В соціальних мережах прочитав  вислів: «Життя як супермаркет. Можна брати все, але за все доведеться платити», тобто відповідати. 25-ту главу Євангелії від Матея можна назвати попередженням про відповідальність за талант, час, можливість робити добро. Христос буде судити всіх людей, і вони всі здадуть звіт з цілого життя. Ця догма віри підтверджена багатьма соборами.

Символ Віри говорить: «І знову прийде судити живих і мертвих». В нашому уривку читаємо: «Коли Син Людський у славі Своїй прийде з усіма ангелами Своїми, Він сяде на троні Своєму величному. І тоді зберуться перед Ним усі народи, і Він розділить людей, як пастух відділяє овець від козлів у стаді своєму. Він збере овець праворуч від себе, а козлів – ліворуч» (Мт. 25. 31-33).

 Іван Богослов так описує видіння страшного суду: «І побачив я мертвих - великих і малих, що стояли перед престолом. Книги були відкриті. Й інша книга була розкрита - книга Життя. І мертвих судили за вчинками їхніми, які були записані в тих книгах… І кожного судили згідно з ділами його» (Одкр. 20.12,13). Апостол Павло пише: «Немає створіння, яке могло б сховатися від нього. Все на світі відкрите й оголене перед Його очима. І Йому ми звітуватимемо» (Євр. 4. 13).

Пам’ятай про суд

Всі ми знаємо слова Символу Віри: «Очікую воскресіння мертвих». Ми повинні померти. Наше тіло стане бенкетом для черв’яків. Пізніше його складові елементи увійдуть в рослини, від рослин потраплять в тварин, будуть поширені по землі. Але при голосі архангела кожен окремий атом мого тіла знайде свого друга. Як воскрес Христос, так воскреснемо і ми. Душа і тіло знову будуть з’єднані перед престолом Божим. Могила  - це ванна, в яку християнин покладе одяг свого тіла, щоб омити і очистити його. Смерть - кімната очікування, в якій ми одягаємося для безсмертя, щоб бути гідними обіймів свого Господа.

У своєму описі Страшного Суду Христос згадує тільки про діла, виконані з любові до ближнього. Потрібно зазначити, що люди будуть суджені на основі всіх Заповідей і, відповідно до цього, отримають вічну нагороду, або покарання. Між засудженими до пекла будуть ті, які вірили, але не практикували своєї віри. Вони почують страшні слова: «Я ніколи не знав вас». Розглянувши життя людей, Христос видасть присуд. Ті, що добрим життям уподібнились до Нього, почують: «Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу». А ті, що знехтували Христом і Його Заповідями, почують жахливий присуд: «Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам».

Христос не відштовхує, але запрошує до Божого Царства, кличе нас до зустрічі. Одночасно, суворо і безпосередньо показує, якою є умова зустрічі. Відвертаючись від тих, хто перебуває у журбі, скорботі, потребі, - ми не зможемо прийти до Христа. Пам’ятай, що Господь буде судити не за знання чи набуту славу, а по тому, як ми допомагали другим. Мало знати, потрібно життям свідчити свою віру – робити добро.

Роби добро

Кожен може нагодувати голодного, напоїти спрагненого, прийняти мандрівника, відвідати хворого. Це не потребує великих зусиль. Потрібно надавати просту допомогу людям у їхніх щоденних справах. Прості справи для простих людей відкривають шлях до вічної слави. Допомагати без бажання нагороди. Люди не думали, що вони допомагають Ісусу Христу і тим заслуговують на нагороду. Вони робили добро, бо не могли по-іншому. Це природне бажання люблячого серця, без жодного розрахунку. Багато хто готовий допомогти, якщо почують хвалу, подяку, коли це стане відомо всім. Але це - не доброта, а замаскований егоїзм. Бог нагороджує за любов без розрахунку.

 Для прикладу візьмемо св. Мартина з Тура. Він був римським воїном і християнином. Одного разу зимою його зупинив жебрак, який просив милостиню. У Мартина не було грошей, а жебрак посинів від холоду і тремтів, і тоді Мартин дав йому те, що він мав: зняв свій солдатський плащ, розрізав його навпіл і одну половину віддав жебракові. В ту ніч йому приснився сон. Він бачив небеса, ангелів і серед них Ісуса, на Якому була надіта половина солдатського плаща. Роблячи добро людям, ми допомагаємо Богу. Якщо ми дійсно хочемо порадувати батька, то найкраще надати допомогу його дитині. Бог - великий Батько, і кращий спосіб порадувати серце Боже - допомогти Його дітям, нашим ближнім.

Франциск Ассизький був багатий, благородного походження, хоробрий, але відчував, що в його житті чогось не вистачає. Одного разу, їдучи верхи, зустрів прокаженого. Щось підштовхнуло Франциска зійти з коня і обійняти цього нещасного.  Обнімаючи прокаженого, Франциск побачив в особі страдальця обличчя Христа.

Люби Бога

Тільки люблячи Бога, ми зможемо любити людей. Господь залишив для нас дві взаємно пов’язані заповіді: любити Бога і любити людей. Більшої втрати, ніж втрата любові, не існує. Хто втратив любов - втратив все. Втративши любов, ми втрачаємо і силу, і світло, і радість, і святість. Залишення любові означає залишення всього. Даремно буде говорити дружина, що вона слухняна і щира, якщо любов до чоловіка зникла з її серця. Так і наша любов до Христа є найважливішим вінцем і сутністю нашого духовного життя. Ви у великій небезпеці, якщо в серці немає любові до Христа і людей, або коли ця любов охолола. Святий Августин говорив: «Люби і роби, що хочеш».

На небі Христос буде нашим хлібом, нашою їжею, нашою красою і славою. Небо - це місце повної перемоги і славного торжества. Тут - поле праці і боротьби; там – тріумф і нагорода. О, яка радість охопить серця всіх спасенних, коли почують слова Спасителя: «Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу» і великий вигук загальної перемоги підніметься з сердець всіх відкуплених! А який нестерпний біль охопить черствих і байдужих, коли їхньому зору відкриється страшна вічна доля, і почують слова: «Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам!».

Брате і сестро, ви можете піти і Божою любов’ю, добротою засівати поля, які здаються неродючими. Якщо це - робота Божа, не сумнівайтеся і не падайте духом. Віддамо себе в Його руки, щоб Він використовував нас, де Він хоче і коли хоче. А Він нехай прославить ім’я Своє за допомогою нашого слабкого сприяння.

о. Михайло БУДНИК / http://www.novazorya.if.ua