Постійна, безупинна молитва не є понад людську спроможність, бо Сам Господь заповідав: "Треба молитись завжди й не падати духом " (Лк. 18, І). І слушно Господь того вимагає, оскільки в цьому житті боротьба триває без кінця, а праця без відпочинку. Тому потрібно безупинної помочі ласки, а значить і постійної молитви. Св. Йоан Золотоустий каже: "Часто, чого ми не в силі зробити власним старанням, можемо легко осягнути за допомогою постійних молитов. Справді, треба завжди постійно молитися, у клопоті і в спокої, у біді і в добрі... Тебе вислухано? Дякуй за те, що вислухано. Не вислухано? Будь терпеливий, щоб ти був вислуханий". А в іншому місці додає: "Люди, коли їм постійно докучати своїми справами, стають лихі, втікають і гніваються на нас. А Бог - навпаки: не тоді гнівається, коли ми постійно молимося до Нього за свої справи, а тоді Він найбільше невдоволений, коли ми цього не робимо".
Молитва є щоденним хлібом душі. "Я кричу аж до ранку... Наче ластівка чи журавель, скиглю я; я стогну, немов голуб. Очі мої втомились, глядівши вгору. Господи, ручись за мене!" - мовить пророк, а ці слова означають, що як малі пташенята в гнізді безупинним криком домагаються їжі від матері, так душа постійною молитвою повинна просити Бога про поживу ласки. Молитва - це посудина, якою можна набрати стільки, скільки потрібно води з джерела Божого милосердя.
"Моліться без перерви!" (1Сл. 5, 17). Святі Отці розуміли цю заповідь про постійну молитву, як про мистецтво людського розуму, яке повинно стати щоденною дійсністю. Вони повчають, що молитва нам необхідна не лише тому, що це вимога самої заповіді, з огляду на яку моралісти твердять, що хто протягом місяця занедбує поручати Богові своє вічне спасіння, не вбереже себе від смертельного гріха, але що вона (молитва) є для нас також необхідним засобом спасіння, бо хто не молиться, не може спастися. І слушно, бо не можемо спастися без допомоги Божих ласк, а Бог дає їх тільки тому, хто молиться. Через те, що у нас є невпинні спокуси і постійно загрожує нам небезпека втратити Божу ласку, невпинними повинні бути й наші молитви. Тому св. Тома пише, що людині для спасіння необхідна невпинна молитва.
Але чи можливо молитися неустанно? Цим щастям наділені праведні. Найперше треба відчувати постійну потребу і мовби молитовний голод. "Бо, - як каже св. Августин, - хто сумує за Богом, той безупинно молиться, хоч би язик і мовчав". А це тому, що молитва є нічим іншим, як тільки любов'ю до Господа Бога, яка проявляється прагненням. Таке прагнення завжди мали святі і заспокоювали його, наскільки це було можливо. Так, наприклад, св. Франциска, як одна з найбагатших жінок Рима, мала багато справ і занять, але попри те, вона завжди вміла знайти час, аби щоденно брати участь у кількох Службах Божих і декілька годин денно присвятити на молитву. Те саме читаємо і про святого короля Людовіка IX.
Св. Єфрем Сирійський так навчає про молитву: "Апостол наказує, щоб постійно молитися (І Сл. 5, 17), а це значить: вночі, вдень - завжди. Не тільки входячи в церкву, але всюди пам'ятай про молитву. Не переривай молитви навіть тоді, коли ти працюєш чи спиш, чи в дорозі, чи їси, чи п'єш або лежиш, бо не знаєш, коли прийдуть по твою душу. І якщо можна, приклони коліна, а коли ні, то молися розумом ввечері, вранці, опівдні".
А св. Йоан Золотоустий каже: "Де б ти не був, всюди можеш молитися. Покажи тільки добру волю, і для тебе не буде перешкодою ані місце, ані час. І хоч би ти не приклонював колін і не бився в груди і не простягав рук до неба, а тільки показав ревну душу, то тим виконаєш усе потрібне до молитви... Бог не звертає уваги на місце. Він тільки хоче щирого серця і смиренної душі".
По-друге, завжди потрібно чинити на славу Божу і згідно з Божою волею так, аби все твоє життя, а також і праця, і відпочинок були неустанною молитвою. Св. Василій Великий каже: "Що може дати більше щастя за те, як наслідувати на землі ангельські хори; вдосвіта йти на молитву, піснями і співами прославляти Сотворителя, а пізніше, поки сонце ясніше засвітить, братися до праці. В кожній праці товаришкою є молитва, а піснями, наче сіллю, заправляємо роботу. Милозвучність духовних гімнів дає душі веселий і щасливий настрій".
Треба молитися тоді, коли Святий Дух до того побуджує; коли душа зазнає чи потіхи, чи смутку, чи остиглості; коли цього вимагає потреба і коли є відповідна пора, так що це не шкодить у виконанні обов'язків.
Передусім молися зранку, аби перші хвилини дня жертвувати Богові, випросити Його благословення, вшанувати Пресвяту Тройцю, Найсвятішу Тайну Євхаристії, Пресвяту Діву. Жайворонок, заледве пробудившись зі сну, відразу злітає вгору, аби заспівати Сотворителеві ранкову пісню, і лише опісля шукає поживи. Так і ти, людино, як тільки пробудишся, піднесися до неба на крилах молитви і першою думкою привітай Сотворителя. Віддай Йому честь, подякуй за опіку вночі, пожертвуй день на Його славу, проси помочі в працях, терпіннях і спокусах. Також ніколи не занедбуй посвячувати всі свої справи Найсвятішому Серцю Ісуса через непорочні руки Пречистої Діви Марії і принаймні духовно старайся брати участь у Службі Божій. Якщо вранці маєш мало часу, скороти сон на декілька хвилин і присвяти їх молитві, бо достатньо сну буде в гробі.
Свята дівиця Роза з Ліми щоденно вставала о третій годині ночі, аби більше часу присвятити розважанню. Щоб не проспати цієї години, вона з дитячою довірою просила Найсвятішу Діву розбудити її, якщо вона не пробудиться сама в цей час. Її молитва була вислухана, вона ніколи не проспала своєї години. Коли одного разу вона заснула, стала перед нею Пречиста Діва і, взявши її за руку, солодко промовила: "Дочко моя, встань, вже час на молитву". Св. Роза негайно пробудилась, але видіння зникло.
Молися також і ввечері, щоб так, як розпочав день з Богом, так теж з Богом і закінчити. Скільки ласк отримав ти протягом дня - чи ж не треба за них подякувати? Жебрак, за малий кусок хліба не відходить від твоїх дверей без подяки, а ти чи не будеш вдячний за те, що Бог так щедро годує хлібом твою душу і тіло? Св. Василій Великий говорить: "А коли день закінчиться, треба скласти Богові подяку за все, що нам дав, і за все, що ми доброго зробили... І знову, коли ніч починається, треба просити, щоб ми мали невинний відпочинок, вільний від недобрих снів. У той час треба знову проказати 90 псалом... І вдосвіта треба випередити ранню зорю і вставати на молитву, щоб день не застав нас у ліжку сплячими". До вечірньої молитви завжди додавай іспит сумління, духовні відвідини Найсвятіших Тайн, поручай себе Пресвятій Діві Марії та Ангелові-Хоронителю.
Часто молися побожними зітханнями, або так званими стрілистими актами, протягом дня, особливо в час терпіння і спокус; молися перед їжею і після їжі; перед кожною важливішою справою так, як це робив Ісус Христос. Молися під час подорожі, особливо коли твій погляд впаде на церкву, хрест чи фігуру. Молися при праці, як це чинили монахи, які, виплітаючи кошики, співали псалми. Св. Василій Великий навчає: "Будемо молитвою звертати діла рук наших до мети - сподобатися Богові. Таким способом набудемо і зібрання духа. Навчимося у кожному ділі випрошувати в Бога доброго успіху для праці і дякувати за те, що дає. При тім збережемо добрий намір подобатися Йому. Так треба поєднувати молитву з працею". Молися, коли розпочинаєш будь-яку працю, коли виходиш з дому, коли чуєш голос дзвону, особливо на "Ангел Господній", відмовляючи в цей час "Богородице Діво". Молися вночі, коли сон оминає твої повіки, і свою самоту злучи зі самотністю Господа Ісуса в гробі або в Кивоті, аби випросити собі чи іншим ласку доброї смерті. Нехай усе буде тобі причиною для згадки і прослави Бога, і таким чином ти безнастанно молитимешся. Тільки неустанно молячись, ми навчимося молитви.
Підготували Традиційні сестри-монахині ЧСВВ Провінції Божого Милосердя
Дзвін з Фатіми 3(68), травень-червень 2013 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
