«ІСТИННО КАЖУ ВАМ: УСЕ БУДЕ ВІДПУЩЕНЕ СИНАМ ЛЮДСЬКИМ, ГРІХИ ТА БОГОХУЛЬСТВА, СКІЛЬКИ Б ВОНИ НЕ ХУЛИЛИ. АЛЕ ХТО ХУЛУ ВИРЕЧЕ СУПРОТИ СВЯТОГО ДУХА, - ТОМУ ПОВІКИ НЕ ПРОСТИТЬСЯ: ТОЙ ПІДПАДЕ ПІД ГРІХ ДОВІЧНИЙ» (Мр. 3, 28-29).
Одна з брошур Свідків Єгови, «Переконуйтесь у всьому» у першій частині (с. 63) подає, що Дух є лише подихом або чимось схожим на вітер. Саме на цій підставі Свідки Єгови відкидають Духа як Особу. У їхньому розумінні, Дух не є свідомою істотою, а силою чи енергією. Таке формулювання достосовують також до Святого Духа. Трактують Його як Божий подих, вплив, енергію Єгови.
Якщо подібне трактування прийняти за правдиве, то ангелів, про яких Біблія говорить, що є духами, також треба приймати як подих сили чи енергії. Але Біблія заперечує це. Оскільки людина, хоча і менша від ангелів, є особою, то і дух (ангел) також є особою, як стверджує Святе Письмо:
«Ввійшовши до неї ангел сказав їй: "Радуйся благодатна, Господь з тобою!"» (Лк. 1, 28).
«Нараз з' явився ангел Господній, і у в' язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: "Вставай чимскорше!"» (Ді. 12, 7).
На основі цих цитат можна вважати ангела за особу. Ангели виконують, як досконалі істоти, Божі завдання, їх відзначає швидкість і сила діяння. Не можна також вважати Святого Духа, чи, за словами Святого Письма, «Духа Господнього» за Божий «дух», подих або силу. Він є Божою Особою. Про Нього часто згадує Святе Письмо. Такі великі діяння, як освячення, зміцнення у святій вірі, утішительство, Святе Письмо приписує Святому Духові:
«І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься» (Лк. 12, 10).
Так промовляє до нас сам Христос, остерігаючи перед гріхами проти Святого Духа. Коли «розкласти» богохульства на полички, то на найвищій із них буде твердження, що як Божа Особа і Бог - Святий Дух не існує.
Під час дискусій зі Свідками Єгови на підставі Святого Письма можна легко довести, що Святий Дух не є подихом, вітром чи чимось іншим. Зате вони пояснюють, що Святий Дух є діючою силою Бога, і на підтвердження цього подають вірш із Книги Буття:
«...Дух Божий ширяв над водами» (Бут. 1, 2)
Усі твердження щодо Особи Святого Духа, які подають Свідки Єгови, не мають жодного віддзеркалення у Святому Письмі, котре доводить, що Святий Дух є не тільки Особою, але й Богом:
«Тоді Петро сказав: "Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути СВЯТОГО ДУХА... ТИ ОБМАНУВ НЕ ЛЮДЕЙ, А БОГА"» (Ді. 5, 3-4).
Апостол Петро в цьому вірші виразно говорить, що Святий Дух - це Бог, а не вітер чи якась сила. Не визнаючи божества Святого Духа, ап. Петро сказав би: «Обманув діючу силу Бога», - або, як кажуть Свідки Єгови: «Діючу силу Бога Єгови».
Беручи до уваги твердження Свідків Єгови, що Святий Дух є діючою силою Бога, мусимо погодитися з тим, що ап. Петро ганьбив Ананія за обман однієї з Божих прикмет. Таке пояснення очевидно є смішним. Перевірмо це на підставі ще інших віршів:
«Ангел, відповідаючи, сказав їй: "Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе отінить"» (Лк. 1, 35).
Святе Письмо, як видно з цього вірша, розмежовує Святого Духа і Божу силу: «ДУХ СВЯТИЙ ЗІЙДЕ І СИЛА ВСЕВИШНЬОГО отінить». Якщо зійде - значить хтось, а якщо хтось - значить Особа. У цьому випадку Святий Дух.
Святий Дух - це свідома істота, яка відрізняється чимось від того, що Святе Письмо називає Божою силою. Особа Святого Духа завжди виступає в Біблії як Святий Дух. Коли йдеться про силу, то завжди виділяємо її як Божу силу, силу Всевишнього, силу Святого Духа. Ось ще як говорить нам Святе Письмо про Святого Духа:
«Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде...» (Ді. 1, 8).
Якщо би Святий Дух не був Особою, а лише силою, то Святе Письмо подало б зрозуміло: «Приймете силу, яка "сходить" на вас». Але там сказано: «Приймете силу Святого Духа, що на вас зійде», - що означає - отримаєте силу Того, що сходить. У цьому випадку - силу Святого Духа.
Розуміючи Святого Духа лише як Божу силу, треба відразу визнати, що до цього часу всі перекладачі Біблії припускались грубої помилки. Замість подавати «Сила Божа», «Сила Всевишнього», вони подавали «Приймете Силу Святого Духа», - тобто силу сили. Прочитаймо поданий далі вірш, замінивши умовно слова «Святий Дух» на слово «сила», тобто замість «Святий Дух» читаємо «сила»:
«Бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім... прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа» (1 Сол. 1, 5¬6).
Цікаво, як може виглядати радість сили? Як може веселитись сила, будучи не особою, а прикметою? Ось що говорить про Святого Духа євангелист Матей:
«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19).
Отже, якщо прочитати ці вірші, дотримуючись вчення Свідків Єгови, можемо зробити висновок, що Бог Отець не є Всемогутнім, тобто не має повноти божественности, бо є поменшений в силу, яка діє сама по собі; але так бути не може хоча би тому, що Святе Письмо виразно говорить про Святого Духа як про окрему рівну Отцеві і Синові Особу. Не може так бути й тому, що ім'ям Святого Духа Христос каже навчати і хрестити. Таким же ім' ям, як імена Отця і Сина.
Часто можна почути від Свідків Єгови такий закид: «Хреститесь в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, а не знаєте, яке є в Отця ім'я». Він також безпідставний, бо знаємо, що ім'я Ягве, на якому наголошують Свідки Єгови, є одним із імен Отця. Чому тоді вони не закидають нам, яке ім'я має Святий Дух? Чому не вчать про ім'я Святого Духа, як вчать про ім' я Отця? Адже при хрещенні на рівні з іменем Отця згадуємо й ім' я Святого Духа.
Якщо Дух Святий є діючою силою, тоді треба було би говорити: «В ім'я Отця і Сина і в ім'я діючої сили Отця». Залишаючи «в ім'я діючої сили», треба одночасно погодитися з тим, що ім'я Єгови є недостатнім. Біля імени Отця-Єгови мусить бути ім'я діючої сили Отця... Тут йдеться не стільки про власне буквальне ім'я, скільки про здійснення в ім'я Отця тих повноважень, які здійснюються не самі від себе, а лише в ім' я Єдиного в Пресвятій Тройці Бога.
Подаємо ще кілька віршів, які свідчать, що Святий Дух є Богом - третьою Особою Пресвятої Тройці:
«Що ж до духовних дарів, то я, брати, не хочу, щоб ви про них не знали... Є і між дарами різниця, але Дух той самий; різниця теж і між служінням, але Господь той самий. Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить. Одному бо дається через Духа слово мудрости... А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як Він
хоче» (1 Кор. 12, 1-11).
Хотіти і давати, може особа, яка має що дати, Бог - Святий Дух, що роздає благодать, а також свою силу. Натомість, силу Божу може вділяти тільки Бог, бо прикмета не може сама нав'язуватися кожному, як хоче. Це доступно лише Богові Отцеві, Богові Синові, Богові Святому Духові. Із цього випливає, що Святий Дух дає кожному благодати стільки, скільки забажає. Про божество Святого Духа читаємо у Святому Письмі:
«І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас» (Йо. 14, 16-17).
Хто, як не особа, може втішити? Адже ані вітер, ані інша прикмета, якою є сила, не мають дару думати, не можуть утішати. Наступним доказом того, що Святий Дух - Особа, є такі вірші:
«Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу» (Ді. 20, 28).
Як при покликанні апостолів не вистарчало самої сили, а мусила бути Особа Ісуса Христа, щоб це зробити, так і єпископів не могла настановити сама сила, вітер або подих - мусила бути Особа: Бог - Святий Дух:
«Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії» (Ді. 16, 6).
Якщо заборонив, то спочатку мав обдумати, прийняти рішення, а вже потім забороняти. Такі властивості має лише розумна істота. Будь-який предмет чи вітер не можуть робити висновки, наказувати, а тим паче забороняти. Якщо повірити, що Святий Дух є силою Бога Отця, то треба визнати, що сама від себе сила не могла забороняти їм звіщати. Отець мусив заборонити звіщати своєю силою. Тоді згаданий вірш мав би звучати так: «Бог своєю силою заборонив їм звіщати». Зате Святе Письмо чітко подає, що заборонив Святий Дух.
«Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор. 6, 19-20).
Чи потребує цей вірш ще якогось коментаря? Тут сам Святий Дух наголошує, що Він є Богом.
«Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі» (1 Кор. 2, 10).
Вникнути в Божі глибини (думки, плани) може тільки хтось рівний Йому. Хто ж може бути рівний Богові, як не Бог, котрий має повноту божественности? Сила, вітер чи щось подібне до подиху не може вникнути, бо навіть не є особою. Не в змозі цього зробити людина, котра є особою. Це під силу Всемогутньому Богові, а згаданий вірш говорить, що тим Богом є Святий Дух.
«...Через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати» (1 Пт. 1, 12).
На вітер і на невидиму силу прагнуть споглядати ангели, чи на Особу Бога - Духа Святого? Прагнення кожної розумної істоти може задовольнити лише Бог. Якщо ж ангели прагнуть споглядати на Святого Духа - це значить, що вони прагнуть дивитися на Бога, який був, є і буде щастям усіх.
Зацитовані вірші дуже виразно доводять суперечність поглядів Свідків Єгови. Не можна прирівнювати їхню науку до навчання Святого Письма, котре вчить, що Дух Святий є Богом. А до того, хто це заперечує, воно промовляє:
«Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний» (Мр. 3, 28-29).
Цей вірш було написано під натхненням Святого Духа і тому має свій сенс і свою логіку. Якщо його сприймати так, як вчить Церква, то зрозумілим стає те, що Святий Дух - це Бог, третя Особа Пресвятої Тройці.

Г. і А. Щепанські, Т. Кунда
Святе Письмо заперечує навчання свідків єгови