(21) Розп'яли Його, і з Ним розп'ято теж двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч, а Ісуса всередині (Ів. 10, 18).
Обручниця з Пісні Пісней отак висловилася про втіленого Божого Сина: Ввесь Він — любощі. От хто такий мій Милий! (Пс. 5, 16).
Ісус Христос завжди милий І любий, в якім небудь стані Він показався б нам, чи як дивимося на Нього як на немовлятко в печері, чи як на помічника Св. Йосипа в робітні, чи як Він самітній пробував в пустині, чи як покритий потом подорожує по Палестині, щоб голосити людям Євангелію.
Проте ніде не є Він такий дорогий, як на хресті, куди запровадила Його безмежна любов до нас і де звеліла Йому померти. Св. Франциск Салесій каже: «Гора Голгофа це гора залюблених. Слаба та любов, що не зроджується з Христових Страстей. Нещасний той, хто вмирає без любови до Спасителя!«. Подумаймо, що цей прибитий до ганебного хреста Чоловік болів це наш правдивий Бог, що страждає і вмирає з любови до нас.
Мій Ісусе, як люди могли б проживати здалека від Тебе і без Твоєї любови, якщо б живою вірою дивилися, що вмираєш на хресті, і вірили, що Ти — їх Бог, що помер за їхнє спасіння? Як же я сам міг вчинити Тобі стільки прикрости, хоч знав все те? Інші, зневажаючи Тебе, принаймні грішили в темряві, а я ображав Тебе серед світла! Проте Твої пробиті руки, відчинений Бік, кров і рани зроджують у мені надію на пробачення і Твою ласку.
Моя Любове, жалую, що колись погорджував Тобою. Зате тепер всім серцем люблю Тебе. Ніщо так сильно не мучить мене, як згадка про те, що погорджував Тобою. Проте біль, що його відчуваю, це запорука Твого прощення. Серце Ісуса, розпали вогонь в моїм біднім серці. Мій страждальний Ісусе, нехай помру з болю за те, що образив Тебе. Присвячуюся Тобі, бо ти пожертвував Себе за мене.
Многострадальна Мати Маріє, поможи мені вірно любити Ісуса.

(22) І схиливши голову. Він віддав духа (Ів. 19, ЗО).
Ось, мій Спасителю, куди завела Тебе любов до людей? Вона запровадила Тебе до хреста, де Ти помер з болю серед моря мук і ганьби, як був заповів пророк Давид, кажучи: Я ввійшов у глибину моря і течія затопила Мене (Пс. 68, 3).
Св. Франциск Салесій пише: «Погляньмо на цього Божественного Спасителя. Він простягнений на хресті немов на почеснім ложі, де вмирає з любови до нас. Чому ж духом не лучимося з Ним, щоб померти на хресті з Тим, що захотів вмирати з любови до нас? Ми повинні кликати: «Держатимусь і ніколи не опущу Його! Помру з Ним і горітиму полум'ям Його любови. Нехай той сам вогонь палить Божественного Творця і Його нужденне сотворіння. Мій Ісус вповні належить до мене і я до Нього. Хочу жити і вмирати, пригорнувшись до Його Серця. Ні смерть, ані життя не розлучить мене з Ісусом!
Так, мій дорогий Спасителю, обнимаю Твій хрест і цілую Твої прибиті ноги. Почуваюся зворушений і застиджений, як дивлюся, що Ти Так сильно полюбив мене. Прийми і злучи мене з Собою, щоб уже більше не розлучався з Тобою. Відтепер бажаю з Тобою проживати, радитися, і звертати до Тебе всі свої почування, щоб уже більше нічого не прагнув хіба любити і подобатися Тобі, зітхаючи за хвилиною, коли вийду з цієї долини небезпек, щоб піти до неба, щоб безпосередньо всіма силами любити Тебе в Твоїм Царстві, що є царством вічної любови.
Заки це станеться, поможи мені проживати серед жалю за вчинені Тобі зневаги і любити Тебе, бо з любови до Мене Ти віддав Своє Іиття. Померлий за мене Ісусе, люблю Тебе. Безконечно люблячий (оже, люблю Тебе. Безконечна Любове, люблю Тебе. Безконечна любове, люблю Тебе.
Маріє, Мати гарної любови, молись Ісусові за мене.

(23) Пожертвував Себе, бо Сам цього хотів (Іс. 53, 7).
В хвилині Свого Втілення Божий Син зобачив перед Собою всі куші, що мав відкупити їх. Моя душе, ти вже тоді станула перед Ісусом Христом з усіма своїми гріхами, і за Тебе Христос прийняв :і муки, що їх витерпів у житті і при смерті. Вже тоді Він отримав Іообачення для тебе І запевнив всі ласки, що їх ти мала дістати від Бога. Запевнив тобі так само просвічення і люблячі поклики, поміч перемагати спокуси, духовні потіхи, сльози, зворушення при роздумуванні про Його любов і почуття болю на згадку, що ти образила Його.
Мій Ісусе, отож уже від самого початку Свого життя Ти взяв на  Себе всі мої гріхи та погодився надолужити за них Своїми болями. Y« Ти Своїми стражданнями звільнив мене від вічної смерти, як стверджує пророк Ісая, кажучи: Ти врятував моє життя від небезпеки, Ш відкидаючи від Себе мої гріхи! (Іс. 38, 17). Мій Боже, замість 1 карати мене за численні зневаги Ти збільшив ласки і милосердя, щоб 1 здобути Собі мою любов. Мій Ісусе, це вже сталося, бо тепер всією І душею люблю Тебе. Кого ж буду любити, як не люблю Тебе? Мій '. Ісусе, я прогрішився, бо стільки літ не любив Тебе. Будь ласка, , пробач мені цей гріх. На-майбутнє буду намагатися подобатися Тобі. Твоя ласка викликала в мене сильне бажання проживати для Тебе і відв'язуватися від всього сотвореного.
Мій Ісусе, бажання і прикрість, що їх відчуваю, це Твої дари. Моя Любове, помагай мені залишитися вірним Твоїй любові, бо знаєш мою неміч. Вчини, щоб я вповні належав до Тебе, як Ти вповні належиш до мене. Моє єдине Добро, люблю Тебе. Мій Скарбе, люблю Тебе. Мій Ісусе, люблю, люблю, люблю Тебе.
Пресвятая Богородице, помагай мені.

(24) Посилаючи Свого Сина, що прийняв на Себе природу грішного чоловіка, Бог осудив гріх через Втілення (Христа) (Рим. 8, 3).
Бог послав Свого Сина, що стався чоловіком, подібним до інших грішних людей, щоб Він відкупив нас, Св. Павло каже: Христос відкупив нас від прокляття, яким Закон грозив, як ради нас Сам стався предметом прокляття, бо Писання каже: «Про клятий той, що висить на шибениці!» (Гал. 3,13).
Ісус Христос хотів з'явитися в світі як злочинець прибитий до хреста, щоб звільнити нас від вічного прокляття. Предвічний Отче, змилосердися надо мною ради Свого Сина, що такий Тобі дорогий А Ти, Ісусе, мій Спасителю, що Своєю смертю звільнив мене з неволі гріха, в якім я народився, і від гріхів, що по хрещенні допустився, зміни нещасні кайдани, що колись були вчинили мене рабом Люцифера, в золоті кайдани Твоєї святої любови, щоб вони лучили мене з Тобою. Вияви силу Своїх заслуг, зміняючи мене з грішника в святого.
Хоч уже стільки літ я повинен горіти в пеклі, все таки ради Твоєї смерти надіюся на Твоє безконечне милосердя, що воно поможе ієні любити Тебе і вповні належати до Тебе.
Нехай прийде Твоє Царство! Мій Ісусе, пануй над моєю душею.  ВЧИНИ,  щоб вона слухала Тебе, пошукувала та зітхала за Тобою. Земські почування, забирайтеся з свого серця, щоб Божа Любов могла запанувати в нім. Нехай це полум'я Божої любови завжди палає для Бога, що помер за мене.
Мій Ісусе, люблю Тебе. Мій Любий, люблю Тебе. Ніхто не любить | мене більше ніж Ти, тому, мій Скарбе і моє Все, вповні віддаюся і І присвячуюся Тобі.

(25) Полюбив нас і в Своїй крові обмив нас з гріхів (Апок. 1,5).
Мій Ісусе, в Своїй крові Ти обмив мою душу з гріховного бруду, щоб спасти її. Це знак, що сильно любиш наші душі, коли відкупив їх Своєю кров'ю: Ви дорого куплені (І Кор. 6,20). Ось тому дозволь нам благати Тебе: «Прохаємо Тебе: поможи Своїм слугам, яких Ти відкупив дорогоцінною кров'ю!».
Це правда, що я добровільно своїми гріхами віддалився від Тебе так зготував собі загибель. Проте, мій Ісусе, пригадай Собі, що Ти відкупив мене Своєю кров'ю. Отож нехай не йде намарно та кров, що серед болю і любови Ти пролляв за мене.
Мій Боже, я прогнав Тебе зо своєї душі та заслужив собі на Твою ненависть. На щастя Ти запевнив, що забудеш провини розкаяного грішника: Не пам'ятатиму його беззаконня, якщо розкається (Езех. 18, 21-22). Що більше? Ти заявив, що любиш тих, що люблять Тебе: Люблю того,   хто любить Мене! (Прит. 8, 17). Отож, мій Іcyce, забудь прикрості, що я спричинив Тобі, і люби мене, бо тепер люблю Тебе більше ніж самого себе і каюся, що образив Тебе.       
Мій любий Господи, не ненавидь, а люби мене ради тієї крови, що пролляв з любови до мене. Мені замало, що пробачиш заслужену кару. Хочу любити Тебе і бажаю, щоб Ти любив мене. Люблячий Боже, Ти сама доброта, отож злучи і пригорни мене до Себе, Не дозволь, щоб я колись віддалився від Тебе і знову заслужив на Твою ненависть. Мій Ісусе і моя Любове, не дозволь на це. Хочу завжди бути Твоїм і Ти будь моїм.

(26) Він понизив Себе і стався послушний аж до смерти, і то смерти на хресті (Фил. 2, 8).
Що ж великого вчинили святі мученики, як за Бога віддали своє життя, коли цей Бог так упокорився, що з любови до них помер на хресті? Воно замало пожертвувати життя всіх людей, щоб належно надолужити Богові за Його смерть. Треба б, щоб якийсь другий Богу помер з любови до Нього. Отож, мій любий Ісусе, дозволь мені, бідному/ грішникові, повторити слова Св. Франциска Асиського: «Господи, неї хай помру з любови до Тебе, бо Ти помер з любови до мене!»     
Мій Спасителю, це правда, що колись я зрікся Твоєї любови. бо намагався задовольнити себе самого. Тепер Твоя ласка просвітила і перетворила мене, тому я готовий вмирати з любови до Тебе..CM аби був помер, заки зневажив Тебе! Аби я був завжди любив Тебе, Дякую за те, що даєш мені час любити Тебе в цім житті, щоб згодом могти навіки любити в небі. Мій Ісусе, пригадуй мені завжди Свою неславну смерть за моє спасіння, щоб я не забував любити Тебе за ту любов, якою любиш мене.    '.
Безконечна Доброто, люблю Тебе. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Вповні віддаюся Тобі. Люби мене ради тієї любови, що звеліла Тобі вмирати за моє спасіння. Пошли мені смерть і знищ мене, але не дозволь, щоб перестав любити Тебе. Ось тому повторяю слова Св. Франциска Салесія: «Предвічна Любове, моя душа пошукує за Тобою і вибирає собі Тебе навіки. Святий Душе, прийди і розпали в наших серцях святу любов. Хочу любити або померти. Хочу померти для земської любови, щоб тільки Ісуса любити!» 22).

(27) Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
Св. Франциск Салесій пише ніжно й єлейно в своїй книжці про Божу любов. Ось його слова: «Слухай, Теотиме, ніщо не має такого великого впливу на серце як любов. Людина почувається змушена любити того, хто любить її. Якщо ж пан любить кріпака, то цей кріпак відчуває обов'язок любити свого пана. Якщо б цар любив його, то куди більше кріпак почувався б до обов'язку віддячуватися любов'ю! Ми знаємо, що Ісус, правдивий Бог, так сильно полюбив нас, що помер і то на хресті помер за нас. Чи це не повинно присилувати нас любити Його?»
Мій Ісусе, Ти хочеш, щоб я любив Тебе. Пригадуй мені, як Ти полюбив мене і скільки мук витерпів, щоб доказати мені Свою любов. Вчини, щоб ні я сам, ні інші люди ніколи не забували про цю любов, бо воно не можливо вірити в те, що Ти витерпів, щоб здобути собі нашу любов, і не любити Тебе. Забуття про це було причиною, що я колись проживав безладно і грішно. Мій Ісусе, я так лихо поступав, бо не роздумував про любов, що нею Ти полюбив мене.
Хоч знав, що своїми гріхами чинив Тобі велику прикрість, все таки я допускався і помножував їх. Тепер я хотів би померти з болю кожен раз, що пригадую собі минулі гріхи. Якщо б не знав, що Ти помер, щоб пробачити мені, то не мав би відваги прохати в Тебе прощення. Ти страждав, щоб я, дивлячись на кривду, що вчинив Тобі, і на смерть, що Ти витерпів за мене, збільшав свій жаль і любов до Тебе.
Мій дорогий Спасителю, всім серцем каюся, що зневажив Тебе, і тому всією душею люблю Тебе. Ти дав мені стільки доказів любови і милосердя. Ось тому прирікаю любити Тебе всіма силами. Мій Ісусе, Ти моя любов і моє все. Ти моя любов, бо я звернув до Тебе
всі почування свого серця. Ти моє все, бо тільки Тебе одного бажаю. Отож учини, щоб я завжди звав Тебе своїм Богом, своєю любов'ю і своїм усім у житті, в годині смерти і вічності.

(28) Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
Призадумаймося над змістом цих слів. Не так самі Христові Страсті за нас, каже апостол Павло, повинні приневолювати нас любити Його, як радше любов, що Христос виявив нам у Страстях. Ця любов приневолила Спасителя заявити під час Свого туземного життя, що Він ніби вмирав за хвилиною власної смерти, бо так сильно бажав виявити нам Свою любов: Я маю хреститися хрещенням, і як Я тужу, поки це не сповниться! (Лк. 12,50). Та сама любов змусила Його заявити на Тайній Вечері, що відбулася в останній ночі Його земського життя: Я сильно бажав їсти з вами цю Пасху (Л к. 22, 15).
Мій Ісусе, Ти так сильно прагнув, щоб ми любили Тебе, що під час Свого туземного життя нічого не бажав, за винятком того, щоб страждати і померти за нас, щоб приневолити нас бодай з вдячности за таку велику любов любити Тебе. Ти так сильно прагнеш нашої любови, то чому ж ми так мляво бажаємо любити Тебе? Нужденний я, бо колись був такий нерозумний! Я не тільки не бажав Твоєї любови, але й браком пошани викликав Твою ненависть.
Мій дорогий Спасителю, тепер розумію зло, якого допустився, тому сильно ненавиджу його і всім серцем каюся. Бажаю більше Твоєї любови ніж якого-небудь іншого земського добра. Мій найбільший і єдиний Скарбе, люблю Тебе понад усе. Люблю більше ніж самого Себе. Люблю Тебе всією душею, і тому не бажаю нічого, хіба щоб любити Тебе, і щоб Ти любив мене. Мій Ісусе, забудь зневаги, що я вчинив Тобі, і люби мене, але сильно люби, щоб і я міг сильно любити Тебе. Ти — моя любов і надія. Знаєш, який я немічний, тому, Ісусе, моя Любове, помагай мені. Ісусе, моя надіє, помагай мені!
І ти, могутня Богородице Маріє, помагай мені своїми молитвами.

(29) Ніхто не може дати більшого доказу любови як той, хто своє життя віддає за своїх друзів (Ів. 15, 13).
Моя душе, що ж більше твій Бог міг учинити ніж віддати Своє життя, щоб приневолити тебе любити Його? Віддати життя це найбільший доказ любови, що хтось годен дати свому приятелеві. Як сильно наш Творець мусів любити, коли захотів померти за нас. Свої сотворіння? Апостол Іван Звертає на це увагу, як пише: «По цім ми пізнали Божу любов, як Він (Христос) віддав за нас Своє життя! (І в. З, 16). Хто повірив би, що Бог помер, щоб доказати нам Свою любов, якщо б віра не запевняла нас про це?
Мій Ісусе, вірю, що Ти помер за мене, і тому признаю, що я заслужив собі на тисячу пекел, бо зневагами і невдячністю відплачувався за любов, яку Ти виявив мені, як віддав життя за мене. Дякую Твоєму милосердю, що обіцяло пробачити тому, хто кається. Довіряючи цій обітниці, сподіюся, що пробачиш мені, бо всім серцем каюся, що стільки разів нехтував Твоєю любов'ю. На щастя Ти не опустив мене, тому переможений Твоєю любов'ю вповні присвячуюся Тобі.
Мій Ісусе, Ти помер на хресті. Чим я, нужденне сотворіння, годен віддячитися Тобі за це? Віддаю Тобі своє життя, приймаючи всі страждання, що пошлеш мені в житті та в годині смерти. Твоя милосердна поведінка зо мною розніжнює і застиджує мене. Ось тому припадаю перед Твоїм хрестом, де хочу жити і вмирати. Мій Спасителю, ради любови, що Ти виявив, вмираючи за мене, не дозволь, щоб я знову покинув Тебе. Дай мені ласку жити і вмирати з Тобою. Мій Ісусе, мій Ісусе, благаю Тебе: Поможи мені жити і вмирати з Тобою.

(30) Як буду піднятий з землі, то притягну всіх до Себе (Ів. 12, 32).
Мій Спасителю, Ти заявив, що з хреста з'єднаєш Собі всі людські серця. Чому моє серце так довго пробувало далеко від Тебе? Ах, не Твоя тут вина. Скільки разів Ти закликав мене любити Тебе, але я вдавав глухого! Скільки разів Ти простив мені! Скільки разів люблячими докорами сумління упоминав не зневажати Тебе, а я все таки ображав Тебе! Мій Ісусе, не посилай мене до пекла, бо в пеклі я мусів би проклинати ті ласки, що Ти подав мені, бо всі ті ласки, просвічення, поклики, терпеливість супроти мене і проллята за моє спасіння кров були б жорстокішою мукою ніж усі інші пекельні тортури.
Чую, що знову кличеш мене і любляче кажеш до мене ніби я ніколи не образив Тебе: Люби Господа, свого Бога, всім своїм серцем! (Втор. 12, 32). Ти велиш мені любити Тебе і всім серцем любити. Хіба міг би я жити без Твоєї любови, хоча б Ти й не приказував мені любити Тебе? Таж Ти дав мені стільки доказів любови! Моє найвижче Добро, так, люблю Тебе і люблю Тебе всім серцем. Люблю, бо так велиш мені. Люблю, бо заслуговуєш на безконечну любов. Люблю і нічого іншого не бажаю тільки любити  Тебе. Так само нічого так не лякаюся,, як відлучитися від Тебе і  проживати без Твоєї любови.
Моя розп'ята Любове, не дозволь, щоб я знову перестав любити Тебе. Пригадуй мені смерть, що Ти витерпів за мене. Пригадуй мені минулі ласки, що подав мені, щоб згадка про них змушувала мене невпинно любити Тебе і проживати для Тебе, бо Ти став на хресті жертвою любови за мене.

(31) Він не пожалував власного Сина, але видав Його за всіх нас, то як міг би Він разом з Ним не дати і всього іншого? (Рим. 8, 32).
Ох яку любов повинні ці слова розбудити в наших серцях! Таж Він видав Його за всіх нас! Своїми гріхами ми зневажили Божу справедливість. Треба було направити зневагу. Що ж зробив Бог? Засудив на смерть Свого Сина, щоб Він відпокутував гріхи, бо бажав пробачити нам: Не пощадив власного Сина! Ах Боже! Якщо б Небесний Отець міг відчувати біль, то який біль був би Він відчув, як засуджував на смерть Свого улюбленого і не винного Сина, щоб відпокутував наші гріхи? Уявім собі, що Небесний Отець держить на руках померлого Ісуса і каже: Я поразив Його за проступки Мого народу (Іс. 53, 8). Св.Франциск Паолійський слушно кликав у любовнім захопленні, як думав про смерть Ісуса Христа: «О любове, любове, любове!»
Скільки ж довір'я повинні дати нам наступні слова: Як міг би Він разом з Ним не дати і всього іншого? Мій Боже, як я годен побоюватися, що не даси мені прощення, витривалости. Своєї любови, раю і всіх потрібних ласк, коли Ти дав мені те, що було Тобі і найдорожче, цебто Свого власного Сина? Тепер уже знаю, що маю чинити, щоб отримати від Тебе всяке добро. Буду прохати Його в імені Ісуса Христа, бо Він Сам запевняє мене про це словами: Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите від Отця, то Він дасть вам! (Ів. 16, 23).
Мій всемогучий і предвічний Боже, я колись нехтував Твоєю величчю та безконечною добротою, а тепер люблю Тебе понад усе. Люблячи, каюся всім серцем, що образив Тебе, і постановляю радше вмерти і перетерпіти всяку муку ніж знову зневажити Тебе. Пробач і подай ласки, яких прошу в Тебе, покладаючись на обітницю Ісуса Христа. В ім'я Ісуса Христа благаю в Тебе витривалости аж до смерти. Прошу ласки досконало і безкорисно любити Тебе, в усьому підчинятися Твоїй святій волі і вкінці осягнути рай. Всього того прошу і сподіюся отримати від Тебе ради заслуг Ісуса Христа, хоч не заслуговую на ніщо, хіба на кари, а не на ласки. На щастя Ти не відмовляєш нічого тому, хто благає Тебе ради любови Ісуса Христа.
Мій добрий Боже, бачу, що хочеш, щоб я віддався Тобі, тому вповні віддаюся Тобі. Не боюся, що мої гріхи не дозволять мені належати до Тебе, бо Ісус Христос уже надолужив за них, а Ти з любови до Ісуса Христа подаси мені все, чого тільки забажаю. Ось чого бажаю і прошу: «Мій Боже, вислухай мене. Хочу любити Тебе, хочу сильно любити Тебе і вповні належати до Тебе!»
Пресвята Діво Маріє, поможи мені!

(32)   А  ми  проповідуємо  розп'ятого  Христа,  який  для  жидів  є згіршенням, а для поган — безумством _1 Кор. 1, 23).
Погани дивилися як на безумство — каже Св. Павло — на проповідування, що Божий Син був розп'ятий за спасіння людей. «Це безумство», казали вони, «бо хто годен вірити, що Бог помер з любови до Своїх сотворінь?» «Смерть Бога за людей видавалася нісенітницею!» — каже Св. Григорій. Св. Марія Магдалина Паційська, попавши в захоплення, отак висловлювалася про цю справу: «Сестри», кликала до черниць, «хіба не знаєте, що ісус це сама любов? Ісусе. превелика Твоя любов!»
Мій любий Спасителю, аби я мав серця всіх людей, щоб любити Тебе так, як заслуговуєш Собі! Мій Боже, Ти пролляв кров і віддав життя з любови до людей. Чому на землі так мало людей любить Тебе? Ти ж на це прийшов на світ цебто розпалювати вогонь цієї любови в наших серцях: Я прийшов на землю розпалювати вогонь; ох, як сильно бажаю, щоб він уже горів! (Лк. 12. 49). Отож благаю Тебе за себе і за всіх людей, що живуть на землі: «Розпали в наших серцях вогонь Своєї любови!».
Мій Боже, Ти сама доброта і любов; нехай всі пізнають і полюблять Тебе. Не стидаюся так молитися, хоч колись більше ніж інші нехтував Твоєю любов'ю. Так поступаю, бо Твоє світло просвітило і любов Твого Серця зранила мене. Ось тому не хочу більше бути невдячним, як це було в минулому. Тепер хочу всіма силами любити Тебе. палати любов'ю до Тебе. Поможи мені доконати цього. Не хочу потіх і ніжнощів за те, що любитиму Тебе, бо ані не заслужив собі на них, ані не прохаю їх. Досить із мене, як любитиму Тебе. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Мій Боже і моє Все, люблю Тебе: «Мій Бог і все моє!»

(33) Господь вложив на Нього провини всіх нас  ... віддав Його на муки (Іс. 53, 6 і 10).
Ось як сильно Бог полюбив людей! Предвічний Отець поклав на Свого Сина всі наші гріхи / віддав Його на муки, бо хотів, щоб Він вповні заплатив кару, що належалася нам. Отак Він мусів серед болів померти на хресті. Апостол Павло слушно зве цю любов превеликою, бо через неї Бог забажав, щоб ми отримали життя через смерть Його улюбленого Сина: Бог, що є багатий на милосердя, був зворушений превеликою любов'ю, що нею полюбив нас, і коли ми були мертві з-за прогріхів, Він оживив нас Христом(Єф. 2,4-5).
Мій Боже, Ти сильно полюбив мене, а я був дуже невдячний, як зневажав і відвертався від Тебе. Предвічний Отче, поглянь на Свого Сина, що пошарпаний і мертвий висить на хресті, і з любови до Нього пробач мені та вчини, щоб я любив Тебе. Пророк Давид каже: Бог не погорджує скрушеним і впокореним серцем! (Пс..50, 19), Боже, Ти не погорджуєш серцем, що впокорюється і кається, бо любиш Ісуса, що помер за наше спасіння. Знаю, що я заслужив на тисячі пекел, але всім серцем каюся, що образив Тебе, своє найвище Добро. Не відтручуй, але змилосердися надо мною.
Проте саме прощення не вистачає мені. Поможи мені сильно любити Тебе й так направити зневаги, що вчинив Тобі. Безконечна Доброто, люблю Тебе. Мій Боже, люблю Тебе. Було б незначним ділом, якщо б я помер за Тебе. Я, хотів би так любити Тебе, як Ти цього варта. Ти знаєш, що від себе я не годен вчинити нічого. Поможи мені бути вдячним за любов, якою любиш мене. Вчини це, благаю Тебе ради любови до Ісуса Христа, Свого Сина. Поможи в житті все перемагати, щоб подобатися Тобі і в годині смерти злучитися з Твоєю волею, щоб перейти до неба, де безпосередньо любитиму Тебе досконалою і вічною любов'ю.

(34) Я — добрий Пастир. Добрий Пастир віддає своє життя за вівці (Ів. 10, 11).
Що кажеш, мій Ісусе? Де ж той пастир, що готов віддати своє життя за вівці? Тільки Ти, що є Богом і безконечно любиш, міг заявити: Я віддаю Своє життя за Свої вівці! (Ів. 10, 15). Ти один міг виявити світові подібну любов, бо, бувши нашим Богом і Володарем, помер за нас. Мойсей і Ілля розмовляли про цю безмірну любов на горі Таворі: Говорили про Його відхід з цього світу, який мав закінчити Його місію в Єрусалимі(Лк. 9, 31).
Апостол Іван пригадує нам обов'язок любити Бога, що перший полюбив нас: Любім Бога, бо Він перший полюбив нас! (1 Ів. 4, 19). Якщо не хочемо любити Бога тому, що Він є безконечною добротою, каже Апостол, то принаймні любім Його за те, що з любови до нас згодився спокутувати кари, що належалися нам.
Мій дорогий Ісусе, пригадай Собі, що я є одною з тих овечок, за які Ти віддав Своє життя. Поглянь на мене тим ласкавим поглядом, яким дивився тоді, як вмирав за мене на хресті. Поглянь, перетвори і спаси мене. Ти прирівняв Себе до того люблячого пастиря, що, знайшовши загублену овечку, радісно бере її на плечі і скликує приятелів, щоб радувалися з ним: Радійте зо мною, бо я знайшов свою загублену вівцю! (Лк. 15, 6). Я є тою загубленою вівцею. Шукай і знайди мене! Блукаю немов та загублена вівця. Знайди Свого слугу! (Пс. 118, 176).
Я сам винен, що Ти досіль не знайшов мене. Візьми мене, пригорни і злучи з Собою, щоб знову не стратив мене. Зв'яжи мене Своєю любов'ю. Якщо не зв'яжеш мене цими в'язами, то знову стратиш мене. Не Твоя тут вина. Це я невдячний завжди тікав від Тебе. Тепер же благаю Тебе ради безконечного милосердя, що приневолило Тебе зійти на землю, щоб шукати за мною. Зв'яжи, зв'яжи мене подвійними в'язами любови, щоб Ти мене і я Тебе вже більше не втратив!
Мій любий Спасителю, вже більше не хочу розлучатися з Тобою. Зрікаюся земських дібр і приємностей, годжуся терпіти всяку муку і приймаю смерть, що подобається Тобі, щоб міг завжди жити з Тобою і померти в Твоїй ласці. Мій любий Ісусе, люблю Тебе. Мій добрий Пастирю, що помер за Свою загублену овечку, люблю Тебе. Знай, що ця овечка тепер більше любить Тебе ніж себе і не бажає нічого іншого, хіба любити Тебе і трудитися для твоєї любови. Змилосердися над нею, люби її та не дозволь, щоб покинула Тебе.

(35) Я віддаю власне життя... Ніхто не бере його від Мене. Це Я Сам віддаю його. (Ів. 10, 17-18).
Ось Христос, Воплочене Боже Слово, спонуканий любов'ю до нас, годиться на хресну смерть, щоб людина могла відзискати затрачене життя. Бог, каже Св.Тома, робить для людини так багато, що не міг би більше вчинити навіть тоді, якщо б людина — так сказати б — була «богом» і ніби Бог не міг бути щасливий без людей. «Наче б чоловік був богом Бога», каже він, «і ніби Бог не міг бути щасливий без чоловіка»
Ми згрішили і, грішачи, заслужили собі на вічні кари. Що ж Ісус робить? Бере на Себе обов'язок надолужити за нас і Своїми болями та смертю сплачує наші довги Небесному Отцеві. Пророк Ісая кличе: Він дійсно взяв на Себе наші хвороби і наші болі! (Іс. 53, 4).
Мій Ісусе, це я спричинив Тобі стільки гіркости і болів, як Ти проживав на землі. Позволь мені участвувати в тім болю, що Ти відчував через мої гріхи. Подай мені довір'я до Твоїх Страстей. Мій Господи, що було б сталося зо мною, якщо б Ти не був згодився надолужити за мене? Безконечна Величе, каюся всім серцем, що зневажив Тебе, але водночас, безконечна Доброто, сподіюся, що змилосердишся надо мною. Спасителю світу, застосуй до моєї душі плоди Своєї смерти. Щоправда, Я невдячний бунтар. Проте, благаю Тебе, зміни мене в Свою люблячу дитину, щоб я любив Тебе і нічого не лякався, хіба вчинити Тобі прикрість. Нехай та безмежна любов, що звеліла Тобі вмирати за мене на хресті, знищить у мені всі земські почування.
Мій Ісусе. візьми Собі все моє тіло, щоб завжди служило Тобі. Візьми серце, щоб завжди бажало подобатися Тобі. Візьми Собі мою волю, щоб завжди бажала того, чого Ти хочеш. Мій Спасителю, пригортаю Тебе до свого Серця. Не відказуйся злучитися зо мною. Боже, люблю Тебе. Моє єдине добро, люблю Тебе. Як міг би я тепер покинути Тебе, коли Ти показав, як сильно мене полюбив і стільки милосердя виявив мені? Ти ж замінив кари на ласки!
Пресвята Діво Маріє, виєднай мені ласку бути вдячним твому Синові.

(36) Він знищив рукопис, що своїми постановами була нам противна; усунув її, як прибив її до хреста (Кол. 2, і 4).
Був колись виписаний проти нас декрет, який засуджував нас на вічну смерть, бо ми були збунтувалися проти Божої Величі та зневажили її. Що ж Ісус Христос зробив? Своєю кров'ю перекреслив цей декрет і повісив його на хресті, щоб звільнити нас від страху на тім самім хресті, що на нім помер, щоб за нас надолужити Божій справедливості.
Моя душе, чи бачиш, яка ти зобов'язана Свому Спасителеві? Зверни увагу на те, що каже Святий Дух: Не забувай ласки поручителя! (Сир. 29, 20). Не забувай прислуги Того, хто заручив за тебе і перебрав на Себе твої довги, щоб сплатити їх. Він дійсно заплатив їх і посвідку заплати прибив на хресті. Поглянь на хрест і розбуди в собі довір'я, як згадаєш про .свої гріхи. Дивися на вкритий кров'ю Божого Ягнятка хрест. Він пожертвував Себе з любови до тебе. Надійся і люби того Бога, що так сильно полюбив Тебе!
Мій Ісусе, всього надіюся від такої великої доброти, як Твоя. Це Твоя божеська прикмета. Ти відплачуєшся добром за зло. коли хтось опам'ятається, жалує за гріхи і любить Тебе. Так, мій любий Спасителю, сильно жалую, що нехтував Твоєю добротою. Люблю Тебе і хочу чинити все, що хочеш. Нещасний я! Проживаючи в тяжкім гріху, я був невільником диявола, і тоді він був моїм паном. Сподіюся, що тепер пробуваю в Твоїй ласці, тому мій Ісусе, Ти є моїм паном і єдиним предметом моєї любови. Забери Собі мене, бо хочу вповні і завжди належати до Тебе.
Не забуду мук, що Ти витерпів за мене. Нехай згадка про них розпалює і збільшає мою любов до Тебе. Мій любий Спасителю, люблю Тебе. Втілене Слово, люблю Тебе. Мій Скарбе і моє Все, люблю Тебе, люблю Тебе!

(37) Якщо хтось згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він Сам є надолуженням за наші гріхи (1 Ів. 2, 1-2).
Яке довір'я ці слова викликують у розкаяних грішниках! Ісус Христос у небі є їх оборонцем, і Він напевно має силу виєднати їм прощення. Диявол спокутує до недовір'я в пробачення, як грішник вирветься з його кайданів. Зате Св. Павло ободрює його, кажучи: Хто ж той, що осуджує? Це Ісус Христос, що помер... Це Він заступається за нас! (Рим. 8, 34). Чому лякаємося, як ненавидимо гріхи? — питається Апостол. Хто ж мав би осудити нас? Таж це Ісус Христос, що саме тому помер, щоб не осуджувати нас! Тепер Він пробуває в небі та захищає нас. Дальше апостол Павло додає: Хто ж відлучить нас від любови Христа?(Рим. 8, 35).
ісус Христос пробачив нам і прийняв до Своєї ласки. Хто ж поважиться відвертатися від Нього і відлучуватися від Його любови? Ні, мій Ісусе, я не годен довше жити без Тебе і Твоєї любови. Оплакую ті нещасливі дні, коли жив без Твоєї ласки. Тепер сподіюся, що Ти пробачив мені. Люблю Тебе і Ти любиш мене. Проте мене Ти сильно, а я слабо люблю Тебе. Поможи мені краще любити Тебе.
Безконечна Доброто, сильно каюся, що колись так лихо поступав з Тобою. Тепер люблю Тебе понад все, навіть люблю Тебе більше ніж самого себе. Мій Боже, більше тішуся Твоїм безконечним блаженством аніж власним щастям, бо більше люблю Тебе, що заслуговуєш на безконечну любов, аніж себе, що заслужив собі на пекло. Мій Ісусе, тільки Тебе одного бажаю.
 
(38) Прийдіть до Мене всі, що почуваєтеся струджені і перетяжені, і Я полегшу вашу втому! (Мт. 11, 28).
Слухаймо Ісуса Христа, що з хреста, на якім Він прибитий, і з кивота, в якім таїнственно пробуває, кличе нас, бідних і пригноблених грішників, щоб потішити і наповнити нас Своїми ласками. Христові Страсті і тайна Пресвятої Евхаристії це дві визначні тайні надії і любови. Ми не повірили б у них, якщо б віра не запевняла нас. Як це можливо, що б Бог хотів до останньої краплини проливати Свою Кров? Це Моя Кров, що за вас і за многих проливається. (Мт. 26. 28).
Чому Він це вчинив? Щоб надолужити за наші гріхи! Христос помер за нас і дав на поживу нашим душам те саме Тіло, що на хресті пожертвував за наше спасіння. Ці дві тайні повинні зворушити навіть найбільше закам'янілі серця і ободрити навіть найбільше зневірених грішників.
Апостол Павло каже, що в Ісусі Христі ми збагатилися всякими добрами так, що нам не бракує жадної ласки: Ви стали багаті в Нім,.. так, що вам уже не бракує ніякого дару ласки (І Кор. 1, 5 і 7). Вистачає ввізвати Бога, щоб виявив нам Своє милосердя, і Він подасть ласки кожному, що благає Його. Св. Павло запевняє нас про це, кажучи: Він великодушний для тих, що взивають Його (Рим. 10. 12).
Мій Спасителю, якщо маю якусь причину сумніватися, чи пробачиш мені минулі зневаги і зради, то маю куди сильнішу рацію довіряти Твоїй доброті. Мій Отче, немов невдячний син я покинув Тебе, але тепер, повний болю і зворушений Твоїм милосердям, вертаюся до Тебе і покірно кличу: Отче, . . . я негідний зватися Твоїм сином! (Лк. 15. 21). Ти ж запевнив нас, що ціле небо радується, як грішник навернеться: В небі буде радість з-за грішника, що кається {Лк. 15, 7).
Мій розп'ятий Спасителю, покидаю все і навертаюся до Тебе. Всім серцем каюся, що не шанував Тебе і відвертався від Тебе. Прийми мене до Своєї ласки і дай мені Свою святу любов, щоб я вже більше не покинув Тебе. Ти ж Сам заявив: Я прийшов, щоб мали життя, і щоб подостатком мали його (Ів. 10, 10). Отож сподіюся, що даси мені не тільки ту ласку, що я мав, заки образив Тебе, але ще більше ласки подаси мені, щоб я міг гаряче любити Тебе.
Мій Боже, аби я міг так Тебе любити, як Ти заслуговуєш! Люблю Тебе понад усе, люблю Тебе більше ніж себе самого, люблю Тебе всім серцем і бажаю піти до неба, щоб там навіки любити Тебе. Ось тому повторяю з Псальмопівцем: Що ж крім Тебе небо має для мене? Чого ж крім Тебе бажаю на землі?,, . Бог це потіха мого серця і моя частка навіки! (Пс. 72, 25-26). Мій Боже, візьми Собі ціле моє серце і зберігай його для Себе, проганяючи з нього всі ті почування, що не звертаються до Тебе. Ти мій єдиний Скарб і єдиний предмет моєї любови. Тільки Тебе хочу і більше нічого не бажаю.
Пречиста Діво Маріє, моя надіє, веди мене до Бога своїми молитвами.

Святий Альфонс Лігуорі