Образок. У складені навхрест руки усопшого вкладаємо образочок або хрестик. Це є свідченням того, що покійний вірував в Ісуса Христа і в Його Руки віддав свою душу. Образочок Пречистої Діви Марії чи Святих Божих угодників є знаком нашої віри, що усопший переходить у країну вічного життя, де перебувають душі праведних, які на землі всім своїм серцем і душею вірно служили Господу Богу.

Вервиця. Усопшим, які за свого життя мали особливу набожність до Пресвятої Богородиці і молилися на Святій Вервиці, вкладаємо також у руки вервицю і поручаємо їх в опіку Матері Божій, щоб на «порозі неба» Богородиця зустріла їх, привела до Свого Сина і заступилася за ними.

Саван. Усопшого поверх одягу покривають саваном, тобто білим полотном або тюллю – як пригадування, що вірний був охрещений в Ім’я Пресвятої Тройці і його облекали в крижму, знак невинності і чистоти. Біле полотно, яким покривають покійника, є знаком, що він до кінця свого життя зберіг вірність обітам, складеним при Тайні Святого Хрещення.

Дзвін. Голос дзвону сповіщає вірним сумну новину, що з їхньої спільноти Господь Бог покликав до себе ще одного брата чи сестру. Прощальний дзвін є також праобразом Архангельської сурми: "Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. Він пішле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних Його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба” (Мт. 24, 30-31). Святий Апостол Павло говорить про останню сурму: "…раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося” ( 1Кор. 15, 52). Господь зійде на Страшний Суд Божий у супроводі сурми: "Бо сам Господь на даний знак, на голос Архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі” (1Сол. 4, 16).

Свячена вода. Свяченою водою окроплюється тіло усопшого, хрест, який має стояти на гробі, і сама могила, в яку опустять тіло. Покроплення труни і могили знаменує те, що вони є вмістилищем, в якому буде спочивати тіло усопшого до другого Христового приходу. Тіло, яке за життя вірно служило Христу-Спасителю. Багато теологів дотримується думки, що свячена вода разом з вірою і молитвою покаяння приносить полегшу душам, терплячим у чистилищі. Святий Деодат у своєму Житії патріархів каже: "Як легкий дощ відсвіжує прив’ялі на сонячній спеці квіти, так і свячена вода приносить свіжість небесним квітам бідних душ, які палають у чистилищі”.

Світло. Запалене світло біля усопшого є символом того, що усопший, закінчив земну мандрівку на цій долині сліз і перейшов у країну вічного світла.

Свічки. Запалена свічка є символом визнання нашої святої віри, жертвенної і гарячої молитви до Господа нашого Ісуса Христа за душу усопшого, благання до Всемогутнього і Вічного Бога, щоб сподобив душу померлого оглядання ясності Божого обличчя і прийняв її у небесні оселі. Також усопшому дають свічку-громницю, посвячену на Стрітення Господнє, щоб світло цієї свічки супроводжувало його душу до Небесної Батьківщини. Святий Атанасій, який жив у ІV столітті, так пише про запалювання свічок чи лампадок: "Навіть якщо побожний померлий доступив неба, ти все одно маєш, звертаючись до Христа, Сина Божого, запалити на могилі оливну лампаду чи воскову свічку, бо це угодно Богові і будеш мати від Нього заплату. Бо єлей і віск – це пожертви, приношення ж дарів безкровної жертви – це примирення, а милостиня, яку роздається бідним, – це побільшення кожної доброї заплати”.

Кадило, ладан. Кадіння тіла усопшого символізує намащення Тіла Ісуса Христа перед похороном пахучими олійками. Як кадильний дим підноситься вгору до неба, так ми прагнемо, щоб Господь Бог вислухав наші молитви за душу усопшого і прийняв її до Царства Небесного.

За матеріалами видання:
Со святими упокой. Похоронний молитовник / Уклав о. Василь Ковпак. – Львів: ВАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас», 2009. - 590 с.

www.saintjosaphat.org