БОГ.
Переконання свідків Єгови:
Є один Бог, якого єдине ім'я звучить «Єгова» (згідно із загальною думкою, це єврейське слово, що означає Бога— Ягве, помилково відчитане).
Наука Католицької Церкви.
Існує один Бог, Творець, відомий із Святого Письма з більшої кількості, ніж з одного імені. Ось, ці імена, які знаходимо у Старому Завіті: Ягве — «той, який є», Ель — «міцний», Елогім — «могутній», Еліон — «найвищий», Адонай — Пан і провідник, Кадош — «святий». У Новому Завіті: Ісус називає Бога «Нашим Батьком» (Наприклад Мт. 6,1-18).
                                                                     
   
ПРЕСВЯТА ТРІЙЦЯ.
Переконання свідків Єгови:
Віра у Пресвяту Трійцю, тобто Бога під трьома Божими Особами: Отця, Сина і Святого Духа, свідками Єгови відкидається. Пастор Рассел зайшов так далеко, що навіть твердив,' що ця свята доктрина— це справа сатани!
Одночасно свідки Єгови під час церемонії хрещення покликаються на Пресвяту Трійцю, бо хрестять «в ім'я Отця і Сина і Святого Духа».
Наука Католицької Церкви.
Доктрину про Пресвяту Трійцю можна знайти на сторінках усього Нового Завіту.
Свідчення про Пресвяту Трійцю виступає, наприклад, при хрещенні Ісуса: «Коли увесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилося небо і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: «Ти — мій Син любий, тебе я вподобав» (Лк. З, 21-22).
У Євангелії святого Івана Ісус говорить: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, він свідчитиме про мене» (Ів. 15,26).
Інші відповідники знаходимо: Мт. 10, 20; Лк. 4,18; Ів. 14, 26.
На єдність та рівність трьох Божих Осіб ясно вказують такі слова Ісуса: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа (Мт. 28, 19).
Отець є Богом— Першою Особою Пресвятої Трійці, Творцем. Син є Богом — Другою Особою Пресвятої Трійці, Спасителем. Святий Дух є Богом — Третьою Особою Пресвятої Трійці, Освячуючим Духом.
БОЖЕСТВЕННІСТЬ ІСУСА ХРИСТА.
Переконання свідків Єгови
Свідки Єгови вірять, що Ісус Христос був сотворений Богом, але Він сам не був Богом, а лише «одуховленою особою».
Науки Католицької Церкви.
Ісус Христос — це Бог. Він завжди існував як єдиний Син Божий: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог... І Слово стало тілом і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця...» (Ів. 1,1; 1,14).
«Тепер же прослав мене, Отче, у себе — славою тією, що її я мав у тебе перед тим як постав світ!» (Ів. 17,5).
У євангелії від Матвея читаємо, що зачаття Ісуса від Діви сталося через Святого Духа: «Сталося все це, щоб здійснилося Господнє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: 3 нами Бог» (Мт. 1,22-23).
Ісус постійно говорив про свою владу — владу, яку йому дав Отець.
«Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають». (Ів. 5, 22-23).
«Все передав мені Отець мій». (Лк. 10,22).
«Дана мені всяка влада на небі й на землі». (Мт. 28, 18)
«І ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отцем, крім Сина, та кому Син схоче відкрити». (Лк. 10,22).
Також Ісус посередньо декілька разів заявляє про свою божественність, а Його противники догадуються, що він має на увазі. Наприклад, святий Іван наводить слова Ісуса: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю». (Ів. 5, 17). Отож, Іван пояснює: «За те ж юдеї дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові». (Ів. 5,18).
Слухачі Ісуса двічі хапали каміння, щоб укаменувати Його за блюзнірство — за те, що «ставить себе на рівні з Богом». І це, приміром, вчинили, коли Ісус сказав: «Істинно, істинно кажу вам: «Перше, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8,58).
При іншій нагоді Ісус сказав: «Я і Отець — одно» (Ів. 10, ЗО). Коли Його вороги взялися за каміння, Ісус запитав, за котрий із його добрих учинків він повинен бути укаменованим «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що людиною бувши, Бога з себе робиш». Ісус їм відповів: «Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отцеві». (Ів. 10,37).
Євангелії розповідають про Ісуса Христа, який у власному імені відпускає гріхи. При одній із таких обставин, Його вороги швидко дійшли висновку: тільки Бог може відпустити гріхи, а опісля Ісус заявляє, що він є Богом: «Він, бачучи їх віру, сказав: «Чоловіче, відпускаються тобі твої гріхи». На те знавці св. Письма та фарисеї почали міркувати і говорити: «Хто ж Він, що наважується говорити блюзнірства? Хто ж може відпускати гріхи, крім самого Бога?»
Ісус знав, що вони думають, і на доказ, що Він дійсно може відпускати гріхи, зразу ж оздоровив паралітика.
Одного разу, коли Ісус сидів за столом, підійшла до Нього жінка, яка проводила життя у гріхах, і обмила Його стопи сльозами. Такий вчинок викликав здивування, але Ісус сказав, що завдяки її великої любові відпущено їй численні гріхи.
Потім сказав до жінки: «Прощаються тобі гріхи». І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?» (Лк. 7, 48-49).
Ісус знову підтверджує свою божественність у наступ ній розмові з учнями: «Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили». А Филип Йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас». «Скільки часу я з вами,— каже Ісус до нього,— а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: «Покажи нам Отця!». «Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую для вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, — він творить діла. То ж вірте мені, що я в Отці, а Отець в мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте» (Ів. 14, 7-11).
Разом з Томою-Апостолом ми можемо звертатися до Ісуса з наступними словами «Господь мій і Бог мій» (Ів. 20, 28).
ВОПЛОЧЕННЯ
Переконання свідків Єгови.
Свідки вірять, що у моменті втілення Ісус перестав існувати як «духовна особа», а заіснував як чоловік. Він є першим серед свідків Єгови.
Науки Католицької Церкви.
При воплоченні відвічний Син Божий стався водночас людиною: «А Слово сталося тілом». (Ів.1, 14). В описі Благовіщення читаємо, що Марії сповіщено, що почне Сина, який буде називатися Сином Найвищого». Пречиста Діва Марія тоді запитала: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» Ангел відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий війне на тебе й сила Всевишнього тебе отінить: тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк. 1, 32-36).
Святий Павло говорить: «Як же сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки» (Га. 2,4).
ВОСКРЕСІННЯ
Переконання свідків Єгови.
У момент смерті, навчають свідки, Христос-чоловік перестав існувати, а під час воскресіння заіснував могутній Христос— «Одуховлений Син», невидима істота.
Науки Христової Церкви.
Ісус Христос помер на Христі, а третього дня той же сам Христос завдяки власній могутності воскрес із мертвих. Син Божий декілька разів з'являвся Апостолам у своїй воскреслій людській подобі. Ісус тоді сказав: «Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла і костей не має, як бачите, що я їх маю» (Лк. 24, 39). Ісус сказав: «Чи маєте ви тут що їсти?» Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його і спожив перед ними» (Лк. 24, 41-43).
Воскреслий Ісус їв також разом зі своїми учнями на березі Генезаретського моря (дивись Ів. 21,1- 14). Святий Лука нам розповідає: «Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок днів їм і розповідаючи про Боже Царство» (Д 1, 3). (Слід також звернути увагу на зворушливий перелік об'явлень Ісуса Христа, який подає святий Павло у Кор. 15, 3-8).
ЦІЛЬ (МЕТА) ЖИТТЯ ХРИСТА
Переконання свідків Єгови.
Свідки Єгови твердять, що головною метою приходу Христа на землю не було спасіння людей, але оборона Божого імені.
Науки Католицької Церкви.
Ісус прийшов, щоб нас спасти. У Євангеліях знаходимо свідчення, яке Він сам надав: «Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе» (Ів. 10,11). «Бо я ж прийшов не судити світ, а спасти світ». (Ів. 12, 47): «Я— путь, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене». «Бо й син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити і віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мар. 10,45).
Серед багатьох інших підтверджень цього факту у Новому Завіті знаходимо також наступне: «У ньому маємо відкуплення його кров'ю, відпущення гріхів» (€ф.1,7). «Вірне це слово й повного довір'я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних...» (Тм. 1,15). «Бо ж призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, який умер нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили». (1 Сол. 5, 9-10). (Дивись також Д 4,11-12; Рим. З, 24- 25; Ів. 2,1-2).
СВЯТИЙ ДУХ
Переконання свідків Єгови.
Свідки не вірять, що Святий Дух є Богом, ані навіть, що є особою. Для них Він є тільки «силою», Божою «могутністю».
Науки Католицької Церкви.
Святий Дух є Богом, рівний Отцю і Синові. Це, між іншим, впливає з наступних уривків: «Ідіть, отже, і зробіть учням всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28,19).
«...Чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа...? Ти обманув не людей, а Бога». (Д 5,3-4).
«Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога, і причастя Святого Духа з усіма вами!» (2 Кор. 13,13).
«Різниця є між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить. Кожному дається виявлення духа на спільну користь» (1 Кор. 12, 6). (дивись також Ів. 20, 22; Д 2, 2-4; Гал. 4,6; 1 Кор 3,16).
Дух Святий є Особою. На це вказують слова Ісуса: «І проситиму я Отця і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте, бо перебуває з вами, і буде в вас» (Ів. 14,15-17).
«А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам». (Ів. 14,26). (Дивись також Ів. 15,16; 16,7-14; Д. 20, 28; 21,11; 1 Кор. 2,10).
ПРЕЧИСТА ДІВА.
Переконання свідків Єгови.
Свідки навчають, що Марія була дівою і Матір'ю Ісуса Христа. Проте, не визнаючи Ісуса Богом, вони, тим самим, не вважають Марію Матір'ю Бога (Богоматір'ю). Тому не віддають їй шани і почестей, які виникають з цього факту.
Науки Католицької Церкви.
Марія є Богоматір'ю, тому що Вона є Матір'ю Ісуса, який водночас є (справжнім) правдивим чоловіком. «Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки...» (Га 4, 4). Тому-то Бог наповнив її більшою ласкою, ніж інші єства. На Землі Бог довірив їй народження і фізичний розвиток тіла Ісуса. У небі Бог довірив їй народження і розвиток життя у ласці у таємному тілі Ісуса — Церкві.
ДУША
Переконання свідків Єгови.
Свідки Єгови вважають, що немає наукових доказів на безсмертність душі. Коли людина помирає, то вона зовсім перестає існувати. Вона є «найбільш неживою серед неживих».
Науки Католицької Церкви.
Людина — це єство, яке складається з тіла і безсмертної душі. Душа є духовною сутністю, яка не підлягає компетенції фізичної науки. У Книзі «Буття» читаємо: «Тож сказав Бог: «сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бут. т. 1,26-27).
Позаяк Бог є найчистішим духом, без тіла, то людина — створена «на Його образ» — рівно ж повинна мати духовний первень. А це, власне, душа, обдарована двома духовними властивостями — розумом і свобідною волею.
Ісус вказав, що життя душі— відмінне від життя тіла, а також, що душа є безсмертною, кажучи: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі же убити не можуть; а бійтеся того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт. 1 с, 28).
Ісус обіцяв розбійникові щастя після смерті, а це піддає нам думку, що частина людини (його душа) житиме після смерті: «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі мною в раю» (Мт. 10,28).
Про патріархів говорив, як таких, що дальше живуть «... хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я — Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова!» Бог — не мертвих, але живих!». (Мт. 22, 31-32).
Стосовно Остаточного Суду Христос говорив: «Син Чоловічий має прийти у славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами» (Мт. 16, 27).
Це значить, що смерть не є кінцем людського існування.
Ісус розповів також наступну притчу, у якій підкреслював, що після смерті надалі існує життя: «Був один чоловік багатий, що одягався у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішно. Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий, він бажав насититися тим, що падало з багатого столу; бо навіть пси приходили і лизали рани його. Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий і його поховали. В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні». (Лк. 16,19-23).
СВЯТІ ТАЙНИ.
Переконання свідків Єгови.
Із семи Святих Тайн, установлених Ісусом Христом, свідки визнають тільки одну — Хрещення.
Науки Католицької Церкви.
Господь наш Ісус Христос відкупив гріхи людства через жертву Хреста. Відкуплення на хресті, що здійснилося за кожного з нас, ми здобуваємо за допомогою семи Святих Тайн, установлених самим Ісусом Христом. У Новому Завіті знаходимо декілька відповідних уривків, які торкаються Святих Тайн.
ХРЕЩЕННЯ.
«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19). (Дивись також Ів. 3,3; Д .2, 38-41); 8, 38; Рим 6, 3; Тит. З, 5-7).
МИРОПОМАЗАННЯ.
«Довідавшись, що Самарія прийняла Слово Боже, апостоли, які були у Єрусалимі, послали до них Петра й Івана. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса. Тоді (Апостоли) поклали на них руки і вони прийняли Святого Духа» (Д 8,14-17).
«Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати» (Д 19, 6; дивись теж Д 2,38).
НАЙСВЯТІІПА ЄВХАРИСТІЯ.
Дивись розділ, посвячений Євхаристії, ст. 77.
ПОКУТА.
Дивись розділ, посвячений відпущенню гріхів, ст.
ЄЛЕОПОМАЗАННЯ.
«Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім'я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив — вони йому простяться». (Як 5,14; дивись також Мк. 6,13,16,18).
СВЯЩЕНСТВО.
«Бо ж я одержав від Господа те, що вам переказав, що Господь Ісус тієї ночі, у якій був виданий, взяв хліб, подякувавши, переламав і мовив: «Це є Тіло моє за вас (видане). Чиніть це на мій спомин». Подібно, закінчивши вечерю, взяв чашу, кажучи: «Ця чаша є Новим Завітом у моїй Крові. Чиніть це, скільки разів будете пити, на мою згадку». (1 Кор. 11, 23-25; дивись також Лк. 22,19-20; 14, 23; 1 Тм. 5, 22; 2 Тм. 1,6; Тит. 1,5).
ПОДРУЖЖЯ.
«А на початку сотворения Бог сотворив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька-матір і пристане до жінки своєї й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лшпе одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає» (Мр. 10, 6-9).
«Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву». (Єф. 5,32; дивись також Бт. 1, 27-28; 2,22-24; Мт. 19, 3-8; 1 Кор. 7,6-1; Єф. 5,22-6,4).
ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ.
Коли свідок Єгови, помимо хрещення, допуститься гріха, то він може цей гріх публічно визнати перед іншими членами товариства, а також виконати задану покуту. Він може також бути виключеним із секти на період від одного місяця до одного року,.
Науки Католицької Церкви.
Ісус коли був на землі, прощав гріхи: «Відпускаються твої гріхи» (Мт. 9,5).
Поки повернувся до неба, передав цю владу Апостолам і їх наслідникам. «Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримуються» (Ів. 20,23).
Ще раніше Ісус сказав Апостолам: «Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі» (Мт. 18,18).
Коли грішник висповідається перед священиком, він одержує відпущення гіхів. А це значить, що священик виступає від імені Христа, повідомляє, що гріхи того, хто висповідався, відпущенні в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Після цього призначається покута або якась добродійна праця.
ЦЕРКВА.
Переконання, свідків Єгови.
Свідки не визнають жодної Церкви, а передусім — Католицької Церкви. Твердять, що вони не є Церквою, але організацією. Більше того, відверто визнають, що їх автори не є непомильними, а їх вчення можуть бути помилкові.
Науки Католицької Церкви.
Ісус виразно підкреслював, що засновує Церкву на «скелі» — Петрі, кажучи: «Ти — Петре (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву» (Мт. 16, 18). Христос також обіцяв, що сили диявола не здолають Церкви.
Чим є сила сатани? Ісус мовить, що це є смерть і брехня (дивись Ів. 8,44). Помимо того, що Петро помер, смерть не перемогла, бо ж безперервна лінія папів надалі залишилась скелею, яка навчала того, чого навчав Ісус. Не перемогла також неправда, бо ж Церква навчає усіх доктрин, зачерпнутих як з Біблії, так із Святої Традиції— без помилок, згідно з обітницею Ісуса. «І проситиму Отця і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повік, Духа істини... Дух Святий... той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів. 11,16,26).
Отже, я з вами по всі дні аж до кінця віку (Мт. 28,20).
Папа, наступник Петра, є головним пастирем Церкви. Але водночас довірено іншим опіку над стадом. Ісус сказав до Апостолів: «Хто вас слухає,— мене слухає» (Лк. 10, 16). Святий Петро, у свою чергу, писав: «І Він зробив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших — пастирями і учителями для приспосіблення святих до виконання служби».
БІБЛІЯ.
Переконання свідків Єгови.
Свідки важають, що тільки вони розуміють правдиве значення Святого Письма. Корпорація свідків Єгови у Брукліні, визначаючи, що існує можливість помилки або ж введення у майбутньому певних змін, передає інтерпретації Біблії, у які окремі визнавці мають вірити і їх повинні проповідувати. Свідки засуджують усяку традицію, визнаючи Біблію Єдиним джерелом істини. Їх Біблія визначається як нове світове тлумачення Святого Письма. Це не є переклад з оригінальних мов, але цей приклад спирається на англійській версії. У цій адаптації вказано певні зміни (дивись розділ,: присвячений Євхаристії, ст...), а також пропущені деякі книги Старого Завіту: Книгу Мудрості, Мудрість Сираха, Книгу Товії, 1 і 2 книги Мекавеїв, а також книгу Варуха.
Науки Католицької Церкви.
Католицька Церква, за дорученням Ісуса, поширює і пояснює Слово Боже, водночас як писане, тобто Біблію, так і усне передання — Святу Традицію. Святе Письмо писали люди, безпосередньо надхненні Господом Богом так, що вони усе писали згідно з Його і тільки Його волею (дивись 1 Пт. 1, 21). Проте, навіть надхнені письма вимагають інтерпретації (дивись 2 Пт. 3,16) і це завдання дається непомильному авторитетові — Церкві, якою керує Святий Дух (перший Автор Письма). Свята Традиція містить ці Христові науки, які не були списані у Святому Письмі, але передані усно: «Ще й інші численні чудеса вчинив Ісус перед своїми учнями» (Ів, 20, ЗО). «Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не умістив би написаних книг» (Ів. 21, 25).
Саме слово «традиція» походить від латинського traditio, що значить (передання): «А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здатні інших теж навчати» (2 тм. 2,2).
«То є сійте, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчились чи то усно, а чи листовно» (2 Сл. 2,15).
ЄВХАРИСТІЯ.
Переконання свідків Єгови.
Свідки Єгови намагаються кинути тінь на присутність Ісуса в Гостії (Хлібі) через переміну за допомогою слів Ісуса. Вони вважають, що Ісус не сказав: «Це моє тіло», але «Це означає моє тіло». Проте, ані Ісус не висловив цього по-арамейсьськи, ані Євангелісти не відмінили цього по-грецьки. Христос сказав: «Це є моє тіло» (Мт. 26, 26; дивись також Мк. 14,22; Лк. 22,19; 1 Кр. 11,24).
Науки Католицької Церкви.
Свята Служба Божа (Літургія) — це жертва Господнього терпіння, перенесення під видом Тайни на наші вівтарі. У момент посвячення хліб і вино перестають існувати. Залишаються лишень їхні зовнішні видимості. Вони цілком пересубстанціюються, «пересутнюються» у справжнє Тіло і Кров Ісуса Христа. Ми повинні розуміти Христа згідно з Його словами: «...Це є Тіло моє... Це моя Кров Завіту... (Мк. 14, 22, 24). Ісус наново стверджує у шостій главі Євангелія святого Івана, що бажає, щоб ми живилися Його Тілом і Кров'ю. «Я— хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я даю, це — тіло моє за життя світу... Якщо не споживатиме тіло Чоловічого Сина і не питиме його кров, не матимете життя в собі». (Ів. 6, 51, 53; дивись також 6, 54, 56, 57,58).
Ісус дав їм зрозуміти так ясно і дослівно, що «Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили» (Ів. 6, 66). Але чи Ісус змінив тоді свої слова, хоч на крихітку, чи подав їм «легші» науки? Ні. Навпаки, він звернувся безпосередньо до своїх 12-ти Апостолів ось такими словами: «Чи і ви бажаєте відійти?» (Ів. 6, 67). Він волів втримати найближчих своїх приятелів, ніж перемінити вчення про свою присутність в Євхаристії. Святий Павло дає зрозуміти, що перші християни дослівно розуміли слова Ісуса Христа, які стосувались Євхаристії: «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Голсподню» (1 Кр. 11,27).
ШАНА БОГОВІ.
Практики свідків Єгови.
Свідки Єгови не віддають справжньої шани Богові. Місця своїх зустрічей обережно визначають як «зали зборів», «інформаційні центри», які зі смаком збудовані, щоб робити враження, що це велика кімната. Вони особливо підкреслюють, що це не храми. І дійсно, згідно з правдою, це не є храми. І дійсно, згідно з правдою, це будівлі, спроруджені не для того, щоб бути місцем культу, але для перевишколу команд, щоб успішніше продавати видання «Watchtower Bible and Tract Society». Зібрання свідків не називаються «службами». Коли їх запитаємо, чи віддають Богу справжню шану, то їм важко відповісти. Визначають «шану» як «слухання». Коли просимо, щоб підтвердили своє твердження цитатою Біблії, вони, звичайно, відповідають: «Бог Єгова часто говорив до своїх людей: «Слухай, Ізраїле...».
Науки Католицької Церкви.
У Біблії слово «поклін» («хвала») припадає 171 раз і в численних місцях йде мова про наш обов'язок віддавати честь Богові (Дивись, наприклад, Пс. 95; 1 Хрк. 16, 29).
«...Справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець» (Ів. 4, 23).
Кожна релігія, починаючи від найпримітивніших індіанських цивілізацій, кінчаючи найновішими досягненнями людства аж до сьогодні — вважає, що віддавання шани Богові — перша необхідність. Бо ж, правду кажучи, чим же є релігія, як не звеличуванням Бога?
Церква просить католиків, або молитися так часто, як до цього закликав сам Ісус (дивись, наприклад, Лк. 11, 5-13; 18,1-8), а потім схиляв своїх наступників (дивись Еф. 6,18; Флп. 4,6; Кол. 4,2).
Бог просить про спільне, колективне віддавання шани, а також про особисті молитви. Ми це бачимо на прикладі поведінки самого Ісуса, а також Апостолів: «...Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, хто продававали голубів... Навчав він їх і казав їм: «Хіба не написано: дім мій домом молитви назоветься для усіх народів. А ви з нього зробили печеру розбійників!» (Лк. 11,15-17)... «І перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога» (Лк. 24,53).
«Петро і Іван ішли у храм на молитву о дева'ятій годині...».
Під час Тайної Вечері Ісус установив Євхаристійну Переміну або також Службу Божу. Його слова доводять, що Він бажав собі, аби Його учні повторювали ось ці слова: «Це -.— моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин». (Лк. 22,19).
Його послідовники залишились вірними цьому наказові: «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба і молитвах» (Ді 2, 42).
«А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати...» (Ді 20, 7).
«Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової Крові? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового Тіла? Тому, що один хліб,— нас багато становить одне, бо всі ми беремо участь в одному хлібі». (1 Кр. 10,16-17).
Церква просить католиків, щоб хвалити Бога «ламаючи хліб» — беручи участь у Святій Літургії — кожної неділі і під час інших церковних свят.
АКТИ МИЛОСЕРДЯ.
Хоч секта безупинно розростається, проте не має жодної лікарні, дитячого будинку, ані іншої установи, що займається громадською роботою. Не бере участі також у харитативних (добродійних) акціях.
Науки Католицької Церкви.
Від перших днів християни наслідують милосердні акти Учителя Ісуса, який лікував хворих, годував голодних і всяким способом помагав убогим. У листі до Якова читаємо: «Як тіло без душі мертве, так само віра без діл мертва» (Як. 2, 26). Павло в особливих інструкціях, які торкаються вдів (дивись 1 Тм. 5, 3-16), дає незаперечний доказ піклування перших християн про людей, позбавлених засобів до життя: «Шануй удовиць, тих, хто справді вдови» (1 Тм. 5,1).
Зображення Ісусом Христом кінцевого Страшного Суду вказує нам, що ми не повинні забувати про милосердні вчинки: «Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготовлене вам від сотворения світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти, мав спрагу і ви мене напоїли, чужинцем був і ви мене прийняли, нагий і ви мене одягли, хворий і ви навідалися до мене, у тюрмі був і ви прийшли до мене... істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному із моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт. 25, 34-37, 40).
СУСПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Свідки твердять, що цілковита лояльність стосовно Єгови звільняє їх від будь-якої відповідальності щодо влад та суспільства.
Вони відмовляються служити державі під будь-якою формою: не віддають честі національному прапорові, не служать в армії, не є членами присяжних на суді, ані беруть участі в інших громадських заходах.
Науки Католицької Церкви.
Усі люди, неначе подорожні на землі, повинні вносити свій вклад у суспільний добробут. Святий Павло говорить, щоб ми жертвували молитви за «царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо і спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю» (1 Тм. 2, 2). А Ісус закликає: «Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові — що Богове» (Мк. 12,17).
Ісус також говорив, що людина не матиме жодної влади, якщо ця влада не буде дана згори, а його учні закликали людей до послуху: «Коріться ради Господа кожній людській установі». (1 Пт. 2,13).
«Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема бо влади, що не була б від Бога: і ті, існуючі влади, установлені Богом». (Рм. 13,1).
ПЕКЛО.
Переконання свідків Єгови.
Свідки заперечують існування пекла, мотивуючи тим, що люблячий Бог не міг би віддавати на муки (тортури) своїх підданих. Вони вірять, що злі люди в час смерті цілком знищуються (перетворяться у ніщо).
Науки Католицької Церкви.
Пекло — це дійсність; пекло є вічним покаранням тих, які за життя зігршили і померли без покаяння: «Тоді скаже тим, хто ліворуч: «Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його». (Мт. 25, 41). «Лопата вже в руці його, і він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасимим». (Мт. 3,12). Краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк. 9,47-48).
Бог є безконечною любов'ю, але, водночас, нескінченною справедливістю. Він шанує свобідну волю кожної людини, яка своїм власним життям на землі вибирирає життя або смерть, небо чи пекло. Святий Павло нас заспокоює: «Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність...» (1 Кр. 10,13).
144 ТИСЯЧІ.
Переконання свідків Єгови.
Свідки Єгови вірять у два види раю: один з них — земний, а другий — небесний. Тільки 144 тисячі вірних учнів стане переможно у раю з Ісусом у небі, вони будуть тільки духами без тіл. Інша частина людства, яка спасеться через жертву Ісуса, залишиться на землі...»
Науки Католицької Церкви.
Те, що сказано в Апокаліпсі стосовно 144 тисяч (дивись Ап. 7, 4; 14, 1) походить з піднесеного до квадрату числа 12, помноженого через 1000. Це число має глибоке символічне значення (12 вважали як святе число).
Визначивши склад тих 144 тисяч (12 тисяч з кожного племені Ізраїля), автор Апокаліпси продовжує: «Після цього глянув я, і от— натовп численний, перелічити який ніхто не зміг, від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і Агнцем... і викликували гучним голосом: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!» (Ап. 7, 9-10).
У Новому Завіті читаємо, що усі праведники будуть разом з Богом. Нема мови про жодну якусь обмежену кількість тих осіб: «...ще не виявилося чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо Його, як Є». (1 Ів. 3,2). «Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, то ж так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з Ним... і так будемо з Господом завжди» (1 Сл. 4, 14, 17). «Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: «Прийдіть благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царствро, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий був, і ви мене одягли, хворий і ви навідалися до мене; у лікарні був і ви прийшли до мене... «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили». (Мт. 25, 34-36, 40).

Книга Роберта Рейнольда "Свідки Єгови. Хто вони?"
переклад - о. Іван Козовик
Івано-Франківськ, 1996 р.)