Ми з вами розпочали святий і урочистий для всього християнського світу час - час Великого посту, або великий, загальний, в якому маємо перепросити Господа Бога за наші гріхи і покутувати за них. О, як потрібна всім нам покута! Хто ж може сказати, що він не має боргу перед Господом Богом? Дякуймо Господу Богу, що Св. Церква установила піст, в якому маємо можливість покутувати за свої гріхи, а через умертвлення нашого тіла і пониження нашого серця, змивати провини з нашої душі, бо страшно, як каже апостол, впасти в руки Бога Живого. Тому Мати Св. Церква заохочує нас до покутничої праці, а особливо цю заохоту можна побачити в латинському обряді, де піст розпочинають із посипання попелом голови, що повинно нагадувати кожному з нас: "Пам'ятай, людино, що ти є порох і в порох повернешся" (Бут. 3, 19). Пам'ятаймо, що час короткий, тому не відкладаймо покути, бо не знаємо, коли прийде "весільний жених". І Сам Ісус говорить: "Наверніться до мене".

Послухаймо цього заклику, не змарнуймо часу св. посту, візьмімося нарешті "за себе", старші і молодші, монахи і монахині, священики і вірні, а умертвляючи своє тіло, взиваймо зі сокрушенним серцем: "Ісусе, прости нам наші гріхи, гріхи нашого народу, прости своїм слугам і дітям". І змилосердиться Господь над нами, бо Він не хоче смерті грішника. "Як небо далеко від землі, так далеко відкине Господь наші гріхи і недомагання", -говорить псальмопівець.

Аби через св. піст ми змогли поєднатися з Господом Богом, св. піст повинен мати певні намірення, без яких всяка покута тратить зміст, без яких не зможемо осягнути скарбів Божого Милосердя.

Сама назва, саме поняття посту вказує, як властиво ми, християни, повинні його заховувати. Насамперед піст мусить бути правдивим, тобто правдивим умертвленням, покаранням нашого тіла, бо сам розум підказує, що піст, так би мовити, ситий, не буде покутою, а просто забавкою. Св. Церква щодо Великого посту і інших суворіших постів приписує дві речі: стримання від м'яса, а також уживання в міру пісних страв. Умертвлення в їжі і стриманість від м'яса має велике моральне значення. Це є та покута, якою вимірюємо кару за поповнені гріхи, це пімста на собі за всі упадки, якими ми провинилися, це добровільне видання себе на жертву справедливості Божій - акт найвищого пониження перед Господом Богом, акт найвищої покути, через який можна виєднати прощення і ласку.

Не раз чуємо від деяких християн, які трактують піст так, як їм вигідно: мовляв, їжа не має великого значення, головне, щоб було чисте серце, чиста душа, щоб нікого не скривдити, не образити...

Але розважмо: коли диявол спокушував Ісуса в пустині, то найперша спокуса була щодо їжі, хоч диявол добре знає, що Ісус Христос є Богом і Він не піддасться на таку атаку з боку диявола. З цього ми можемо взяти для себе як науку на все своє життя, що диявол добре знає, до чого людина схильна, до чого має прив'язання.

Людина, котра завжди сита і дбає про своє черево, ніколи не буде мати Божого Духа. Вона не те що не буде робити добрих діл, але їй навіть на думку ніколи не спаде чинити те, що може подобатися Господу Богу; вона не буде бачити потреби своїх ближніх, а навіть рідних.

Дорогі, чи не краще для кожного з нас змити свої провини через малі умертвлення, чи не краще добровільно себе покарати, ніж дізнати руки Божої справедливості? Хто шукає середників, аби звільнити себе від посту або оправдовується, що не має можливості постити, цей є ворогом свого спасіння. А що говорити про тих християн, які цілком не дотримуються посту, для яких піст не існує! Скільки сьогодні є таких! Скільки є таких родин, де впродовж усього посту "фігурує" м'ясо, і без нього не обходиться ні сніданок, ні обід! Скільки вже забули, що середа і п'ятниця цілий рік належать до посту (окрім загальниць). їх не обходить закон Божий, вони жартують - але з ким?..

Господь Бог, як Милосердний Батько, до кожної душі промовляє: "Наверніться до мене в цьому пості, пам'ятайте - це час Мого Милосердя, а вашого навернення". Але завжди так було, є і буде: одні прислухаються до голосу Божого, а інші глухі на це напімнення; одні умертвляються, а інші кажуть: "їж, пий, душе, і веселися"; одні моляться, а інші розважаються; одні плачуть, а інші сміються; одні йдуть вузькою дорогою, а інші широкою; одні пам'ятають про свою безсмертну душу, а інші про неї забули.

Остерігаймося наслідувати новомодерних поган з християнським іменем. Не жаліймо сил душі і тіла для своєї поправи, для свого спасіння і освячення. Будьмо певні: якщо зі щирого серця будемо провадити св. піст, Господь Бог прийме нашу покуту, ми принесемо плід, гідний покаяння. Але щоб наш піст був правдивою покутою, ми повинні, крім умертвлення тіла, постити духовно, стриматися від різного роду гріхів, від злих пожадань і нахилів - одне слово, від всього того, що ображає Божий Маєстат. Без цього піст, хоч би і найстрогіший, хоч би нас "висушив на скелет", не буде мати жодної вартості. На підтвердження цього пригадаймо слова самого Господа Бога і назавжди їх запам'ятаймо. Коли жиди трималися більше букви, ніж Духа закону, постили тільки тілом, а не думали про поправу свого життя, Господь Бог погордив їхнім умертвленням.

Є багато висловлювань Отців Церкви про піст. "Піст великий і спасенний, - каже св. Августин. - Мусимо стриматися від розкошів світу, насамперед постім від гріхів, аби наш піст не був погорджений, як був погорджений у жидів". А св. Ієронім додає: "Що поможе виснажити тіло постом, якщо душа наповнена гордістю". Стараймося уникати різних забав і розривок, всього, що не є згідне з духом покути. Постановімо собі відмовляти Хресну дорогу, частіше бувати на Службі Божій, відбути великодню сповідь, щиро жаліти за гріхи з усього життя, а також не забувати про добрі діла, діла милосердя для своїх ближніх. Пам'ятаймо слова Ісуса: "Дайте, а буде вам дано - якою мірою міряєте, такою і вам відміряють".

Оздобімо наш піст квітами добрих вчинків, а він буде перед обличчям Господа як запашна жертва і відкриє нам скарби Божого Милосердя.

Шануймо час св. посту. Св. Василій каже: "Шануйте сивий волос посту, він не є новим винаходом, але скарб дорогий, який дістався кожному з нас від наших предків. Не дивіться на людей безбожних, які погордили постом, але дивіться на приклад наших батьків, дідів і прадідів, дивіться на святі наміри, які побуджують до св. посту".

А слова Ісуса "Блаженні голодні, бо вони наситяться" нехай будуть для нас заохотою до витривалості в постановах.

Журнал "Дзвін з Фатіми" №2 (25), 2006

www.saintjosaphat.org