Самарянська невістка просила Ісуса, щоб дав їй живу воду, аби не відчувала спраги і не потребувала щоденно ходити до далекої криниці по воду. Ісус не виконав її прохання, і вона до кінця життя мусіла черпати відром звичайну криничну воду, але замість цього дав їй правдиво живу воду освячуючої ласки для її душі. Ця невістка навернулась з дотеперішнього грішного життя, стала покутницею і свято померла. Тож все молімося з довір’ям, з надією, що Бог вислухає нас, але залишімо Богові і Його святій волі, що Він захоче дати для нашого добра тілесного і душевного. Молімося з таким довір’ям не тільки про дрібні наші потреби, але й про найбільші справи та власні потреби, чужі і цілого світу.
Христос молився також витривало, повних три години. Був би молився й довше, але прийшли вже вороги, щоб зловити Його, тому закінчив свою молитву. Не мали тої витривалості в молитві апостоли, бо скоро заснули, і хоч Ісус будив їх два рази, знову засинали. Не витривали з Ісусом у молитві, не витривали при Ісусі при Його зловленню в Оливному городі, але всі розбіглися і залишили Ісуса самого в руках ворогів. Зате Ісус завдяки цій витривалій молитві дістав таку мужність і відвагу від Небесного Отця, що не утік, коли побачив озброєних жовнірів, але залишився на місці і прийняв на Себе всі терпіння задля спасіння людей.
Будьмо і ми витривалими на молитві. Йдеться не про те, щоб цілими годинами безперестанку молитися, але щоб не залишати молитви, коли Бог не вислухає скоро нашої просьби. Часом треба молитися тижнями, місяцями і роками про якусь ласку, поміч, рятунок, — ото означає витривала молитва.
Христос у Євангелії оповідає, що один чоловік прийшов вночі до сусіда і просив позичити йому буханець хліба, бо несподівано прийшов гість, а він не має чим його прийняти. А той уже спав і не захотів вставати з постелі. Одначе цей під вікном не відходив, а раз у раз стукав і просив свого. Вкінці той у хаті таки мусив встати і дав йому хліб. Ото є приклад витривалої просьби, витривалої молитви.
Тож не знеохочуймося, якщо Бог не вислухає нас скоро, але будьмо такими витривалими в молитві, як на базарі або на відпусті каліки витривало просять милостині, і допрошуються. Без тої витривалості мало що дістали би. Чим важливіша справа, тим витриваліше треба Бога просити. Витривалість у молитві нераз робить чуда.
Вкінці Христос молився з повним підкоренням себе волі Небесного Отця, бо все додавав: “Не моя воля, а Твоя нехай буде. Не як я хочу, але як Ти“. Так і ми погоджуймося з Божою волею. Чого Бог для нас хоче і нам дає, все з тим годімся, а тоді разом з Божою волею сповниться й наша воля, і наша молитва буде все успішною.
Якщо просимо Бога про викорінення з душі якоїсь злої схильності або про відвернення спокус до злого, то будьмо при тім чуйними, обережно підбираючи слова при бесіді, при вислуханні чужих розмов, в погляді очима, в приставанню з другими, щоб ми самі не наражалися на нові упадки в гріх або на небезпеку гріха. Обережність і добра молитва — це неначе два крила, якими душа підноситься вгору, до Бога. Молімося з увагою, з покорою, з довір’ям, витривало і згідливо з Божою волею, і випросимо собі у Бога ту найбільшу ласку, що за прикладом Христа терпеливо відбудемо хресну дорогу нашого земного життя, а в нагороду за той подвиг доступимо з Христом прославлення у Його небесному царстві. Амінь.
Блаженний священномученик Симеон ЛУКАЧ
СИЛЬНІШОЮ ЗА ЗБРОЮ Є ПОВНА ДОВІРИ МОЛИТВА
У зв’язку із реальною загрозою знищення Української Держави хижим і безжальним північно-східним агресором закликаємо всю християнську спільноту, увесь український віруючий світ продовжити і посилити нашу внутрішню і соборну молитву святої вервиці. Є сотні, тисячі, мільйони прикладів, як через цю спасенну молитву до Богородиці можна випросити будь-яку Божу благодать. Тому вважаємо за необхідне навести всього два приклади, які безпосередньо стосуються теперішньої загрозливої ситуації в нашій державі.
В Австрії досі пам’ятають, особливо старші люди, про те, що після ІІ світової війни, коли Австрія була поділена на чотири зони – американську, британську, французьку, і найбільшу радянську – ніхто не вірив, що може щось змінитися. Держава була розшматована чотирма кордонами. Священики організували загальнонаціональну молитву до Матері Божої Фатімської, вервицю молилися у всіх сім’ях, католицьких храмах, носили фігуру від дому до дому, від парафії до парафії… Вони молилися десять років – від 1945 до 1955 року. Молилися з такою вірою і постановою, що вони все одно випросять… І у 1955 році стається диво. Керівник СССР М. Хрущов відвідує Австрію. Після чергових переговорів, після хорошої австрійської гостинності, вранці Хрущов заявив, що забирає свої війська. І, як не дивно, але виконав цю обітницю. Це, мабуть, була єдина обітниця Радянського Союзу, тобто Росії, яка була дотримана. Ніколи не виконували обіцянок, а цю виконали. Чому? Ніхто не знає. Віруючі люди випросили цю благодать. І коли Хрущов забрав війська, Австрія стала цілісною, незалежною державою.
Інший приклад стосується Філіппін. Там владу захопив диктатор Фердинанд Маркос. У 1986 році він сфальшував вибори і таким несправедливим чином став знову президентом. Люди жили у злиднях, а він і його рідня збагачувалися. Весь світ чекав, що опозиція повстане… Люди не мали доступу ані до радіо, ані до телебачення. І ось несподівано під час молитви один з батальйонів Маркоса перейшов на бік народу. Мав розпочатися великий нерівний бій, який, — усі розуміли, — буде програний. І у цей час кардинал Зін, архієпископ Маніли, закликав віруючих до мирного протесту проти корумпованого режиму. Він попросив філіппінців віддатися заступництву Пресвятої Діви Марії і молитися святу вервицю. Протягом кількох годин після того, як кардинал розповсюдив свій заклик, на вулиці столиці вийшло більше 3 млн. філіппінців і всі разом молилися на вервиці. Вдень і вночі священики на площах відправляли Богослужіння. Вимога мас була зрозумілою – відставка диктатора Маркоса і вільні й справедливі вибори. Але Маркос і його оточення опиралися, не хотіли віддати владу. Увесь світ завдяки телебаченню став свідком цих подій: з одного боку мільйони людей – чоловіків, жінок, – які моляться на вулицях Маніли; з іншого боку – танки, що виїжджають із військових частин. Жінки, монахині та діти вийшли проти танків з вервицями у руках. Генерал головнокомандувач зупинив колону танків і почав говорити до жінок. Не пролунав жоден постріл. Солдати вийшли з танків і, приєднавшись до жінок, почали разом молитися. Пізніше кардинал Зін писав: «Сильнішою за зброю є повна довіри молитва. Ефективнішим, ніж стратегічне планування, є піст і жертва. Сильнішою за військову силу є смиренна сила народу, який неустанно молиться». Це сталося не так давно, у 1986 році, на Філіппінах.
Вервиця – це молитва з Пречистою Дівою Марією і за Її заступництвом. Нема такого прохання, якого Бог би не вислухав, якщо ми дружно і одночасно молимося святу вервицю.
Пресвята Богородице, – царице Вервиці – спаси нас і даруй Україні мир!
о. Ігор Пелехатий
http://www.novazorya.if.ua
