Праця задля досягнення досконалості подібна до зведення будинку, бо вже Апостол сказав про це такими словами: "Ви є Божа будівля" (1 Кор. 3, 9). Коли хтось має намір будувати дім, то спочатку шукає будівничого, який би виконав креслення і керував роботою аж до завершення споруди. Подібно і для зведення духовного будинку потрібен насамперед Будівничий, але Його не потрібно шукати, бо Він Сам нам жертвується без винагороди. Хто ж Ним є? - Втілена Мудрість, Ісус Христос. Бо Він Своєю Всемогучістю збудував цей дім видимий, тобто Всесвіт, в якому ми живемо, а Своєю Любов'ю збдував духовний дім, яким є Церква. Він також і в кожній душі будує менший дім, але так само гарний і таємничий - дім життя надприродного.
Аби краще зрозуміти, не забувай, що Господь Бог першу людину, а в ній і все людство покликав до подвійного життя: до природного і надприродного. Бо не тільки обдарував щедро дарами людської природи, які її зробили здібною до життя природного, не тільки дав їй безсмертну душу, розум і волю, але і з великою любов'ю влив у ту душу життя надприродне, безмежно перевищуючи сили і потреби людської природи, бо об'явив Себе Самого, а в тій душі, збагаченій безмірними скарбами освячуючої ласки, збудував Свій престіл і в ньому замешкав.
Одне слово, Бог віддався людині яко правда, добро і життя, аби людина вже жила не своїм життям, а життям Божим, аби через ласку стала учасницею Божої природи, а тим самим Божою дитиною і спадкоємцем небесних дібр, аби між людиною і Богом існував не тільки зв'язок підданства, але й синівська любов на землі і вічне з'єднання у небі.
З'ясуємо це на прикладі. Кожне дерево родить плоди відповідного сорту. Але якщо садівник хоче, аби ті плоди були ліпші, він нащеплює галузки з кращого дерева на гіршому, через що перше дерево виділяє свої соки іншому і врешті видає кращі плоди. Так само і з людиною. Ласкою сотворення отримала вона від Бога різні дари як щодо тіла, так і щодо душі і легко може осягнути остаточну мету. Проте, коли творець накреслив людині надприродну мету, тобто з'єднання із Собою і Боже синівство, то мусив також, як той добрий садівник, вщепити в неї кращі соки, тобто надприродне життя, щоб людина, видаючи надприродні овочі, могла осягнути вічне життя. Так вчинив Бог із безконечної своєї доброти, а до початкової святості додав дари, не властиві людській природі: захорону від помилок, пристрастей, терпінь і смерті тіла.
Коли б Адам залишився вірним Богові, він зберіг би ці ласки і дари не тільки для себе, але і для всього людського роду. Але, на жаль, гріх, вчинений у раю, вирвав людині надприродне життя Боже, розірвав вузол любові, який єднав її з Богом, знищив прекрасну гармонію, яка була в її душі, запровадив зіпсуття в людській природі, нерозум, схильність до поганого і злу власну любов до волі, жадобу, хвороби і смерть для тіла... І в такий спосіб обдерту і зранену кинув у жертву розбурханим пристрастям і на вічне прокляття.
Господь Бог міг назавжди позбавити весь людський рід того надприродного життя і нікого не допустити до з'єднання з Собою, але Він, Котрий любить душі, зіслав їм порятунок. Бо прийшов Ісус, Він же Спаситель, аби відкупом Своєї Крові переблагати Божу справедливість і знову відновити розірвану через гріх приязнь людини з Богом. Прийшла Правда, аби просвітити тих, що сиділи в тіні смерті; прийшла Дорога, щоб заблуках довести до мети; прийшло Життя, щоб своєю смертю виєднати освячуючу ласку, а через неї дати надприродне життя тим, які були мертві в душі; прийшов Богочоловік, щоб взяти людину, яка втікала від Бога, і знову піднести її до гідності дитини Божої і спадкоємця неба; одне слово - аби все виправити, все освятити, все з'єднати.
Підготували Традиційні сестри ЧСВВ Провінції Божого Милосердя
Дзвін з Фатіми1(42),січень-лютий 2009р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
