Ісус Христос дав нам засади морального життя: "Як хочете, щоб вам Отець Небесний простив ваші гріхи, ви простіть тим, з якими ви живете"; "Що з того, як здобудеш цілий світ, а занапастиш свою душу". Ісус дав нам принципи морального життя, закон моралі, а також дав нам закон життя між людьми: "Я був голодний, а ви дали мені їсти. Я був спраглий, а ви напоїли мене. Я був хворий, ви навідалися до мене. Я був у в'язниці - і ви прийшли до мене". Це є засади людських відносин. "І скажуть ті: а де ми бачили тебе спраглого? Де ми бачили тебе пораненого? Де ми бачили тебе голодного і скривдженого? - Усе, що ви зробили одному з найменших, ви зробили мені!"

Порівняймо, чим керувалися і як жили наші діди і прадіди, і як живемо сьогодні ми. На яких засадах вони будували своє життя і людські відносини і на яких засадах будуємо ми. Колись були такі суворі зими, що в одній кімнаті спали люди, а до іншої кімнати брали худобу, щоби скотина не замерзла. В одній хаті було восьмеро-дванадцятеро осіб. І якби хтось прийшов і постукав опівночі, його прийняли б і сказали: "Та є місце, певно, що є. Заходи, людино". Хтось спав на печі, хтось на лаві... І було для всіх місце, і люди вміли себе рятувати, поважати, шанувати. Бо на стінах помешкання були святі образи, і серед тих святих образів також був образ святого отця Николая.

Нині, дорогі браття і сестри, в третьому тисячолітті, коли побудовано так багато церков, коли так багато людей називають себе християнами, коли так багато людей мають вілли, автомобілі... В тому третьому тисячолітті, стверджує статистика, в Україні замерзають люди, не тварини, не птахи, замерзають живі люди. Хтось з іронією може сказати: то бомж, пияк... Ні, то не бомж, не пияк, то - людина, то - твій брат. Нині замерзає Христос, який каже: "Все, що ви їм зробили, ви зробили Мені". Нині замерзає Христос, а ми закриваємо свої очі і ходимо так, якби його не бачили. Нині Христа зустрічаємо напівнагого, в такий мороз, на вулиці, в під'їзді... голодного, того, який не має, за що купити ліків, страждучого Христа. Та ми всі називаємо себе християнами, навіть побожними християнами, практикуючими. Але в чому полягає суть того християнства? Як ми розуміємо те християнство? Ми кажемо, що маємо грандіозні плани, той каже: я повинен закінчити будівництво, інший лише розпочинає, хтось каже: маю купити дітям авта, бо не мають і не можуть їздити в маршрутці... Що мені до нього? Я маю, мені треба... А ми так часто того Христа зустрічаємо в нашому житті. Ми так часто зустрічаємо Христа, який з нами їде в маршрутці, якого ноги болять - старша літня особа, але я - молодий буду сидіти і відвернуся від нього. Я так часто того Христа зустрічаю в магазині, і йому бракує пару копійок чи не може собі дозволити щось купити, а я відвертаюся, я цього не бачу... Я того Христа зустрічаю так часто в лікарні, але я перейнятий тільки своїми справами, тільки своїм життям. Тут, дорогі браття і сестри, є засади вічного життя. Бо Христос не запитає ні мене, ні вас: що ми побудували, що ми здобули, яку освіту, який ми захистили докторат, на чому ми їздили. Але Христос мене і вас запитає: з чим ти прийшов до Мене? І власне те, що ми беремо на той світ - то є наші добрі діла, діла милосердя. То буде свідчити бабця-каліка, хворий, голодний і скаже до Христа: "Та людина мені допомогла, та людина мені співчувала, та людина мені відкрила двері, та людина мені купила хліба" - оті наші добрі діла. Яка є наша віра? Хтось скаже перед Христом: "Я вислухав всі Служби Божі, жодної недільної Служби Божої не пропустив". А Христос каже: "Не кожен, хто каже: "Господи, Господи!", ввійде до Царства Небесного, а той, хто творить діла милосердя". Так, дорогі браття і сестри, в нинішню урочистість св. о. Миколай взиває до нас: "Наслідуйте мене". І святий Миколай був багатим, походив з родини купців, мав гроші, славу, велич. Але він усе роздавав бідним, потребуючим...

Дехто вважає, що допомогти іншій людині - означає щось дати, гроші. Кажемо: нічого не можу дати, нічого не маю. Так не є. Скільки є людей самотніх, скільки сьогодні людей перебувають у депресивному стані, скільки психічно хворих людей, калік, які не раз є забезпеченими. Але їм потрібне наше слово, наш час, наша присутність у їхньому житті. Але ми будемо сидіти біля телевізора, в барах, кав'ярнях, але для людини, яка потребує моєї присутності в її житті, ми не знайдемо часу.

Отець Миколай, власне, вділяв свій час іншим, допомагав. До нього зверталися хворі, ті люди, які мали неспокій, тривогу, опановані злим духом. Він за них молився, він за них просив Бога, і вони одержували щедрі ласки.

І тому, дорогі браття і сестри, біля нас є так багато тих людей, які потребують. Пам'ятаймо, що єдиним середником, яким ми можемо перепросити Бога за наші гріхи, єдиним середником, який гасить наші незліченні гріхи, є діла милосердя. Тому Ісус Христос каже: "Блаженні милостиві, бо вони будуть помилувані. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя, вони будуть помилувані..." Творімо милосердя, творімо добро! Не питаймо себе: що я буду мати за це? Христос дасть велику нагороду. Тому нинішньому світові, такому егоїстичному, гордому, зарозумілому, так бракує людського співчуття, отого - бачити Христа в іншій особі, з якою я разом сідаю до одного ліфта, з якою разом ходжу до одної церкви, з якою я разом працюю на робочому місці. Так бракує цього розуміння. Тому стараймося будувати наше життя по-християнськи, на засадах глибокої нашої віри, бо тільки та віра може нас спасти і запровадити до Неба. Амінь.