Один одержимий на дві тисячі чоловік — таке співвідношення подає італійський екзорцист Ґабріель Аморт.

Польські та зарубіжні екзорцисти згідні в думці: окультні практики та свідомий вибір сатанізму — одні з перших причин демонічного поневолення. Натомість підміна понять, стирання меж між добром і злом, розлад совісті — це, на думку теологів, найбільша духовна небезпека сьогодні. Богослови також відзначають, що майже ніхто уже не заперечує Христа, але перекручує Його сенс. Як наслідок — Ісус Христос стає лише одним із багатьох, поруч із Конфуцієм чи Буддою.

Як зрозуміти, що це одержимість

Отець Анджей Ґрефкович, екзорцист Варшавської архидієцезії, говорить про три види діяння злого духа. Оскільки спокуси мають усі — «до тих пір, поки ходимо по землі». Іноді ми їх перемагаємо, іноді їм піддаємося; можна говорити про поневолення там, де є гріх ідолопоклонства — поклоніння іншим божествам. Результатом цього можуть бути різного роду хвороби та нав’язливі думки. Натомість одержимість є результатом свідомої чи гаданої угоди із сатаною.

Але перш ніж до цього дійде, люди в різний спосіб (наприклад, користуючись послугами екстрасенсів, ворожок та ін.) відкриваються на злого духа. Подальші етапи цього процесу — дозвіл на його дію, а в кінцевому підсумку — запрошення і угода з сатаною.

З досвіду варшавського екзоциста, наслідком впливу демонів на людину часто є тривога, безпідставні страхи, часто неадекватні загрозам, дратівливість, нічні кошмари чи навіть тиск, наприклад, примус робити зло, шкодити собі або й скоїти самогубство.

Люди насправді одержимі, як правило, уникають священиків, бо істота, яка керує одержимим, боїться, що її викриють і виженуть. «До мене потрапляли люди, — каже отець Анджей, — які розповідали, що вже побували у багатьох терапевтів, але ніхто не зміг їм допомогти». Психологи кажуть, що такі люди «не реагують» на терапію чи лікування, тому й починають шукати допомоги в екзорцистів.

До виразних симптомів одержимості належать, між іншим, подібні до психопатологічних судоми, втрата свідомості, трансові стани, яких людина не пам’ятає. Тому важлива допомога потенційних свідків таких подій, щоби ці люди могли усвідомити свій стан і прийняти рішення навернутися. Адже обряд екзорцизму ніколи не здійснюється, якщо людина не ввійшла у процес навернення.

За словами о. Ґрефковича, одержимих більше, ніж тих, хто звертається до екзорциста. Умову успіху становить внутрішнє рішення людини, яка хоче змінити своє життя. Дуже багато сатаністів цього просто не хочуть. Дуже багато ворожок, ворожбитів та біоенерготерапевтів не виявляють жодного інтересу, бо конкретна користь, яку вони отримують від своїх занять, не спонукає їх звільнитися від злого духа.

Масштаби явища

Проблема окультизму стосується багатьох людей, кажуть богослови і пастирі. Вони не хочуть надавати статистику: на їхню думку, в цьому мало користі. Сьогодні багато залежних від злого духа.

За словами італійського екзорциста Ґабріеля Аморта, можна прийняти таку пропорцію: один одержимий на 2 тисячі чоловік. «Однак треба пам’ятати, — підкреслює інший відомий священик, о. Посацкі, — що одержимість, яка проявляється, стосується людей “внутрішньо поляризованих”, тобто вони перебувають на шляху навернення. Існує закономірність, що доки людина співпрацює з істотами, яких раніше “запросила” до свого життя, доти вона може почуватися відносно добре і навіть мати надприродні здібності». Але коли людина відвертається від зла, тоді відбувається атака на неї.

За словами теологів, окультні явища, різні форми сатанізму або використання енергії невідомого походження дуже поширені. «Це ознака хворої реальності, коли кожен ранок починається гороскопом по радіо», — кажуть вони. Інші, як, наприклад, о. Анджей Зволіньскі, стверджують, що «це явище є в наших сім’ях, але недооцінюється батьками, вчителями, чи навіть катехитами, які не звертають уваги, наприклад, на так звану “цвинтарну біжутерію” (ланцюжки з кістками й черепами), яку носять діти, сприймаючи як забаву відвідування ворожок, екстрасенсів, чи викликання духів».

Церква каже, що варто відкинути всі форми ворожіння, звернення до сатани або демонів, викликання мертвих та інші практики передбачення майбутнього. Катехизм Католицької Церкви навчає, що «використання гороскопів, астрології, хіромантії, різного роду пророцтва, ворожіння, тлумачення віщувань та долі, явища ясновидіння, вдавання до медіумів містять у собі прагнення до панування над часом, над історією і, зрештою, над людьми, як бажання увійти у спілку з окультними силами. Вони вступають у суперечність із вшануванням та повагою, що їх ми зобов‘язані віддавати єдиному Богові». Церква закликає вірних утримуватися від ворожіння та магічних практик. Вона також стверджує, що «звернення до медицини, званої народною, не узаконює ані викликання злих сил, ані використання легковірності іншої людини» (ККЦ 2116‑2117).

Екзорцизм — це молитва

Кожна людина, що потрапляє в спокусу, може використовувати екзорцизм стосовно себе, промовляючи слова: «Відійди від мене, сатано». Також духовенство в різних душпастирських ситуаціях, наприклад, під час катехизацїі та духовних розмов, чи в канцелярії може використовувати форми молитов, що містять у собі екзорцизм: «Сатано, відійди від цієї людини». Однак коли виникають підозри, що сатана не просто мучить людину і йдеться вже про одержимість, потрібно звернутися до дієцезіального екзорциста, який після розпізнання зможе промовити включений у ритуал урочистий екзорцизм, що його має право проголосити тільки він (екзорцист).

Силу екзорцизму може мати іноді так звана молитва звільнення, скерована до Бога. Це може бути молитва прославлення, Коронка до Божого Милосердя, Розарій або інші молитви, що мають владу вигнання злих духів. У деяких випадках, як стверджує о. Ґрефкович, вони мають владу принести повне звільнення людині, що одержима злим духом.

Матеріал підготовлений на основі симпозіуму «Окультизм — сатанізм — екзорцизм», організованого Вищою митрополітальною духовною семінарією та Папським факультетом теології 2002‑го р.