«А ЯК ХРИСТОС НЕ ВОСКРЕС, ТО МАРНА ВІРА ВАША, - ВИ ЩЕ У ГРІХАХ ВАШИХ» (1 Кор. 15, 17).
Марною була б наша віра, коли б Христос не воскрес. Апостол Павло промовляє це до всіх людей протягом багатьох століть.
«А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого Він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15, 1417).
Воскресіння Ісуса Христа було підставою правдивої віри апостолів і їх послідовників. Новий Завіт переповнений цитатами про воскресіння Христа. Апостолам і Євангелистам залежало, щоб усі народи землі від перших днів воскресіння аж до кінця світу не були позбавлені правди, що Ісус Христос воскрес своєю Божою силою, перемагаючи смерть. Цією силою Він відкупив нас від вічної смерти, щоб ми мали воскресіння в Його воскресінні. Читаючи Євангеліє, відчуваємо бажання апостолів переконати і утвердити нас у цій великій правді.
Апостоли наголошують не тільки на факті воскресіння, але й на подіях, пов'язаних з воскресінням. Віру у воскресіння людських тіл вони проповідували на підставі правди про воскресіння Ісуса Христа. Тому важко зрозуміти, чому дослідники Біблії, що ними вважають себе Свідки Єгови, заперечують цю правду.
Дивну версію вигадали керівники організації Свідків Єгови щодо воскресіння Ісуса Христа. Вони наполягають, що Христос умер і Його тіло, котре Він віддав за відпущення наших гріхів, покладено в гріб. Пізніше Він ожив, але як дух. Тіло натомість розпалось на атоми, піддаючись процесові розкладу в прискореному темпі, оскільки для Бога Єгови немає нічого неможливого. Саме з Його допомогою тіло Христа протягом трьох днів зникло з гробу, розкладаючись на невидимі атоми. Як міг Ісус воскреснути тілом, - питають Свідки Єгови, - якщо Його не впізнали після воскресіння ті, хто знав Його живим? Як міг, будучи в тілі, з'явитись апостолам, коли переходив через зачинені двері?
Що ж, спробуймо знайти пояснення у Святому Письмі.
«А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Ісус, наблизившись, ішов разом з ними, АЛЕ ОЧІ ЇМ ЗАСТУПИЛО, ЩОБ ЙОГО НЕ ПІЗНАЛИ» (Лк. 24, 15-16).
Не тому не впізнали Христа, що Він не був у своєму тілі, а тому, що силою Божою був їм заступлений зір, аби Його не впізнали.
Ось що читаємо у наступному розділі:
«ТОДІ ВІДКРИЛИСЯ В НИХ ОЧІ, І ВОНИ ЙОГО ПІЗНАЛИ. А Він зник від них» (Лк. 24, 31).
Бачимо, що апостоли не впізнали Христа, але щойно їм відкрилися очі, то одразу ж Його впізнали. Уважно читаючи Біблію, побачимо, що учні з Емаусу не згадують про те, що йшли з духом, бачили його і з ним розмовляли. Вони чітко кажуть, що йшли з чоловіком, котрий пояснював їм Святе Письмо.
Щось подібне діється з тими, хто не вірить у тілесне воскресіння Ісуса Христа, - їхні очі заступлені. Але як тільки увірують, то заслона впаде з їх очей і вони побачать, що Христос воскрес своїм тілом, як каже Святе Письмо.
Чому Марія не впізнала Христа, коли побачила Його після воскресіння? Відповідь на це знайдемо в Євангелії св. Йоана:
«І кажуть вони їй: "Жінко, чого плачеш?" - "УЗЯЛИ МОГО ГОСПОДА, - відвічає їм вона, - і не відаю, де покладено Його". Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: "Жінко чого ж ти плачеш, кого шукаєш?" Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: "Пане, коли ти забрав Його, то повідай мені, куди ти Його поклав, - а я заберу Його". Мовить до неї Ісус: "Маріє!" А та обернулась та до Нього по-єврейському: "Раввуні", - що у перекладі означає: "Учителю!"» (Йо. 20, 13-16).
Не сподівалась Марія, як і учні з Емаусу, побачити воскреслого Христа. Євангеліє пише, що: «Вони бо ще не знали Писання, за яким мав Він з мертвих воскреснути» (Йо. 20, 9).
Минуло три дні з того часу, як Марія була свідком страшного злочину, вчиненого над її Учителем. Вона бачила, як Він умер, але її серце, переповнене любов' ю, спішило туди, де лежало мертве тіло Христа, щоб намастити Його пахощами. Побачивши Ісуса живим, вона деякий час не могла впізнати Його, бо думкою була біля Нього розп'ятого. Також була переповнена жалем, коли побачила, що немає тіла Христа. Марію почали переслідувати різні думки, але найбільше її непокоїло те, хто взяв тіло її учителя?
«І каже їй Ісус: "Жінко, чого ж, ти плачеш, кого шукаєш?" Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: "Пане, коли ти забрав Його, то повідай мені... куди ти Його поклав, - а я заберу Його"» (Йо. 20, 15).
І тому деякий час вона не могла Його впізнати. Гадаючи, що це садівник, мимоволі глянула на Нього, про що говорить Євангеліє. Але коли Він вдруге сказав: «Маріє» - обернулась і, впізнавши, здивувалась, що бачить Його живим. Отже, Марія впізнає Христа після воскресіння, називаючи Його Учителем.
Ця мить невпізнавання Марією Ісуса могла виникнути з двох причин: перша - подібно так, як з учнями з Емаусу (заслона перед очима), а друга причина - цілком природна. Часто в житті так трапляється, що люди не впізнають своїх знайомих на вулиці. І це діється не тому, що не можуть їх впізнати, а переважно під впливом важких переживань. Таку людину не обходить увесь світ і, дивлячись перед себе, вона нікого не бачить. Щось подібне переживала і Марія Магдалина, коли вбили її улюбленого Учителя.
Коли б Христос воскрес у тілі, - кажуть Свідки Єгови, - то як міг перейти через зачинені двері? Він справді зробив це.
«А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: "Мир вам!"» (Йо. 20, 19).
Дивним виглядає це запитання. Це Ісус міг створити небо і землю (див. Йо. 1, 9-11; Євр. 1, 10), міг перемінити воду на вино (див. Йо. 2, 9), міг нагодувати п'ятьма хлібами п'ять тисяч народу, а рештки зібрати в дванадцять кошів (див. Йо. 6, 9-13). Це Він воскрешав померлих (див. Йо. 11, 17-44), уздоровлював прокажених і сліпих (див. Лк. 17, 14), втихомирював бурю на морі (див. Мр. 4, 39), ходив по поверхні моря (див. Йо. 6, 19-20). Натомість не міг лише перейти через зачинені двері. Свідки Єгови стверджують, що це було неможливо для Христа. Але самі ж проповідують про надання Ісусові великої сили і слави від Бога Єгови після воскресіння.
На запитання: чи Христос міг у своєму тілі перейти через зачинені двері - найкраще відповісти запитанням: чи Божа всесильність обмежена? Чи створення всякої речі з нічого було легшим за перехід через зачинені двері? Чи Ісус Христос ще за свого життя тут на землі не перевищував можливости природи?
Ходіння по морській поверхні є не менш неприродним, аніж перехід через замкнені
двері.
Одначе під час дискусії Свідки Єгови кажуть, що і Петро також ходив по морю, тому це не є чимось надзвичайним.
А чи можна вважати, що Христос ходив по поверхні моря тільки тому, що подібне робив і Петро? Натомість Святе Письмо чітко говорить, що Петро йшов по воді силою Христових слів. Це ще один доказ Божої всемогутности. Господь Бог може все. Ідучи за Його словом, Петро у своєму грішному тілі перемагає закони природи. Тому як можна думати і стверджувати, що тіло Ісуса Христа, яке є без гріха, не могло перейти через зачинені двері? Апостол Петро, одначе, почав тонути, а Христос утримався на поверхні води і витяг з неї маловірного Петра:
«Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. Учні побачивши, що Він іде морем, жахнулись. "То привид!" - заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: "Заспокойтесь, - це Я, не страхайтеся!" Аж тут Петро озвавсь до Нього й каже: "Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до Тебе!" "Підійди!" - сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: "Господи, рятуй мене!" Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: "Маловіре, чого засумнівався?" І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: "Ти істинно - Син Божий!"» (Мт. 14, 24-33).
З цього оповідання бачимо, що не тільки після воскресіння, але й за життя Ісуса Христа, апостоли думали, що бачать привида. Не впізнали Його, бо не сподівались бачити, як Він буде йти по воді. Подібне було і після воскресіння. Не впізнали Христа, бо не сподівались бачити Його живим, а не тому, що Він був у тілі.
Керівники Свідків Єгови передбачили, що доведеться їм зіткнутися з подібними закидами. Тому вигадали свою теорію про воскресіння Ісуса Христа, щоб знайти «щось», що можна було б вважати хоча б частково за правду. Їхня наука про воскресіння доводить: «Христос міг зматеріялізуватись», - отже, міг щохвилини прибрати собі будь-яке тіло. Міг також змінювати тіло на інше, залежно від того, чи хотів, щоб Його впізнали, чи ні.
Подібна наука безпідставна, оскільки Святе Письмо не згадує про матеріялізацію Христа. Варто звернути увагу на недоречність того, що проповідують Свідки Єгови.
Зрозуміло, що один раз Він узяв собі матеріяльне тіло з Непорочної Діви для того, щоб відкупити людство і знову поєднатися зі своїм тілом при воскресінні. Це чітко стверджує Святе Письмо. Але немає в Біблії згадки про те, що Ісус Христос, аби бути невпізнаним, змінював своє тіло.
Коли Христос хотів, щоб Його не впізнали, то прикрив очі учнів з Емаусу завісою. Чому ж тоді в іншому місці в подібній ситуації мав матеріялізуватися, беручи собі інше тіло?
Ось що пише Святе Письмо:
«А юдеї озвались і мовили до Нього: "Яким знаком доведеш, що таке чиниш?" Ісус відрік їм у відповідь: "Зруйнуйте храм цей, а Я його за три дні поставлю". Юдеї ж відказали: "Будовано храм цей сорок і шість років, а ти Його поставиш за три дні?" Та Він говорив про ХРАМ СВОГО ТІЛА. ТОЖ КОЛИ ВОСКРЕС ІЗ МЕРТВИХ, то й пригадали Його учні, що Він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік» (Йо. 2, 18-22).
Чи треба вимагати більшого підтвердження воскресіння Христового тіла? Тіло є святинею, в якій перебував Божий Син. Зруйновано святиню - умертвлено тіло, не зруйновано натомість духа, який взагалі не підлягає смерті. Цей Дух Божий, Христос відбудував святиню, в якій перебував до часу зруйнування її злочинцями. Підняв тіло з мертвих, яке вони вбили, про це йдеться у цитованому вірші. Ці слова Ісуса Христа пригадали Його учні тоді, коли Він воскрес.
В одній із дискусій Свідок Єгови, «припертий до стіни» аргументами зі Святого Письма, сказав: «Так, погоджуюсь з тим, що тіло Ісуса Христа воскресло». Ми подумали, що нарешті він прозрів, що впала з його очей полуда, яка закривала правду. Проте він продовжив: «Встав Ісус із мертвих тілом духовним, а не фізичним». Одначе, що сталось із фізичним тілом, не міг пояснити. Свою думку він базував на словах ап. Павла:
«Сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне...» (1 Кор. 15, 44).
Якби цей Свідок Єгови не обмежувався прочитанням тільки одного вірша, який йому підкреслили старші брати червоним олівцем, то дізнався б більше. У попередніх віршах ап. Павло скріплює у вірних віру в воскресіння тіл, говорить про тіла грішні, тлінні:
«Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне» (1 Кор. 15, 42-44).
Тіло Христа було нетлінним, бо Ісус Христос був без гріха (див. Йо. 1, 14; 8, 46). Щодо цитованого вірша, то він взагалі не торкається Христового воскресіння, а нашого воскресіння - грішного людського роду. Тіло Христа було нетлінне протягом усього життя. Не тільки нетлінним стало, але таким було.
Свідки Єгови повчають, що коли б Ісус Христос воскрес своїм людським тілом, то це не дало б Йому змоги ввійти до Божого Царства. Свої слова підкріплюють словами Святого Письма із послання ап. Павла, де йдеться про те, що тіло і кров не можуть успадкувати Царства Небесного (див. 1 Кор. 15, 50). Якщо тіло Христа воскресло, то ап. Павло заперечує правду.
Апостол Павло не заперечував науку Ісуса, а ревно проповідував і правдиво навчав. Хоч часом подавав важкі до розуміння думки. Корисно тут подати слова ап. Петра стосовно науки, проповідуваної Павлом:
«...як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. В них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання на свою власну погибель. Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від своєї непохитности; але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа...» (2 Пт. 3, 15-18).
Апостоли повчали, що Христос правдиво воскрес у власному тілі, яке вже не піддається стражданням. Під час життя на землі тіло Христа було нетлінним, але піддавалося
стражданням.
Своїм закидом, що тіло Ісуса Христа не могло воскреснути, бо, за словами ап. Павла, неможливо тілу і крові успадкувати Царства Небесного, Свідки Єгови заперечують самі собі. Їхня наука подає, що багато Свідків Єгови, котрі переживуть Армагедон, будуть жити вічно в природному людському тілі в «новому світі» - Царстві Божому. Там вони будуть споживати страви, одружуватись, народжувати дітей. Про таке «Царство Боже» писав наступник засновника організації Свідків Єгови Джозеф Франклін Ратерфорд у брошурці «Втеча до Царства», виданій 1933 р. в Брукліні.
Апостол Павло наголошує, що тіло і кров не успадкують Царства Небесного. Тоді, на підставі якого права опиняться в Небеснім Царстві Свідки Єгови з тілом і кров' ю? Як це їм вдасться жити нормально і одружуватись, якщо Біблія не передбачає тіла і крови Свідків Єгови.
Зате Ісус Христос воскрес своїм тілом і своїм воскресінням ввійшов до неба. Христос перевершив закони природи, коли ходив по поверхні моря, оздоровлював і чинив це чудесним способом. Вивищення Його над законами природи після воскресіння цілком узгоджувалося з природою Його прославленого тіла.
Свідкам Єгови достатньо відірваного від тексту вірша, щоб сіяти фальшиву науку, що Ісус Христос не міг ввійти в своєму тілі до неба. Але Святе Письмо заперечує таке навчання:
«І як вони дивилися пильно на небо, коли Він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: "Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо"» (Ді. 1, 1011).
Отже, як бачимо, Христос воскрес у своєму тілі й у нім ввійшов до неба.
Інші вірші Святого Письма пояснюють нам, у якому тілі Ісус є на небі:
«Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до Його прославленого тіла, силою, якою Він спроможен усе собі підкорити» (Флп. 3, 20-21).
Свідки Єгови, доводячи своє вчення про духовне воскресіння Христа, подають такий вірш із Біблії:
«Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі» (1 Пт. 3, 18).
Після його прочитання під час дискусій кажуть: «Будь ласка, Святе Письмо виразно говорить, що, хоча тіло умертвлене, зате оживлений дух».
На жаль, вони перекручують цей вірш, як і багато інших. Адже він стверджує, що не «дух став живим», але був оживлений «духом». «Умертвлений тілесною смертю», - означає, що вмер тільки тілом. «Оживлений у дусі», - тобто дух, який не вмер, а оживив умертвлене тіло. Варто прочитати вірш із Послання ап. Павла до римлян:
«І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас» (Рим. 8, 11).
Отже, і ми, подібно як Христос, будемо після смерти оживлені Божим Духом.
І ще одна заввага. Біблія говорить: «Праведник - за неправедних, умертвлений тілом», - тобто вмерло тільки тіло і було покладене до гробу.
«І взяли вони тіло Ісуса та обв'язали Його запашним полотном...» (Йо. 19, 40).
Дух не вмирає. Духа Ісус Христос віддав у руки свого Отця:
«Ісус закликав сильним голосом: "Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!"» (Лк. 23, 46).
Якщо дух Ісуса був відданий у руки Отця, то не міг він бути покладений у гріб разом з тілом. А оскільки в гробі духа не було, то як міг він воскреснути? Воскреснути із мертвих могло тільки тіло Ісуса Христа, яке лежало в гробі. Саме воно, оживлене Духом, правдиво воскресло!
На запитання, «що сталось з тілом Христа, якого в гробі не знайшли», Свідки Єгови відповідають, що воно мусило розпастись на атоми.
Подібне пояснення дуже контрастує із Святим Письмом, хоча б тому, що залишалося
цілим полотно (див. Йо. 20, 5-7), котрим Ісуса було обгорнуто (див. Йо. 19, 40).
Свідкам Єгови легше повірити в те, що тіло Христа розпалось на атоми, про що Святе Письмо не згадує, аніж у те, що воно воскресло. Але саме цю правду неодноразово наголошує Святе Письмо, коли каже, що Його тіло воскресло, а не розпалося на атоми:
«Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день. Але бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, АНІ ЙОГО ТІЛО НЕ БАЧИЛО ЗІТЛІННЯ» (Ді. 2, 29-31).
«Той же, що Його Бог воскресив, не бачив зітління» (Ді. 13, 37).
Свідки Єгови пояснюють ці вірші з вигодою для себе. Такі слова, як «пекло» і подібні, згідно з їх наукою, означають місце поховання померлих. Вони кажуть, що на Голготі був спільний гріб, який називався геєнною, де ховали злочинців.
Про це ані Святе Письмо, ані археологія нічого не каже. Геєнною жиди називали долину, що лежала на південь від Єрусалиму, де погани поклонялися Молоху. Під час здійснення цього культу приносили в жертву дітей. Новий Завіт під словом «геєнна» розуміє місце покарання грішників після смерти, тобто пекло.
Попри всі докази, Свідки Єгови вперто дотримуються своєї гіпотези: оскільки Христос не був похований у гробі, отже, і Його тіло не зазнало зітління (за Свідками Єгови - зганьблення).
Якщо повірити в це, то доведеться погодитися з тим, що всі, хто не був похований у тій геєнні зі злочинцями, також не піддаються зітлінню. Подібне пояснення заперечує Святе Письмо, стверджуючи, що цар Давид був похований у спеціяльно виготовленому гробі, неподалік від «геєнни», далеко від злочинців.
Читаємо далі, що гріб його є і по сьогоднішній день:
«Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день» (Ді. 2, 29).
Однак тіло Давида піддалося тлінності, про що дізнаємося з наступного вірша:
«Давид же, служивши свого часу волі Божій, помер і був прилучений до своїх предків, і зітління бачив» (Ді. 13, 36).
З цього уривка можна зробити висновок, що слово «зітління» не є синонімом слова «зганьблення». На підтвердження прочитаємо вірш із псалма 29, в якому чітко сказано, що зітління є розкладом тіла:
«Яка користь з моєї крови, з того, що в могилу зійду? Чи буде прославляти тебе порох, чи буде сповіщати твою вірність?» (Пс. 29, 10).
Отже, зітління - це розклад тіла і перетворення його на порох. Цьому перетворенню на порох тіло Ісуса Христа не піддалось - каже Святе Письмо:
«Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси Твоєму побожному уздріти зітління» (Пс. 15, 10).
«А що Він воскресив Його з мертвих, так що Він більш не повернеться у зітління, то (Бог) так промовив: Я дам вам святощі Давида, речі певні. - Ось чому то в іншому місці він каже: Ти не даси Твоєму Святому побачити зітління. Той же, що Його Бог воскресив, не бачив зітління» (Ді. 13, 34-37).
Цей самий вірш із Діянь апостолів пояснює, що тіло Давида піддалось тлінності, а тіло Христа Господа не перетворилось на порох, або, як вчать Свідки Єгови, не розклалося на атоми.
Людське тіло піддається тлінню від хвилини смерти. Ісус Христос був умертвлений тілом, але не тлінний. Подібно, як і при зачатті Христос не підлягав законам природи, бо постав втілений із Духа Святого і Діви Марії.
Вірш, який говорить: «А що Він воскресив Його з мертвих, так що Він більш не повернеться у зітління» (Ді. 13, 34), - треба розуміти, що Бог воскресив із мертвих Христа. Він не піддасться більше смерті, яка веде до зітління. Ми ж знаємо, що Христос не піддався
цьому процесові.
Читаючи далі Святе Письмо, натрапляємо на докази воскресіння Ісуса Христа. Ось як написано про це в Євангелії від св. Луки:
«Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: "Мир вам!" Вони ж, налякані та повні страху, ДУМАЛИ, ЩО ДУХА БАЧАТЬ. Та Він сказав їм: "Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що ДУХ ТІЛА Й КОСТЕЙ НЕ МАЄ, ЯК БАЧИТЕ, ЩО Я ЇХ МАЮ". Сказавши це, Він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли Йому ще віри й чудувались. Він сказав: "Чи маєте ви тут що їсти?" Вони подали Йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними. Потім Ісус до них промовив: "Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах". Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його ім' я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви - свідки того (всього)» (Лк. 24, 36-48).
Перед нами яскравий опис з'явлення апостолам Ісуса після воскресіння. А як вони сприйняли це об' явлення? Не розуміючи ще добре Писання, як каже євангелист, вони вважали, що це - дух. Будучи Богом, Ісус Христос знав їхні думки, тому промовив: «Чого ті сумніви постають у серцях ваших?» Апостоли не вірили навіть тоді, коли Ісус показав їм свої руки і ноги. Бачачи це невірство, Христос попросив їсти, а коли Йому дали - їв. Саме цієї миті просвітлився розум Його учнів і вони зрозуміли, що так мало статися, щоби Христос страждав і воскрес третього дня.
Чи потрібно ще інше пояснення? Мабуть, достатньо того, що Христос сказав апостолам, які думали так, як Свідки Єгови, що бачать Христового духа, про їхнє невірство?
Якщо вони й далі наполягають, що Ісус не воскрес у тілі, а тільки матеріялізувався, то навіщо Йому кістки? У живої людини їх не видно, достатньо було би мати лише контури людського тіла. Але Ісус Христос не тільки своїм виглядом, а й словами та дотиками доводить, що не є духом. Говорить, що це є те саме тіло, котре було пробите цвяхами і списом, і є тим тілом, яке має кістки і споживає їжу.
Свідки Єгови на це відповідають так: «Те, що Христос їв, - зовсім не означає, що Він був у тілі. Ангели також їли, коли прийшли до Лота, проте ангели - це духи».
«Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт. Як тільки Лот їх побачив, став їм навстрічу... і мовив: "Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги; а раненько встанете й підете далі в дорогу свою"... та увійшли в його дім. А він зробив їм гостину, напікши опрісноків, і вони попоїли» (Бут. 19, 1-3).
Справді, Святе Письмо розповідає про прихід ангелів до Лота і про те, що вони їли в нього, але воно не згадує, щоб вони були духами. Отже, до названих Біблією ангелів Лот не звертається як до духів, а каже: «Люди добрі». Цей вірш чітко змальовує нам цих живих істот, які втомилися подорожжю, мали вмити ноги, відпочити і мандрувати далі. Як звичайні люди вони відчували втому і голод, споживали їжу.
Святе Письмо повчає нас, що духи не можуть їсти їжу і ніколи її не їли. Звертає на це увагу й Ісус Христос, адресуючи своїм учням ці слова:
«Та Він сказав їм: "Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що ДУХ ТІЛА Й КОСТЕЙ НЕ МАЄ, як бачите, що я їх маю". Сказавши це, Він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли Йому ще віри...Він сказав: "Чи маєте ви тут що їсти?" Вони подали Йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними» (Лк. 24, 38-43).
Ісус Христос споживав їжу перед апостолами, щоб довести їм, що не є духом.
Свідки Єгови не вірять сьогодні у воскресіння Ісуса, як не вірив у це колись апостол
Тома:
«Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. Тож повідали йому інші учні: "Ми Господа бачили". Та він відрік: "Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік Його, - не повірю!" По вісьмох днях знову були вдома Його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені - стає посередині та й каже: "Мир вам!" А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!" І відказав Тома, мовивши до Нього: "Господь мій і Бог мій!" І каже йому Ісус: "Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!"» (Йо. 20, 24-29).
Чи не ці слова Господа Ісуса Христа є наукою для ап. Томи, який, щоб увірувати, хотів побачити тіло воскреслого Спасителя? Мабуть, слова: «Щасливі ті, які не бачивши, увірували», - звернені і до Свідків Єгови.
Святий Тома засвідчує не тільки те, що бачить перед собою свого Учителя. Визнає також, що бачить живого Бога. Чому Ісус не заперечує цього: «Ти помиляєшся, Томо, я є тільки духом і можу за хвилину змінити це тіло на інше; я не є Богом, як ти це свідчиш. Те, що говориш, є неправдою!» Чому так не сказав Ісус? Він наче ставить печатку під словами Томи: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували» (Йо. 20, 29).
Ось, що читаємо в Євангелії від св. Матея:
«Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: "Скажіть, що Його учні прийшли вночі й викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати". Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями - аж по цей день» (Мт. 28, 1115).
Так виразно подає нам Святе Письмо правду про Христове воскресіння. Показує підступність жидівської ради, яка підкупила вояків, аби свідчити фальшиво, що тіло Христа Господа викрали Його учні.
Щоб заперечити правду про воскресіння Ісуса Христа, первосвященики не догадалися вигадати історію, як це зробили Свідки Єгови. Вони лише за гроші підкупили варту і наказали, аби ті свідчили, що тіло Христове викрали, коли вони спали. Вдалися до фальшу, щоб правда про воскресіння не дійшла до людей.
Із цих роздумів виникає, що не тільки Свідки Єгови заперечують воскресіння Христа. Одразу ж після воскресіння заперечили це фарисеї та первосвященики.
Спираючись на Біблію, Свідки Єгови не можуть переконливо відкинути правду про воскресіння Христа. Намагаються це заперечити, використовуючи свою фальшиву теорію про матеріялізацію Ісуса Христа.
Чому Євангелист згадує про підкуп варти? Мабуть, тому, щоб запевнити вірних, що Христос правдиво воскрес у тілі. Євангелист Матей чудово описує страх жидівської ради, первосвящеників та фарисеїв. Вони не знали, що поширення неправдивої інформації про викрадення Христового тіла лише висміє їх, бо цим вони підтвердили правду про Його воскресіння. Проаналізуймо, скільки нелогічних думок виникає з проголошення факту підкупу варти. По-перше, якщо вартові спали, то не могли бачити, як було викрадено тіло, тому не могли свідчити про те, чого не бачили. По-друге, якщо взяти до уваги, що воїни не спали і бачили, як викрадали тіло, то чому допустили це, маючи зброю? Третя нелогічність: чому не покарали варту за невиконання обов'язків, а навпаки, дали їм гроші, щоб ті поширювали неправду? Адже воїни були виставлені, щоби стерегти тіло Христа, а не спати біля гробу.
«На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: "Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли Його учні та не вкрали Його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу". Пилат каже до них: "Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте". Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу»
(Мт. 27, 62-66).
Що так пильно вони вартували - тіло Ісуса чи дух? Чого боялись - воскресіння тіла чи
духа?
Уважно читаючи Святе Письмо, бачимо, що обман первосвящеників і фарисеїв викрився. Подібне діється і з фальшивою теорією Свідків Єгови.
Задумаймося на деякий час над значенням слова «воскресіння». Саме це слово пояснює, що воскресло мертве тіло Христа, яке було три дні в гробі:
«Вони бо ще не знали Писання, за яким мав Він З МЕРТВИХ ВОСКРЕСНУТИ» (Йо.
20, 9).
«Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: "Чому шукаєте живого між мертвими? ЙОГО НЕМА ТУТ: ВІН ВОСКРЕС. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї"» (Лк. 24, 5-6).
«А Він до них промовив: "Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого. ВІН ВОСКРЕС, ЙОГО НЕМА ТУТ. Ось місце, де Його були поклали"» (Мр. 16, 6).
Знову постає багато запитань: що шукали жінки в гробі - духа Христа, чи тіло? Що хотіли намастити пахощами - тіло чи духа?..
Свідки Єгови не визнають безсмертної душі. Згідно з їх наукою, Ісус Христос через народження замінив свою небесну природу на земну, тобто людську. Значить Дух (Слово), котрий був у небі, перестав існувати. Дивно, як міг перестати існувати «Небесний» Дух Божого Сина, про який Святе Письмо говорить, що «в Ньому все було створене... все було Ним і для Нього створене?» (Кол. 1, 16-17). На це запитання Свідки Єгови не можуть відповісти.
Але це не є для них перешкодою, щоби стверджувати, що Ісус Христос перестав існувати як Божий Дух, а став смертною людиною.
Тому слова «Христос Воскрес» не мають жодного значення в науці Свідків Єгови. Якщо вони дотримуються думки, що «Небесний» Дух Божого Сина після воплочення в утробі Діви Марії перестав існувати, то логічно було б вважати, що не міг він бути умертвлений під час природної смерти Ісуса Христа. Цей дух не міг також воскреснути, бо його не існувало.
Дух Ісуса Христа - Людини не міг воскреснути, оскільки в час смерти перейшов у руки Небесного Отця (див. Лк. 23, 46). Тобто не був умертвлений, а тільки вийшов із тіла. У гріб було покладено лише тіло Христове, а дух був поза тілом, в Отця.
Згідно з наукою Свідків Єгови, можна без труднощів дійти до висновку, що воскресіння взагалі не було. Що могло воскреснути, коли Ісус Христос після своєї смерти отримав духовне тіло? Людська логіка підказує, що воскреснути із мертвих могло тільки те, що було мертве.
Святе Письмо вже вкотре доводить нам воскресіння Ісуса. Саме це було в центрі правдивої науки апостолів.
На основі поданих фактів можна дійти до висновку, що воскресіння стосується до умертвленого тіла Христа. Щодо науки Свідків Єгови, то в світлі слів апостола Павла вона виглядає фальшивою. Тому марна їх віра і марне проповідування «нового світу». Ось, що пише ап. Павло у своєму Посланні до коринтян:
«Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. І ми являємося не правдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого Він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15, 12-17).
Марною є проповідь Свідків Єгови і марною є їхня віра, коли вони сповідують своє, що Христос не воскрес, а розпався на атоми.

Г. і А. Щепанські, Т. Кунда
Святе Письмо заперечує навчання свідків єгови