Що ти можеш сказати про свою матір? Як ти можеш пов’язати життя Марії зі своїм? Чи маєте щось спільне? І чому жінки здебільшого так люблять Святий Розарій, такий «примітивний» і «обмежений» для інтелектуалів? Чому ця молитва така незрозуміла для багатьох вірних? Тому що для того, аби її зрозуміти і прийняти, треба пройти у власному житті усі дороги, які пройшов Ісус зі своєю Матір’ю; більш того – потрібно увійти у близький контакт із Ними.

Це неважко зрозуміти, якщо жити у Світлі. Наприклад, твоя мама може пережити Розарій так:

«Радуйся Маріє благодатна…» Так. Коли читаєш першу Радісну, де Ти зачала від Духа Святого, потім побігла розділити свою радість із родичкою, народила, пожертвувала Богу Дитятко – можна радіти. І я теж, як Ти, пережила народження своєї дитини, навіть було, що й загубила свого маленького, бо занадто зайнялася собою. Але скажи, Маріє: які це були щасливі літа! – Ти ж мене розумієш. Ми цілком розуміємо одна одну, бо ми жінки, ми матері… а наші маленькі діти були завжди поряд з нами.

Друга частина: Світла. Наші сини підросли, самі почали ходити іншими шляхами. Ще трішки змогли увірвати – разом на весіллі у Кані Галилейській. Ще трішки могли підказати нашим синам, попросити, навчити… Але чи ми усвідомлювали, що втрачаємо їх? Що вони більше нам не належать? «Радуйся, Маріє, благодатна. Господь з Тобою». Так, Господь залишається сам-один. Діти йдуть собі, а тоді залишається тільки Господь і Ти, Яка мене розумієш. Я теж, як і Ти, пережила втіху та гордість за своє дитя. І пишалася ним, хоча й не ходила разом його життям. Ти мене стримувала, бо казала мені: «Матір дорослої дитини є для того, щоби бути серцем поруч, тобто через молитву зі Мною»…

А та, вже доросла, дитина переживає цю частину інакше:

Перша Радісна тайна розповідає нам про початок Божої дії в Непорочній. Людина, яка шукає Бога, може пережити своє благовіщення. Наприклад, під час адорації ви віддаєте Господу свої тяжкі питання, не знаходячи відповіді, молите його через Пресвяту Богородицю про вирішення і певної миті отримуєте Слово, як Марія: «Радуйся, благодатна душе, Господь з тобою!» І якщо у вас є близькі приятелі, які поєднані з вами спільними цінностями, то ви, отримавши це Слово, як Марія, – біжите розділити свою радість зустрічі з Христом. І це вже буде друга тайна Радісної частини: «Величає душа моя Господа!» Потім приходить третій етап – народження Слова Божого, у цьому світі, яке ви отримали. Це насправді важко: виносити протягом тривалого часу це Слово, сформувати й народити його через своє життя. Люди, які намагаються зрозуміти Слово, – розуміють, про що йдеться. Але й на цьому не кінець: надходить четверта тайна – пожертвувати Слово Життя разом із Марією Богу, тобто визнати, що це не твоя геніальність і не твоя власність, бо воно від Нього прийшло. П’ята ж таємниця може стати унікальною для людини. Ми можемо вже й бути активними членами у релігійному житті, переповнені радістю, впевненістю щодо своєї винятковості, – забути про джерело нашої благодаті і загубити Христа. І тоді попитаємо Марію: «Де Він? Він зник!» А Марія вкаже вам на Церкву – бо Христос перебуває там. «Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця мого?»

І навіть містична Церква переживає ці Святі Таємниці:

Першу: Зачаття, коли з боку розіп’ятого Господа пролилася Кров і Вода. Другу, коли апостоли після воскресіння народилися з висоти від Духа Святого і йдуть проголошувати Добру Новину своїм братам-євреям. Третю, коли Церква за посередництвом перших апостолів народжується в поганських країнах, як і Ісус народився в тому місці, про яке вважалося, що нічого доброго з нього бути не може. Четверта: пожертвування Христа Богу, коли Церква була переслідувана, а вірні віддавали своє життя за Господа. П’ята – визнання земною владою християнської Церкви та побудова першого матеріального храму, в який міг увійти Син Божий. І так, відмовляючи тайни Розарію разом із Марією, ми можемо переживати в Правді усе наше життя, будь воно земне чи небесне.

КРЕДО