ВІДПОВІДЬ: Ставлення Католицької Церкви до так званої нетрадиційної медицини частково викладено в документі Папської ради з культури і Папської ради з міжрелігійного діалогу «Ісус Христос - податель води живої». Він присвячений не медицині, а рухові «Нью Ейдж», проте друга глава зачіпає тему здоров'я очима «Нью Ейдж»: «З точки зору «Нью Ейдж», - йдеться в тексті документа, - хвороба і страждання відбуваються в результаті дій,  які не узгоджуються з природою; якщо, таким чином, людина живе в гармонії з природою, вона може розраховувати на більш здорове життя і навіть матеріальне процвітання».

У документі Святого Престолу перераховуються нетрадиційні методи лікування, пов'язані з «Нью Ейдж», серед них: акупунктура; біологічний зворотний зв'язок; хіропрактика; кінезіологія; гомеопатія; іридологія; різні види масажу і «бодіворка», такі як оргономія, метод Фельденкрайза, рефлексологія (рефлексотерапія), рольфінг, поляріті (енергетичний масаж), терапевтичні дотики і т.п.; медитація і візуалізація; нутрітерапія; психічне цілительство; різні види траволікування; лікування кристалами (кристалотерапія), металами (металотерапія), музикою (музикотерапія), кольоровим світлом (хромотерапія)».

Як ми бачимо, в документі Папської ради вказується на зв'язок цих видів альтернативної медицини з рухом «Нью Ейдж», але при цьому, як зазначається в передмові до нього, не даються готові відповіді. Але для нас, християн, важливо пам'ятати, що багато видів цілительства прийшли не лише з різних культурних традицій, а й з релігійних та езотеричних практик.

У документі на ту ж тему Відділу з пастирської роботи в галузі охорони здоров'я при Італійській єпископській конференції міститься більш повне судження про альтернативну медицину, яка не заперечує їх ймовірної користі, але застерігає перед реальними небезпеками. У тексті даються загальні вказівки для того, щоб розпізнати серед нетрадиційних видів лікування ті, що несуть в собі ризик. Однак не проводиться детальний аналіз кожного з напрямків нетрадиційної медицини: документ обмежується попередженням, що деякі з них можуть схилити до суджень, що не відповідають християнській вірі, і навіть до окультних практик, тобто до порушення першої заповіді.

Саме цей критерій і слід застосовувати, коли ми робимо іспит сумління.



Важкі питання. Як бути з обіцянкою, яку неможливо виконати?
ПИТАННЯ: Як бути з обіцянкою, яка була дана людині, котра вже померла, і тому є неможливою до виконання? Змиритися і залишити як є? Але душа людини живе вічно. Чи є спосіб задовільнити цю спрагу?

ВІДПОВІДЬ: Обіцянка, дана людині, звичайно, накладає на нас певні зобов'язання, але її не можна прирівнювати до обітниці, принесеній Богу, чи навіть до обіцянки, даній людині перед Богом. Обіцянка - це намір зробити все, що в наших силах. Але, не маючи здібностей Бога, ми не можемо виконати обіцянку, коли є фізичні або моральні перешкоди.

Що стосується тієї людини, якій ми щось пообіцяли за життя, то після її смерті ці наші обіцянки не можуть викликати у неї спрагу. Якщо людина насолоджується вічним щастям у Бога, то вся її спрага вже вгамована, і наше невиконання обіцянок не впливає на її блаженство. Вічним може бути й осуд душі, - і тоді ця душа виключає себе з спілкування духовних благ. Якщо ж душа померлого перебуває в стані очищення, то вона відчуває іншу спрагу - спрагу звільнитися від усього того, що заважає їй досягти повної близькості до Бога.

Вчинки інших людей (у тому числі невиконання даних нами обіцянок) не можуть бути такою перешкодою. Тому єдиним способом вгамувати спрагу покійного буде молитва, ввірення її душі Богові.



Важкі питання. Що робити, якщо після сповіді я не відчуваю полегшення?
ПИТАННЯ: Зазвичай після сповіді я відчуваю звільнення і полегшення. Але останнім часом я не відчувала цього звільнення і тому сумніваюся, чи дійсна моя сповідь, хоча не можу зрозуміти, де я помилилася і як зробити мій жаль за гріхи щирим.