В одному європейському відпустовому місті є статуя бідного сліпця, який простягненою рукою доторкається хреста. Внизу біля статуї написано: «Відзискати віру – це важливіше, ніж відзискати зір». Глибокі слова! Бо без зору люди живуть, навіть є щасливими, а без віри людська душа не може жити і не може бути щасливою. Якщо людина втрачає майно, славу, приятелів, здоров’я, то все ж вона спроможна знайти мир, спокій і навіть щастя, коли має сильну віру. Якщо нема віри, то ані здоров’я, ані гроші, ані слава, ані вигоди не дадуть повного щастя. Віра є конечно потрібна в нашому житті – віра конечна до вічного щастя. Призадумаймося над цією правдою.

1. Без віри не можна спастися. Божественний Спаситель Ісус Христос виразно говорить, що хто не вірить, буде осуджений навіки. Після свого воскресіння Христос Господь промовив до Апостолів: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений» (Мр. 16, 15-16). Ці слова нашого Спасителя такі ясні, що непотрібно жодного пояснення. Хто не повірить, буде осуджений.

У Євангелії від святого Йоана читаємо: «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, – той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого» (3, 17-18). Ісус Христос прийшов на землю з любови до всіх людей, зійшов спасти всіх людей. Спаситель прийшов на землю, щоб усім людям відкрити вступ до Неба. Хто щиро вірить у Христа Спасителя, той буде щасливий, а хто не вірить, – буде осуджений.

Висилаючи Апостолів на проповідування Євангелії, Христос мовив до них: «Як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи того міста, обтрусіть порох із ваших ніг. Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому» (Мт. 10, 14-15). Господь Бог спалив вогнем і сіркою Содом і Гомору за гріхи неморалі, а Христос каже, що ще страшніша кара чекає тих людей, котрі не вірять у Сина Божого і погорджують Ним.

Ми бачимо на землі несправедливість: часто безбожники панують і знущаються над невинними християнами, переслідують їх і видають на смерть. Ми питаємо себе: «Чому Бог мовчить? Чому безвірки тріумфують? Чому Господь не карає невіруючих і злобних людей?» Ісус Христос дає на це відповідь: на Божому суді їх чекає страшніша кара, ніж кара Содому і Гомори.

2. У Посланні до Євреїв читаємо: «Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають» (11, 6). Отож, Богові не може подобатися людина, яка не має віри. У щоденному житті ми стрічаємо невіруючих, які нікому кривди не роблять, і навпаки, бачимо не раз віруючих християн, що провадять гріховне життя. Як це пояснити? Відповідь зрозуміла: люди, котрі кривдять, крадуть і ненавидять своїх ближніх, не є віруючими, бо, як каже святий апостол Яків, їхня віра «мертва сама в собі» (2, 17). Коли б вони мали віру, то не переступали б Божих заповідей. Так зване добре життя безвірків не має вартости, якщо вони не вірять в Христа Господа.

3. При зустрічах з людьми Христос завжди вимагав віри. Два сліпці приступили до Нього з проханням: «Помилуй нас, Сину Давидів!» Ісус спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» – «Так, Господи!» – відповіли вони. Тоді Ісус промовив: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» (Мт. 9, 27-29).

Посеред людського натовпу до Ісуса Христа підійшла жінка і торкнулася до Його одежі з вірою, що сам дотик оздоровить її. І справді, жінка відразу одужала, а Христос сказав до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе» (Лк. 8, 48).

Жінка-ханаанянка благала Спасителя, аби Він оздоровив її дочку. Щоб випробувати віру, Господь промовив до неї впокоряючими словами: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам». Жінка з вірою відповіла: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх». Тоді відповів їй Ісус: «О велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш» (Мт. 15, 26-28).

На озері зірвалася буря, хвилі почали заливати човен Апостолів, а Христос відпочивав. «Наставнику, наставнику, ми гинемо!» – кликали Апостоли. Ісус одним словом припинив бурю, плесо води заспокоїлося, і Він промовив до Апостолів: «Де ваша віра?» (Лк. 8, 25).

3. Отже, якщо ми бажаємо бути добрими християнами, вірними учнями Христа, то повинні мати живу, сильну, діяльну віру, повинні сильно вірити в усе те, що Господь об’явив. Вірити, що є один Бог Творець у Трьох Особах. Вірити, що Бог Творець дав нам безсмертну душу. Вірити, що Син Божий став Чоловіком і вмер на хресті, і третього дня воскрес із мертвих, і вознісся на Небо. Вірити в Святі Тайни, передовсім – у Пресвяту Тайну Євхаристії. Віра має проявлятися у щоденному житті: «Праведник мій з віри буде жити» (Євр. 10, 38).

Одного року англійський турист, перебуваючи в Римі, завважив, як італієць витягнув маленький камінчик із руїн давньої римської палати. Подумавши, що він може мати історичну цінність, англієць дав п’ять долярів італійцеві, який з радістю продав йому камінець. Згодом фахівці обстежили той камінчик. Виявилося, що це був відомий на цілий світ топаз, який римський імператор Авґуст носив у царській короні. Його вартість оцінили в чверть мільйона доларів. За якихось п’ять доларів італієць продав великий скарб. Яка невіджалована втрата!

Люди дуже часто продають неоціненний скарб віри за дрібниці. Скільки християн покинуло віру через наївні непорозуміння! Скільки християн покидає не раз Христову Церкву задля недозволеного подружжя, переминаючої вигоди або задля дочасної користи! Ісус Христос проказав дуже сумні слова, записані євангелистом Лукою: «Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (18, 8). Господь Бог дав нам дар святої віри в Тайні Хрищення, і ту віру ми повинні зберігати, помножувати і жити нею. Свята віра відкриє нам вступ до вічного, щасливого Царства Небесного Отця. Амінь.

"Без віри неможливо подобатися Богу"

                                                (Євреїв 11,6)

На кожній Святій Літургії в нашому обряді ми мовимо Символ віри, який починається такими словами: "Вірую в єдиного Бога". Проказуючи молитву, ми, християни, прилюдно визнаємо свою віру в усе те, що Господь об'явив. Віра є душею християнського життя. Хто має віру в Бога, у того є безцінний скарб, а хто не має віри, той – останній жебрак, хоч би навіть був мільйонером і посідав гори золота. "Хто на землі не ходить у вірі, той не оглядатиме Бога на тому світі", – каже святий Авґустин. Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький поручав священикам у проповідях пояснювати правди віри. Ми присвятимо цілий цикл проповідей на тему "Вірую в єдиного Бога".

Що таке віра? Віра – це Богом дана чеснота, силою якої ми приймаємо за правду все те, що Господь об'явив. Христова Церква своїм найвищим і непомильним авторитетом навчає нас, котрі правди об'явлені Богом. Свята віра – це дорогоцінна чеснота, яку християни дістали в Тайні Святого Хрищення.

У щоденному житті ми практикуємо природну віру. Малі діти вірять своїм батькам, учні – вчителям, хворі довіряють лікарям, покривджені – адвокатам і тому подібне. Книжки, часописи, радіо, телебачення щодня подають багато різних вістей, що їх приймаємо за правду. Це природна віра, яка не має нічого спільного з чеснотою святої віри.         

Знаємо багато речей, що їх пізнали своїм розумом або змислами, але ми також збагатили своє знання природною вірою. Ось, наприклад, нам відомо, що на небі є сонце, бо бачимо його світло і відчуваємо його тепло. Але ми віримо, що Сонце є у 330 000 разів більше від Землі. Знаємо, що воно дуже далеко від нашої планети, але віримо астрономам, які досліджують небесні світила і доказують, що Сонце віддалене від Землі на 149 600 000 кілометрів. Нам відомо, якою великою є наша Батьківщина, і віримо історикам, що Україна прийняла християнство 988 року, за Володимира Великого.

Природна віра може бути слабка – непевна, бо люди часто помиляються. Раніше вірили, що Земля пласка, подібна до круга, але наука доказала, що вона кругла. Колись люди вважали, що Земля стоїть на місці, а Сонце крутиться довкола неї. Згодом наука довела, що Земля обертається довкола Сонця протягом 365 днів.

Коли ж говоримо про віру в Бога, то тут не може бути жодного сумніву, бо Господь сам об'явив правди християнської віри. Він промовляв до прародичів, патріярхів, пророків і, накінець, промовив через Ісуса Христа (Євр. 1, 2). Господь Бог не може помилитися, Він – сама Правда. "Я – істина", – каже Христос (Йо. 14, 5). Те, що Бог об'явив, було, є і повіки буде незмінною правдою. "Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть", – мовить Спаситель (Мт. 24, 35). Тому кожна людина зобов'язана беззастережно вірити в кожну правду, об'явлену Богом. Не вірити Господеві, відкидати об'явлену правду – це велика зневага Бога Творця. Деякі правди віри є такі глибокі, що ми їх не можемо осягнути своїм обмеженим розумом, як, наприклад, що є Один Бог у Трьох Особах, або що під видами хліба й вина сокритий Христос Господь.

Віра удосконалює розум, бо дає змогу пізнавати правди, які ми своїм розумом ніколи б не збагнули. Неможливо побачити очима численні зорі на небі, але через телескоп астрономи вивчають множество зірок. З поміччю мікроскопа ми бачимо бактерії, що їх не доглянуть тільки очі. Свята віра, подібно як мікроскоп і телескоп, відкриває нам правди, що їх розум людини не може збагнути.

Віра – чеснота, дана Богом, бо ми самі зі себе не могли б її набути, – це дар Божий. Господь Бог нагороджує людину, яка шукає віру, бо хто шукає, той знаходить, як каже Христос (Мт. 7, 8). Але Бог просвітлює ум і спонукає волю, щоб серцем і душею ми могли прийняти правду віри. Не поможе проповідь, ані читання Святого Письма, ані заохота християн, якщо бракує Божого світла. Ісус Христос мовить: "Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його" (Йо. 6, 44). В іншому місці Писання читаємо: "Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити" (Мт. 11, 27). І знову говорить Христос: "Без мене ви нічого чинити не можете" (Йо. 15, 5).

Коли апостол Петро визнав свою віру в Божество Ісуса Христа, Спаситель промовив до нього: "Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій Небесний" (Мт. 16, 17). Господь Бог дає ласку кожній людині дійти до джерела віри, Він просвічує ум, кличе голосом совісти і помагає прийняти віру, жити вірою і знайти щастя у вірі. Множество людей перейняло віру від своїх батьків, або дійшло до пізнання віри в Бога довгим шуканням, чи повірило в часі важких досвідів, але є також і багато невіруючих.

У що ж маємо вірити? Як уже згадали, ми зобов'язані прийняти за правду все те, що Бог об'явив. Христова Церква повчає нас, які правди Господь нам об'я-вив. Вона зберігає об'явлений скарб віри. Ми були б дуже бідні, якби мусіли вірити, а не знали б у що. Тому Спаситель покликав Апостолів, передав свою науку, поручивши їм та їхнім наслідникам зберігати той скарб віри. "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав" (Мт. 28, 19-20).

Христова Церква зберігає скарб віри. У справах віри Церква має дар непомильности. Святий Дух провадить Церкву і захороняє перед блудом. Спаситель каже: "Моя наука не моя, а Того, Хто послав мене" (Йо. 7, 16). Ці слова може повторити Христова Церква, коли урядово, найвищим авторитетом, поручає всім вірним прийняти об'явлену правду віри: "Моя наука – не моя, а Ісуса Христа, який поручив мені зберігати її". Хто має віру, той має Христа Господа, Джерело вічного щастя, для того віра – це найцінніший скарб на землі. В Посланні до Євреїв читаємо: "Без віри неможливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають" (11, 6). Слова Ісуса Христа стосуються усіх нас: "Щасливі ті, які, не бачивши, увірували" (Йо. 20, 29). Амінь. 

Єпископ Іннокентій ЛОТОЦЬКИЙ, ЧСВВ.

www.novazorya.if.ua