання, поради, настанови, заклики, перестороги, накази, закони тощо. Це Книга спасенних рецептів профілактики, оздоровлення і зцілення від усіх недуг і хвороб. Воістину вона стала найбільш шанованою Книгою в світі. Її часто одягали в дорогі шкіряні оклади, обрамлені сріблом, золотом, прикрашали діамантами і зберігали у святих місцях. із великої поваги до неї, задля її справжнього Автора, Якого вона
уособлювала, перед винесенням цієї книги до хворих людей, служитель виголошував: «Премудрість!». Всі вставали і схиляли перед нею голови. А коли її читали, то хворі ставали перед нею на коліна. Та чи всі приймали дух цієї святої Книги і ним жили?

Для проведення лікувальних сеансів по всій землі звели дуже багато лічниць. Та з часом вони самі стали об’єктом поклонінь. Про них усе більше і більше почали говорити і писати. Вишукані архітектурні стилі, пишність внутрішніх оздоблень стали предметом наукових досліджень. Окремі навчальні заклади і факультети, спеціальні курси і програми, численні наклади журналів і книг присвячені темі лічниць. Їх зведення і в наш час вважається найбільшим досягненням. Та чи духовним?

Небесний Цілитель не захистив єдину лічницю свого вибраного народу, а Сам прорік її повне знищення, так що й каменя на камені не залишилося. Чому? Бо вона перетворилася у вертеп розбійників. Тому Він наголосив, що єдиний спосіб оздоровлення — це життя в дусі та істині. Важливе спасенне або згубне значення завжди мали лікарі.

Перші учні з щонайбільшим старанням звершували все, як учив їх Небесний Вчитель. Вони свідчили основні ознаки здоров’я: простоту, скромність, убогість, лагідність, щирість, доброту, миролюбство, дружелюбність, співстраждання, жертовність, а найголовніше — любов між собою. Тільки вона, як вчив їхній Наставник, визначає, хто Його учень. із часом про це стали все менше говорити. Важливо було правильно, згідно з обрядом, традиціями, чином, приписами, канонами й уставом здійснити відповідний сеанс лікування. Та найважливішою, за висловлюванням великих аскетів, є любов, що вища від молитви, посту й уставу. Власне вона найбільшою мірою зцілює і спасає. Часто важливішу роль став відігравати гарний спів, зрозуміле читання і навіть вишукане облачення лікаря. А Небесний Вчитель говорив про молитву-благання з чистого й цілого серця. Лікарі поділилися між собою і поділили хворих. Це боротьба за кращі лічниці і за більше число пацієнтів. Усі вихваляються своїми методами лікування. Але ж про них свідчать результати! А вони, на превеликий жаль, на сьогоднішній час дуже плачевні. Світ знову поглинули важкі хвороби. Матеріальне взяло верх над духовним. Ще згадуємо про добрих лікарів минулого, шануємо і святкуємо їхню пам’ять, та чи наслідуємо їхнє життя? Вони часто зазнавали утисків і гонінь від своїх же.

Перед вознесінням на небо Великий Цілитель обіцяв знову прийти на землю і пророче мовив: «Коли прийду, чи знайду здоровий спосіб життя?» А як говорили багато Його добрих послідовників, в останні часи буде формальне сповнення лікувальних сеансів, та не матимуть вони цілющої сили, бо не буде змагання до здорового способу життя в дусі та істині.

Тож тепер і ми чекаємо й просимо: «Прийди, Господи, і спаси нас!».

www.galychyna.if.ua