«Якщо святі не завжди впізнавали злого духа, який являвся їм під видом святих і самого Христа, то як нам можна думати про себе, що ми безпомилково впізнаємо їх? Єдиний засіб спасіння від духів полягає в тому, щоб категорично відмовитись взагалі від видінь, визнаючи себе негідними до такого діалогу» (Преподобний Антоній Великий).
Загальна характеристика
В наші часи неабияк набирають не раз популярності різного роду потойбічні явління, зокрема Христа з Богородицею. Вони є як правдивого характеру, так і фальшивого – не все золото, що блищить… Часто всякі об’явлення є плодом нездорової людської уяви й ошуканства диявола. Виглядає теж не раз дивно, коли хтось свої приватні явлення, дані йому для особистого освячення, старається накинути з упертістю іншим, навіть якщо в дечому суперечать офіційній доктрині християнства, Божої Церкви. Біда, коли люди в житті часами хочуть бути немовби безпомильними «секретарями» Всевишнього, всупереч волі Христової Церкви.
З’ява начебто Діви Марії у Меджугор’є (Боснія та Герцеговина). Одні це підтримують, інші критикують, теж посилаючись на офіційні застереження Католицької Церкви. Взагалі не маю наміру образити нічиїх релігійних почуттів − Марію шаную ще з дитинства, молюся до неї щодня, тільки не шаную різного примітивізму щодо її святої Особи та всіляких викривлень на марійську тематику. Ділюся своїми міркуваннями, базованими на біблійній основі та церковній традиції; раджу людям, коли запитують при нагоді, бути обережними з різними містичними досвідами, не до кінця перевіреними чи затвердженими Вселенською Церквою. Не хочу поки що бути досить радикальним у цій справі (не хулю і не приймаю), поки провід Церкви не сказав ще остаточно свого слова щодо феномену Меджугор’є, однак це явище певний час приватно вивчав, зробив для себе декотрі висновки, тож хочу тк само поділитися цими спостереженнями для добра християнських душ.
Як усе раніш починалося?
Зі статті Славомира Ценкевича «Меджугор'є − протилежність Фатіми» довідуємося, що старт так званих «меджугорських феноменів» збудований не на цілком добрій (християнській) основі – на грісі: майбутні «візіонерки» зібралися разом, щоб потай… покурити, а хлопчик тим часом крав у сусіда яблука. Майже те ж саме було в Гарабандалі, де все також почалося з крадіжки яблук… Варто тепер дивитися в корінь: який він, такий і плід переважно.
Затята непокірність
Особа, що з'являється роками в Меджугор’є, схвалює чомусь непокору церковній владі через що з’являється як аргумент одна з думок, що насправді вона не може бути Богоматір’ю… Живучи на землі, Діва Марія весь час була вельми покірна. Свою глибоку покору чи послух Христовій Церкві виявляла, наприклад, по-справжньому у Фатімі, Люрді чи інших святих місцях.
Викликає острах непокірність «візіонерів» та їх покровителів з-посеред франциканців місцевому єпископові. Хіба Діві Марії до вподоби та вся скандальна історія разом із бунтом проти законної церковної ієрархії?
Несумісність декотрих заяв «Госпи» з навчанням Церкви
Наприклад, у посланні від 1 жовтня 1981 р. дивує некатолицький екуменізм «Госпи» (так себе іменує особа з потойбіччя), що нібито всі релігії рівні (один із постулатів антихристиянської доктрини Нью-Ейдж). «Всі релігії рівні, і в будь-якій релігії можна досягти спасіння. Це люди створили поділ між релігіями, а Бог царює над ними усіма. Необхідно поважати визнання кожного і його совість. Дух Божий діє в усіх громадах, хоч і не скрізь однаково сильно». Як на мене, звучить неоднозначно, бо не всі «релігії рівні». Все-таки повнота Божої істини існує саме у Христовій Вселенській Церкві, як не крути. В інших релігіях є не раз тільки часткова правда. Є, отже, немовби певні рівні цієї загальної «повноти». Або тут знову не цілком правильно переповідають слова «Госпи» так звані «візіонери», або просто вигадують.
Згідно зі зауваженням згаданого вище Славомира Ценкевича, 24 липня 1982 р. «Госпа», всупереч вірі у воскресіння тіл, говорить, що після смерті тіло, котре пішло із землі, підлягає розкладанню і… ніколи не оживе. Натомість людина отримає інше (переображене) тіло. Іншим разом (22 серпня 1981 р.) вона ще каже, що, мовляв, «Ісус був гонимий за Свою віру», що можна інтерпретувати так, що Господь Ісус не був Богом, тоді як Христос Господь прийняв мученицьку смерть заради нашого спасіння, а не став банально жертвою релігійних гонінь...
Наше тіло наше, первісне мається на увазі, ніколи не оживе, а зразу буде нове, переображене? Щось непросто зрозуміти до кінця це твердження. До речі, якщо взяти до уваги єговістів, то вони вчать, що тіла несвідків будуть знищені в Армагедоні (це їх «кінець світу»). Біблія ж навчає, що померлі воскреснуть із гробів зі своїми тілами, які мали на землі разом із вічною душею.
Ми воскреснемо за прикладом нашого Спасителя, який воскрес саме у Своєму тілі: «Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я Сам» (Лк. 24, 39). Так само у Христі «всі воскреснуть у власному тілі, яке вони мають тепер» (IV Латеранський Собор: DS 801.), проте це «тіло» стане подібним «до Його прославленого тіла» (Флп. 3, 21), перетвориться в «тіло духовне» (1 Кор. 15, 44). Як виокремлює Катехизм Католицької Церкви (№ 1005): щоб воскреснути з Христом, треба умерти з Христом і «покинути тіло, щоб жити біля Господа» (2 Кор. 5,8). У такому «відході» (див. Флп. 1, 23), яким є смерть, душа відділена від тіла. Вона з'єднається зі своїм тілом у день воскресіння мертвих (Павло VI, «Sollemnis Professio fidei», Символ віри Народу Божого, Урочисте визнання віри, 28.).
«Вітер − мій знак. Я приходжу у вітрі. Коли дує вітер, то знайте, що я з вами. (...) Я з вами у вітрі». Це, як виходить, нібито слова особи з потойбіччя… Звичайно, можна явитися теж і в інший спосіб, більш серйозний, та цей немовби основний. Дехто, до слова, величає «Госпу» просто «вітром»… Не смішно виглядає? Сам таке стрічав в інтернеті. Вітер як природне явище та Богородиця – різні речі! Чи не так?
Критерії автентичного об’явлення для християн
У Вселенській Церкві було маса різних об'явлень, але тільки незначна частина з них визнані за правдиві. І вони ніколи не є догмою віри: можеш в них вірити, а можеш і − ні. Деколи можуть помогти у вірі, а деколи і дуже зашкодити, коли за «ангелом світла» з метою ще більшого роздору Містичного Христового Тіла (Церкви) приховується хтось інший... Здогадайтеся, хто це теж може бути під «благими намірами».
Найпершим і найосновнішим критерієм має завше бути щирий послух Христовій Церкві. Мається на увазі, що якщо зміст якихось явлінь з потойбіччя суперечить бодай трохи навчанню чи догмам Церкви, тоді це має кожного неабияк насторожити, бо ціль фальшивого об’явлення полягає в тому, щоб скерувати людську душу до зла. Цей намір не обов’язково мусить бути проявленим на початку певного «об’явлення».
Щоб приватне об’явлення було визнане Церквою за дійсне, воно повинно мати найперше такі три елементи:
а) дане одній особі або групі осіб, які становлять певну цілість;
б) дане після смерті останнього з апостолів, коли закінчилось публічне об’явлення, тобто у часі Церкви;
в) воно не повинно нічого нового (!!) вносити до загального християнського Об’явлення. А ми бачимо у Меджугор’є і нові вчення…
Хіба Пречиста Діва Марія набиратиме образу сатани? Одного разу «Госпа» вирішила показалася «візіонерам» у вигляді… диявола, чим їх досить налякала... Це розповідав о. Юзеф Варшавський, який займався «явленнями» у Гарабандалі та Меджугор'є. Не подібне це на поведінку Богородиці.
«Я думаю, що меджугорські об'явлення автентичні. Молодь і люди похилого віку відвідують Меджугор'є і повертаються звідти скріплені у своїй вірі. Напевно з усіх місць на цій землі саме в Меджугор'є відбувається найбільше сповідей», − твердить італійський священик, екзорцист о. Ґабріель Аморт. Однак це лишень його приватна думка, що може бути також помилкова… Назагал у справах віри й моралі в Церкві непомильний силою Св. Духа, за посередництвом Божого авторитету, один тільки Папа Римський. Для прикладу, єпископ Андреа Гемма, інший високопоставлений екзорцист, офіційно одного разу заявив: «Все, що відбувається в Междугор’є − це справа грошей: паломництва, готелі, продаж різних витребеньок. Вся ця містифікація – справа рук диявола. Це сором». Ця думка, як на мене, більше об’єктивна, виражає саму суть. Покаятися чи утвердитися у вірі можна будь-де, особливо у своїй парафії, якщо є бажання жити відповідно до заповідей Всевишнього, Його святої волі. За словами Томи Кемпійського, рідко стають святими ті,що часто… ходять на прощі. «Навернення і чуда не є достатнім аргументом, який би свідчив про автентичність об'явлень в Меджугор'є» (префект-емерит Конгрегації у справах канонізації святих, кардинал Хосе Сарайва Мартінс).
Часто нечистий може маскуватися під Христа, Богородицю, святих, щоб спокусити віруючих, звести з доброго та надійного шляху, відвернути від чогось основного.
У Христовій Церкві теж існує такий погляд, що традиційні явління Богородиці не можуть тривати безперервно… А що спостерігаємо у Меджугор’є? Вже 30-ть років це шириться без кінця-краю. У 2006 єпископ дієцезії Мостар-Дувно (Боснія та Герцоговина) Ратко Періч, на території якого розташоване Меджугор'є, заявив: «Як місцевий єпископ я стверджую, що, провівши ретельне розслідування подій, що відбувалися в Меджугор'є протягом останніх 25 років, Церква не знайшла жодного підтвердження того, що це дійсно явища Мадонни».
Довідуємося, що жоден з непослушних «візіонерів» не ступив ані на дорогу чернецтва, ані священства. Були випадки, що вони слово в слово повторяли об’явлення кількарічної давності, робили явні помилки у передачі «візій», обманювали інших… Відомі також дурощі Якова під час Св. Меси. Іванка вийшла заміж, роблячи бізнес у барі, призначеному для паломників… Їх духовні опікуни, отці Власіч і Вего, також не заслуговують називатися «істинними святими», як чомусь заявляє «Госпа», тому що о. Власіч став батьком дитини черниці, а о. Вего залишив… священство і живе у співжитті з іншою сестрою... Про що можна далі говорити?!
Неабияк дивно, що «Госпа» вельми балакуча. Навіть дає відповіді на всякі абсурдні питання в дусі спіритичних практик типу, де поділось моє зникле кільце або хто стане чемпіоном Югославії з футболу? «Ми маємо справу з чимось на зразок карикатури на Матір Божу: замість смиренної Непорочної, яку ми знаємо зі Святого Писання або через істинні явища в Люрді чи Фатімі, з'являється балакуча «Госпа», − пише Славомир Ценкевич.
За «меджугорськими явліннями», Діва Марія народилася 5 серпня, коли натомість у книзі Марії з Агреди «Містичне місто Бога» є зовсім інша дата: 16 р. до Хр., 8 вересня опівночі. Першим Римським Папою, що офіційно звернув увагу на «Місто Бога», був саме Папа Інокентій XI, який 3 липня 1686р., у відповідь на серію злісних атак і махінацій деяких членів Сорбонни, знаних як янсеністи, видав послання, що дозволяло на видавання і читання «Міста Бога». Пізніше схожі декрети випустили Папи Олександр VIII, Климентій IX і Венедикт XIII. Після цих декретів вийшли два декрети Конгрегації Обрядів, одобрені Венедиктом XIV і Климентієм XIV, в яких автентичність «Міста Бога», як існуючого, написаного преподобною Божою слугинею Марією від Ісуса, є офіційно встановлена. Між іншим, великий Вселенський Архиєрей Венедикт XIII, коли був архиєпископом Беневенту, використовував ці об'явлення, як матеріал для серії проповідей про Благословенну Діву. 26 вересня 1713р. єпископ Сенеди в Італії дістав невідкличний наказ від Святого Уряду відтягнути свої заперечення, як суперечні декретові Папи Інокентія XI для цілої Католицької Церкви.
«Основним аргументом на користь об'явлень не від Бога є те, що Меджугор’є робить розділ між католиками на «прихильників» та «противників», які вперто, не по-християнськи відстоюють свою думку!!! Ось, як на мене, основний «плід» Меджугор'є − розділяй та владарюй! Якби ця з'ява не тривала так довго, то плід не був би таким щораз потужнішим! Диявол любить коктейль 99% добра + 1% зла, але принципового, докорінного зла», − твердить користувач Володимир у коментарях до статті Ірини Сашко «Меджугор’є. Вірити чи не вірити?» на сайті католицького часопису «Кредо». І з цим важко не погодитися.
Інший погляд на це діло. О. Яків Кротов твердить наступне: «За моїми спостереженнями, інтерес до явищ у Меджугор'є зазвичай йде в комплексі з якимись життєвими і навіть духовними проблемами. Такий інтерес не породжує проблеми, здається, він, швидше, є спробою впоратися з проблемами. Але засіб цей негідний, і в цілому те ж можна сказати про будь-які паломництва, про інтерес до будь-якої «матеріальної містики». Проблема навіть не в тому, що люди підміняють віру довірливістю, не намагаються розібратися в тому, чи справжні одкровення, насолоджуються тим, що форма збігається з тим, що їм здається правильним. Проблема в тому, що люди хочуть зняти з себе обов'язок поступовості, а богопізнання є працею поступовою, і благодать не скасовує праці, а лише підводить до неї та супроводжує. Поступовість і труднощі є і в шануванні святих, і в шануванні ікон, і в літургійному благочесті. Квантові «перескоки» тут завжди − ознака істероїдності. Зосередженість на знаменнях, одкровеннях, дивах (навіть зосередженість на Біблії!) є ознака не того, що праця увінчалася успіхом, а того, що вона зайшла у глухий кут».
Будь-яка містика на загал потребує серйозного пояснення.
Чітка заборона Католицької Церкви
Поки «меджугорські з’яви» не потверджені Католицькою Церквою, вірити католикам у них не обов'язково, але Христовій Церкві вірити (довіряти) весь час необхідно! Їздити приватно до Меджугор’я як до місця молитви можна, та заборонено поки що приймати ці різні з'яви саме за з'яви Богородиці, не дозволено офіційно організовати прощ як до місця об'явлення…Тому всі, що поширюють начебто послання Діви Марії, вперто заохочують сприймати їх за чисту монету, організовують різні масові паломництва і т.д. грішать відвертим непослухом святій Церкві. Непослух – один із поганих минулих чи сучасних плодів «меджугорських феноменів». Є ж чіткі застереження щодо паломництв. Для чого тоді випереджувати позицію Церкви?
Ще давніше єпископ Павао Заніч розпорядився провести в Меджугор'є канонічне розслідування. Перше таке розслідування, проведене дієцезіальною комісією, відбулося у 1983-1984 рр. Найперші результати оприлюднені у 1984 р.:
1. Уникати некритичних і похвальних заяв та публікацій на предмет «явищ».
2. Не слід організовувати паломництв у Меджугор'є.
3. Жодним чином не виділяти свідків «явищ», не допускаючи їх виступів у церквах до виходу офіційної постанови.
4. Утримуватися від коментарів у пресі.
Official Deklarations on Medjugorje − основний документ з Ватикана (англійською) виданий ще в 1996 року. Він залишається автентичним і зобов`язуючим (!!) для всієї Католицької Церкви, тому що інших досі не було. «Меджугорські феномени» є наразі на стадії вивчення. Ось що написано у важливому документі: «... Організація офіційних паломництв в Меджугор’є в якості відвідання місця справжніх Марійських явлінь не дозволяється ні на парохіяльному, ні на єпархіяльному рівні, оскільки це б суперечило рішенню єпископів колишньої республіки Югославія в принятій ними вищезгаданій Декларації». Тому варто нарешті почати прислухатися багатьом «меджугорцям» до голосу своєї Церкви − голосу Господа.
Чимале місце також має заява Конгрегації Віровчення, котра була зроблена для польських єпископів, що прибули з візитом ad limina до Рима у квітні 1998 р.:
1. Як і раніше перебуває в силі твердження, що нічого надприродного в цих явищах угледіти неможливо.
2. Треба інформувати вірних, що Меджугор'є − місце молитви, а не явищ.
3. Як і раніше перебуває в силі заборона організацій офіційних паломництв.
4. Те, що говорить особа, яка називає себе «Госпою», містить протиріччя і, отже, не має значення так само, як і позиція та заяви «візіонерів».
5. Нинішній ординарний єпископ Мостара дотримується негативної думки.
6. Перед обличчям широко розповсюдженої пропаганди і народних паломництв справа виявляється серйозною та делікатною і вимагає зважених учинків.
Як висновок
Як не прикрашуй, це все перетворилося на банальний бізнес і навіть бачимо часом певні протиріччя з навчанням Церкви у висловлюваннях загадкового привиду, тобто «Госпи», (теж змішаних із людськими). Діву Марію треба, безперечно, шанувати, але найперше так, як Христова Церква вчить і без різної самодіяльності. Після першого гріхопадіння грішна людина тривалий контакт може більше мати тільки з нечистими духами, а не добрими.
Диму не буває без вогню… Фанатизм як такий часто шкідливий, зокрема на релігійному ґрунті. У Фатімі чи Люрді не було таких проблем як тут, тобто найперше у плані віровчення. Не слухати вказівок Матері-Церкви, займатися пропагандою суперечливих послань з Меджугор’є (різними мовами) попри всі застереження – не слухати самого Господа Бога. Божественний Спаситель влучно мовив: «Хто слухає вас, Мене слухає; а хто гордує вами, Мною гордує; а хто гордує Мною, гордує Тим, Хто Мене послав» (Лк. 10, 16). Всі католики повинні вірити своїй Церкві. «Для кого Церква не є мати, для того Бог – не Отець» (св. Кипріян).
Різні маємо тепер плоди «меджугорських явлінь». Довіряй, але перевіряй – чуємо в народі. Бог ніколи не забирає назад власних слів, які знаходимо передусім у загальному Об’явленні. Останнє слово все-таки за Господньою Церквою.
В цій критичній статті я, отже, висловив особисту думку, на що теж маю право, погляди інших і, найголовніше, теперішню церковну позицію. Питання залишається надалі відкритим. Тому захоплюймося насамперед Божим Словом, уже давно вираженим у св. Писанні, не сходячи так швидко на манівці!
о. Микола Микосовський / http://mykosovskyy.livejournal.com
