Повчання друге /вівторок/
1. Хто переборов гнів, той переборов демонів, а хто перемагається цією пристрастю, той дуже далекий від монашого життя.
2. Одне злопам’ятність, інше гнів, ще інше дратівливість і ще інше зніяковілість.
3. Збентеження ж є тим самим рухом і збуренням помислів, яке піднімає і дратує серце.
4. Роздратування ж є мстиве повстання на того, хто засмутив, яке перетворюється в зухвалість.
5. Злоба, що живиться помислами, роздратовує серце, а яка вбивається молитвою і надією, сокрушає його (Преп. Марко подвижник).
6. Дратівливість є жаром крові біля серця (Св. Василій Великий).
7. Завжди відсікайте пристрасті, поки вони ще молоді, перш, ніж вони
закоріняться і укріпляться в вас та стануть пригнічувати вас, бо тоді
доведеться багато постраждати від них; тому що одна справа вирвати малу
билинку, а інша викорінювати велике дерево.
8. Кожен повинен радіти заспокоєнню брата свого і все зробити, щоб ушанувати його.
9. Боже, поможи братові моєму і мені за молитвами його. Таким чином
людина і молиться за брата свого, а це є знаком співчуття й любові; і
смиряється, просячи собі допомоги за молитвами його.
10. Той, хто молиться за ворога буде не злопам’ятним.
11. У всякій справі можна придбати навик і до доброго, і до злого.
12. Три види брехні: один бреше думкою, другий бреше словом, а третій бреше самим життям своїм.
13. Брехати думкою - означає підозрівати, припускати, помічати щось
за ближніми. А від цього походять цікавість, злослів’я, підслуховування,
ворожнеча і осуд.
14. Говорити: я вірю своїм здогадам для виправлення себе, і з цієї
метою підслуховувати і вивідувати, є самооправданням, що навіюється
дияволом, який бажає чинити нам підступи.
15. Ніколи не вір своїм здогадам, бо криве правило і пряме робить
кривим. Думки людські неправдиві та шкодять тому, хто покладається на
них (Преп. авва Йоан).
16. І так з тих пір, коли помисел говорив мені про сонце, що це
сонце, або про пітьму, що це пітьма, я не вірив йому, бо нема нічого
важчого, ніж вірити своїм думкам.
17. Якщо ж через гріховність нашу засіваються в нас лукаві помисли,
то зразу ж треба повертати їх на добрі, і вони не пошкодять нам.
18. Словом людина бреше або для того, щоб не докорити собі та не
смиритися, або для того, щоб виконати бажання своє, або заради
придбання, і не перестає робити виверти та хитрощі в словах до тих пір,
поки не виконає бажання свого.
19. Хто хоче через необхідність змінити слово, то він повинен робити
це не часто, але хіба що у винятковому випадку, один раз на багато
років, коли бачить велику необхідність, і це нехай робить зі страхом та
трепетом, показуючи Богові і бажання своє, і необхідність, і тоді він
буде прощений, але шкоду він все-таки зазнає.
20. Життям бреше той, хто, будучи блудником, прикидається стриманим;
або, будучи корисливим, говорить про милостині та хвалить милосердя;
або, будучи гордовитим, дивується смиренномудрістю.
21. Осуджувати себе є ділом смирення, а щадити ближнього є ділом
милосердя. Жодна злоба, жодна єресь, ані сам диявол не може нікого
спокусити /інакше/, як тільки під видом чесноти. Апостол каже, що сам
диявол вдає з себе ангела світла. Нічого, отже, надзвичайного в тому,
коли і його слуги вдають із себе слуг праведності.(2 Кор. 11, 14-15).
22. Якщо хтось спочатку примушує себе, то продовжуючи подвизатися,
він помалу починає мати успіх і потім спокійно звершує чесноти; бо Бог,
бачачи що він примушує себе, подає йому допомогу.
23. "Дай кров і прийми Дух", значить: подвизайся, і отримаєш навик в чесноті.
24. Ходіть шляхом царським і рахуйте ниви /версти/ (Преп. авва Веніамин).
25. Правий серцем той, хто не ухиляється ні у надмір, ні в
недостачу, але скеровується тільки до середини чесноти (Св. Василій
Великий).
26. Мужність знаходиться між страхом і наглістю; смиренномудрість
поміж гордістю і догоджанням людям; благоговіння посередині між соромом і
безсоромністю.
27. Кожен нехай розглядає свій стан, щоб знати, де він знаходиться.
28. Три устрої душі в людині: вона або діє за пристрастю, або чинить спротив їй, або викорінює її.
29. Діє за пристрастю той, хто виконує її.
30. Чинить спротив їй той, хто і не діє за нею, і не відсікає її,
але, любомудрствуючи, ніби обминає пристрасть, все ж таки має її в собі.
31. А викорінює пристрасть той, хто подвизається і робить протилежне пристрасті.
32. Кожен, хто молиться Богові: "Господи, дай мені смирення",
повинен знати, що просить Бога, щоб він послав йому когось, хто
зневажить його.
33. Дехто не тільки радіє, коли його зневажають, і вважає винним
самого себе, але й шкодує через зніяковілість того, хто зневажив його.
Бог хай влаштує нас в такий устрій.
