2 Кор 5, 17

Життя з Богом, навіть у Ньому – неабияке життя. Важко озвучити вихвалянням таке буття, воно неймовірне. В такому житті не може бути страшних тривог чи пекельного болю, Бог не зішле тобі ніколи тих мук, які ти, друже, не зможеш подолати. Але те, що ми називаємо стражданням, Господь називає: ти Мені потрібен! Так, Йому потрібна наша віра в Нього і в Його діла. В Бозі наша сила, без Нього ми просто немічні, бо ми походимо від Бога і самі собі не належимо. І чого ми варті, якщо спільної любові не будемо мати?

Пройнятись любов’ю Христа – означає бути новим створінням, милосердним і покірним. Стати Його послідовником - справа, добра для людини, так як ми всі – носії якогось послання. І послання це - головним чином діяти на благо людей, вносячи власну лепту добра для них, подібно до того, як робив Ісус. Але в міру своїх людських можливостей та прагнень, бо уподібнитись до Господа – можливо, але лише Він досконалий. Життя з Господом – нове життя, яке приносить більш стиглі плоди для тебе самого вже на самих початках. Це твоє оновлення. Ти вже не той, ким був вчора, ти - прийдешня правда в Бозі. Ти живий, дихаєш на повні груди, бо коли ти з Ним, то відчуваєш прилив бадьорості у житті!

Бруно Фереро дуже гарно висловлюється: «Коли тобі важко, коли життя приносить прикрощі, не забувай, ким ти є: особливою і неповторною людиною, улюбленою Бога і всіх тих, хто є поруч з тобою». Важливо завжди пам’ятати про цінність того, що маєш і що можеш дати іншим, наскільки високо цінуєш свій дар життя з усіма його радостями і печалями. Негаразди разом із присутністю Бога минають легко. Головне - цілком віддатись Йому, уповаючи на ласку Господню, і не боятись, бо Всевишній добре знає, що чинить з нами. Нехай кожен з нас стане на службу до Бога, віддаючись Його Серцю шляхом палкої молитви, яка линутиме із середини нутра Нехай кожен часто вдається до Тайни Сповіді та Євхаристії, підносячи себе до Бога все вище і вище.

Служити Богу не означає бути рабом тяжкої фізичної праці. Це перш за все праця душі і твого серця. Вона – найважча, бо жити глибокою мораллю для багатьох людей складає труднощі, а висока мораль високо цінується Богом. І це має бути стимулом.

Життя у Христі – це і сильна покора, і чисте смирення. Це те, чого нас вчить Ісус від самого початку Свого приходу на Землю. І хто чує Його слова, прислухається, нехай не все життя, нехай тільки починає, але зробить це. Тоді він і зрозуміє своє призначення у житті, знайде себе і оновиться у житті з Богом. Адже час не має значення, коли людина шукає Правду.

Віра настільки може змінити нашу людську долю, що коли ти прокидаєшся нового ранку, навіть серце тріпоче інакше, очі помічають те і тих, кого спершу ніколи не споглядали, чують звуки радості довкола, а не сурми тривог. І все тому, що Голос правди промовляє до них, кличе у нові путі незвіданого, але такого милого і доброго!

Люди, які віддаються в руки Богу, насправді дуже різняться від тих, хто хитається у вірі. Хоча вони і скажуть: «так, я вірю в Бога», але думають вони про Нього лише як про Того, кому належить творіння Всесвіту, і все. Не сприймають Його наук, любові до нас, опіки та застережень. Якщо не вкрав, не вбив – значить без гріха, але як далеко вони можуть бути від істини, як часто піддаються хибним спокусам: похіть, перелюб, злість, жадоба, зловживання алкоголем, наркотики. Молитись і жити такими прогрішеннями – не є життям у Христі.

Тому варто добре роздумати над справжніми радостями існування і розпізнати Істину, яка врятує тебе, друже, від негідних справ.

Живи, друже, з Богом і у Ньому задля спокою свого!

Анастасія Колосовська

www.livingrosary.org.ua