За офіційною статистикою, в Україні діє понад 30 тисяч релігійних організацій. Українське законодавство дозволяє створювати їх на будь-який смак. Єдине, статут громади має відповідати Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" й не містити антисоціальних постулатів.

Андрій Стець, вчитель християнської етики однієї з Тернопільських шкіл вважає, що в Україні діє чимало деструктивних релігійних організацій, які завдають шкоди здоров’ю людини, руйнують соціальні зв’язки: родинні, дружні. У вільний від роботи час Стець займається своєрідною релігійною психотерапією - відвертає людей від таких структур. У його «доробку» - двадцять, як каже Стець, врятованих душ. У більшості випадків – це адепти Свідків Єгови (далі – СЄ), - офіційно зареєстрована релігійна громада. СЄ – противники переливання крові та проходження військової служби у Збройних Силах.

- Андрію, з яких причин ти вирішив відвертати людей від деструктивних релігійних організацій? 

- Раніше я відвідував їхні зібрання. З цікавості. Це було на початку 90-х, одразу після розвалу Радянського Союзу, коли в Україні почали масово з’являтися різні нетрадиційні релігійні організації. Під час відвідування їхніх зібрань, побачив, що їхня наука – дуже правдоподібна та проста. За ширмою простоти втрачається правдиве знання про Бога і Його наміри щодо людини. Чим простіше й правдоподібніше вчення, тим воно небезпечніше.

- Тобто ти теж був адептом нетрадиційних релігійних організацій?

-     Ні, я цікавився релігійною тематикою, в тому числі нетрадиційних релігійних організацій. Одного разу я навіть засумнівався у своїй вірі (Стець - парафіянин греко-католицької церкви – ред.), настільки аргументовано вони все пояснювали. На кожне моє запитання у них була готова відповідь. Здається, комар носа не підточить. Але я побачив, що адепти таких віровчень студіюють власну Біблію, а не ту, яку можна придбати у книжкових магазинах, приміром. Крім того, вони нав’язують своє розуміння Святого Письма через тонкі психологічні маніпуляції. Людина цього не помічає і думає, що це її власне розуміння. Прикриваючись благими намірами, з людей просто викачують гроші, роблять їх рабами культу.

-     Чи має твій метод якусь назву?

-     Ні. Я добре знаю вчення Христової церкви. У своїй роботі я намагаюся подивитися на світ очима адептів деструктивних релігійних організацій, стати на їхнє місце. Тобто я спілкуюся з ними на їхній мові. Дуже важливо прийняти їх віровчення без жорсткої критики. Логічними аргументами я показую слабкі місця вчення. Приміром, що у Біблії не сказано про відмову від переливання крові, самоактуалізпції, професійної кар’єри, одруження. Наприклад, СЄ радять своїм адептам обирати просту професію, щоб було більше часу для проповідей. 

-     А чи не здається тобі, що в такий спосіб ти нав’язуєш людям свої думки?

-     Ні, йдеться про свободу людини, що є цінністю. Адепту деструктивної релігійної організації здається, що він приймає рішення самостійно, живе самостійно, але насправді це – ілюзія.

-     Але ж у традиційних конфесіях (православ’я, католицизм) теж є лідер – священик, який під час проповіді розповідає людям, як треба жити…

-     Звісно, але прихожани роблять вибір – чинити їм так, як каже священик, чи ні. Вони прийшли в храм, послухали літургію, помолилися, поставили свічку й пішли. Там ніхто не записує прізвищ, адреси проживання, не застосовують покарань, не контролює повсякденне життя, побут. Матір, син якої потрапив до однієї тоталітарної секти, розповіла таку історію: приходить вона додому, а двері і вікна відчинені навстіж. Виявилося, син боявся втратити довіру й прихильність своїх братів і сестер. Щоб вони не запідозрили його поганих намірів щодо дівчини, яку він привів. Мовляв, приходьте будь-коли й дивіться, чим я займаюся. То перед ким така людина відчуває відповідальність - перед Богом чи людьми? Ось цим і характерні тоталітарні секти, - вони тримають своїх адептів у постійному страху. Як це ще назвати, як не зомбування? Контроль за усім, навіть за особистим життям! 

-     Хто до тебе звертається частіше – самі адепти чи їхні родичі?

-     В основному, близькі адептів.

-     Скільки по часу триває твоє «лікування»?

-     По-різному буває. Залежить від того, на скільки людина зберегла здатність критично мислити, а також від терміну перебування у середовищі. Буває, що вистачить дві бесіди, буває – місяцями доводиться зустрічатися.

-     А люди якого соціального статусу до тебе більше звертаються?

-     Переважно молодь, люди, які знаходяться в пошуку. Здебільшого, - 60%, - це – жінки. Чому вони? Жінки потребують підтримки, особливо, якщо вони – розлучені, виховують дітей без батька. Чоловіки теж бувають невпевнені в собі. Людина з комплексом меншовартості завжди буде жертвою релігійних культів. Останні служать підпорою для таких людей. Забери цю опору, адепти впадуть.

-     Андрію, ти розповідав, що на цю діяльність тебе благословив сам кардинал Любомир Гузар. Священики побачили в тебе хист?

-     Спочатку вони ставилися до мого захоплення скептично. Втім, побачивши, що люди почали приходити на сповідь й каялися в єресі, зрозуміли, що я цим займаюся серйозно. Згодом, у 1995 р. на реколекціях  у Львові благословення на цю діяльність дав наш патріарх Любомир Гузар. А двома роками пізніше - покійний владика Михайло Сабрига.

-     Андрію, у тебе траплялися конфлікті ситуації з очільниками тоталітарних сект?

-     Вони постійно погрожують мені судами, правоохоронними органами. Особливо, після моїх виступів на Тернопільському радіо і телебаченні. Проте юристи не знаходили підстав для початку судової справи.

-     Ти працюєш лише зі СЄ, чи й адептами інших релігійних організацій?

-     Я працював з прибічниками церкви Муна, Білого Братства, мармонами, кришнаїтами, сатаністами. В Україні заборонена церква сатани Лавея. Їхні прибічники були й у Тернополі, один з них спілкувався з моєю ученицею. З її слів, цей 18-річний хлопець прийняв посвячення, й відтоді почав неадекватно себе вести: грубіянив, часом видавав тваринні звуки: гавкав, квакав, кричав. Очевидно, проявляються усі ознаки біснуватості. Я працював з цим хлопцем півроку й згодом він перестав ходити до сатаністів.

-     Психіатри вважають, що біснуватість це – прояв психозу, а одержимість явно не пов’язана з присутністю бісівської істоти всередині людини…

-     Деякі психічні хвороби з’являються через травми мозку, як реакція на важкі соціальні потрясіння та важку психологічну травму (горе, переляк тощо). А біснуватість містить духовну причину, вона з’являється на духовному рівні. Так, людина поводиться, як божевільна, але не тому, що це – прояв симптомів хвороби, а тому, що у неї вселився злий дух.

-     Ти хочеш сказати, що, на твою думку, частина людей, які хворіють психічними недугами – біснуваті?

-     Так.

-     Мені відомо, що психологи також працюють з адептами релігійних організацій. Ти співпрацюєш з ними?

-     Ні. Неможливо на основі психологічних знань відвернути людей з деструктивних релігійних культів. Тут потрібна робота богослова, священика. Хоча я позитивно ставлюся до психологів й часом спілкуюся з ними, щоб зрозуміти мотиви поведінки адепта, що їх тягне в деструктивну релігійну організацію, на основі чого діє зомбування людини.

-     Але ж ти не богослов й не священик…

-     Я маю достатню богословську підготовку, закінчив у Львові 5-річні катехитичні курси і маю практичний досвід роботи з тоталітарними сектами.

-     Скільки у Тернополі налічується прибічників Свідків Єгови?

-     Майже 2 тисячі осіб. Осередків – близько 15.

-     Для Тернополя це – багато?

-     Тернопіль має найменшу кількість адептів СЄ по Україні й найменший їхній приріст. При Тернопільській греко-католицькій парафії  діє група спеціалістів, які вміють працювати зі СЄ. Група з’явилася у 1992 р. , це було об’єднання ентузіастів, які бажали допомогти людям, яких обманули СЄ, захистити себе. Зауважу, що у сусідній Івано-Франківській обл. СЄ значно більше, хоча це теж західний регіон й церква (православ’я, греко-католицизм) там сильна. А все тому, що немає людей, які б вміли професійно працювати зі СЄ.

- Андрію, на твою думку, чому люди йдуть до нетрадиційних релігійних організацій? Можливо, традиційна церква дала маху?

-     Тут багато причин, звичайно є недоліки у роботі традиційних церков. Окрім цього, соціальні чинники – важке життя, невпевненість людей у майбутньому, руйнування комуністичних ідеалів і багато іншого.

Ольга ЖИЛА, спеціально для УНІАН