Послідовники такого псевдорелігійного руху як New Age або Новий час, Новий вік, Ера Водолія, активно розповсюджують міф про відсутність принципової різниці між існуючими релігіями, про те, що всі релігії ведуть до одного і того ж Бога, а їх містична практика – до одного і того ж духовного результату.

Вони стверджують, що усвідомленню цієї духовної рівності послідовникам різних релігійних груп перешкоджає виключно їх власна необізнаність. Таку ж ідею розповсюджують теософи, агні-йоги, бахаїсти і багато інших представників так званих нетрадиційних релігійних рухів. Виступаючи апологетами ідеї «братства релігій», вони з легкістю вдаються до своєї улюбленої зброї – брехні, висуваючи для захисту своїх переконань такий аргумент: слово «релігія» походить від латинського religare і переклад його точно відповідає значенню санскритського слова «йога» – «зв’язок». Ось як про це писала Олена Реріх: «…є истинна релігія …в кожній церкві …відгалуження єдиної світової істини …. Релігія постала від слова «релігаре», що означає зв’язок із Вищим. Тому всі, хто щиро прагне, за натурою своєю релігійні і завжди зуміють створити собі достойний храм, у якому перебуватиме доступне їхньому розумінню Світло Єдиної істини». Логіка роздумів ньюейджерів така: раз обидва поняття однаково перекладаються, значить, вони означають одне і те ж. А це означає, що всі релігії тотожні йозі, зок­ре­ма між християнством та індуїзмом немає принципової різниці, а тому християнин може практикувати йогу, не перестаючи при цьому залишатися християнином. На перший погляд, послідовність роздумів має гарний вигляд. Та чи так це по суті?

Тут необхідно відзначити, що сучасна наука не може точно визначити етимологію терміну «релігія». Одні дослідники відносять початки цього поняття до латинського слова religio – «совісність», «благочестя», «благоговіння», «святість», «богослужіння». Інші – до латинського дієслова relegere, що означає «знову збирати», «знову обговорювати», «відкладати до особливого використання». Блаженний Августин вважав, що слово «релігія» походить від дієслова religere – «об’єднувати». Є і ті, хто вважає, що термін «релігія» походить від латинського дієслова religare – «зв’язувати», «з’єднувати». Як бачимо, думки розділились, тому нав’язування одного-єдиного з чотирьох можливих варіантів перекладу терміну «релігія», одночасно замовчуючи про існування інших припущень перекладу, свідчить або про недостатню компетентність у цьому питанні, або про пристрасть до некоректної аргументації, яка не виключає свідомого недоговорювання. Але замовчування такого роду – це форма брехні, а брехня ніколи не була показником високого духовного розвитку людини, швидше навпаки.

Якщо добре розібратися, не все так просто і з терміном «йога». Слово «йога» має близько двадцяти словарних значень, наприклад, «спосіб», «єднання», «дія», «зміцнення», зокрема його можна перекласти як і «зв’язок», але при цьому не слід забувати й про інші варіанти перекладу. Для активних прибічників перекладу терміну «йога» словом «зв’я­зок», розуміючих зв’язок як єднання душі людини з Богом, наведемо думку з цього приводу відомого дослідника буддизму Є. А. Торчинова: «Звичайно слово «йога» (до речі, за однією із версій слово «релігія» також означає «зв’язок») інтерпретується як зв’язок людського духу з Абсолютом, єднання душі й Бога. Це абсолютно неправильно, тим більше що навіть йога Патанджалі ніякого з’єднання не передбачає. Корінь «юдж», до якого сягає слово «йога», означає передусім «запрягати коня»; тому «йога», найймовірніше, – зв’язування воєдино, сполучення почуттів, думок і психічних чинників узагалі та їх зосередження на єдиному об’єкті споглядання». Як бачимо, один зв’язок протилежний іншому. Зв’язок як єднання з Богом і зв’язок як єднання почуттів, думок і «психічного фактору» – це зовсім різні речі. Можна практикувати йогу і при цьому не вірити в Бога, як це роблять, наприклад, буддисти. Навіть якщо погодитися з версією походження поняття «релігія» від лат. religare, то в християнстві Богоспілкування, зв’язок з Богом відбувається особистісний, а не зв’язок «почуттів, думок і психічних факторів». Без особистого зв’язку з Богом, відповідно до християнського світогляду, жодне вчення не може бути назване релігійним. Якщо йога доводить самостійне розкриття божественності людини, то християнин завжди пам’ятає слова Христа: «Без Мене не можете робити нічого» (Йн.15:5) – містична практика християнина і йога фундаментально відмінна вже за цим критерієм, однак окультисти наполегливо прагнуть переконати своїх послідовників у протилежному: «…істинне християнство ні в чому не розходиться з Вченнями Сходу…». І це при тому, що, наприклад, той же буддизм заперечує існування Особистісного Бога і, по суті, є носієм атеїстичних ідей. Його, а також індуїстську йогу, можна кваліфікувати як «містичне вчення», але не як релігію у християнському розумінні.

Розгляньмо, яким чином, відповідно до реальної містичної практики йоги, осмислюється термін «йога». «По-перше, йога означає психотехніку взагалі, тобто ретельно розроблений і вивірений традицією набір засобів і прийомів для досягнення точно визначених трансперсональних станів свідомості, що оцінюються традицією як стан реалізації релігійної прагматики учення – «визволення». Але, як уже було зазначено, на відміну від йогічної практики, мета якої – досягнення певних станів свідомості, розчинитися в Абсолюті, християнське подвижництво, зокрема молитовна практика, має своєю метою живе та особистісне Богоспілкування. Наприклад, преподобний Макарій, що жив наприкінці IV – на початку V ст., писав: «Молитва наша, одночасно мудра і гаряча, повинна бути дожиданням Бога – аж до того, як Бог з’явиться і ввійде в неї, … все, що ми чекаємо в молитві – це прихід Бога. Християнські подвиги звершуються християнином заради Бога, в ім’я єднання з Ним, але вони не є автоматичним засобом реалізації цієї мети, та ж молитва у справі спасіння дуже важлива, але сама по собі вона ще не є гарантом спасіння: «… Не кожен, хто говорить Мені: «Господи! Господи!», ввійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мв.7:21).

Слово «йога» також «…застосовується для визначення однієї з даршан (релігійно-філософських систем) ортодоксальної філософії індуїзму». Християнське ж вчення викладене у Святому Письмі і Святому Переданні Церкви. Але воно принципово відрізняється від Вед, на які спирається ортодоксальна філософія індуїзму. При цьому у Святому Письмі говориться: «Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.» (2Ін.1:9). Як же стосуються Веди до Святого Письма і Святого Передання? За своїм змістом – ніяк. Головні боги Вед – це Індра і Варуна.

Христос вчив любові до Єдиного Істинного Бога: «… возлюби Господа Бога Свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою: це найбільша й найперша заповідь» (Мф.22:37-38). Про людей, що порушують цю заповідь, Святе Письмо вчить: «Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і звернете з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали» (Втор.11:26-29). Христос закликав поклонятись Богові, явленому через Божественне Одкровення, але ніяк не язичницьким богам Індрі і Варуну, яких уже не вшановують навіть самі індуси.

У третьому значенні «… слово «йога» означає чаклунство, магію та магічні сили і здібності. (до речі «йогині» тантричних текстів – це не жінки-йогині, а відьми і бісівки)». Ставлення до бісів і самого диявола у Святому Письмі викладено недвозначно: «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, − бо він неправдомовець і батько неправді» (Йн.8:44). Фактично третє значення «йоги» можна назвати простіше – сатанізм. У цьому разі про жодну тотожність змісту у поняттях «йога» і «релігія» у християнському його розумінні не може бути й мови. Бог – Джерело життя, його Творець (Бут.1:1-31), сатана – вбивця. Сатанізм – це не релігія, а її антипод, тому що він об’єднує людину не з Богом, а з сатаною-богоборцем. Виходячи з вищесказаного напрошується логічний умовивід: «…що спільного у світла з темрявою?» (2 Кор. 6:14).