«ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ»... «ПОБАЧИВ МЕНЕ, ТО Й ВІРУЄШ. ЩАСЛИВІ ТІ, ЯКІ, НЕ БАЧИВШИ, УВІРУВАЛИ!» (Йо. 20, 28-29).
Свідки Єгови переконано твердять, що Христос не є Богом. Згідно з їхнім ученням, Він є лише Сином Божим і тому не має повноти божественности, притаманної Його Небесному Отцю - Єгові. Вони навчають, що Ісус перед воплоченням був архангелом Михаїлом, але пізніше, народившись з невісти людського роду, став людиною.
Свідки Єгови вперто дотримуються назви «Син Божий» і без усяких вагань відкидають ті цитати зі Святого Письма, які вказують на Христа як Бога. Однак уже той факт, що Він є Сином Божим (див. Євр. 1, 5), свідчить про Його божественість.
Загляньмо до Святого Письма і знайдемо, що Христос є не лише людиною, але й правдивим Богом. Святе Письмо говорить, що є один Бог - Творець неба і землі, який не має ані початку, ані кінця. Господь існує в трьох Особах: Отця, Сина і Святого Духа. Свідки Єгови визнають Бога Отця, але відкидають божество Сина, вважаючи Його не співістотним з Отцем. Ісус, згідно з їхнім ученням, не є Творцем, а першою істотою, сотвореною Богом.
Проповідування подібних теорій не має нічого спільного з Євангелієм, з навчанням апостолів і зі словами Бога Отця. Адже Він чітко називає свого Сина, Ісуса Христа, - Богом:
«Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: "Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні"» (Пс. 2, 7).
І далі: «Сказав Господь Владиці моєму: "Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком"» (Пс. 110, 1).
До Сина: «Престол твій, Боже, по віки вічні: берло правоти - берло царства твого. Ти любиш справедливість і ненавидиш беззаконня: тому помазав тебе Бог, Бог твій, миром радости над друзями твоїми» (Пс. 45, 7-8).
Також: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук Твоїх» (Євр. 1, 10).
Сам Бог Отець звертається до Сина: «Боже». Свідки Єгови відмовляються наслідувати Бога Отця, котрий визнає Бога в особі Ісуса Христа, не слухають того, що говорить сам Христос, аби люди визнавали Сина на рівні з Отцем:
«ЩОБ УСІ ПОЧИТАЛИ СИНА ТАК, ЯК ОТЦЯ ПОЧИТАЮТЬ. Сина хто не почитає, той не почитає Отця, який послав Його» (Йо. 5, 23).
Отже, коли прославляємо Отця, то так само треба прославляти й Сина, бо, як вчить нас Ісус Христос у наведеному вірші, це є воля Отця. Хто не визнає Христа як Бога, той не виконує волі Отця.
Свідки Єгови навчають, що ці вислови не слід розуміти буквально, тому що Святе Письмо і диявола називає богом (див. 2 Кор. 4, 4). Справді, Святе Письмо називає диявола богом, але богом «цього світу». Писання подає сумний факт про те, що багато людей служать дияволу, не Богові, і визнають його своїм богом. Зате в Біблії немає вірша, в якому Господь звертався б до диявола так, як звертається до Христа: «Ти, о Боже», «Ти, о Господи». Цими словами Небесний Отець визнає свого Сина Ісуса Богом.
Святе Письмо підтверджує, що так Бог не назвав жодного з ангелів (див. Євр. 1, 5), не кажучи вже про диявола. Біблія називає диявола богом цього світу лише тому, що багато людей всупереч волі Бога служать і поклоняються йому. Писання також наголошує, що Ісус, якому, згідно з правом Божим, всяке сотворіння служить, і перед яким «всяке коліно приклонилося, на небі, на землі й під землею» (Флп. 2, 9-10), є Богом усіх. Цю правду підтверджує сам Отець, коли звертається до Ісуса: «Ти, Господи», «Ти, Боже». У такій формі Він не звернувся до жодного створіння, лише виключно до другої Особи Божої - Ісуса Христа.
Якщо висловлюємо свою любов до Бога Отця словами, які вжив Його Син у
Господній молитві, то також повинні висловити свою любов до Сина словами, якими возвеличив Його Бог Отець, називаючи Богом. Отже, якщо Свідки Єгови заперечують докази Бога Отця про божество Сина, то таким чином виправляють Бога Єгову: «Помилився Ти, Боже Єгово, називаючи свого Сина Богом. Ми, свідки Твої, глибше вникаємо в зміст Святого Письма і знаємо, що Христос є лише Твоїм Сином, але ніколи Богом!»
У Діяннях апостолів читаємо:
«Був у Дамаску один учень, на ім'я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: "Ананіє!" Той озвався: "Ось я, Господи". Тоді Господь до нього: "Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла на ім'я Тарсянина: он він молиться". І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову. Ананія ж відповів: "Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі..." Але Господь сказав до нього: "Іди, бо він для мене вибране знаряддя..." Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: "Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі..."» (Ді. 9, 10-17).
Із цього вірша бачимо, що це Господь Бог покликав до себе Ананію, котрий Йому відповів: «Ось я, Господи». А наступні вірші доводять, що тим Богом, який покликав Ананію, був Ісус Христос.
Чи потрібні ще докази на підтвердження божественности Христа? Однак, Свідки Єгови відкидають і це. Відкидають таке вагоме підтвердження Святим Письмом божественности Ісуса Христа тільки тому, що відстоюють ті погляди стосовно особи Христа, які подають їм засновники їхньої організації.
Процитуймо інші вірші Святого Письма, які доводять, що Христос є Богом. У Старому Завіті Господь через пророка говорить:
«Так говорить Господь, цар Ізраїля, його Відкупитель, Господь сил: Я - перший, я й останній: крім мене, нема Бога!» (Іс. 44, 6).
Ісус те саме говорить про себе, наголошуючи, що цей «Перший і Останній», - це також Він, бо ж Бог Єгова не вмирав:
«Ось що говорить перший і останній, хто був мертвий, і є живий» (Од. 2, 8).
Якщо «Перший і останній» підтверджує через пророка Ісаю, що «Крім мене, нема Бога!», і якщо Христос говорить про себе, що Він є «Перший і Останній», то кожний, хто не визнає Христа Богом, перечить Біблії. Бачимо, що і в цих віршах Святе Письмо ставить знак рівності між Богом Отцем і Христом.
Свідки Єгови все одно наполягають на своєму, стверджуючи, що Ісус Христос за життя на землі ніколи не називав себе Богом. Із цього можна зробити висновок, що вони недостатньо знають Святе Письмо. Якщо б вони уважно прочитали чотири Євангелія, то помітили б, що Ісус Христос не раз вказував на те, що Він є Богом. На це звернули увагу навіть фарисеї:
«"Я і Отець - одно". Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати Його. Тоді мовив до них Ісус: "Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?" А юдеї відповіли Йому: "За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!"» (Йо. 10, 30-33).
«За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити Його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові» (Йо. 5, 18).
Чому Ісус не сказав: «Я є Богом», - з'ясовує євангелист Йоан:
«А коли був Він на свято Пасхи в Єрусалимі, то численні, бачивши Його чуда, які Він творив, увірували в Його ім'я. Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх» (Йо. 2, 23-24).
Коли знав усіх, то також знав, що є Богом і за прилюдне визнання цього міг бути покараний смертю ще перед тим, як докінчить проповідування своєї науки. Знаючи серця всіх, усвідомлював, що якщо юдеї не вірили Мойсеєві, то не повірять і Йому, коли казатиме, що є Богом.
«Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він! Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите?» (Йо. 5, 46-47).
Протягом трьох років Ісус звертав увагу на певні вірші Святого Письма, які стосуються Його Особи. Чинив чуда, яких ніхто не робив, а також, у деяких ситуаціях, своєю поведінкою свідчив, що є Богом. Тайну своєї божественности відкривав крок за кроком. Дияволові, що Його спокушав, Христос відповів:
«Ісус сказав до нього: "Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого"» (Мт. 4, 7).
У другій книзі Виходу Господь говорить про себе «Ягве», що означає «Я той, хто є» (Вих. 3, 13-15). Христос про себе говорить євреям так само:
«І сказав їм Ісус: "Істинно, істинно кажу вам: ПЕРШЕ, НІЖ БУВ АВРААМ, Я Є"» (Йо. 8, 58).
Він не говорить: «Я був», - а лише - «Я є», - і знову ототожнює себе з Богом, говорить про себе як про Бога. Це правильно зрозуміли євреї, бо відразу хотіли тоді каменувати Христа як богохульника (див. Йо. 8, 59).
Коли самарянин відчув, що його оздоровлено, то повернувся до Христа і, впавши перед ним, почав дякувати.
«Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав Йому дякувати. Він був самарянин. Озвавсь Ісус і каже: "Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять?"» (Лк. 17, 15-18).
Ісус, який про себе сказав: «Господу, Богу твоєму, поклонишся і Йому єдиному будеш служити» (Мт. 4, 10), у цій ситуації не каже самарянинові, який припав до Його ніг: «Та слава належить тільки Богові, я є лише Йому Сином». Приймає поклони, які Йому складають люди, бо є Богом і Йому належиться поклоніння. Слова Христа вказують на те, що Він, запитавши самарянина: «Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять?» - одержує такі почесті.
У світлі наведених віршів твердження Свідків Єгови, що Христос не говорив про себе як про Бога, не узгоджується зі Святим Письмом. Як бачимо, це не фальшива наука католицьких священиків визнає Христа Богом, як твердять Свідки Єгови, а Богом Його називають пророки й апостоли.
Те, що Христос є Спасителем, підтверджує апостол Павло в Посланні до Тита:
«Бо Божа благодать з'явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво у нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славного з' явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа» (Тит. 2, 11-13).
Про божество Христа говорить також пророк Ісая:
«Скажіть тим, у кого серце полохливе: "Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: Він прийде і спасе нас"» (Іс. 35, 4).
Якщо Спасителем є Христос і Спасителем є Бог - це значить, що Христос є Богом. Хто всупереч доказам Святого Письма не визнає цієї правди, той, за словами ап. Павла, поневолений фальшивою наукою.
«Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. У НЬОМУ бо враз з людською природою ЖИВЕ ВСЯ ПОВНОТА БОЖЕСТВА» (Кол. 2, 8-9).
Божество вічне в цілій досконалості своєї Істоти. Бог є невидимим Духом. Забажав і створив людину. Дав їй безсмертну душу і дозволив жити з собою в раю. Забажав і прийняв людську природу. Протягом тридцяти трьох років перебував на землі серед людей, відчуваючи їхні утиски. Ось як про це говорить у Посланні до филип'ян ап. Павло:
«Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність з Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина» (Флп. 2, 5-7).
Бачимо, що Христос, будучи Богом, не вважав цю рівність з Ним як привласнену, а лише мав її з Божої природи.
Свідки Єгови, пояснюючи цей вірш, кажуть, що Святе Письмо доводить, ніби Христос не вважав себе рівним з Богом. Кожна розумна істота, зокрема і духовна, за своєю природою є слугою Бога. Тільки Бог не є слугою, а добровільно прийняв на себе природу слуги. Якщо Він не був слугою - значить був Богом - рівним з Отцем. Цитата з Послання до филип'ян говорить, що Христос не знищив себе самого, своєї Божої природи, як це стверджують Свідки Єгови, тільки применшив її. САМ применшив себе, САМ прийняв людську природу. Христос із власної волі як Логос-Слово зійшов на землю і до своєї Божої природи приєднав людську природу. Став Людиною, не перестаючи бути Богом.
Вірш з Послання до филип'ян (2, 6-7) заперечує навчання Свідків Єгови про те, що Христос уже перед віками служив Богові Єгові. Вони вчать, що Бог послуговувався своїм Сином при створенні світу. А якщо так, то ще перед віками Божий Син мав би мати природу слуги, оскільки служив Отцю. Цей вірш виразно говорить, що Христос є Син Бога і, маючи Божу природу, придбав на землі те, чого ще не мав перед віками, - вид слуги. Божий Син, будучи Богом, не служив, як випливає з цього вірша, а почав служити аж на землі.
Заслуговує на увагу і те, що Христос, як пише ап. Павло, тільки «прийняв вигляд слуги, став подібним до людини». Значить, Він не був лише людиною. Якщо би Він був тільки людиною, то сумнівним було би твердження: «Подобою явившись як людина, Він понизив себе».
На початку дискусії Свідки Єгови не визнають божественности Христа. Наполягають на тому, що Він не є Сотворителем, а першою створеною Богом істотою. Як доказ подають біблійний вірш із Євангелія від св. Йоана: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог» (Йо. 1, 1). Свідки Єгови цей вірш інтерпретують так: для створення світу Богові було потрібне Слово. Тому Бог і створив Слово, аби послуговуватися Ним при створенні всесвіту. У їхньому розумінні, Христос є першим створінням Бога. Свідки Єгови вважають, що слово «споконвіку» нівечить наступну частину цього ж вірша про те, що «Слово було - Бог». Якщо «Слово» Біблія відносить до Особи Христа, то тим стверджує, що Він є Богом. На основі своїх тверджень, не беручи до уваги логіки мислення і навчання Святого Письма, Свідки Єгови дотримуються тільки власних висновків, що базуються зазвичай на спекулюванні людськими думками. Результат цього очевидний: що не вигідно, те відкидають або надають іншого значення, без огляду на те, чи витримує це критику біблійних аргументів, чи ні. Хоча Святе Письмо говорить, що Богом було Слово, Свідки Єгови твердять, що «Слово» (Христос) не може бути Богом, тому що Бог не має ані початку, ані кінця. Натомість, хоча Христос і буде вічно, але мав початок. Однак Святе Письмо говорить, що це Слово було в Бога, а сам Бог завжди був у повноті своєї досконалости. Зродження «Слова» (Христа) було вічне як і Бог є вічний. Чи можна собі уявити всемогутнього Бога, який потребував допомоги у створенні світу? Подібне розуміння Бога невластиве для Святого Письма. У Посланні до євреїв читаємо:
«Він - відблиск Його слави, образ Його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині» (Євр. 1, 3), див. (Пс. 110, 1).
За наукою Святого Письма, Христос є «образом Божої Істоти» - значить уособленням Бога в повноті Його досконалости, маючи всі прикмети божественности.
Свідки Єгови вперто твердять, що Христос не може бути Богом, бо в Посланні до колосян говориться, що Він є «первородний усякого створіння» (Кол. 1, 15). Тому, відповідно до змісту цього вірша, роблять висновок, що Христос є першим створінням Бога. На жаль, вони заплющують очі на наступні вірші цього ж розділу, які заперечують таку інтерпретацію:
«Він - образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, бо в Ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було Ним і для Нього створене. Він раніш усього, і все існує в Ньому» (Кол. 1, 15-17).
Цей вірш говорить про Ісуса Христа, і такі ж слова в Посланні до римлян св. Павло скеровує до Особи Бога:
«О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні Його постанови і недослідимі Його дороги!... Хто був Його дорадником? Або хто дав Йому наперед, щоб воно знову було Йому віддане? Все бо від Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки. Амінь» (Рим. 11, 33-36).
Порівнюючи два останні вірші, бачимо, що все є через Христа і все є у Христі (див. Кол. 1, 17) і, одночасно, Святе Письмо говорить, що все через Бога і все є в Бозі (див. Рим. 11, 36). Чи Біблія може перечити сама собі? Ні! Вона тільки дає свідчення того, що Христос є Богом, а не створінням. Попри все, Він не може бути створінням, бо є Єдинородним Сином (див. Йо. 3, 18), а серед створінь є багато Божих синів оскільки всі люди названі синами Бога (див. Бут. 6, 2).
У разі, якщо Христос - тільки Первородний Син Бога, можна було б думати, що Він був створений ще на початку, перед іншими створіннями. Якщо ж Святе Письмо чітко говорить, що Христос є Єдинородним Сином Бога, то тим самим виділяє Його серед створінь і ставить на рівні з Богом, оскільки Бог не є створінням.
Щоби ліпше зрозуміти значення слів «Він є первородний усякого створіння», варто взяти до уваги не лише половину вірша з першого розділу Послання до колосян (15 вірш), як це роблять Свідки Єгови, але також треба подумати над усіма Божими словами, які Святе Письмо скеровує до Особи Христа, зіставляючи їх і порівнюючи між собою. Тоді отримаємо правдивий образ дійсности.
Подібно, як малюнок самого вуха чи ока не дасть нам досконалого портрета людини, так само один вірш або його половина, ніколи не покаже нам усієї Правди, а особливо правди, яка стосується тайни Божої природи.
Христос не є створений, а зроджений (Євр. 1, 5). Бог Отець породив Сина, рівного собі в усьому. Існування Божого Сина не має початку, як і існування Бога. Він дав початок усьому створінню. Чи важко це зрозуміти? Чи легше зрозуміти той факт, що Бог взагалі не має початку і є вічно? Цього розум не збагне, у це віримо. Подібно і таємницю Божих Осіб треба прийняти з вірою.
Однак якщо Свідки Єгови надалі бажають вперто притримуватись лінгвістичного значення слова «початок» як певного моменту діяння, у якому через Бога Єгову постав створений Христос, то також мусіли б надати лінгвістичного значення слову «кінець», яке Христос вживає, говорячи про себе:
«От, приходить із хмарами і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи... Я - Альфа і Омега, початок і кінець...» (Од. 1, 7-8).
Отож, чи подібна думка, що Христос перестане існувати, узгоджується зі Святим Письмом, яке вчить, що Христос буде вічно жити і Його Царству не буде кінця? Такі ж самі слова говорить про себе Бог Отець: «Я - перший, я й останній: крім мене, нема Бога!» (Іс. 44, 6).
«Імени мого заради відтягав я гнів мій... Я, я перший, я й останній» (Іс. 48, 9-12).
Перш ніж прийняти як правду науку Свідків Єгови про те, що Христос є створений, треба одночасно повірити і в те, що Бог Єгова мав початок і колись матиме кінець. Принаймні так говорить Біблія, що Єгова є перший - так, як і Христос, є також останній - так, як і Христос.
Коли під час дискусії Свідкам Єгови навести аргументи Святого Письма, яких не можуть не визнати з огляду на їх очевидність, все ж таки не визнають істини (бо мусили б визнати себе фальшивими вчителями), то, щоби викрутитись, починають наївно пояснювати, що Христос як Син Божий має від Отця силу, владу і могутність, але Він не є всемогутній. Живучи на світі, Він був лише людиною - проповідують Свідки Єгови, - тому не міг бути Богом. Вони кажуть, що змінив свою небесну природу на земну. Тим часом Біблія виразно говорить, що Христос поєднав у собі дві природи: Божу і людську. Під час життя на землі Він сам себе називає Сином Божим і Сином Чоловічим. Він є Богом і водночас Людиною (див. Флп. 2, 6-11; Кол. 2, 8-9).
Ось що читаємо в Діяннях апостолів:
«Зважайте на самих себе і на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас
єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її Він придбав кров'ю власною» (Ді. 20, 28).
Не Бог Отець пролив свою кров за нас, а Христос. І цю кров, ціною якої ми відкуплені, Святе Письмо називає Божою. Отже, ціле Тіло є Божим Тілом, тобто Богочоловік є в одній Особі.
Тому не буде ідолопоклонінням визнати Бога в тій особі, про яку говорить нам Біблія. Навпаки, заперечення Його божественности є не що інше, як зневага Бога. Христос є Всемогутнім Богом, про що дізнаємося з поданих віршів Святого Письма.
Про другий прихід Христа говорить нам євангелист Лука. Ісус не каже, що прийде Його Небесний Отець, тільки - Він сам.
«Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою» (Лк. 21, 27).
«Мужі галилейські! Чого стоїте дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо» (Ді. 1, 11).
Одкровення св. Йоана Богослова так подає другий прихід Ісуса Христа:
«От, приходить із хмарами і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи... Я - Альфа і Омега, початок і кінець - говорить ГОСПОДЬ БОГ, хто єсть і хто був і хто приходить, Вседержитель» (Од. 1, 7-8).
«І двадцять чотири старші, що перед Богом сидять на престолах своїх, упали ниць лицями своїми і поклонились Богу, говорячи: "Дякуємо Тобі ГОСПОДИ, БОЖЕ ВСЕДЕРЖИТЕЛЮ, хто сущий і хто був, що Ти узяв владу свою велику і воцарився"» (Од. 11, 16-17).
Оці цитати Святого Письма Свідки Єгови відносять до Бога Єгови. Вони твердять, що Христос отримає владу від Бога Єгови і почне царювати. Але таким твердженням суперечать самі собі.
Із останніх зацитованих віршів бачимо, що вони стосуються особи Ісуса Христа. Йдеться там про Всемогутнього Бога, котрий зійде з хмар і котрого побачать усі, навіть ті, що Його вбили. До хреста був прибитий Христос (див. Йо. 19, 34), а не Ягве. Бог Єгова не брав собі тіла, тому не міг бути прибитий. А Ісуса, якого прибили, Біблія називає Всемогутнім Богом.
Якщо Святе Письмо говорить про Христа, який був, є і має прийти «Всемогутній Господь Бог», то як тоді Свідки Єгови сміють стверджувати, що Він не є Богом?
Чи тих двадцятьох чотирьох старшин, про яких йдеться у книзі Одкровення, вони також вважатимуть за богохульників та ідолопоклонників, як вважають християн, котрі віддають Божу славу Ісусові? Адже старші поклонилися Христові, називаючи Його Всемогутнім Богом.
Якщо Свідкам Єгови навести незаперечні аргументи зі Святого Письма, то, боронячись, вони кажуть, що Всемогутній Бог - це Бог Отець, а Христос також є Богом, але меншим. Отже, з цього їхнього твердження випливає, що є два Боги. Але Біблія твердить, що є один Бог у трьох Особах собі рівних, які мають ту саму природу.
Не визнають Свідки Єгови Сина Божого Богом ще тому, що Святе Письмо не називає Його ім'ям Єгова, а Ісусом Христом. Ось, що подає нам пророк Ісая:
«Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала і породить сина і дасть Йому ім'я Еммануїл» (Іс. 7, 14).
«Ось, діва матиме в утробі і породить сина, і дасть Йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт. 1, 23).
В іншому розділі пророк Ісая каже:
«Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у Нього; і дадуть Йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс. 9, 5).
Отже, якщо ім'я Бога - Ягве, а ім'я Христа - Бог, то чи не є це доказом того, що Ісус Христос є Богом, співістотним з Отцем? Коли запитати Свідків Єгови, чи Сотворителем усього є Бог, - дадуть відповідь: так. А коли запитати, чи Сотворителем всього є Христос - найчастіше скажуть: ні. Вони не хочуть визнати Христа Сотворителем, бо змушені були б
визнати, що Він - Бог.
Святе Письмо ще раз нам виразно говорить, що Христос є Сотворителем «всього видимого і невидимого».
«Було у світі, і світ Ним виник - і світ не впізнав Його» (Йо. 1, 10).
«А до Сина: "Престол Твій, Боже, віковічний, і берло правоти - берло Твого царства... тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій... Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук Твоїх"» (Євр. 1, 8-10).
Відповідаючи на таке чітке висловлювання Святого Письма про те, що Христос є Богом, Свідки Єгови вдаються до маніпуляцій і пояснюють: «Так, спочатку Бог створив Христа і скористався Його допомогою у створенні світу». Вони говорять, що Христос є Сотворителем, але не є Богом, бо Бога ніхто не бачив, а Христа бачили люди. Нехай і на цей закид дасть відповідь Святе Письмо:
«Тоді сказав Ісус на ввесь голос... хто Мене бачить, той бачить Того, хто послав Мене» (Йо. 12, 44-45).
«"Якщо б ви Мене пізнали, то й Отця Мого пізнали б. Відтепер знаєте Його і бачили". А Филип Йому: "Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас". "Скільки часу Я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти Мене не знаєш, Филипе? Хто Мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?"» (Йо. 14, 7-9).
Господь Ісус Христос особливо підкреслює свою божественність. Якщо б Він, відповідаючи Филипові, не мав на увазі своєї божественности, то цей вірш не мав би значення. Якби Христос вважав інакше, то заперечував би сам собі, коли казав: «Хто Мене бачив, той бачив Отця».
Апостоли, до яких Він промовив ці слова, знали Його як Ісуса Христа, Сина Божого.
«І зараз же спонукав учнів увійти до човна... А тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: "ТИ ІСТИННО - СИН БОЖИЙ!"» (Мт. 14, 22-33).
«Озвався Симон Петро і заявляє: "ТИ - ХРИСТОС, БОГА ЖИВОГО СИН"» (Мт. 16,
16).
Майже ніхто, крім апостолів, не визнав Його за Сина Божого. А хто й визнавав, не міг до кінця зрозуміти як, будучи людиною, Христос міг одночасно бути Богом. Тому Ісус і каже до Филипа: «Невже не віруєш, що Я в Отці, а Отець у Мені?» (Йо. 14, 10). Не будучи Богом, Ісус Христос не говорив би так. Навпаки, Він і надалі наголошує на своїй божественности: «Відтепер знаєте Його і бачили». Так і сталось, що невдовзі апостоли пізнали Його. Ось що каже Святе Письмо про день Христового воскресіння:
«І відказав Тома, мовивши до нього: "ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ!" І каже йому Ісус: "Побачив Мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!"» (Йо. 20, 28-29).
Визнання Томи «ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ» є сповненням Христової заповіді, що невдовзі пізнають Його як Бога. Христос був покірним, не вивищував себе; коли народ хотів проголосити Його царем, віддалився (див. Йо. 6, 15), але, коли Тома визнав Його Богом, не заперечував цього. Він не каже: «Як можеш і смієш називати Мене Богом, коли Я є лише Сином Божим?» Навпаки. Христос підтверджує визнання Томи: «Побачив Мене, то й віруєш» (Йо. 20, 29).
Ми, як і апостоли, мали змогу переконатися, що Ісус Христос є Всемогутнім Богом рівним з Отцем. Його сутності притаманні не лише деякі Божі елементи, а вся повнота божественности:
«Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. - У НЬОМУ БО ВРАЗ З ЛЮДСЬКОЮ ПРИРОДОЮ ЖИВЕ ВСЯ ПОВНОТА БОЖЕСТВА» (Кол. 2, 8-9).
Пам'ятаючи Христові слова «щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Йо. 20, 29), мусимо припинити подальший аналіз Його Особи, тому що подібно, як Тома дотиком, так і ми на підставі Святого Письма мали можливість пересвідчитись розумово, що Ісус Христос є правдивим Богом.
Маємо, як і ап. Тома, з покорою визнати: «Вірую, Христе, що Ти є моїм Богом!» Якщо ап. Павло твердить, що через Його спосіб життя Христа було визнано за людину, то тим більше вимагає, щоб через Божий спосіб діяння (створення, спасіння) Його визнали Богом. Отже, кожна наука, яка не визнає Христа Богом, є фальшивою.
Божественність Христа нам ще раз стверджує ап. Павло, кажучи в Посланні до римлян, що Христос є Богом, благословенним на віки:
«Їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь» (Рим. 9, 5).

Г. і А. Щепанські, Т. Кунда
Святе Письмо заперечує навчання свідків єгови