Молитва – для нас віруючих, це слово дуже близького значення, і під ним ми не раз просто розуміємо розмову з Небесним Отцем, з Ісусом Христом та взиваючи посередництво Святих Божих, ми пов’язуємо її зі своїм щоденним життям. Власне як людина живе так вона і молиться, а на скільки глибоко переживає молитву, на стільки і міцна в неї віра в Того, до котрого взиває. 
Кожен з нас, хто народився на цей світ є покликаний Богом до досконалості А, щоб тут на землі, хоч в малій мірі зреалізувати цю дорогу, потрібно використати засоби, котрі ефективно могли б допомогти дійти до такого стану, в котрому ми перебуваючи, могли б подобатись Небесному Отцю. Одним з таких добрих засобів є молитва. При її допомозі ми вчимося розмовляти та перебувати перед Богом. Зміцнюючи її з року в рік, ми дорослішаємо. Так само повинно відбуватись з нашою молитвою. В старому віці ми не можемо вже молитись, так як мала дитина, але нам не повинно бракувати в нашій молитві довіри до Бога, котра є притаманна дітям. В молитві будьмо як діти, котрі просять своїх батьків з надією, що отримають від них те, про що просять! Представляймо Богові свої життєві проблеми, одночасно дякуючи Йому за дар життя! Просячи Його про необхідні дари, не забуваймо, що Він є Творцем всіх благодатей та дарів, котрі нам необхідні. Прославляймо Його за чудесні діла, котрі нам чинить, пам’ятаючи, що тільки Йому відані таємниці наших сердець. 
Дуже часто в своїх молитвах ми використовуємо молитву прохання, адже живучи тут на землі, ми-люди слабкі і недосконалі розуміємо свою грішність та обмеженість, звертаємось до Бога з різними проханнями за тих, хто нас не любить та ненавидить. Але озброївшись в добру молитву і вслуховуючись в слова Ісуса Христа «моліться за тих, хто вас ненавидить за Моє ім’я» (Мт 5,44), ми тихо та покірно заносимо наші молитви перед Небесний Трон. 
Звертаючись до Бога зі своїми проханнями, нам деколи здається, що Господь нас не вислуховує і не діється так, як би ми хотіли. Ісус Христос, котрий був Вчителем молитви для своїх учнів та для кожного з нас, вчить нас і тепер, щоб в молитві ми хотіли віддатись Божії Волі та довірити своє життя Божому Провидінню. Святий Августин дає нам прекрасну відповідь на питання: «Чому Господь нас не вислуховує?» Він пише так: «Бог не вислуховує наших молитов тому, що ми є Малі, просимо Мало, та просимо про Малі речі». Отож, застосовуючи молитву в своєму житті, пам’ятаймо про щедрість, котру можемо виявити в нашій молитві за інших осіб та стараймося, як можливо частіше молитись за тих людей, котрим найбільше потрібна Божа благодать. А також просімо разом зі святим Августином про великі плоди нашої молитви, щоб заносячи її перед Небесний Трон, вона сподобалась не тільки нам, але і Небесному Отцю. 
Як нам-людям XXI століття, навчитись добре молитись? Щоб добра була молитва, треба передусім зосередити свою увагу на Богові. Але зосередження не прийде до нас просто, тому ми повинні знайти відповідне для нас тихе місце. Найбільш пасує для цього храм, тиха кімната в нашому будинку, а навіть якесь місце на природі, щоб як найменше було зовнішніх подразників, на котрих ми звертаємо свою увагу. Коли починаємо молитися, повині вимовляти слова в півголоса, щоб ми їх самі могли чути, але щоб це не було пустим базіканням (белкотінням) собі під ніс, лише щоб Господь їх міг вислухати. В молитві ми також повинні навчитися мовчати і чекати на відповідь від Господа. А навіть якщо відповіді немає, ми повинні з вдячністтю перебувати перед Богом в тиші і покорі свого серця, шукаючи Його волі. Не можемо собі за головну мету поставити слова, а коли вони закінчаться відійти від молитви. Перебування перед Богом на молитві вимагає міцної віри та великої любові, бо лише тоді душа починає адорувати Бога і з’єднуватись з Ним. Практикуючи в своєму житті приватну молитву, ми можемо побачити і досвідчити, як вона нам допомагає глибше пізнати і зрозуміти себе. В глибині душі, ми повині навчитись давати собі відповідь на питання – чому під час молитви приходять різні думки? Якщо хочемо добре молитися, то неодноразово ми повинні стати перед нашим Богом, і пізнаючи власну грішність, визнати це перед Ним. Це буде перший і ефективний крок на дорозі пізнання себе, своїх почуттів навколишнього середовища, своїх ближніх та, як говорить святий Августин, самого Бога. Через молитву ми вчимося керувати своїми думками, почуттями та своїми здібностями, служучи ними для ближніх. 
Кожен з нас може сам вибрати якою молитвою хоче молитись до Господа і в який спосіб з Ним розмовляти. І цей вибір буде вірний, тому що буде скерований до Бога і буде мати одну мету. Якщо хочеш справді добре навчитися молитись, то не вистачить читати про молитву, але треба самому довго і терпеливо молитись. Бо навчитися молитви можна лише тоді, коли будеш сам її практикувати в своєму житті, аж вона стане не стільки ціллю сама в собі, скільки засобом, котрим ти навчишся послуговуватись для власного збагачення Богом та збагачення того середовища, в котрому живеш.

Бр. Никодим Рудзінський