Земне життя –  це тимчасове доручення.

В Біблії життя порівнюється до туману, подуву і пари, що вказує на його короткочасну, скороминущу, швидкоплинну природу. В Біблії сказано: «Бо ми вчорашні… тінь на землі – дні наші» (Іов 8,9).

Для того, щоб прожити власне життя з користю, ви повинні засвоїти дві прописні істини. По-перше, ваше життя є просто миттю в порівнянні з вічністю. По-друге, земля –  тимчасовий притулок, а тому людям не варто до неї прив’язуватися. Навчіться ставитися до життя по-філософськи, знаючи, воно не вічне. Для цього моліться, як Давид: «Дай мені спізнати, Господи, кінець мій, і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний» (Пс 39, 4).

Біблія часто порівнює життя на землі з вигнанням до чужого краю. Земля не є місцем нашої прописки чи довічним помешканням – ми тут лише проїздом. Згідно Біблії усі люди на землі чужинці, вигнанці, перехожі і подорожні. Зокрема Давид говорить: «Я на землі чужинець» (Пс 119, 19), а Петро повчає перших християн так: «І коли Отцем звете [Бога]…, то поводьтеся з острахом за час нашого вигнання» (І Пт 1, 17).

Такими вигнанцями у сучасному розумінні є заробітчани-емігранти. В Каліфорнії, звідки я родом, завжди повно людей, які шукають легкого заробітку. Проте, оселившись тут, вони не забувають своєї батьківщини. Вони отримують американську прописку навіть не будучи громадянами Америки (чому сприяють імміграційні закони). Християнам вартує брати з них приклад і жити за духовною пропискою на землі, пам’ятаючи, що їхній дім на небі. Саме це відрізнятиме їх від невіруючих: «Вони думають тільки про земні речі. А наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо» (Флп 3, 19-20).

Ви, як істинні християни, повинні розуміти, що ваше життя не обмежується «кількома» роками на землі. Пам’ятайте про те, що ви громадяни неба, а ваша батьківщина – рай. Саме туди ви повинні стреміти, відкинувши всі спокуси зрадливого світу. Тоді ви не будете зрадниками в очах Божих. Адже в Біблії сказано: «Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим» (Як 4,4).

Уявіть, що вас попросили стати послом доброї волі у ворожій країні. В такому випадку вам доведеться опанувати чужу для вас мову і призвичаїтися до звичаїв і культури іншого народу. Для того, щоб виконати свою місію, ви повинні налагодити контакт з ворогом, хочете ви цього чи ні.

А тепер уявіть, що вам настільки сподобалося в чужій країні, що ви вирішили там оселитися. Як це позначиться на вашій місії? Насамперед зміниться ваше ставлення. Вам більше не захочеться виконувати свою місію. Замість того, щоб відстоювати інтереси власної держави, ви почнете відстоювати ворожі. А це означає, що ви перетворитеся на зрадника.

В Біблії сказано: «Ми ж посли замість Христа» (2 Кор 5, 20). Це означає, що, на жаль, багато християн зрадили свого Царя і його царство. Вони помилково прийняли землю за свій дім. Проте земля не є нашим домом. Про це чітко сказано в Біблії: «Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють» (1 Пт 2,11). Бог застерігає нас не звикати до життя, бо воно минуще: «Ті, що користуються цим світом, немов би не користувались, бо проминає образ світу цього» (І Кор 7, 31).

Втім, утриматися від спокуси важко, адже сучасне життя має привабливі пропозиції для кожного. Передусім нас постійно розважають, веселять і догоджають усі можливі засоби масової інформації. За всіма розвагами ми забуваємо, що в житті найголовніше. Проте ми можемо опиратися спокусам, якщо пам’ятатимемо, що наше життя – це випробування, зобов’язання і тимчасове завдання. Всі світські радості не замінять принад райського життя: «Дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне» (ІІ Кор 4, 18).

 Усвідомлення цього факту відрізняє християн від решти світу. Вони не прив’язані до земного життя, а тому світ не розуміє і відкидає їх. Втім, християни не нарікають на несправедливе життя  і безкінечні страждання. Вони знають, що це ще не кінець.

Більше того, Бог дозволяє нам відчувати незадоволення цим світом для того, щоб ми не прив’язувалися до нього. Людина ціле життя прагне Божої присутності, проте на землі це неможливо. Згідно Божого задуму люди можуть осягнути повноту щастя лише на небі.

Навіть ті щасливі моменти, які вам доведеться пережити на землі є просто відблиском того, що Бог приготував для вас. Розуміння того, що життя на землі є всього-на-всього тимчасовим завданням, кардинально змінює ваші пріоритети. На першому місці опиняється духовне, а не матеріальне. Як зауважив К. С Льюіс «Все, що невічне – для нас навіки втрачене». Життя в Бозі не має нічого спільного з матеріальним добробутом, отже забудьте про нього.

Якщо ж на першому місці у вас матеріальні цінності, матеріальний добробут і успішність, тоді ви будете відкидати Бога, який не гарантує кар’єрного росту. Такі люди кажуть, що віра «нічого не дає». Вони згадують Павла, якого віра не врятувала від в’язниці або Івана Хрестителя, якого віра не спасла від смерті. Мільйони віруючих стали мучениками, втратили все чи померли в бідності. Але це дуже поверхове бачення віри!

В Божих очах достойними людьми є не ті, хто здобув визнання, успіх і владу, а ті, хто роблять все від них залежне, щоб заслужити свою нагороду в небі. В Біблії такі люди подані як приклад для наслідування: «У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі». Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто» (Єв 11, 13; 16). Книга вашого життя не завершується вашим часом на землі. В її останньому розділі розповідається про рай. Вам просто потрібно запастися вірою і терпінням для того, щоб дочитати її до кінця.

Тут доречно буде згадати історію про старого місіонера, якому випало вертатися до Америки в одному човні з президентом. Звичайно, в порту вже було все приготовано до зустрічі глави держави. На березі було ніде яблуку впасти, усюди товпилися журналісти, і їх ледь стримувала численна охорона. Президента зустріли з усіма почестями, а на місіонера ніхто й уваги не звернув. Це дуже його образило і він почав лаяти Бога за таку несправедливість. У відповідь Бог лише зауважив: «Навіщо тебе зустрічати, дитино моя, якщо ти ще не вдома».

Подумайте про це, перш ніж марнувати своє життя, щоб потім вам не довелося картати себе за те, що переймалися не тим, чим треба і змарнували стільки часу, енергії і нервів на минущі речі. Пам’ятайте про те, що ви ще не вдома і тоді ви справитеся з усіма труднощами і незгодами. Вдома ви опинитеся лише після смерті.

Рік Уоррен

www.livingrosary.org.ua