Оскільки любов до Господа Бога є безмірно великою, надзвичайно цінною, неймовірно корисною і дуже потрібною, тому старайся набути цю любов усіма силами. Але це має бути внутрішня любов, яка б пронизувала всю душу; діяльна любов, яка б проявлялася не тільки на словах і почуттях, але також і у вчинках, а особливо у вірному виконуванні Божої волі; любов відважна і жертвенна, яка була б готова на всяку працю, біль і жертву; любов чиста й безкорислива, яка б любила Бога задля Бога, а не для власної потіхи чи користі; любов витривала, яка б неустанно палала на вівтарі серця. Одне слово, дбай про досконалу любов, щоб ти міг сказати разом зі св. Франциском: "Бог мій і все моє".
Але як набути цю любов?
Є два види середників, якими набувається любов Бога. Один усуває перешкоди, а другий впроваджує або помножує любов.
Аби усунути перешкоди, найперше треба перемогти власну любов, бо Божа любов ніколи не узгоджується з неупорядкованою власною любов'ю, тому що їхні цілі і дороги різні. Любов Божа має за ціль Бога, а власна любов - себе; любов Божа керується світлом віри, а власна любов - самолюбством. Отже, це дві непримиренні неприятельки. Що більше: Господь Бог, як законний володар нашого серця, прагне посісти це серце в цілості, і тому не терпить у ньому жодної любові, яка б не підкорялася Божій любові або цілковито б не залежала від неї.
Філістимляни після перемоги над Ізраїлем взяли Божий ковчег і внесли його в храм Дагона, бажаючи таким чином вшанувати ізраїльського Бога. Але коли на другий день зранку відкрили святиню, то побачили, що статуя Дагона була скинута з престолу й лежала лицем до землі перед ковчегом Господнім. Взяли вони Дагона і поставили знову на своє місце. Встали на другий день уранці, а Дагон знову лежить на землі перед ковчегом Господнім, а голова і обидві руки його лежать, відбиті, на порозі. Тоді перелякані філістимляни відіслали назад ковчег Бога Ізраїлю.
Так само й твоє серце є святинею, в якій тільки сам Бог повинен мати свій престіл. Якщо хочеш помістити в ньому другий престіл - Дагона власної любові, то зробиш це не інакше, як тільки викидаючи Бога зі свого серця. Гадаю, що до такого беззаконня ти не опустишся. Тому борися з неупорядкованою власною любов'ю і старайся на стовбурі Божої любові прищепити гідну любов до себе, аби любити себе в Бозі і для Бога. Чим менше буде в тобі власної любові, тим більше буде любові Божої. "Так, як вдова із Сврепти принесла до Іллі порожні посудини, і вони негайно наповнилися олією, так Бог наповнює її оливою любові", - каже св. Франциск Салезій.
По-друге, очищай серце від прив'язаностей і почуттів, які шкідливі для Божої любові або затримують її поступ, чи, як каже св. Тереза від Дитятка-Ісуса, - "відривай своє серце від сотворінь і шукай Бога, й легко Його знайдеш". Коли Мойсей мав вийти на гору Синай на розмову з Богом, то Бог наказав залишити весь народ разом з його табором і скотом біля підніжжя гори. Подібно й душа, бажаючи вийти на гору досконалості, аби любов'ю поєднатися з Богом, повинна залишити неупорядковану прив'язаність не тільки до тварин, тобто до пристрастей, але й до людей. Бо душа, яка надто сильно прив'язана до будь-якої речі, не осягне досконалого з'єднання з Богом, тому що ця прив'язаність затримує її похід до Бога. О, як сумно дивитися на багато душ, які подібні до багатих кораблів, обтяжених цінними скарбами добрих вчинків, прекрасних чеснот і дарів Божих, а однак не можуть вплисти до порту досконалого з'єднання, бо не мають достатньої відваги для усунення цієї шкідливої прив'язаності. Якщо хочеш цього уникнути, то не прив'язуйся до створінь з кривдою для Творця, але все, що любиш, люби в Бозі і для Бога, щоб ти міг повторити слова св. Терези від Дитятка-Ісуса: "все, що не в Бозі і не для Бога, є для мене нічим".
По-третє, очищай душу від недосконалостей. Бо всяка недосконалість, а особливо добровільна, як наприклад надмірна цікавість чи багатомовність, гальмує зріст любові. "Якщо в наповненій посудині буде хоч найменший отвір, то з часом вся рідина з неї витече. Подібно і з душі, наповненої ласками, скоро все зникне, якщо в ній залишиться незауважений отвір, через який може закрастися недосконалість", - каже св. Йоан від Хреста.
Врешті, будь покірний, бо покора притягає Бога до душі і в ній Його утримує. Св. Єфрем навчає: "Як вогонь найкраще зберігається під шаром попелу, так і любов - під покровом покори".
Щоб любов вселити або її помножити, треба насамперед її бажати, бо "Бог є добрий до душі, яка Його шукає" і обдаровує своєю любов'ю душу, яка прагне Його любити. А ще більшим є це прагнення любові, якщо воно щире й гаряче, бо розпалює цю любов і є її певним знаком. Слушно сказав св. Вернард: "Якщо прагнеш любити, тоді ти вже любиш".
По-друге, молися про дар любові, як про найбільший дар. Ісус Христос запевняє, що "прийшов кинути вогонь на землю" (Лк. 12, 49), але цей вогонь Він запалює в тих серцях, які його прагнуть і випрошують молитвою, і чим душа ревніше просить, тим охочіше запалює. Молися, особливо після Св. Причастя і при відвідинах Найсвятіших Тайн. Молися за заступництвом Пречистої Діви Марії, Ангела-Хоронителя і твого святого іменника. При цьому розважай про безмежні досконалості Бога і Його незбагненну любов. Тоді "в нутрі в тебе запалає твоє серце, і від думок твоїх займеться вогонь" (Пс.39, 4). Особливо розважай про любов Господа Ісуса, яку Він нам показав на хресті. "Бо Ісусові рани, - каже св. Бонавентура, - зранюють дуже тверді серця і розтоплюють крижані душі". Тому розважай про муки і страсті Господа нашого Ісуса Христа, застановляйся над тим, Хто терпить, чому терпить і що Він вислужує нам цим терпінням. Коли св. Йосафат молився перед образом Розп'ятого Ісуса Христа, то з Ісусового Серця вилетіла іскра і впала в його серце. І на твоє серце впаде іскра любові, якщо ти часто й гаряче будеш розважати про хрест. Також приймай у цьому наміренні Св. Причастя, бо Ісус у Пресвятій Євхаристії - це "вогонь пожираючий" (Втор. 4, 24), який розпалює в серцях подібний вогонь. Одного разу св. Катерина Сієнська бачила освяченого Агнця тієї миті, коли священик підносив його: він мав вигляд вогняної кулі, з якої вибухало полум'я, і свята не могла зрозуміти, чому не загоряються серця від цього полум'я.
Часто відвідуй Найсвятіші Тайни і плекай гарячу набожність до Найсвятішого Ісусового Серця. Також збуджуй акти любові, а саме - часто взивай серцем і устами: "О мій Боже, люблю Тебе! О моя Любове і моє все! О Ісусе, Любове моя! О мій Боже, радше вмерти, ніж Тебе образити! О мій Боже, віддаю Тобі все моє серце! Тішуся Твоєю славою і твоїм щастям! Моя душа рветься до Тебе, Боже! Бажаю, аби все Тебе любило! Бажаю тільки того, чого Ти бажаєш! Роби зі мною все, що Тобі подобається, бо я знаю, що Ти мене любиш! Тобі жертвую всі свої праці і терпіння! Для Тебе хочу жити і вмирати! Євхаристійне Серце Ісуса, помнож у мені віру, надію і любов!.." Врешті, аби не втратити любові, стережися смертельного гріха; аби її не зменшити - уникай повсякденних гріхів; аби її помножити - виконуй добрі вчинки, часто приступай до Св. Сповіді і Св. Причастя і все роби з любові. "Бо так само, як ми через науку набуваємо знань, розмовляючи - вивчаємо мову, а коли любимо - набуваємо любов", - каже св. Франциск Салезій.
Підготували Традиційні сестри-монахині ЧСВВ Провінції Божого Милосердя
Греко-Католицька Традиція №10(194), жовтень 2013 р.Б. http://www.saintjosaphat.org
